Справді! Через тебе, мене вигнали з кімнати глави храму! Чому ти так зробила?
Розлючена Делія майже закінчила підніматися, так що я вже бачу її обличчя. Коли вона побачила її розчеплене, темно-червоне волосся, то була вражена тим, що добиралася сюди бігом. А коли вона підійшла впритул - воно тільки посилилося, оскільки стало чутно її здишку. Останні кілька днів я так сильно займалась питанням прибирання кухні, що мені здалося, ніби не бачила Делії сто років.
— Ты винна! Ти пішла отримувати кімнату, не повідомивши мене про це, таким чином створивши таку ситуацію, що Преподобний вирішив ніби я - нікомпетентна. Пане, серйозно!
Все, що я хотіла - це місце для перевдягання. Це не якась примха, а реальна потреба. Головний священик допоміг мені так, як вважав за потрібне. Оскільки мені було невідомо, де Делії, я не могла зв'язатися з нею, щоб її оприлюднити. Щиро не розумію, як у цій ситуації я можу бути винною в тому, що Делію звинуватили в неосвіченості.
- Що ти хочеш від мене? — запитала її я.
- Звичайно ж, дозволити мені жити тут. Я твій помічник, так що це було б правильно, хіба ні? — Так, самовпевнено сказала вона.
- Знай своє місце! - Бенно розізлився.
Перш ніж я змогла зрозуміти що відбувається, Бенно дав підзатильник Деліі. Делія вхопилася за голову, в замішанні озираючись на бік.
— Делія, — почала докоряти я, - ти не повинна дозволяти собі таке перед моїм гостем. У цій ситуації, цілком природно що тебе лають, ти так не думаєш?
— По... Чому я повинна відрізнятися від інших?
Очі Бенно по-злому звузилися.
- Ти все ще не зрозуміла, а?
Делія відразу закрила рот. Гил же здригнувся, можливо, згадавши як його побив Лютц.
— Мэйн, — сказав Бенно, - без сенсу мати підпорядкованого, який не виконує призначену роботу. Тим більше, якщо цей підпорядний не цінує те, що йому дають. Позбудься її.
Слова Бенно нагадали мені про те, як Літця та Ґіл мали вести з нею вивчення. Тепер зрозуміло, як Бенно впливав на Летца.
— Ах, Фран, — відповіла я, - напевно я щось не розумію, але якщо її вигнали з кімнати головного священика, чи може це означати, що він розірвав з нею якісь зв'язки?
Схоже, я потрапила в точку. Дивившись на мене, очі Делії наповнилися слізьми, наче вона ось-ось заплакає.
- ...Ти помиляєшся. — Вона відповіла тремтячим голосом.
- Я б погодився з вами, але... — обірвался Фран.
— Но! — Вызвонила Делія. - Немає жодного способу позбутися такої милі, маленької дівчинки, як я?
У Деліі була надія на майбутнє. Обличчя ж Франа залишилося незмінним. Він продовжував говорити про свою жорстоку дійсність.
— Делія не знала, що вам видали кімнату, — пояснює він мені, - і не знаю де ця кімната. Це показує, що вона дуже некомпетентна у питанні стеження. Саме через це, вона і втратила житло.
- ...А?
Очі Делії стали як блюдця, але Фран не звернув на неї уваги і продовжував холоднокровно говорити. Фран, відповідальна і працьовита людина, дуже засмучена поведінкою Делії, яка не виконує свого обов'язку як помічника, і навіть створює мені проблеми. Фран виглядає невтомно, але я відчуваю, що всередині нього запалює гнів.
- Головний священик призначив її вам, думаючи, що через подібні стосунки у віці між вами з'явиться дружба, в слідуванні якій вона зможе зібрати для нього більше інформації. Все пішло не за планом. Делія, демонструючи свою ворожість, змусила вас бути пильними і не підпускати її близько до себе. Можу тільки уявити, наскільки він розчарований в ній.
— Це... Це... — Я повторювала їй з розгубленим виглядом.
Делія заткнулась у підлогу. Мене зайшла думка, що факт виверження її з кімнати головного священика лише підкреслює моє припущення про розрив зв'язку. Поки я думала про це, Делія подивилася на Франа і посміхнулася.
я можу принести багато користі як помічник. Це буде неправильно, якщо жриці не будуть помічниками жіночої статі, хіба не так?
Дуже хитро з її боку питати не мене, її пані, а наймогутнішого з моїх підлеглих - Франа.
Фран, який зазвичай стримує свої емоції, цього разу дивиться з огидою. Він фикнув і почав говорити.
« Сестра Мейн рідко буває тут, тому їй не потрібно допомоги в щоденних справах. Також, я думаю, що нинішній склад помічників протягом останніх декількох днів чудово справляється з роботою по дому. Я вважаю, що сказане раніше є доказом того, ніби вона не потребує додаткової допомоги. Крім того, якщо вона захоче мати нового помічника, то може отримати такого в дитячому домі.
Оскільки Делія була призначена мені головним священиком, від неї не можна було позбутися, але тепер все змінилося і я можу її замінити.
- Яка чудова ідея. - Я схвально кажу Франу, через що Делія прикусила губу і почала плакати.
- ...Мене виганяють?
Дивлячись на її чудові очі, я можу з упевненістю сказати, що Делія живе для чарівності чоловіків. Зараз, коли вона потрапила в скрутне становище, вона чіпляється за Франа, показуючи йому свої сльози. В ній ідеально все, аж до кута нахилу голови. Хоча вона дуже молода, але вже зараз знає, якою зброєю володіємо ми, жінки. Зацікавленість людьми, які вміють використовувати свою привабливість. Якби я спробувала використати її модель поведінки у своєму попередньому житті, мені б сказали "гах, ну і жувати" та дали б копка під дупу.
У теперішньому жахливому світі до мене в минулому, тепер вона настільки вражаюча, що вибиває мене з колії. Звичайно ж, я дуже обрала її, але розумію, що викидати на вулицю сумну дівчинку - це над безсердечність. Поки ця неприємна атмосфера продовжується, я думаю про те, як гадо виглядає моє мовчання.
- Не бери близько до серця факт її виробу. Вона ніколи не була однією з нас.
Той, хто порушив гнітючу атмосферу, старанно створену Делією, щоб викликати співчуття - це Ґіл, який з широкою посмішкою прийнявся за її знищення.
- Що? — Дуже хвилюючись сказала вона.
- Той, хто не виконує своєї роботи, не може вимагати кімнату і їжі та все інше. "Хто не працює, той не їсть!", правильно, сестра Мейн?
(Прим. "Хто не працює, той не їсть!" - афоризм з Нового Завіту. Судячи з того, як він його цитує, він дізнався його від Мейн, але в тексті немає момент, коли вона повела йому про афоризм. Інакше, якщо вона не розповідала, я без поняття звідки він це взяв.
— Ґіл поправив груди, гордившись висловами. Не думаю що робота по прибиранні йому дуже подобається, але справився він з нею добре. Я повинен подбати, щоб наступного разу він отримав більшу нагороду. Поки я думала про це, Бенно, який був біля мене, пробурмотів: "У тебе занадто мало сил, щоб виконувати якусь роботу", але я ігнорую його.
« Оскільки Ґил старанно працює, — почала я, - у нього є кімната і він може їсти до відвала. Тобі ж, дівчині не виконуєш своїх обов'язків, мені запропонувати нічого.
— Я поняла. Тобто, мені просто треба виконувати обов'язки?
Коли вона сказала це, то попрямувала до Бенно, наблизилася до нього і стала навколішки. Здивована побаченим, я кілька разів моргнула, не розуміючи що відбувається. Бенно ж, на іскрипленому обличчі якого, відбувався нервовий тик, почав махати руками.
але я не цікавлюся дітьми. Будь ласка, злізь з мене.
— Видишь? — Вона сказала, що спускається з колін і посміхаючись. — У тебе немає жриц в сірих робах, тому твої гості приречені бути засмученими.
Коли я бачу на власні очі, що повинна робити жриця в сірій робі, яка займає посаду заступника головного священика, мені хочеться у паніці схопитися за голову. Бенно, який може відчувати те ж саме, потирає віскі, хмуро дивлячись на Делію.
— Стійте, стійте, здається ви мене неправильно зрозуміли. Правда, не подумайте про мене погано.
— А? Ти мене зовсім заплутала.
Здається, Делія не займалася нічим, що пов'язане з роботою коханки. Вона служила коханкам головного священика, сподіваючись що їй колись дозволять зайняти їх місце.
Мені не потрібні такі помічники, як ти. — З упевненістю відповіла я.
— Я... Я можу прибирати і прати. Я стежила за одягом Преподобного, так що я знаю в цьому штучок. Також я впевнена, що зможу тримати кімнату в чистоті.
Вона міцно вхопилася за мій рукав. Думаю, усвідомлення того, що те чим вона займалася раніше не має жодної ваги тут, сильно похитнуло її самооцінку. Вона більше не намагається усміхатися. Її очі більше не випускають сліз. Коли вона відчуває справжнє здивування, то відчайдушно оглядає кімнату і сподівається знайти людину, яка готова вступити за неї. Але в кімнаті немає нікого, хто би був готовий допомогти їй з її важким становищем.
Звичайно, втрата даху над головою - це справжнє лихо. Я поцікавилась на Франа, сподіваючись отримати відповідь, як мені повестися в цій ситуації.
— Може, ніч у кімнаті для роздумів? — Він скромно відповів. Вона виявила до вас надзвичайну неповагу.
— Я все переосмислю! З цієї секунди, я буду іншою людиною. Тож... Будь ласка, не виганяй мене. Будь ласка, не кажи мені, що я тобі не потрібна!
Очі Делії сповнені розпачу. Прохаючи мене, вона ледве стримує сльози. Її щире благання, зробила мої очі як блюдця, а ось на Ґіла і Франа вона виявила інший ефект - їх обличчя придбали нестерпний вигляд, ніби вони знаходяться на її місці.
Ґіл був проблемною дитиною, яка проводила майже кожен день в кімнаті для роздумів. Фран дуже розлютився, коли священик звільнився від нього. Звичайно, ці двоє знають, що означає бути непотрібним.
— Фран, — сказала я, - думаю, якщо Делія всереєз візьметься за роботу, все буде добре.
— Як скажете, сестро.
Фран видихнув і з суворим виразом обличчя повернувся до Делії.
— Якщо ти хочеш залишитися, для початку, попрацюй над своїми манерами. Тут не потрібен помічник, який не знає як поводитися.
— Поняла. — Вона відповіла.
Вона відповіла, що це кінець ситуації, в якій ми всі опинилися. А головне - мені не потрібно виганяти маленьку дівчинку на вулицю, яка плаче. Збравшись з силами, я повернулася в її сторону, щоб поставити питання.
— Яку роботу ти можеш виконувати?
— Я можу підтримувати донесений рівень оздоблення, який гідний журі в синій робі. І почати я можу з цього!
Вона вказувала на приміщення, яке, як я вважала, було скарбовкою. Схоже, це ванна кімната з туалетом. Зараз там майже нічого немає, тому я не змогла зрозуміти відразу, для чого це приміщення.
— У тебе було достатньо часу, чому ти не придбала нічого для ванни і туалету? але туалетом ти користуєшся?
— А? Я використовую туалет, що знаходиться внизу, а потім прибираю за собою...
- Що? Я просто не можу повірити в це! Серйозно! Ти йдеш скерувати на перший поверх? Як користуватися туалетом помічників? І що ще гірше, ти ж у чоловічій туалеті ходиш? Жах, у тебе немає сорому!
Начебто, вона стала трохи більш ввічливою, але я все одно відчуваю жахливе ставлення до мене. Може бути, мені це тільки здається?
Коли Делія оглядає приміщення, то відразу визначає його. Виявляється, у мене проблеми не тільки з ванною та туалетом, але й із комодом і письмовим столом. Раніше, як письмовий стіл, я використовувала круглу стільницю, за яким зазвичай приймаю їжу, що напевно не цілком правильно для жриці в синій робі. Незважаючи на мою заяву, що я не буду приймати ванну тут, Делія наполягає на важливості наявності доброї ванни.
- Містер Бенно, ви допоможете мені з усім цим? — запитала я.
- Залиш це мені... Я думаю, що ти маєш помічника, який знає, як у биті знат - просто необхідно для тебе. Крім того, думаю, якщо ти продовжиш її виводити з себе, може, ти станеш трохи більш благородною?
— Нгх...
Делія вирушила за водою, щоб наповнити глек на другому поверсі. До неї ніхто цього не робив. Добре що вона взялася за це. Тепер, можна буде з комфортом митися і помити руки після туалету. Мені завжди здавалося, що вона типова неодружена, але насправді їй доводилося багато працювати, через що її життя стало дуже витривалим і достатньо сильним, тому вона легко піднімає воду на другий поверх.
— Ніхто навіть не потурбувався, що на другому поверсі немає води. Серйозно! — Трохи засихавшись, пробнила вона.
Делія продовжує свою гірку монополію, працюючи і гніваючись навколо. Після того, як Фран переконався, що вона по-серйозному взялася за роботу, він повернувся на кухню. Тим часом Ґіл почав прибирати перший поверх. Я ж почала займатися десертом, до якого ще не встигла доторкнутися. Пробуючи його, я зав'язала з Бенно розмову.
— На днях, головний священик доручив мені створити церемонійні одежини. Будь ласка, розкажіть мені про це докладніше.
« Ці одежа — це головна ідея, щоб привернути увагу людей за стінами храму. Це твій найпривабливіший одяг. Якщо говорити про її вигляд більш детально, я з упевненістю можу сказати, що цей одяг зовсім відрізняється від того, який ти зазвичай носиш. Цей одяг повинен бути прикрашена гербом твого дому і...
Він обірвався на слові і застиг, дивлячись прямо на мене.
- Мейн, до якого часу тобі потрібен цей одяг? Я поняття не маю, скільки часу знадобиться щоб її виготовити.
Він почав говорити, і я зрозуміла, наскільки він поспішає. Тут немає швейних машин, так що цілком очевидно, що створення вишуканого одягу забирає дуже багато часу.
— Мені сказали, що одяг буде в першу чергу для церемонії, але мені не відповіли, коли вони проходять. Можливо, про це відомо в Франа.
Я повернулася до сходів, щоб покликати Франа.
— Эй, Фрумпфх?
Коли я почала кликати Франа, Бенно закрив мій рот долонею, суворо вказуючи на дзвінок. Ах, він дійсно правий. Щоб покликати помічника, потрібно дзвонити у дзвінок. Я дзвоню в нього і через мить переді мною з'являється Фран.
- Чим я можу допомогти, сестро?
— Нещодавно головний священик сказав мені, що маю мати церемоніальний одяг під час церемонії. Проблема в тому, що я не знаю коли проходять церемонії. Ти щось знаєш про час їх проведення?
— Якщо орден лицарів просив про урочистість восени, то, ймовірно, він проводитиме її найближчим часом.
— Восени, да... — Бенно розчаровано сказав. — Складно зробити одяг такого рівня, за такий короткий термін.
Коли ти робиш вишуканий одяг, який би підійшов до знатних, потрібно продумати кожну нитку в ній, і виконати просто колосальну роботу. Фран, побачивши похмурий погляд Бенно, кинув очі на дерев’яну скриньку з іншого боку кімнати.
— Пане Бенно, — запитав він. — Чи можу я запропонувати вам тканину для сестри Мейн, щоб зробити церемоніальний одяг? Вона чудової якості, тому після деяких коректорів вона буде добре підходити до цієї мети.
У неї немає фамільного герба. Що нам з цим робити?
— Г-м. Чи є в її майстерні щось, що нагадує герб?
— А! Я можу придумати його прямо зараз! — Вызвонула я.
Поки Бенно знімає мірки з мене, обговорюючи дизайнерські аспекти церемоніальної одягу, я дуже радію, вигадуючи концепцію мого герба. Перше, що мені спадає на думку - книга, перо і чорнильниця, але Фран та Бенно розкритикували мене, сказавши мою концепцію занадто простою, відразу ж прийнявшись пропонувати свої варіанти. Ми сходили на те, що герб повинен включати дерева, оскільки з них робиться папір і також шпильки із квітами, тому що вони пов'язані з жіночою красою. Фран, задовільно киваючи, каже, що цей герб - це те, яке чудово передає красу і виясненість жінки.
— Сестра Мейн, кухарі сказали, що вони закінчили з приготуванням сьогоднішньої вечері.
— Так? Тоді чи не міг би ти переконатися, що вони прибрали за собою на кухні?
За моєю порадою, Фран проконтролював прибирання кухні. Перед тим як провести їх, він обговорив плани на завтра.
— Сьогодні, я буду ночувати вдома. — сказала я. — Ви, будь ласка, починайте переодягатися.
Гіл і Фран вирушили в свої кімнати, щоб переодягнутися. Оскільки Літца і Бенно мають справи, через які їм потрібно поїхати в іншу частину міста, це буде хороша практика для моїх помічників, у супроводі мене додому.
Я почала знімати синю робу, щоб повернутися додому. Тільки я доторкнувся до поясу, як Делія встала переді мною, заткнувши руки у берло, з обличчям спотвореним від гніву.
- Що ти робиш? — прошипел вона.
- Хіба ти не бачиш? Переодягаюсь.
Ах, як же я могла забути, що не повинна робити це самостійно. Я відпустила пояс і підняла руки, готуючись довіритися Делії. Вставши в цю позу, я тільки сильніше розлютила її.
- Ти хочеш зробити це прямо перед джентльменом? - Вона кричала, озираючись на Бенно, все ще сидить за столом. - Як тобі не соромно!
Під моїм рибою є одяг, тому я вирішила переодягнутися тут в порядку речей.
— Мне... Мені дуже шкода? Але, я просто хотіла зняти робу...
— Роздягнутися перед джентльменом можна тільки тоді, коли ти хочеш його спокусити! Якщо робити це в усіх інших випадках, то це зменшує твою вартість як жінки. Без розуміння таких простих речей, у тебе будуть великі проблеми в майбутньому. Серйозно!
— Це... Це так...
Що мені робити? Я знала, що можу розізлити її якимось дрібничкою, але не думала що все буде настільки серйозно.
« Пане Бенно, — сказала Делія. — Чи не могли б ви дозволити дівчині перевдягнутися? Вона ще надто молода для ваших очей.
— Само собою, я покину це приміщення.
Бенно почав спускатися. Він переконався, що пройшов весь шлях до першого поверху, і Делія стала мене роздягати. Як і очікувалося, вона чудово справилася з цим. Те, як спритно і швидко вона складає одяг, тільки підтверджує її досвід у таких видах роботи. Останнє, що вона зробила - трохи поправила мою заколку, яка дещо ослабла.
Коли вона заглянула на перший поверх, Фран сказав їй, що вони вже закінчили переодягатися і готуються на вихід. Оглядаючи перший поверх, в якийсь момент вона застигла.
- Що... Що на тобі одягне?.
— Нагорода від сестри Мэйн. — гордо заявив Ґіл.
Почувши це, я відразу зрозуміла, що він розправив груди.
- Що це означає! А як же рівність?
— Це нагорода за роботу. — Він відповів. — Людям, які не працюють, немає жодної нагороди.
— І за яку роботу ти отримав?
— За прибиральку. - Чесно сказав він. — Я багато працював, щоб привести це місце в порядок, за що й отримав нагороду. Хе-хе, правда вона хороша?
Мені байдуже. Я тобі не заздрю!
На цьому фразі, діалог закінчився. На очах Делії проступили сльози. Схоже, вона дуже заздрить йому. Вона повернулася в мою сторону і звернула пальцем вниз.
— Всі чекають тебе там, внизу. Хіба ти не збираєшся йти?
- У мене є дещо, приготоване спеціально для тебе...
— А?
Здається, що очі Делії ось-ось вистрибнуть з орбіт.
- Тобі нічого від мене не потрібно?
- Ніколи такого не казала.
Я дістала останню пов'язку тканини, яка була в шафі і передала її Делії. Вона вагалася простягнула руки, одягнувши їх ледь доторкнувся до тканини.
- ... Я справді можу це взяти?
— Ти будеш важко працювати?
- Без мене ти просто протрапиш, так що у мене немає вибору.
Потім Делія відвела погляд убік, і її обличчя стало яскраво-червоним. Вона вихоплює у мене цвіркун і, притискаючи його до грудей, втікає в кімнату для помічників.
— Эй, довго там тебе чекати? — Змушена від нетерпіння крикнув Гіл.
— Почекай, Делія зараз переодягається. — Я йому відповіла.
Я дивлюся на двері в кімнату Делії. За той час, що я її чекаю, вона могла перевдягнути мене кілька разів. В якийсь момент, я зірвалася.
- Делія, ти все ще переодягаєшся?
Я відкрила двері і побачила Делію, яка закінчувала перевдягання під ніс пісеньки та танцювала перед дзеркалом. Коли наші очі зустрілися, вона підтиснула спідницю і почала тремтіти. Її обличчя, аж до вуха, тут же стало яскраво-червоним, а її погляд наповнений обуренням.
— Не... Не відчиняй мої двері так раптово! Серйозно!