Влада черв'яка. Глава 57.1
Порада для сім’ї
- З поверненням вас двох!
Торі відкрила нам двері з широкою посмішкою. Коли вона побачила нас двох за іншою стороною дверей, то поморгала кілька разів і почала трохи хвилюватися.
- Що сталося, тату? Ти виглядаєш похмуро, так? На вулиці надто холодно? З Мейн щось сталося?
- Це підло, Торі! - Я образилась на неї.
Мій батько усміхнувся мені непомітно. - Ти занадто легкий, Mейн. Тобі потрібно піднабрати вагу.
Він поставив мене на підлогу і ніжно погладив моє волосся. Тепер, його настрій трохи покращився, а Торі злегка посміхнулася. - Вибач, - заговорила вона підходячи і струшуючи залишки снігу з моєї голови. У глибині душі я запліднила їй таку швидку зміну настрою.
- По дорозі додому пішов сніг, і стало дуже холодно! - Я сказала з кислим виразом обличчя.
Вона з сумом подивилася на мене. - Ти змусила тата нести тебе, і ти змусила його загорнути тебе в пальто, щоб тобі не було холодно, чи не так? Я не можу так само зробити!
Хихітка, я вирушила в спальню, щоб покласти на місце свою сумку і пальто.
Моя мати потіла за пічкою. - Ласкаво просимо додому. ...Може, спершу повечеряємо?
Здається, що, незважаючи на те, про що ми говорили, мама побачила напружений настрій батька і його вираз обличчя і здогадалася, щось не так. Вона на мить насупилася, а потім з усмішкою стала накривати на стіл.
- Ось, їжте!
- Видивлятися апетитно.
Під тиском мами ми почали вечеряти. Ми були значно менш балакучі, ніж зазвичай. Я ще нічого не сказала, але лоб мого батька вже був похмурим, мама дивилася в сторону, а Торі зачудувалась. Атмосфера вже була тяжкою. Коли я подивилася на них трьох, я підняла ложку гарячого супу до рота.
Нічого страшного, якщо я їм розповім? Якщо я скажу щось на зразок “У мене лишився лише один рік ”, хіба мій батько не зійде з розуму? Як мені підняти цю тему? Я хочу приховати ціну такого дорогого магічного інструмента...
Я продовжувала їсти, але я все думала про цю розмову, яка обов'язково відбудеться після вечері, і моє серце стало голосно стукати у вухах.
- Дякую за вечерю.
Після того як мама прибрала посуд, вона вибрала трави і заварила їх у чай з травами. Чашки стукали об стіл, коли вона ставила їх перед нами.
- Щось сталося? - Вона запитала мого батька, сідаючи поруч з ним. - Схоже, тобі є що сказати, чи не так, дорогий?
Він повільно похитав головою. Його блідо-карі очі подивилися на мене. Було страшно бачити його таким серйозним, без жодного сліду усмішки цілковитої любові, з якою він завжди дивився на мене. Я голосно проковтнула, у мене перехопило подих.
- Мейн хотіла б нам щось розповісти.
Коли він це сказав, всі подивилися на мене. Хоча я намагалась розмовляти зі своєю сім’єю, моє горло перейшло від напруження.
- Ну, це все через мою хворобу, так що ...
Що я маю тепер сказати? Як мені найкраще пояснити ситуацію, щоб вони могли все зрозуміти? Це тільки думки, які крутилися в моїй голові, але слова, що мені слід сказати не з'являлися. Я поспішала, і моя голова стала порожньою, коли я спробувала сформулювати свою думку.
Коли я беззвучно відкривала і закривала уста, не знайшовши відповідних слів, мій батько приглядався до мене.
- Ти ж повністю видужала, так? Ти пішла в будинок майстра гільдії на кілька днів, і коли повністю видужала, то повернулася додому. Хіба все не так було?
- Емм, коротше кажучи, я не видужала.
Моє пояснення повністю вилетило з моєї і так порожній голови, і я просто сказала вивід. Ніби я вибухнула щойно велику бомбу серед них. Після хвилини приголомшеної тиші вони всі одночасно голосно ахнули, їхні очі розширилися. Потім мій батько раптово встав, та з такою силою, що він перекинув стілець і грюкнув рукою по столу.
- Що ти маєш на увазі? - Сказав він. - Глава гільдії виходить збрехав нам, коли сказав, що ти видужала?
- Тобі хіба не краще? - запитала Торі.
Вони оточили мене, мій батько був переді мною, а Торі була зі мною. Я відчайдушно почала розмахувати руками, намагаючись змусити їх заспокоїтись і сісти.
- Гей, заспокойтеся і присядьте. Я сама не дуже багато знаю про це, і я дійсно не знаю як все пояснити, тому я просто сказала перше, що прийшло мені в голову, так що це ...
Скрипуючи зубами та так сильно, що почула це навіть я, мій батько сів з гуркотом. Моя мама, здається, якось змогла зберегти холоднокровність. Вона підняла свою чашку, ковтнула свій чай, а потім звернулася до мене.
- Так, будь ласка, поясни нам все це належним чином.
Поруч зі мною я побачила Торі, як вона простягла руку до чашки. Я теж підняла свою, зробила ковток і почала розповідати.
- Моя хвороба називається пожирач. Це дуже рідкісна хвороба.
- Я не чув про таке... - Кинув мій батько.
Торі міцно стиснула свою чашку. Тишим голосом, вона проговорила мені про це раніше. Вона сказала, що потрібно багато грошей на її лікування.
- Гроші?
На цей раз моя мама стала з гуркотом, широко відчинивши очі. Вона виглядала мертвою. Не було сумніву, що вона все ж помітила, як лідер гільдії ніколи не просив у нас грошей. Я сподівалася, що якщо це взагалі можливо, я зможу приховати скільки грошей пішло на це, але думаю, краще вже не намагатися зробити це зараз.
- Мамо, я намагаюся пояснити, будь ласка, вислухайте, - сказала я.
- ...
Вона повільно сіла і подивилася на мене, як ніби їй було що сказати. Коли я зрозуміла, що вони все ще дивляться на мене, то почала пояснювати, починаючи з самого пожирача.
Отже, пожирач схожий на гарячку, яка завжди була і буде в моєму тілі, і іноді він просто починає проявлятися сам по собі, а він постійно повільно росте. Якщо я сильно розізлюся або якщо мені буде достатньо сумно, що я захочу померти чи щось в цьому роді, тоді він почне з усією силою виявляти активність. Таке відчуття, що мене з'їдають живцем коли таке трапляється.
- З'їдають живцем...
Торі збліднула, як простирадла, подивившись на мене. Вона подивилася на мої пальці, а потім на край моїх волосся, як ніби перевіряє, чи мене зараз хтось їсть.
- Таку гарячку я можу утримувати від активності за допомогою концентрації моєї сили волі. Якщо я затягну її глибоко всередині мене, то це допоможе на деякий час, але пожирач поступово і постійно множеться.
- М... Помножитися?
Торі, яка дуже тремтіла, міцно стиснула мою руку.
- Коли я не можу замкнути його, тоді він просто вибухає, як ніби він наповнюється з мене. Якщо він почне переповнюватися, то я погружусь в темряву, але... Минулого разу, коли це сталося, моя температура підскочила, і я потонула у темряві. Лідер гільдії використовував якісь магічні інструменти і висмоктав гарячку. Він висмоктав її достатньо, але тепер вона знову починає рости, так що я безумовно не вилікована назавжди.
Торі, тихенько хнітая, подивилася на мене вологими, тремтячими очима, я дивилася, як вона майже почала плакати. Чи замість того, щоб просто "дивитися на неї", я мушу сказати, що вона намагається зробити обличчя, ніби вона відчайдушно старається не заплакати? Я відчула, що теж почну плакати, якщо продовжу дивитися на неї, так що я відвернулася і замість цього випила ще чаю.
- Потім Фрейда сказала мені, що я не виросту, так як дивна лихоманка завжди гризе мене. І те що мені потрібні магічні інструменти, щоб лікувати пожирача, і тільки палаци мають їх, тому такі знаряддя дійсно дороги. Крім того, якщо моя сім’я не матиме зв'язків з людьми зі свого двору, то я не зможу використати їх знову, сказала вона.
- То це... тебе насправді врятував лідер гільдії, так? - Мій батько проговорив слабо, його голос тремтів. Не було ніяких ознак вибухів емоцій.
Я кивнула. - Так, глава гільдії продав мені один з магічних інструментів, які він купив для Фрейди. Але вона також сказала, що якщо у мене немає чарівних інструментів, то я повинен вирішити, як це зробити.
- Робити щось з цим? Чи це означає, що існує інший спосіб лікування?
Мій батько нахилився вперед, в його очах палала надія. Навіть у Торі, яка виглядала так, наче вона була в декількох кроках від істерики, з'явився проблиск надії в її очах. Їхня раптова надія глибоко вразила мене, і я сказала їм, що могла б зробити, якби моя єдина мета в житті стала б сама життя.
- Вона сказала, що мої єдиними варіантами - або скласти контракт з дворянином і стати його домашнім улюбленцем назавжди, або вигнити в колі моєї сім'ї...
- Стати їх домашнім пітом назавжди? - Перепитав мій батько. - Що це означає?
Судячи з виразу його обличчя, у нього виникли проблеми із розумінням такої концепції. Обличчя Торі було порожнє, коли вона нахилила голову в сторону, можливо, тому, що вона не розуміла слів, які я вимовила. Обличчя моєї матері було бліде, коли вона стиснула чашку.
- У Фрейди вже є контракт з дворянином, тому в неї і є магічні інструменти, які їй потрібні, щоб бути здоровим. Вона сказала, що оскільки її сім'я багата і впливова купецька родина, то такий контракт справді вигідний для неї. Оскільки у нас немає ніяких зв'язків з дворянами, то варто скласти будь-який контракт, який зможе зберегти мене живою, але вона не сказала, за яку ціну мене вилікують.
- ...Ти навіть не можеш назвати це життям, хах, - слабо пробурмотів він.
Я кивнула йому. З того, що я знала як Урано, я не могла собі уявити, стану тим, хто робить тільки те, про що їй говорять, живучи без будь-якої свободи взагалі.
- Так, Мэйн. Скільки це коштувало? - запитала моя мама, не в силах більше винести це. - Я не можу уявити, що такий магічний інструмент, який глава гільдії дав тобі, був абсолютно безкоштовним, розумієш?
Я закидала, але розуміла, що пропала.