Протягом декількох днів кухня була ретельно висохла, щоб згодом її можна було використовувати для приготування їжі. Поки це відбувалося, я займалась питанням доставки кухонної утвари та посуду. Крім того, доставка дров і інгредієнтів була зроблена пряміком у підвальне приміщення. Крім того, Бенно допомогла мені знайти кілька кухарів для роботи на кухні.
Ще з того дня, коли я вперше побачила кухню, то почала вирощувати дріжджів у себе вдома. Якщо я хочу отримати професійних кухарів, то вони повинні відточити майстерність створення над пишного хліба, який було б неможливо зробити без використання якісних дріжджів.
Бенно не обійшлося без допомоги. За його порадою, я поїхала в магазин, щоб купити скляну пляшечку з герметичною кришкою, де і буде відбуватися створення дріжджів. Основний компонент їхнього творіння — люебел.
Перш за все, я стерилізувала пляшку, гарненько її прокинувши. Потім мила і нарізала кілька лютебел, щоб потім покласти їх у пляшку з водою та цукром. Протягом наступних днів, я раз на день струшувала пляшку і відкривала її кришку, щоб дати більш газум вийти назовні.
Приблизно через п'ять днів, бродіння закінчилося. Я профільтрувала отриману рідину, отримавши на виході чудові дріжджі. Якщо змішати їх із водою і мукою, то вийде чудове пишне тісто.
Здається, що навіть на двориковому столі та буйному хлібі — рідкість. Коли я була в домі майстра гільдії, то бачила хліб з білого борошна. Але навіть той хліб був не такий, який мені хотілося. Якщо я правильно приготувала дріжджі, то у мене вийде настільки пишний хліб, що всі будуть просто без розуму від нього. Також, якщо я зможу зберегти рецепт приготування дріжджів, то конкуренти не скоро навчаться робити такий самий хліб, як у мене, що в свою чергу означає, щоб ресторан міг стати монопольистом у виробництві якісного хліба.
Питання лише в тому, щоб все пішло за моїм планом.
Коли я сказала Бенно, що вона готова до роботи, він негайно пішов до мене. Він привів із собою двох кухарів: наймолодшого і двадцятилітнього юнака, який був ученицею.
— Х’юго, — ввічливо сказав Бенно, - тут ви зможете навчитися готувати їжу, яку віддають господарі. Будь ласка, докладайте всіх зусиль, щоб досягти успіху в навчанні... Мадам Мейн, дозвольте представити вам Х'юго, кухаря з мого закладу, і його помічницю та учениці Еллу.
Коли Бенно представив мені кухарів, я хотіла представитися, але замість цього промочала і кивнула Франу, щоб він відповів за мене. Зрештою, я жриця в синьому одязі і тому маю поводитись як двірянин.
— Хьюго и Элла, да? — сказал Фран. — Я негайно відведу вас на кухню.
Фран навчатиме кухарів. Він буде читати їм рецепти, написані мною на дерев'яних дощечках. Я б призначила це Ґілу, але він ще не вміє читати, тому цим буде займатися Фран.
— Перш за все, вам слід навчитися правил гігієни. Ваша посуд і столові прилади повинні ретельно очищатися й зберігати чистоту. Кухня завжди повинна бути в тому стані, у якому вона знаходиться зараз. Перш ніж почати працювати на ній, вам слід переконатися, що ваші руки чисті, а одяг добре вистіраний. Якщо ви прийдете в брудному вигляді - вас не допустять до кухні. Все зрозуміло?
— Д-да!
Якщо навчити їх правил гігієни тут, то коли вони працюватимуть в італійському ресторані, їм буде легше.
У італійському ресторані, який я створюю, ми не будемо подавати їжу на затверділий хліб і не викидати непотрібної їжі на з’їдку собак. Я чула про те, що викидати їжу собакам — це частина місцевої культури, але в ресторані високого класу, де подають обіди знатних людей, не повинно бути цього.
Я хотіла, щоб ця пара попрактикувалася у приготовленні консом (Пам. Пер.: Консоме(фр.). Consome - освітлений бульйон. У класичній кухні відомі консоме з курячого і гів’яного бульйону, але Бенно сказав, що вони повинні приготувати щось до обіду, а оскільки приготування консомі забирає багато часу, то було вирішено перенести її на завтра. Сьогодні, щоб випробувати духовку, я подучу їм готовку піци. Хоча, це не тільки для тестування парфумів, а й тому, що я просто хочу піцу.
— Тепер, — сказав Фран, - я ручаю вам приготування піци. Перш за все, спалюйте парфуми.
— Да, сэр.
Почувши пораду Франа, вони пішли в підвал і взяли дров. Оскільки духовка нагрівається багато часу, для прискорення цього процесу потрібно розпалити досить сильний вогонь. Завантажувати дров нелегко, тому вони справляються з нею дуже швидко.
— Перш ніж почати роботу з складниками, будь ласка, вимийте руки.
Ми з Бенно сіли за стіл у кімнаті для слуг і почали спостерігати їхню працю. Оскільки ми з Франом вже розклали усі складники, спостереження за їхньою роботою виглядає так, ніби ми дивимося кулінарне шоу. Повари змішують дріжджі з борошном, а потім додають трохи солі, цукру і, нарешті, додаються теплої води. Далі відбувається ретельне замішування, після якого миска з отриманим тестом відкладається в сторону. Тепер залишається дочекатися коли тісто підніметься.
Хьюго підносить голову, важко зітхаючи.
— Це вимагає стільки ж зусиль, скільки випічка хліба. - Зітхаючи сказав він.
— Ну, це те, що ви робите. Тепер, коли вже немає часу готувати тісто, треба дати йому час для підняття. Зараз краще зайнятися приготуванням соусу поммі і підготовкою інгредієнтів для піци та супу.
Вони очищають і бланшують жовті плоди помою, які ми використовуємо замість помідорів. Після цього нарізають їх до потрібного розміру та готуються на слабкому вогні. Далі вони розтирають овочі.
— Пане Х'юго, — запитує Елла, - я займусь підготовкою ліги.
- Будь ласка. — Він відповів.
Вона вміє поводитися з великим кухонним ножем, який я досі навіть не можу тримати і швидко нарізає маленькі білі редиски часнику. Згідно з рецептом, Х’юго нарізає трохи бекону, цибулини, моркви і різноманітні гриби. Технологія дотику ножа настільки досконала, ніби він шеф-повар. Я зітхаю від захоплення.
« Пане Бенно, — сказала я. — Ці кухарі чудовіші за мене.
У той момент, коли я це сказала, Х'юго і Елла подивилися на мене, наче чимось вражений. Я просто хотіла їх похвалити, але зараз, дивлячись на те, як вони застигли, здається, що говорити щось було помилкою.
— Ваша похвала - найбільша милість, мадам Мейн. — сказав Бенно. - ...Ви двоє, пані вас хвалить.
Слова Бенно розрядили атмосферу. Х’юго та Елла з полегшенням сказали мені, що я дуже милостива пані, після чого знову взялися за роботу. Бенно злегка пошкодився на мене, зробивши жест, який вказує на те, що я повинна закрити рот. У відповідь я кивнула йому.
Мені дуже шкода. Я й гадки не мала, що похвала викличе таку реакцію.
Після того як вони закінчили розмелювати овочі, Хьюго взявся за куряче м’ясо. Він нарізав груди на тонкі смужки і замочив їх у олії. Елла обробляє зелень, яка вкусить м’ясо і створює приємний смак.
- Потім треба приготувати суп. — сказал Фран.
Я записував рецепт: солений овочний суп, який вариться разом зі шматочками ковбаски для виготовлення особливого смаку. Сподіваюся, що відвідувачам доведеться по смаку це блюдо.
— Будь ласка, варіть цей суп саме так. У ньому повинно бути якомога більше бульйону.
— Ви дійсно хочете цього?
Повари дивляться на Франа з сильним сумнівом. Однак вони не можуть чинити опір вказівкам, тому змушені готувати з великим скепсісом на обличчі. У моєї мами було таке ж обличчя, коли вона вперше спробувала приготований мною суп.
- Елла, будь ласка зніми плівку з супу. Г'юго, соус помі зварився, будь ласка, смішіть його з лисицею і додайте трохи олії. Це остання дія, після якої соус можна вважати готовим. Я вже очікую на результат.
Хьюго взявся за тесто. Воно гарненько піднялося. Він ділить його на кілька частин, потім з'єднує їх і розкачує.
— Розказуючи тісто в круглу форму, покрийте його соусом пом і додайте інші інгредієнти.
За наказом Франа, Х’юго намазує соус на поверхню тіста і потім покриває його беконом, цибулею та грибами. На іншу частину тесту він також намалює соус, але кладе вже інші складники: куряче м'ясо, цибулю та решту зелень. На обох заготовках під піцу, він поміщає велику кількість сиру і кладе їх у духовку.
Елла впала в очі. Вона пильно й з цікавістю спостерігала за його роботою. У неї є вираз обличчя Торі, коли та розмовляла з Кориною про шиття, і у Ільзи, після того як вона відкривала для себе новий рецепт. Дивлячись на неї, я бачу в ній прагнення поліпшити свої кулінові навички, що мені здається дуже похвально.
У нас є ще трохи часу, а це означає, що його можна витратити на приготування майонезу. Також, було б добре приготувати картопляний салат, щоб в потомстві зробити з нього салат кальфе, але оскільки кухарі вперше працюють тут, та ще й під наглядом аристократної персони, вони відчувають величезний стрес, так що думаю їх треба жалкувати. Я прикрасила Франу, щоб він скоротив кількість потрібних страв, на що він відповів мені кивком.
— Оскільки суп тепер готовий, треба перевірити його на смак. Відлийте трохи супу, щоб визначити його солоність.
Хьюго наливає трохи супу в маленьку страву, а потім боязко піднімає його до рота. Тільки зробивши ковток, він онімів, а його очі стали як чайні блюдці. Він трохи потримав суп у роті, смакуючи його і насолоджуючись смаком, після чого — проковтнув його.
- Що це? — Пробурмотів він, пробуючи суп знову і знов.
І знову він робить ковток. Якщо він продовжить дегустацію з таким ентузіазмом, то від супу не залишиться і чайної ложечки. У цей же момент Елла грюкала його по спині.
- Пане Хьюго, ви з'їсте весь суп! Як його смак? Солі вистачає?
— А? ...Ах, хах.
Х’юго нахмурився, дивлячись на свою порцію, то на каструлю з супом. Це точно перший раз, коли він куштує щось таке смачне. Коли страва така смачна, дуже важко визначити, чи їй вистачає всього.
— Думаю, треба додати шептку солі. — Хьюго сказав, хвилюючись.
Тремтячи від хвилювання, він нерішучо додає шепочку солі і тоді робить ковток.
- Чудово. - З полегшенням сказав він.
- Дозвольте мені теж спробувати, будь ласка. — попросила Елла.
Вона взяла маленьку чашу. У цей момент вона виглядала так, ніби це собачка, яка з нетерпінням чекає на корм. Я не могла стримати сміх, коли бачила це. Якщо я дозволю собі щось подібне - засмутити всім настрій.
Хьюго наливає трохи супу в чашу і дає їй. Вона трохи випила і в цей же момент її обличчя засяяло від щастя.
— Ух-м? Що це? Це так смачно! Овочі всередині бульйону... Вони солодкі, але смакують ковбасою. Мені важко повірити, що можна приготувати такий смачний суп і додаючи таку невелику кількість солі.
- Елла, тримай себе в руках!
Г'юго намагається заспокоїти Еллу, але йому це не вдається. Вона продовжує захопливо розповідати про чудовий смак супу. Він украдкою подивився на мене, потім знову на неї, намагаючись натякнути, що їй не варто себе так вести в моєму суспільстві.
— Я не можу вгамуватися! Ця страва є великим відкриттям.
- Будь ласка, заспокойся. Перед тобою поважна людина!
- ...Ах...
Вона подивилася на мене і її обличчя відразу ж зблідло. Вона просто застила, хоча я не дозволяла собі зайвих слів. Я б хотіла заспокоїти її, сказавши що відчувати радість - здорово, але не думаю, що палаци повинні так робити.
Фран підійшов до мене і я почала шепотіти йому.
— Будь ласка, скажи їм, що я вдячна за працю і з нетерпінням чекаю, коли вони знову тішитимуть мене своєю їжею.
Він кивнув у відповідь.
— Я вас зрозумів. Сестра Мейн, пане Бенно, ваша їжа майже готова. З вашого дозволу, ваш стіл знаходиться в іншій кімнаті.
Фран попрямував до дверей. Поки він йшов до неї, Гіл, який був неподалік, роївся її відкривати. Намагаючись не жартувати про те, що мене виводили з кухні до закінчення приготування їжі, я почала слазити зі стільця і відразу отримала від Бенно руку, ніби він справжній джентльмен.
Оскільки Франу доручено зачитувати рецепти, він не може покинути кухню. Тому Ґіл — єдиний хто може провести нас у кімнату для споживання їжі. Закриваючи за нами двері, він прийняв такий урочистий вигляд, ніби намагався сказати: « Подивіться на мене, я роблю свою роботу».
Як я й просила, на стіл поставили вазу з квітами, круглі скатертини під тарілки, глек соку і столові прилади. Все це розклав Гіл, поки ми спостерігали за роботою кухарів.
— Гил, спасибі тобі. — Я ввічливо сказала.
Похмулюючись, він відразу став на коліно. За останні кілька днів у нас була негласна угода, що коли прийде час отримати нагороду, він встане на цю позу.
- Ти зробив велику роботу. — Казала я, погладжаючи його по голові. Дякую за важку працю.
Він дуже посміхнувся мені у відповідь.
Щоб виглядати презентабельно перед кухарями, вчора він користувався риншами, так що тепер, його волосся м'яке і шовкові. Особливо приємно відчувати їх на дотик.
Я підходжу до столу, випиваю і стомлююсь зітхаю. Я зрозумів, що відповідальність лежить на мені. Я опустила плечі.
— Бути леді дуже стомлює. Я хочу розмовляти з ними по-простому! Хочу допомагати їм готувати...
— Кинь це. — Бенно відповів. — Вони на кухні знаті, готують їжу для аристократів і в атмосфері, наповненій духом знані. Все що їм потрібно - вчитися. Вони тут, щоб навчитися готувати, ти тут - щоб вчитися поводитися по-дворянськи. Якщо ти не знатимеш, як поводитися з поважною людиною, то підведеш своїх помічників. Невже тобі це не ясно, ідіотка, вам вигідно знаходиться в тих відносини, у яких ви знаходитесь зараз.
— Ургх... Я зроблю все, що від мене вимагається.
Глибоко зітхнувши, я розпросталась у кріслі. У той момент, коли я знову знайшлася на дворянській поведінці, внизу пролунав звук відчиненими двері. Фран, здається, почав подавати їжу. Почувши це, Ґіл відразу підвівся біля стінки.
— Фран, — звернулася я до десерту, думаю, мені б хотілося лютебеллу.
- Зрозумів, сестро. — Він відповів.
До речі, з мого дому було взято цукор, яким користуються кухарі. На жаль, Бенно ще не встиг його закупити, тому довелося зробити такі заходи. Поки він не розбереться з поставками цукру, ми не зможемо виробляти кондитерські вироби. Зараз не зима, а це означає, що ми можемо використовувати фрукти в якості десерту, але сподіваюся, ми налагодимо кондитерське виробництво ще до відкриття ресторану.
Фран кладе на стіл обидві приготовлені піци, а також тарілки з супом. Піцці виглядають так, наче їх дуже довго пекли. На корці є кілька обгорлих місць, а пар виходить і віддає запахом просмаженого сиру. До моїх вух доходить звук потріскуючих ламтиків бекону. Придивившись, я помітила, як олія блищить на шматках курячого м’яса. Піцці виглядають і пахнуть надзвичайно апетитно. Бенно, який сидить навпроти мене, з великим нетерпінням і блиском в очах дивиться на дану їжу.
« Для верховних богів, які правлять на високих і піднесених небесах », для великих богів у широкій землі — божків, що підтримують тисячі тисяч та десятки тисяч створінь, — ви складаєте цю молитву за їжу.
Я прочитую благословення, на запам'ятовування якого, я витратила останні кілька днів, після чого, ми з Бенно приходимо до столу. Помічники в кімнаті не можуть приєднатися до нас, оскільки вони мають можливість їсти тільки тоді, коли їх дарують їм як благословення від богів. Незважаючи на те, що я хотіла б щоб вони приєдналися до мене, я не можу собі цього дозволити, бо я - жриця в синій робі.
Фран, який виконує роль офіціанта, стоїть підле мене поки я йому суп. Смак м'яса і солодкість овочів, прилаштовані товщиною солоного смаку, що вкупе утворює ніжний смак, схожий на аромат супу, який я готувала вдома. Особисто мені здається, що потрібно додати ще солі, так щоб треба підкоригувати рецепт.
Дуже смачно. — сказав Бенно.
— Смак овочів був особливо цікавим, чи не так? — промовила я. — Навіть Ільза виявила велику цікавість до цієї страви.
- Хмм? Що в ньому такого особливого?
Я сказала йому, що рецепт цього супу не в кулінарній книзі знаті. Після цього, він зрозумів особливість цієї страви.
— Це піца. Грубо кажучи, вона є чудовим бутербродом. — Я пояснила.
Я беру косок піци, використовуючи виделку, щоб оббирати ниток сиру, після чого, надкусую його. Бенно також взяв шматочок і спробував його.
— Как вам? — запитала я.
ніж я очікував. — Признався він.
Я беру ще один шматок, а Бенно бере собі два. Я подивилася на Франа.
— Фран, даю тебе благословення богів. Будь ласка, відправся їсти і повертайся тільки до початку десерту.
— Я вдячний вам. — Він скромно відповів.
Сказавши ці слова, я створила своїм кухарям і помічникам можливість поїсти поки їжа ще тепла. Гіл і Фран взяли залишки їжі, побігли вниз та закрили двері. Миттєвість потому, до мене дійшов захоплений вигук Елли. Схоже, вони вже переступили до столу. Знизу доноситься слабкий звук веселого, жвавої розмови.
Поки вони займаються їдлом, зараз найприємніший час для особистої розмови.
— Містер Бенно, — відповіла я з повним ротом піци. — Як ви думаєте, це піца і суп будуть успішними в продажу?
Бенно киває, проковтнувши ще один шматочок піци.
- Ще й як будуть. Для мене подібні страви в новеньку, але вони такі смачні... Ця піца ніжніша, ніж хліб, який я їв коли обідав біля дворян.
- Це заслуга моїх дріжджів. — гордо заявила я.
- Про що ти?
що інші ресторани ніколи не зможуть випередити нас у цьому. Наприклад, навіть якщо кухарі наймуть конкурентів, вони все одно не зможуть приготувати піцу так, як ми.
Італійський ресторан міг би принести мені трохи грошей. Якщо він не буде приносити прибуток, у мене будуть великі проблеми.
— Суп дуже добре розкриває смак овочів. Якщо хтось захоче його скопіювати, думаю, це буде не складно. Як тільки конкуренти почнуть копіювати наші страви, нам доведеться битися з ними, пропонуючи інші, оригінальні версії цих же страв.
- Хмм... У нас небагато кухарів, щоб дозволити собі мати великий асортимент. Або я тебе неправильно зрозумів?
— Ми будемо робити так: щотижня чи місяць, ми мінятимемо рецепти страв. Таким чином, нам не доведеться готувати багато варіантів однієї і тієї ж страви, і, як наслідок цього, ми не повинні буде мати багато кухарів.
Почувши це, Бенно з задумливим виглядом почав почісувати голову.
- ... Я почуваюся ідіотом, коли починаю надмірно турбуватися про всі дрібнички. Напевно, більш розумно було б доручити доглядати за ними тобі, тоді мені було би простіше.
- Про які дрібниці ви говорите?
- Давай не будемо про це тут. Обговоримо це в моєму магазині.
Коли ми покінчили з трапезою, я зателефонувала в настільний дзвіночок, який залишив для нас. Невдовзі після дзвінка Ґіл і Фран піднялися по сходах, несучи в руках десерт. Вони прибрали використаний посуд і поставили перед нами тарілки з десертом.
— Фран, — відповіла я, - цього разу їжа прийшла тобі на смак?
Єдиний з нас, хто по-справжньому знайомий у справах дворянської кулінії - Фран. Хоч я готую смачну їжу, то логічно припустити, що вона дуже відрізняється від їжі благородних людей.
— Дуже смачно. — Признався він. — Хоч це і нетрадиційні страви, але будь - яка знатна людина відразу забуде про їхнє походження.
— Зрозуміло. — кивнувши, відповіла я.
— Так, кухарі теж смакують. Думаю, факт того, що вони готують настільки смачна їжа буде мотивувати їх працювати ще більше. Я впевнений, що починаючи з завтрашнього дня вони будуть працювати в поті чола.
Я дуже рада це чути. Чудово, що все йде добре. Раптом мені здалося, що я втрачаю щось важливе.
- Щось сталося, сестро Мейн? — Побоювався Фран.
- Мені здається, що я щось забула. Фран, що ти про це думаєш?
- Щось... Про що ви могли забути?
— Здається, це пов’язано з храмом. Я не можу зрозуміти, що таке...
Поки Бенно їв свій десерт, а ми з Франом напружували пам'ять, зі сторони сходів пролунав гучний гуркіт, після чого, двері різко відчинилися.
- Все це з твоєї вини! - жіночий голос прозжав.
Ах! Я згадала. Я забула про Делію.