Влада черв'яка. Глава 74
Інтерліція: десертні рецепти
Мене звати Ільза і я кухар в гільдії торговців. Хм? Хіба вам ніхто не казав, що незвічно питати у жінки, скільки їй років?
Я вибрала свій шлях з раннього віку, дорогу кухаря. Цей вибір був природним для мене, оскільки мої батьки керували рестораном. Коли я була ще маленькою, у них було невеличке візку з їжею, але коли я вже підросла, я бачила їх, що сидять біля східних воріт в маленькому магазині. З усього того знання, яке вони мені дали, ще до навчання я вже знав, як правильно готувати і мати набагато краще уявлення про фінанси, ніж інші діти.
Після хрещення я навчалася в магазині, який належав моїм знайомим батькам. Я почала швидко вивчати якомога більше рецептів. Я була такою щасливою, поки вчилася. Тому я запам'ятала кожен рецепт, який повертався мені на очі, і бачила, як інші кухарі крадуть їх у мене, а також витратила багато годин, намагаючись зробити рецепти ще краще, ніж вони вже були.
Коли я переходила працювати з магазину в магазин, мої навички ставали дедалі кращими. Зрештою я навчилася до такої міри, що люди почали говорити мені, можливо, я повинна працювати на дворику. Мої батьки протестували проти цього, кажучи, що в такому випадку є шанс, щоб я ніколи не зможу повернутися додому, якщо піду на них працювати, але я відмахнулася від їх передостережень і все ж пішла працювати у благородний будинок. Це ж було правильно, правда? Як же мені не знати рецептів, які готуються виключно для знатних?
Мене призначили працювати на найнижчій посаді кухаря, підкреслюючи мене на підготовку інгредієнтів і миття посуду. Там я швидко почала красти техніки шеф-повара. Я дізналася, що складники та приправи для знатних страв надзвичайно відрізнялися від їжі звичайних людей. Навіть тарілки, на яких вони їли, були більш екстравагантні, ніж усі ті, що ви можете побачити в будь-якому ресторані у місті. Кожного дня я ретельно досліджувала кожну найменшу деталь.
Однак це тривало лише кілька коротких років. Хоч би як я докладала зусиль, я вже досягла того місця, де не могла піднятися на вищу посаду. Врешті-решт, у цій справі вам не допоможуть ваші навички, якщо ви хочете хоч якось піднятися на видному місці в благородному домі, то вам допоможе тільки ваш родовід і зв'язок.
Мої скарги на цю ситуацію дійшли до вух голови гільдії торговців. Він якраз шукав шеф-поварара для роботи в своєму будинку, але коли він почув про мою майстерність і про те, що я опинилася у глухому куті своєї кар'єри, він відразу запропонував мені роботу. Він сказав мені, що його внучка поїде до дворику, коли виросте і хоче, щоб я готувала для неї їжу, яку їдять двірники. Також він сказав, що не хотів би, щоб вона зіткнулася з якими-небудь труднощами, коли вона все ж поїде жити в той квартал зовсім одна.
Я погодилася в одну мить. Мені нарешті дали шанс показати мої справжні навички шеф-помара. Крім того, мій шанс був прямо в будинку голови гільдії купців, який мав більше грошей, ніж у деяких представників палаців! Він подбав про те, щоб кухня була обладнана тим самим обладнанням, що двоянські кухні, і організував мені доступ до тих самих інгредієнтів та приправ. Ця робота дала мені саме те, про що мріяла будь - який кухар — ідеальний робочий простір. І для того, щоб повністю використовувати такі ідеальні умови, я намагалася працювати цілими днями, аби максимально користуватися своєю майстерністю. У мене ніколи не було життя приємніше і повноцінніше, ніж ця.
Я була впевнена у своїх силах.
Я дуже пишалася всіма рецептами, які змогла зібрати за всю свою кар'єру.
Все було саме так. Поки не з'явився Мейн.
Це був шок.
Цукор - це такий складник, який тільки нещодавно був привезений у цей регіон з центру, і, хоча він вже став доступним мені тут, в будинку глави гільдії, то вже точно ні у кого в цьому місті не було часу придумати, дізнатися які-небудь кулінові рецепти з його використанням. Я вже думала про різні можливі варіанти його застосування, але ще не було достатньо часу, щоб провести які-небудь вдалині експерименти з ним.
Незважаючи на все це, Мейн відразу розповіла десерту про те, що вона щодня використовує цукор. Вона не мала достатньо фізичної сили і витривалості, щоб приготувати все сама. Тому десерт я зробила це самостійно, але вона дала мені інструкції так чітко, що було зрозуміло, як вона знає рецепт.
"Фунтовий кекс", який ми висікли, був таким пишним, напівсухім десертом з вишуканою смаком. Ох як він танув у роті, він не був схожий ні на один рецепт, з яким я коли-небудь стикалася раніше, навіть коли я готувала для аристократи.
Але дівчина, яка навчила юну міс Фрейду цього рецепта - проста людина, дочка солдата і краси. Вона не живе з легким доступом до таких предметів розкоші, як солодощі. Єдине джерело солодкого в її раціоні повинне бути плоди та ягоди, які вона могла б знайти у лісі.
Звідки вона дізналася цей рецепт?
Після цього дня я почала експериментувати з рецептом кілограмового кекса, якому вона мене навчила. Я експериментував з тим, скільки піни потрібно взбити в тісто, з температурою духовки, згодом приготування у ній і так далі. Після незліченних варіацій я створила те, що вважала шедевром - найкращим кексом, який мені вдалося зробити з усіма моїми навичками. Він був настільки добрим, що навіть міс Фрейда почала задумуватись: “Чи можна продати палаци? ”
Вона сказала, що хотіла б, щоб Мейн спробувала його і розповіла нам про смаки та продала права на нього. У Мэйн був пожирач, так сказала юна леді, і що вона шукає зв'язків з дворянством. Міс Фрейда подумала, що може запропонувати познайомити Мейн з якимось дворянином, який надав би їй сприятливі умови в обмін на права кекса.
Однак, незважаючи на успішну схему міс Фріда, Мейн не подавалася навіть з наближенням літа. Міс Фрейда вирішила вжити рішучих заходів, щоб привести її сюди, адже Мейн відмовлялася сама приходити до нас, здавалося, що вона не розуміла, як скоро закінчиться життя.
- Ласкаво просимо, Мейн. Я привітала її. - Рада, що ви змогли прийти. Я виспекла сьогодні кекс, і хотіла б почути, що ви думаєте про нього.
Після одного укусу кілограмового кекса, який я покращувала знову і знов, вона запропонувала свій план для поліпшення його в обмін на мішечку цукру.
- Якщо натерти шкірку ферігуна і додати її в тісто, це змінить запах, смак, і буде ще смачнішим. Так само ви можете додавати і якісь інші речі, вони також змінять смак. Щодо того, скільки саме потрібно додавати, то будь ласка, зробіть деякі експерименти самостійно. Також я скажу вам, що якщо ви збираєтеся піднести такий кекс двоянам, то тоді можете ретельно збити вершки і зробити окантівку навколо краю кекса, а потім прикрасити всі фрукти, так він буде виглядати дійсно екстравагантно, - сказала Мейн.
Я міцно стискала свою миску, збиваючи тісто для кілограмового кекса з ферминою шкіркою. Я не мала жодних сумнівів, що Мейн та, хто повинен знати більше рецептів, оскільки вона так швидко розповіла відразу кілька ідей про поліпшення рецепту кекса.
Я хочу отримати їх всі. Мені потрібні нові рецепти.
Я хочу отримати рецепти, які знає Мейн.
- Ільзо, Айза! Я привела Мейн!
Міс Фрейда відкрила кухонні двері і ввірвалася з величезною посмішкою на обличчі. З тих пір, як вона вирішила, що збирається влаштувати дегустаційну вечірку, вона була надзвичайно енергійною. Вона втягнула у це всю сім’ю і робила все, щоб успішно провести вечірку.
Так як вона була дуже слабка з самого народження, коли я тільки почала працювати тут, я помітила, що вона проводить більшість часу в своїй кімнаті. Тепер було важко уявити, що переді мною саме міс Фрейда, та сама дівчина, якій подобалося проводити весь день, запершись у своїй величезній кімнаті, вважаючи гроші. Вона так сильно змінилася, відколи вона зустріла Мейн. Тепер вона палала бажанням стати торговцем краще, ніж Бенно, який останнім часом все швидше набирав силу в цьому місті, і який заманює Мейна на роботу до себе. Міс Фрейда, звичайно ж, була з тих дівчат, які втягують всю свою сім'ю у те, що її найбільше хвилює.
А тепер, - почала Фрейда говорити Мейн, -- про ті речі, до яких ти говорила, можна було б залучити дітей. Як ти думаєш?
Вона відвела її до столика в кутку і почала розкладати маленькі шматочки кексу, які я приготувала. Здається, вона привела її сьогодні, щоб задати питання про дегустацію. Мейн оглянула стіл, а потім почала відповідати на запитання.
- Ну, діти простолюдинів не зможуть собі дозволити таке, а ось діти торговців, ймовірно, зможуть назвати ціну, і в них буде достатньо грошей, щоб купити торт, чи не так? А якщо вони будуть приблизно училими, то вже мусять вміти читати... Насправді, є важлива річ, адже коли хтось виростає, то ніколи не забуде їжі, яка йому подобалася в дитинстві.
- Ах, зрозуміло... - Пробурмотала Фрейда, щось записуючи на своїй дерев'яній дошці.
Фрейда, здавалося, приймала все це в увагу, але всі це було дуже дивно для мене. Завдяки своєму пожиральнику він повільно зростав, і йому було важко уявити, що вона старша. Вона виглядала дуже молодою неохрещеною дівчинкою. Незважаючи на це, вона вже давала дуже дорослі коментарі, правда ж?
- А замість того, щоб продавати весь фунтів кекс ти могла б продати його дольками. Можна продавати так його за менші гроші, що збільшило б кількість фактичних продажів, я так думаю. Таким чином, ти завоюєш людей, які хочуть поділитися з усіма своїми знайомими або, можливо, вони б купували їх своїм дітям, вітаючи їх із хрещенням і так далі...
- Я планувала почати продажі серед знатів,- відповіла Фрейда, - як десерт високого класу.
Міс Фрейда, якій належала монополія на продаж, хотіла, щоб ціна була настільки висока, як це можливо. Мейн хотіла зменшити ціну, щоб її продати багатьом людям. Хоча ці дві дівчинки були одного віку і намагалися продати ту саму річ, у них було абсолютно різні підхіди до цієї проблеми.
- Я розумію, що ти намагаєшся витиснути якомога більше зі своєї монополії, але все ж солодощі. Я думаю, що найкраща ідея - це спробувати зробити кекс популярним, щоб можна було залучити якомога більше клієнтів ...
- Моя монополія триватиме всього один рік. Чому ж я повинна хотіти, щоб він був популярним після цього року? Я б воліла продавати його виключно знаті в цей рік і спробувати запросити ціну як можна вище.
- Хм. Ну, в такому випадку, якщо ти будеш використовувати сезонні фрукти, то зможеш пропонувати нові смаки кожен сезон. Роблячи такі незначні відмінності, ви зможете втримати своїх постійних клієнтів щасливими.
Говорить про сезонні смаки? Мої вуха відразу вловили її закулісні зауваження. Оскільки в моїй голові відразу з’явилися сезонні фрукти, то я зацікавилась їхньою розмовою.
- Але ж немає сезонних фруктів взимку чи це не так? Що ми тоді можемо використовувати?
- Пару - це зимовий фрукт, чи не так? Крім того, ви могли б використовувати рампто...
Очі Мейн широко розкрилися і вона перервалася на півслові. Тиша ніяковко повисла в повітрі, і я підняла брову. Мейн нервово озирнула кімнату, потім схрестила пальці перед звимим ротом.
- ...достатня інформація має свою ціну.
За її незручним виразом обличчя, яке вона зробила, можна було б сказати, що вона нарешті зрозуміла, про що сказала, а її розум, схоже, може блукати в розмові і бездумно відкривати цінну інформацію.
Фрейда захихикала. - Тоді скільки це буде коштувати? Я вже приготувала досить багато грошей, щоб бути впевненою, що зможу заплатити тобі за інформацію.
Мейн, після того як їй заплатили ту ціну, яку вона вважала справедливою за свою інформацію, часто розповідала щось додатково зверху за безкоштовно. Міс Фрейда говорила, що замість того, щоб бути скупими і спробувати обдурити її, краще дати їй дійсно справедливу ціну і будувати міцні, дружні відносини взаємного довір'я з нею - це буде ліпше для нас в довгостроковій перспективі. Було трохи дивно почути, як вона це говорила, оскільки вона раніше вірила, що фундаментальна природа торговців полягала тільки в обмані.
- Емм, ну щож, я майже встиг назвати "ромтопфболус", а це простий спосіб мариновки фруктів у ромі. Для цього знадобиться якийсь час, щоб він став досить смачним, але так взимку у вас буде щось, що ви зможете використовувати в фунтів кексі.
- А як щодо п'яти великих срібних монет? - Продала юний міс Фрейда.
Якщо ж це просто маринування фруктів у рому, то все інше — справа спроб і помилок. Я подумала про те, як я сама зможу приготувати, якщо в найгіршому випадку переговори повністю проваляться, але потім Мейн подивилася на мішок цукру.
- ... Поскольку цукру в дійсності ще не поширився тут на ринку, то це означає, що буде важко для когось ще виробляти "ромтопф..."
Схоже, що цей процес маринування якось використовує цукор. У такому разі було б добре запитати її про це. Загалом цукрова кухня все ще була на експериментальній стадії, і ніхто не придумав справжніх рецептів. Я кинула погляд на міс Фрейду, яка акуратно кивнула мені в відповідь.
- Тоді, може бути, восьми маленьких золотих монет буде достатньо?
- Добре. Я розповім вам, як його приготувати і як використовувати. Я не думаю, що є якась потреба в контракті, так як у тебе вже є монополія, поки цукор не з'явиться на ринку, вірно?
Після того як вони заклали свої карти гільдії, щоб закінчити транзакцію, Мейн показала на банку, що стоїть на одній з кухонних полиць.
- Нам знадобиться он та банка. У вас є ще така?
- Ми можемо використати і її, — відповіла я. - Зараз в ній нічого немає. Ще щось потрібно?
Поки Мейн розповідала свій рецепт, я бігала по кухні і збирала все необхідне. Вона сказала, що нам потрібно буде кілька люебел, сезонні фрукти, і ретельно вимити їх, розрізати на шматки приблизно однакового розміру та покласти в миску. Потім нам потрібно буде наповнити миску на половину цукром і залишити все так на деякий час. За її словами, Цукор витягує вологу з плоду. Тому мені треба залишити все доти, доки цукор не виглядатиме так, ніби він розтанув.
- Мейн, - почала запитувати я, — ви ж знаєте, скільки коштує цукор? Ви впевнені, що нам дійсно потрібно використовувати все це так?
- Це консервант, — відповіла вона. - Якщо ви будете скупі з цукром, то плоди не приготуються і буде непотрібним. Вам також слід знайти найсильніший ром. Інакше плоди згниють.
У мене з'явилося відчуття, що ця дівчина, яка торгує своїми рецептами і правами на величезні суми золота, насправді не розуміла вартості грошей. Якби вона знала, що цукор буквально продають у серебре на розвід, то чи продовжувала б він використовуватися в таких величезних купах?
- Як тільки вся волога буде висмоктована з люебелли, то покладете все у цю банку, а потім додайте трохи рома. ...Ем, якщо який-небудь фрукт не буде повністю покритий ромом, то тоді ця частина заплісневеет. Після цього протримайте всі близько 10 днів, і ви зможете додати інший плід. Я думаю, що вже не сезон для пюхла і бреля, вірно? Якщо покласти сюди купу літніх фруктів, то взимку їх можна буде їсти. Ох! Так само. Я не думаю, що таке спрацює з феригіном.
Міс Фрейда швидко записувала всі важливі моменти. Але я записувала все в пам’ять і переплутала її з вмістом міски. Я вже бачила, як волога висмоктувалась з плодів.
- Ви вже робили це? - Запитала я.
- Так. Я використала той цукор, який ви мені дали минулого разу. Це була моя перша спроба. Якщо все зробити правильно, то ви зможете використовувати це для виготовлення фунтів кекса або також ви можете використати його в якості заміни варення. Я думаю, що це було б дуже смачно з "парфе" або разом із "морожним"..
Мейн виглядала так, ніби вона дуже сильно хотіла зробити всі ці речі, у неї був погляд зачарований, дивлячись кудись вдалеку, в неї була на обличчі, поки вона продовжувала розповідати. Міс Фрейда раптом здригнулася, озираючись на стіл.
- О ні! Ми почали відволікатися. Зрештою, я привела тебе сюди поговорити про дегустацію кексів.
- Ах, так, ти абсолютно права. А що якщо, я хочу запросити містера Бенно. Це нормально?
- Чому ж, дозвольте запитати?
Різкий блиск прослизнув в очах міс Фрейда, коли вона пильно подивилася на Мейн. Мэйн ж почухала свою щоку, дивлячись кудись в простір, ніби вона намагалася згадати розмову, який у неї був з Бенно.
- Емм, ну, така дегустація рідко коли проходить, так? Він же зацікавлений в тому, щоб побачити, які солодощі ти збираєшся продавати, та і він також цікавиться тим, аби просто прийти на саму захід.
- Зрозуміло. Містер Бенно, хм.
Трохи поміркувавши, міс Фрейда раптом підняла очі, в них був якийсь блиск. Здається, вона щось придумала. Вона швидко повернулася і пішла до кухонних дверей.
- У мене є дещо, що я повинна запитати у дідуся. Я зараз повернуся. Ільза, будь ласка, позаботься про нашу гостьу.
Завдяки тому, що Бенно, якого вона односторонній вважали своїм суперником, прийде на вечірку, здається, вогонь міс Фрейди став ще гарячішим. Залишивши Мейн зі мною, юна леді швидко вийшла з кімнати, як завжди так само елегантно.
- Вона пішла, сказала Мейн.
- Зазвичай вона так себе не поводиться, - помітила я.
Фрейда сказала те ж саме про вас трохи раніше, коли я розповідала вам, як можна покращити фунтів торт.
Вона захихикала, а я зітхнув. Думаю, що я забувала, коли зіткнулась з новим рецептом для мене, але мені здалося, ніби я не змінювалась взагалі.
- Твої нові рецепти складні, - сказала я.
- Ааа. Прошу вибачення за це.
- Нічого-нічого, нічого вам вибачатися, - відповіла я. - Я все одно хочу їх знати. Чому б вам не спробувати це? Я хотіла б почути, що ви думаєте.
Я відрізала доли від основного кекса, так само як вона навчила мене робити. В одному шматку кекса я додала тертий фермигін, намагаючись змінити його аромат, в іншому клаптику я замінила медом частину цукру, і в ще один шматочок додавала грецький горіх. Потім я налила в чашку чай, який я підібрала, щоб він відповідав торту, і поставила все це перед нею.
- Вау, все це виглядає так чудово! - Сказала Мейн зі сяючими очима. Уся сяяючи, вона почала пробувати кожен вид кекса і берла обережно підібрані шматочки від кожного шматочка та повільно підносячи їх до рота. Точність, з якою вона рухала виделкою і її бездоганна поставка нагадали мені молоду дворикку, яку я регулярно бачила в минулому, у якої були безприкладні манери поведінки за столом, так ретельно вкорінені в неї з раннього віку. Принаймні, її ставлення було точно не як у звичайної дівчини, яка не бачила солодкого.
Вона довго пила чай, здавалося, що насолоджувалася і їм, а потім Мейн видала довгий, задоволений подих.
- Я думаю, що мій улюблений з цих був кекс із феригіном?
- Чому ви так вирішили?
- Мені дуже сподобалося, як його смак наповнював мій рот. - Вона зробила ще один ковток чаю. - ... Гм, а чайне листя також стане у пригоді в кексі.
- А? Листя? - Перепитала я. - Чи не буде проблемою їх з'їсти?
- ...Ах! - Вона пронесла, поки її руки злітали, намагаючись прикрити рот. - Я сказав занадто багато.
Здається, це може бути ще ціннішою інформацією. Я сміла, а потім дістала ще один повний пакет цукру, такого ж розміру, як і минулого разу. Коли я поклала його, стіл сильно загримів.
- Я обміняю пакетик цукру на вашу пораду, - сказала я. - Я буду нервувати, якщо ми залишимо все це так. Ви сказали, що вже зробили цей "ромтопф", так що, мабуть, цукор у вас уже на виході, чи не так?
Чесно кажучи, я навіть і не здогадувалась, що можна додавати чайні листки до десерту. Десерти - солодке. Цукор дуже дорогий, і я чула, що в центрі країни намагаюся підкреслити його солодкість. Я не можу собі уявити, що додавання чайних листків у торт зробить його солодким. Крім того, у мене недостатньо часу для експериментування з усіма різними видами листя чаю, щоб досягнути того що вона говорить.
Вона наспівувала собі під ніс, роздумуючи про це деякий час. - ...за пакетик цукру? Ну добре. Ви готуєте смачну їжу для мене. - Вона заулилася. - Якщо розтирати листя в порошок так, щоб не можна було їх дізнатися, коли будете їсти, то додавання чаю у тісто зможе змінити аромат кекса.
- Ви маєте на увазі саме цей чай?
Я вказала на горщик, де лежало листя чаю, яке я заварила для Мейн, і вона рішуче кивнув мені. Я подивилася недовірливо на горщик, а потім додала дров у вогонь печі. Я сіла поруч з Мейн, поки вона продовжувала їсти свої шматочки кексу, і я почала розтирати чайне листя. Думаю, я повинна була спробувати цей метод негайно. Мені було шкода, що я знехтувала Мейном, нашим гостем, але вона усміхалася мені щасливо, сказавши, ніби вона тут тільки для того, щоб щось спробувати і що вона задоволена просто спостерігати за моєю роботою.
- Скажите, Мейн. Не заперечуєте, якщо я вас дещо запитаю?
- Звичайно ж ні. Що за питання?
- У вас не тільки хороші ідеї про солодкість, чи не так? Держу пари, у вас також є ідеї щодо супу.
- А?
Мейн завмерла з виделкою в роті, дивлячись на мене з широкими, переляканими, золотими очима. У даний час мої руки були зайняті розбюванням миски, повної яєць, тому я потиснула плечима.
- Я подумала про це, коли побачила, до чого ви не доторкнулися, якщо ви залишилися з нами. Ви з'їли все, крім супу, пам'ятаєте? Спочатку я подумала, що вам просто не подобаються овочі, але потім ви з'їли майже все, чого я Вам давала. У вас є ще одна дуже смачна таємниця, чи не так, Мэйн?
- А ви дуже проникливі, міс Ільзо.
Вона витягла виделку з рота і обережно поклала її на тарілку.
- Ви мене навчить?
- Емм... Я насправді трохи турбуюся за суп. Якщо мої обставини трохи зміняться, що мені доведеться піклуватися про благородного, навіть якщо я не хотіла б цього. Я сподіваюся зберегти деякі секрети особисто для себе, так що я зможу мати козир у своїх рукавах на випадок, якщо вони мені знадобляться, щоб захистити себе.
- Ах, ну зрозуміло.
Вона виглядала такою виснаженою, що я вирішила більше не тиснути на неї, так що Я просто потиснула плечима. Я теж колись працювала в благородному будинку, так що я знаю, чого вона боїться: відмінностей у соціальному положенні і постійної небезпеки опинитися не потрібною. Природно, що вона хоче мати кілька козирів і вона дійсно повинна.
Оскільки у вас є тимчасова монополія на солодощі, я б хотіла порадитися з вами про це.
- Справді?
Я ще міцніша за чашку. Мейг здригнулася, а потім швидко кивнула.
- По-перше, хоча я і думаю, що це питання з'явиться у вас тільки після того, як ви почнете, яким же ваш план, коли закінчиться ваша монополія на фунтів торт?
- А містер Бенно встане у нас на шляху?
Міс Фрейда завжди скаржилася, як Летц і пан Бенно постійно монополізують знання Мейн.
Мэйн обдумливо нахилила голову. - Хм, цього я не знаю. Я впевнена, що він розлютиться, якщо я скажу це, але не думаю що це буде серйозно. Чесно кажучи, я не думаю, що щось зміниться якщо я розповім йому про мої рецепти десертів.
- Чому ж?
- Ну, зв'язки містера Бенно з дворянством все ще не дуже клубоки, тому я не думаю, що він зможе знайти всі інгредієнти або людей із навичками для їх приготування. Я не думаю, що у нього є можливість отримати цукру, а якщо він не зможе найняти людей біля двірян, то він взагалі не може кухара, як ви, чи не так? Я чула від Фрейди, як глава гільдії найняв тебе.
Я була приголомшена такими відвертими спостереженнями Бенно від Мейн, про чоловіка, який з усіх розумних описів практично був її опікуном. Мейн у своїй манері думала кому ж слід розповісти про це. Якщо я все правильно зрозуміла, то зможу більше дізнатися про її рецепти.
Я подивилася на неї, поки спала борошно у свою миску. - Як щодо того, щоб просто розповісти свої рецепти глядачам? Я з радістю все вислухаю.
- Так, якби я знала готовку так само добре, як і ви, то я б сама змогла все приготувати. Мені також дуже подобається, як ви переймаєтеся новими рецептами, тому я хочу вам допомогти.
Її слова дуже потішили мене, і я мала стримувати свій крик радості. Її слова, якщо перефразувати, вдавались до того, що вона визнала мою майстерність. Вона розповість свої рецепти саме мені, а не Бенно, людині, якій вона так багатьом зобов'язана.
Але якщо я просто розповім вам усе, то тоді я не зможу заробити на цьому грошей, а в цьому є якась несправедливості, тому я у досить складній ситуації.
Навіть якщо Мейн сама не знайшла в цьому прибутку, що дуже важливо, то весь світ не погоджується з цим. Крім того, її рецепти можуть спричинити хаос по всьому світі. У неї, мабуть, є ідеї і для інших речей, окрім їжі, речей які взагалі не мають аналогів у цьому світі.
Поки я змішувала розтоплене масло в мисці, я просто вирішила поставити їй питання, яке був у мене в голові так довго.
- Так, Мейн. Хто ви насправді? В якій частині світу ви дізналися всі ці рецепти?
- Емм... уві сні.
Недовго думаючи, я кинула на неї загрозливий погляд. Мабуть, вона намагалася наді мною посміятися. - ...Що це було? - Запитала я.
Вона сильно усміхнулася мені. - Ну, це дійсно так. Все це до сих пір було в моєму сні, коли я намагалася спробувати всі ці речі.
Вона зітхнула, прикривши очі, ностальгічно задивляючись вдалечінь, сумно посміхаючись. Таке зріле вираз її обличчя викликало в мене дивне занепокоєння. Вона закрила очі, на короткий час, а потім подивилася на мене, посміхнувшись найбільшою, найбільш дитячою усмішкою, яку тільки вона була здатна. До болю було очевидно, наскільки фальшива була ця усмішка.
- Але я дійсно хочу просто роздати всі мої рецепти пооовсюду, так що мені знадобляться справді хороші кухарі, такі як ви, щоб допомогти зробити мені їх!
Відчувши, що було щось про що вона так сильно не хотіла говорити, я повернулася до перемішування мого тесту і вирішила погодитися з Мейн та змінити тему розмови.
- А ви не можете зробити їх самі?
- Я кажу про те, що я дуже слабка, та і у мене немає потрібних інструментів, так само я недостатньо хороша в кулінарії, тому я напевно не можу зробити нічого з цього. Але якщо у мене будуть хороші кухарі, то в мене є тонни рецептів, з якими я хочу поділитися зі світом. Я просто не можу зробити це прямо зараз.
Вона помахала крихітними ручечками, шкодуючи опустивши брови. Я подивилася на її тонкі, бліді руки, згадавши, як у неї не було сил збивати яйця або розмішувати борошно. Так що, швидше за все вона права, вона не може сама все приготувати.
- Ну, якщо ви коли-небудь захочете щось, то приходьте до мене. Я буду рада зробити все, що ви тільки захочете, всього лише необхідно буде показати мені, як це робити.
Моє серце тремтіло від ідеї відтворення рецептів Мейн, які вона бачила уві сні.
Аа, я вже з нетерпінням чекаю цього! Що там може бути приховано?
Слідуючи одним оком за Мейн, поки вона продовжувала їсти свій кекс, я перемістила тісто для мого нового чайного кекса в каструлю, а потім занурив його глибоко у гарячу парфумку.