Влада черв'яка. Глава 63.1
Підготовлення Левіца до учнівства.
- Мейн, що ми повинні зробити сьогодні? Погода варта досить погана.
Тусклі, важкі хмари, які були по всьому небу за моїм вікном, не відповідали виготовленню паперу. Можливо, ще можна було б піти до лісу на пошуки їжі, але якщо дощ раптово почне лити, то я просто стану великим тягарем, тому, ймовірно, що я залишуся доглядати за домом.
У цей весняний день, коли ми були поблагословлені доброю погодою, ми працювали над паперами, щоб заробити трохи грошей. Коли погода була не дуже гарною, то ми йшли з Марком і блукали по місту, працюючи над підготовкою майстерні. Але майстерня вже закінчена, і всі робітники були натреновані. На днях вони навіть успішно закінчили прогін, так що тепер мені і Левцю залишилося небагато.
- Містер Бенно сказав, що наша церемонія хрещення наступного дня вогню, тому я хотіла зробити наш останній цикл виготовлення паперу, але думаю, ми не зможемо нічого робити, якщо така коштує погода, хах ...
- Ось відстійно, адже я не можу зробити ще одну партію паперу, але, боже мій, я все ще не вірю, що у мене так багато грошей, чи ж це правда?
Кожного разу, коли ми йшли за паперами, кожен з нас заробляв собі маленьку срібну монету, яку віддавали нашим сім’ям. Це означало, що наша продовольча ситуація в сім’ї трохи поліпшилася. Але наш спосіб життя не змінився. Тим не менш, кількість грошей, які ми зберігаємо в гільдії, було вже величезним, частково через те, наскільки відповідна погода стояла для виготовлення паперу і почасти тому, що папір тронбей продається за надзвичайно високу ціну. Через кілька днів після останнього продажу у мене назбиралося трохи більше двох великих золотих монет, і Левц зовсім не відстає. Хоч би що ви думали про це, такі гроші не повинні бути у охрещених дітей.
Ну, думаю, що як тільки ми охрестимося я не буду заробляти гроші деякий час, врешті-решт.
Я замислилась над переліком того, що нам потрібно було зробити перед нашим хрещенням і раптом в шоку підняла очі.
- Льотц, нам потрібно побачитися з містером Бенно сьогодні. Я зовсім забула!
- А? Він же нас не чекає, так?
- О, це не так! Наше хрещення буде вже наступного дня вогню, вірно? Ми повинні переконатися, що ти маєш все необхідне для навчання. ...Твоі батьки не торговці, так що у них немає для тебе необхідного обладнання, зрозумів?
- ...Ах!
Оскільки хрещення дитини є ознакою дня, коли вона починає працювати, то в цю традицію входить отримання одягу та обладнання для учнівства дітей. Коли дитина йде слідами батьків, вони дарують дітям ці інструменти, як би сказати: "роби все можливе".
Але батьки Левця не зможуть приготувати його. Одна з причин полягає в тому, що батько Левця все ще заперечує проти його обраного шляху. Інша причина полягає в тому, що оскільки жоден з батьків не є торговцем, то жодна його сім’я не знає, які інструменти йому знадобляться. Гірше того, вони навіть не знають, скільки грошей потрібно для його навчання.
Бенно сказав нам, що одяг необхідний, і ми його замовили, але я не можу повірити в це. Торі, учениця швеї, охрестилася. Цілком ймовірно, що торговцю знадобиться набагато більше, ніж просто одяг. На щастя, ми назбирали досить багато грошей, так що ми зможемо купити все необхідне. А якщо запитати Бенно чи Марка, то вони скоріш за все розкажуть нам усе.
- Я дійсно не знаю, що ще тобі може знадобитися, крім одягу, - сказала я. - Поскольку ти будеш багато вчитися в рамках учня торговця, то тобі знадобиться твоя дощечка і калькулятор, але повинно ж бути щось ще, чи не так?
- Зараз ми зможемо купити все, що потрібно буде. Я дуже радий, що ми назбирали стільки грошей, як ти і казала.
Хоча тітка Карла стала союзницею Левца, вона не могла нічого зробити для того, щоб допомогти своєму синові стати торговцем. У неї не було ніяких зв'язків з торговцями, і батько Левца все ще був проти його рішення. Хоча вона змогла зробити все, що могла, це лише картати його братів за їхню погану поведінку. Але Лютц сказав мені, ніби навіть такий маленький вчинок зробив його життя трохи легшим.
- Коли ти станеш учнем, в основному містер Бенно буде твоїм опікуном, тому, думаю, що було б краще запитати його про це, - сказала я.
Я взяла свою сумку, і ми вирушили в похмуру погоду з Летцем до магазину Бенно.
- О боже, а я думав, що ви нам не принесете ще папери принаймні кілька днів.
Марк, який зрозумів наш розклад, виглядав трохи здивований, побачивши, що ми прийшли в магазин.
- Ми сподіваємося запитати містера Бенно дещо, - відповіла я. - ...Мабуть, можна запитати і у вас?
Я пам’ятаю, як Марк відповідав за навчання учнів у цьому магазині.
- Що ж ви хотіли запитати?
- Ми хотіли б знати, які речі, наприклад інструменти можуть знадобитися учневі. Батьки Левця не є купцями, тому вони не знають, які речі треба подарувати йому під час його хрещення. Тому ми повинні купити все самі...
- Ах, я зрозумів, - сказав він, визираючи трохи здивований. - Я про це навіть не думав. - Він злегка нахмурився, втративши собі віскі.
- Я знаю, що церемонія пройде вже дуже скоро, - продовжувала я, але у нас ще достатньо часу? Оскільки містер Бенно буде опікуном Лютца, чи не краще нам все обговорити з ним?
- Хм, ви абсолютно праві. Після того як ви закінчите розмову з господарем, може сходимо відразу і купите все вам?
Як завжди, нас відвели у внутрішню кімнату. Там ми побачили зайнятого Бенно, який сидить за столом, переповнений дошками і папірами, швидко щось рядокаючого.
- Пане Бенно, почав говорити Марк, - Летц і Мейн прийшли до вас.
- Для чого? - запитав він, не дивлячись поки він продовжував писати щось на своїй дошці.
Я м'яко підштовхнула Летца вперед, переконуючи його запитати самостійно.
- Пане Бенно, я хотів би запитати вас про обладнання, яке мені може знадобитися для мого навчання, - сказав він.
- Обладнання, необхідне для навчання ...?
Бенно опустив ручку, можливо, досягнув хорошого моменту для зупинки. У нього було сумнівний вираз обличчя, як ніби він не зовсім впевнений, що саме Лютц питає, тому я втрутилася, щоб все пояснити.
Ми думали, що його батьки зможуть підготувати всі необхідні речі, але оскільки жоден з батьків Летца не є торговцем, то вони насправді не знають, чого саме він хоче. Отже, що ж потрібно Левцю, коли він стане учнем? Звичайно ж, це має бути чимось більшим, ніж просто одяг, так же?
- Ах, точно. Ідіть з Марком і купіть все необхідне. Мені вже повідомили, що одяг, який ви замовляли вже готова, так що перш ніж докупити інші предмети, підходьте і покажіть мінний одяг.
- Добре, - сказала я, кивнувши.
Лютц виглядав збентеженим, повільно схиливши голову в сторону.
- Смінний одяг?
- Звичайно - відповів Бенно. - Ти ж не зможеш носити той самий комплект одягу на роботу щодня, чи не так? Буде велика проблема, якщо вона забрудниться або почне битися.
Оскільки цей магазин обслуговує благородних людей, зовнішній вигляд надзвичайно важливий. Співробітник не може виглядати ні порваною, ані брудною. Практично кожен працівник цього магазину завжди одягнений дуже охайно.
- Смінний одяг на кожен день, сер? - Льотц перепитав, нахмурившись.
- Верно.
- ...Ви знущаєтеся наді мною?
У випадку Торі, і, можливо, у випадках братів Летца, робочий одяг правається раз на тиждень. Це робить наша мама у свій вихідний день, тому поняття змінного одягу навіть і не існувало. Оскільки у нас немає навіть звичайного повсякденного одягу, то ми просто продовжуємо носити один і той самий набір до тих пір, поки кожна її частинка не стане брудною. Але коли ми стираємо її, тканина поступово зношується настільки, що багато сімей уникають прання одягу за винятком нижньої білизни до тих пір, поки вони можуть терпіти всю бруд на ній.
На відміну від Бенно, який мав підлеглі, які робили все це за нього, Льотц перебував на дні ієрархії своєї сім’ї. Можливо, йому було б дуже важко просити маму помити цілий день. Але це обов’язково потрібно для його роботи.
- Якщо ти не зможеш просити тітонька Карлу, - стала пропонувати я, — що якби ти сам її стирав? У тебе ж буде кілька вільних днів у навчанні.
- Ох...
- Якби ти жив у магазині, то тобі все одно довелося б робити сам.
- Я ... Думаю... Ты права.
Я могла зрозуміти його здивування, а це зовсім не узгоджувало з ним розуміння здорового глузду. Але зараз він нічого не може зробити, крім того як перетравити цю нову інформацію про здоровий глузд.
- Я знаю, як шокує те, що не відповідає твоєму здоровому глузду, але ти не можеш нічого зробити з цим, крім як просто прийняти це. Тобі потрібно зробити це, щоб бути впевненим, що твої клієнти не буду відчувати себе незручно. Це лише ще один приклад того, як ремісники та торговці відрізняються.
- Ах, добре, - закинув він.
Бенно, здається, зазнав культурного шоку. Він повільно поморгав, пробурмотував про себе.
- Ваш спосіб життя дійсно разюча відмінність.
- Тому, будь ласка, - сказала я, — якщо вам здається, що щось може бути трохи дивним, то, прошу, вкажіть нам це. Ми просто дійсно нічого про це не знаємо.
- Добре, я піклуюся про тебе. ...Марк, я залишаю цих двох на тебе.
- Дуже добре, пане Бенно.
Ми чекали на Марка, поки він виконає свої обов’язки. Потім ми втрьох пішли забраним одягом. Він поніс мене на руках, але після цілій весни, коли мене постійно носили під час підготовки нової майстерні я вже змирилася зі своєю долею.
- Ласкаво просимо, - привітала нас господиня магазину.
З одного погляду на Марка, Лютца і мене вона відразу ж зрозуміла, для чого ми тут, і покликала нас до кімнат глибше в магазині.
- Будь ласка, поставте це.
Одяг, який вона мені дала - це була проста блузка і спідниця, але так як вона зроблена за моїми точними мірками, вона ідеально мені підійшла. Я була надзвичайно схвильована приміряти одяг, який не була вся у заплатках, звичайно ж, вона ж зроблена на замовлення. Я намагалася підняти руки, сіла і встала назад, перевіряючи будь - які можливі проблеми з підгонкою, але все здавалося неймовірним. Все дуже добре сиділо, ніде не жалілося, нічого не весело.
- Дивно! Як чудово буде її носити, - сказала я.
- Ох, відмінно! - Вона відповіла господині. - Так як Марк сказав, що ви всі будете носити відразу, то я загорну весь ваш попередній одяг.
Здається, що Летц замовив ще два комплекти одягу в тому ж стилі і дизайні, поки я приміряла свій одяг. Коли я вийшла з гримерки, Марк і Люц повертались подивитися на мене.
- Ти виглядаєш дуже милою в цьому вбранні, - сказав Марк. - Проста зміна одягу зробила тебе схожою на дитину з дворянської родини.
- Так, ти виглядаєш, як справжня леді! - Добавил Лютц.
Коли вони хвалили мене так, я ще більше нервувала. Я схопилася за складки спідниці.
- Справді? Я симпатична? Як і личить справжній леді? Тільки варто було одягнути новий одяг?
- Тільки коли ти стоїш на місці і не розмовляєш, - відповів Левц.
- Ей, - образилась я. - Але, Лютцю, твоя постава останнім часом також стала набагато краще, так що ти став виглядати як справжній джентльмен!
Бенно нагадував Летц, щоб він стежив за своєю зовнішністю. Його золоте волосся блищало й виблискували. Крім того, він почав приділяти більше уваги своїй поставі та рухам і приготувати його копіювати Марка, тому що я продовжувала говорити про те, як чудово той виглядає. А тепер, коли він був одягнений в правильний одяг, він дійсно став виглядати по-джентльменськи. Він взагалі не дивився неохайно в такому одязі.
- Тепер нас пропустять до інших установ, в які нам потрібно, - сказав Марк.
Дуже часто у магазинах вас можуть не впустити лише за те, що ви неправильно одягаєтесь. Після того, як ми з Летцем за допомогою карти гільдії заплатили за наш одяг, Марк повів нас двох у новому правильному одязі до наступного магазину.
Ми підійшли до канцелярського магазину, і Марк відкрив нам дерев’яні двері, на яких була намальована ручка. У передній частині магазину стояв довгий прилавк, за яким стояв люб'язний старий, що поливає щось. Товар був акуратно викладений на полиці вздовж стіни, але оскільки цей магазин продавав не багато товарів, то це були в основному окремі зразки. Це був досить типовий магазин для цього міста. Невеликі магазини в першу чергу були прийомним відділенням для своїх клієнтів, їх велика частина реальних товарів знаходилася на складах. Це була необхідна міра для захисту магазин від пограбування, але трохи шкода, що ви не зможете легко порівняти товари один з одним.