Влада черв'яка. Глава 56.1
Можливості порадитися з Отто.
Коли я вийшла на вулицю, то була обшарпана кількістю снігу, що нагромадився. Протягом зими я, по суті, просто закриваюсь вдома, тому майже ніколи не буваю зовні. Тому, коли я побачила сніг вище мого зросту, то не могла дивитись на нього у страху. Через алеї, що вели до головних вулиць, була протопана вузькі стежки, даючи подорожам хоч якось пройтися, але гори снігу поруч з стежкою були жахливо близько, здавалося, ніби вони рухнуть на нас в будь-яку хвилину.
- Мейн, сюди, - сказав мій батько. Він нахилився, простягаючи широко обидві руки, і я тихо дозволила себе підібрати, притискаючись до його голови. Якби я спробувала сама пройти через це, то ми б не дісталися воріт до початку зміни мого батька. Тепер, коли мене взяли на руки, моя голова виявилася вище снігу. Холодний вітер дув по широкій білої косатки, створюючи завивання на його поверхні, що мерехтіли по снігу, як океанські хвилі.
- Тату, ти сьогодні будеш розгрібати сніг на головній вулиці?
- Так, палаци повинні запланувати провести свої телеги.
- ...Так багато снігу, краще б я залишилася всередині.
Через стільки снігу на землі, я думала, що не буде багато людей, але їх було досить багато, і всі поспішали за своїми справами.
- Тут так багато снігу, але на вулиці все ще стільки людей, - сказала я.
- Це один з тих рідкісних днів, коли сніг не падає, так? Коли таке трапляється, то звичайно ж не буде так мало людей як ти очікувала.
Але, поки він це говорив, сніжинки стали падати з неба, через що мій батько прискорив свій темп.
- Починає йти сніг. Поквапся, Мейн. Тримайся міцніше!
- Ааа! Я таак упаадуу!
Ми прибули до воріт, кричачи всю дорогу. Ми витратили трохи часу, щоб відганятися від снігу і швидко вирушили до нічної кімнати. Після легкого стуку у двері, ми її відкрили. Поруч з каміном був встановлений письмовий стіл, поверх якого була складена справжня гора паперової роботи, за якою Отто пихтів, намагаючись виконати свої розрахунки.
- Отто, твій довгоочікуваний помічник прибув! - Заговорив мій батько. - Звільни місце біля багаття.
- Командире загони, велике вам спасибі! Я чекав на тебе, Мейн.
Коли Отто прибирав документи на столі, то звільняв місце для роботи. Він, мабуть, був дуже вражений тим, як сильно я посміхалася, коли привітався з роботою. Я витягла грифельну дошку і грифальні олівці з сумки, а потім засідала на занадто високий стілець.
- Отже, Мейн. Будь ласка, ознайомтеся з розрахунками цього чергового посту і переконайтеся, що вони збігаються.
- Добре!
Що ж, схоже, я не зможу обговорити з ним що-небудь до тих пір, поки ця гора паперової роботи не розтане. Я подивилася на купу документів, які лежали прямо переді мною, і підняла олівець.
Деякий час ми працювали в тиші. Єдине, що виконувало кімнату, було швидкі клацання намистинками від калькулятора Отто та олівця про мою дошку.
Стук у двері порушив тишу, і в кімнату зайшов молодий солдат.
- Винен. У мене є питання до Отто...
- Мэйн, поправся с этим.
Отто навіть не подивився на мене, коли він підійшов до мене і його очі були прикуті до документів та калькулятора.
- А? Я? О, ем, почекайте хвилинку, будь ласка, дайте мені закінчити цей рядок...
Я закінчила роботу над розрахунком, відмітила відповідь як перевірений, потім подивилася вгору. Молодий солдат дивився на Отто, який з відвертою силою перекинув намистинки на калькуляторі і потім подивився на мене, зітхнув та простягнув пергамент.
- Будь ласка, допоможіть мені з цим.
- Що це таке? ... Ахх, попередній лист від палаца. Рядовий першого класу зараз на чергуванні?
- Ні, у нього сьогодні нічна зміна...
- Тоді проставте печатку командира і негайно заплануйте, щоб вони направилися до стін замку. Оскільки вони мали задовга подорож крізь увесь сніг, навіть найчутливіший дворянин може бути на краю і зробити все якомога швидше.
- Так, мем!
- Якщо вам потрібно, щоб вони почекали, то я думаю, ви повинні переконатися, що в кімнаті очікування буде вогонь, так що негайно відкладіть їх туди і зробіть їм теплий чай.
- Зрозумів.
Молодий солдат виконав своє військове привітання, а потім вибіг з кімнати. Я теж виконала своє військове привітання, а потім відновила свої розрахунки.
- У тебе це добре виходить, - зауважив Отто, ненадовго відглядаючи від своїх розрахунків, щоб відпочити.
Мій олівець продовжував рухатися, поки я відповідала. - Врешті-решт, до всіх них потрібен той самий підхід.
Робота у воротах - це чисто бюрократична волокніт. По суті, відповідь на кожну ситуацію є однаковою. Прочитавши підручник, ви зможете подолати будь - які труднощі.
Після розрахунків протягом ще довгого часу, я трохи застала. Я прибрала купу розрахунків, які я перевірила, потім відкинула назад, витягаючи руки. Отто також, здається, дійшов до точки і зупинився, а потім почав збирати документи.
- Я вже втомився, - сказав він. - Може зробимо перерву?
- Будь ласка, - відповіла я.
Отто приніс гарячий чай з їдальні. Поки ми повільно тягаємо його, я почала питати в нього поради.
- ...і потім, ось що моя мама сказала Лютцу, коли ми розмовляли. Вона сказала, що якби він просто витрачав на мене свій час, то не зміг би виконати добре своє завдання на своїй реальній роботі як учень. Він би робив все недбало, якщо постійно приглядав б за мною.
Отто подивився на мене так, ніби слова моєї матері були найбільш очевидною річчю у світі.
- А хіба це не очевидно? Якщо він буде робити тільки половину своєї роботи, піклуючись про когось іншого... Звичайно ж, вона буде зроблена недбало. Якщо Левц дійсно прагне стати торговцем, то він не може дозволити собі витрачати свій час на догляд за тобою, я так вважаю.
- Я так само подумала.
Зараз ми ще не підмайстримо, так що ми не займаємося реальною роботою в магазині. Ми просто ходимо туди, щоб доставити наші товари. Таким чином, Летц може стежити за моїм фізичним станом поки ми працюємо разом. Коли ми станемо учнями і повинні будемо робити справжню роботу, він, мабуть, не зможе перестати турбуватися про мене, і я не зможу дозволити собі взивати на нього такий тягар.
Поки я сиділа і думала, що робити далі, Отто подивився на мене ніжними очима.
- Гей, Мейн. Ти серйозно хочеш стати торговцем?
- Це мій план на даний момент, так що так. Я думала про декілька речей, які я могла б монетувати...
Моє рішення базувалося на тому, що ніхто не може купувати або продавати речі без дозволу Гільдії торговців.
- Не кажучи про торговий бік, я думаю, що буде краще, якщо ти не будеш працювати в магазині Бенно.
Вже вирішено, що моє навчання перейде під керівництвом Бенно. Останнім часом я турбуюся про свою справжню роботу, але хочу знати, чому Отто каже мені, що не повинна працювати на Бенно.
- Чому ви так вирішили?
- Цей магазин швидко росте. Кожна людина там старанно працює. Це буде виснажлива робота, і я не думаю, що твій організм витримає.
Причина, з якої він дає мені таку пораду, злегка потиснувши плечима - це та сама причина, за якою я відчувала занепокоєння, і ті ж слова, що я чув від Бенно на днях.
- ...Містер Бенно насправді запитав мене те ж саме, чи зможу я дійсно виконувати свою роботу.
- Є робота, яка просто включає в себе розрахунки і перевірку документів, але навіть така праця купця має свої терміни, тому важко буде довірити таку роботу дівчині, що може впасти в непритомність у будь-який момент.
- Це правда, так.
Я чудово розумію, що Бенно хоче перетворити інформацію з моєї голови в нові товари або якимось чином отримати від мене прибуток, тому він не хоче, щоб я пішла до будь-якої іншої крамниці. Але якщо говорити про мою спроможність працювати в магазині, то мій брак сили та витривалості - це фатальна помилка.
Наняти працівника, чиє здоров’я робить його фактичною показником відвідуваності плаваючим, було б важко прийняти рішення навіть для Японії. Якби я була головною, то не хотіла б мати такого співробітника.
- Моя інша думка - це одна з тих жорстоких речей, яких не прийнято говорити серед дітей, ти хочеш дізнатися, що ж це таке?
Я злегка нахилила голову в сторону, і Отто уважно вивчив мою реакцію. Кінцева причина, чому я прийшла сюди була в тому, що я зможу отримати чесну, об'єктивну думку від когось на зразок Отто, який не відчуває, як треба поводитися зі мною з обережністю. Під столом я зшивала кулаки, намагаючись знайти відповідь на це запитання, а потім повільно кивнула.
- Будь ласка, говоріть.
- Причина номер один, по якій я думаю, що ти не повинна працювати на Бенно - це, чесно кажучи, людські відносини. Ти зруйнуєш соціальну динаміку магазину. Якщо цілком новий учень, через своє погане здоров'я, постійно буде брати вихідні і коли вона почне робити тільки фізично незароблену роботу, то чи з бігом часу всі інші працівники почнуть відчувати себе все більш засмученими?
-Точно.
Навіть якщо ясно, що проблема лише в моєму здоров'ї, майже напевно будуть касуси з людьми, які побачать таке ставлення до мене, навіть якщо вони не відразу здогадаються. Я працювала так відчайдушно, щоб впевнитись, що Левц знехтує собою навчанням, і я насправді не задумувалася як все виглядатиме після того, як буду виглядати на цій роботі.
- І тоді ... Я думаю, що почнуться проблеми з твоєю зарплатою, розумієш?
- Ха? Моя зарплата? - Я навіть не думав, що моя зарплата стане проблемною, тому мій голос говорив трохи дивно. Я з сумнівом нахилила голову в сторону.
Відпочинок. - Ти вже приносиш у великій кількості прибуток в магазин, Мейн. Інші учні не зможуть заробляти стільки, скільки ти, вірно?
- Але мій базовий відклад буде таким же. Я думала, що просто буду отримувати свою частку від прибутку, як надбавка ...