Влада черв'яка. Глава 46.2
Ми всі зробили відразу
Коли я сиділа біля вогнища, то повернулася до роботи над маленькими квіточками. Оскільки мені знадобиться близько 15 хвилин, щоб зробити кожну квітку до того часу, як я закінчу, плюс трохи часу на погрішність, клуби повинні будуть вже приготуватися.
- Левц, не міг би ти принести залишки бамбука зі складу і зробити мені пару довгих паличок? Ще гостріші, ніж минулого разу.
- А? Зачем?
- Ти питаєш чому? Мені вони потрібні, щоб перевірити, чи закінчилася підготовка "картошка з маслом".
- Эм? Гей, Мейне, що ти запланувала?
- О, я просто хочу поїсти трохи їжі, приготованої в пароварці... Ти хіба не хочеш, Льотц?
- Якщо це їжа, то я її хочу! Тобто "масяна гартофка" - це їжа?
О, так, мабуть я не пояснювала, що таке картопля з маслом. Хоча тут вже навчилися варити обсмажені клуби в олії, тому він їх зазвичай їсть.
Тепер, знаючи, що в пароварці теж є їжа, Левіц весело зробив мені пару бамбукових шампура.
- Гей, Мейн. А ці "масяна гартофка", вони смачні?
- Мені вони дуже подобаються. Я думаю, що їх ти вже пробував і раніше?
Оскільки закипання котелка зайняло набагато більше часу, ніж я очікувала, то чекала на двох квіток, а не лише один.
- Добре, Льотц. Зніми цю кришку!
Я бряцала шампурами в правій руці, стискаючи мої китайські палички зліва, очікуючи, поки Літц зніме кришку паровики.
- Мейн, не тримай своє обличчя занадто близько!
Як тільки Левц зняв кришку, величезний викид пара вискочив з пароварки. Як тільки обпалюючий пара розсіявся, я змогла побачити що було всередині, а усередині було два клубки на вершині тронбею, пофарбованих у яскравий золотисто-коричневий колір. Правою рукою я обережно встромила шампури у кожну з клубів. Вони легко вставали до картоплі, тому я думаю, що вони приготувалися вже досить добре. Я змінила палички в лівій руці на шампури з правої, і приготувала їх.
- Льотц, мені потрібна тарілка!
- Ти думаєш, що в цьому місці є якась тарілка?
- Та дошка цілком підходить, дай мені її! Потім приготуй масло.
- Може тобі слід було робити все це замість того, щоб доручати прикраси!
- Нгх, ты прав... – сказала я, соромившись.
Як тільки я витягла обидва клубки з пароварки і поклала їх на дошку, я негайно поставила кришку назад на паварку. Я стрибнула зі свого імпровізованого табурета, а потім відразу зробила побільше хрестоподібні розрізи на кожному з них і засунула олію всередину. Масло миттєво розтануло в м’якотій клубні, а запах, який з'явився, був невідразним.
Я чимраз більше тішилася, коли все було готове. Лютц, з іншого боку, просто виглядав розчарованим, як тільки побачив, що я дістала з пароварки.
- Це ж лише коріння кальф. У мене були великі надії, адже це ж твоя сутичка...
Здається, він розчарований, що це він їв уже раніше. Коріння кальфового дерева дуже широко збирають у поблизьких територіях, тому вони лежать на кожному столі. Цікаво, він від них вже втомився? Я побачила, як він розчарувався, бо це дуже простий спосіб приготування. Я навіть спочатку їх не чистила.
- Так, так! Це звичайні корені кальф, приготовані з маслом, і ти їх з'їв вже докладно, вірно? Значить, тобі їх більше не потрібно їсти, так?
- Я буду це їсти.
Я проігнорувала Летца, коли він бурчав про себе, швидко знімаючи шкірку з самої верхівки бульбашка. Я загорнула руку в фартух, щоб не ошпаритися і підняла клубень. Я піднесла картоплину до рота, широко розкрила її і відкусила величезний шматок.
Поверхня бульбашка швидко охолола завдяки холодному повітряу, але нутрощі були гарячіші за жарки, а картоплина ще й таяла в роті. Оскільки вони друзяки з тронбією, на смак слабо давали дерево. Я не могла б скуштувати вдома такої смачної олії, оскільки її смак був унікальний.
- ММ ..., - вийшло з мене, поки я ізвивалася від задоволення і смаку. Лютц, що стояв поруч зі мною, просто зітхнув і відкусив від свого клубка. Його очі широко розкрилися, і він в шокі витріщився на клубень. Він дивився то сюди, то на мене, те на його їжу, як ніби я його якось обманила. У замішанні він нахилив голову і знову відкусився.
- ... Це дійсно смачно! Що ж це таке? Цей смак зовсім інший від вареного кореня кальф, який ми їмо вдома!
- Це тому, що він приготований на пару. Всі поживні речовини і смак залишилися всередині через пара. Сьогодні, тому що ми готували їх разом з тронбією, то коріння взяли смак і від нього, так що у них дійсно розкішний присмак.
Поки ми з радістю їли коріння кальф, я розповіла Летцу про те, що сталося минулої ночі, коли ми працювали над шпиляками.
- Так що, так, Торі і мама дійсно здивували минулої ночі. Вони теж дуже занепокоєні сьогодні ввечері. Я не змогла навіть зробити одну шпильку, так що мені нагадали про мою марноту, хах.
- Не пишайся занадто.
- А у тебе як, Льотц? Як все пройшло?
Люц, який закінчив їсти свій корінь кальф, сумно оббував останні залишки пальців і похитав головою.
Ніхто, здається, ніколи не цікавився усім, що я робив, тому навіть коли я попросив їх про допомогу, вони всі просто зробили вигляд, ніби ігнорують мене.
- Я не розумію цього. Як щодо того, що б я сьогодні до тебе прийшла і наклала своє чарівне закляття?
- Чарівне закляття?
- Ага! Як тільки ми отримаємо гроші від містера Бенно, ми підемо до тебе, так що жди з нетерпінням!
Тепер, закінчивши їсти, я попросила Летца взяти трохи води з колодязя, щоб помити руки і прополоскати рот. Потім я дістала калькулятор, який я захопила з собою, і поставила його перед Лютцем.
Сьогодні ми вже маємо чотири готові шпильки для продажу. тому я все проговорю ясно і ввічливо спеціально для Летца. - Вчора містер Бенно заплатив нам за одну авансом, сьогодні нам заплатять за три. Кожна шпилька приносить нам одинадцять середніх мідних монет. Отже, скільки грошей ми заробимо сьогодні?
Поки я пояснювала завдання, Левц слухав з серйозним виразом, пересуваючи пальці по намистинках калькулятора.
- Тридцять три!
- Так! Молодец, Лютц! Далі, ми вже встановили, що тобі потрібно зробити взагалі двадцять основ. Вчора ти зміг зробити 5. Скільки тобі залишилося ще зробити?
Як я і думала, Лютц засмутився, роблячи обчислення, пов'язані з відніманням або сумуванням, навіть коли у нього є для допомоги калькулятор, тому що такі розрахунки не можуть бути зроблені негайно. Якщо він не може навчитися автоматично виконувати одноманітні обчислення в своїй голові, то весь процес займе деякий час навіть з калькулятором, тому я забрала у нього калькулятор, написала купу чисел на своїй дошці і стала працювати над сумою.
- Давай просто попрацюємо над запам'ятовуванням цього, - сказав я недбало. Ти повинен отримувати числа досить швидко, щоб відповісти відразу, коли хтось запитає щось.
Левц проворчав, але почав вчитися. Тим часом, я сіла поруч з ним і стала працювати над завершенням шпильки. На той час, як все було зроблено, наступив майже полудень, і тронбей закінчив паритися.
- Льотц, їх потрібно покласти у воду, допоможи з цим будь ласка.
Один раз, використовуючи палички, я переміщаю тронбей в бочку з водою із колодязя. Коли я переміщала їх у воду, Левіц витягав і клав на найближчу дошку. Оскільки це не гаяння річкової води, вода в бочку швидко прогрілася.
- Вода стає досить теплою, - сказав Левц. - Одну секунду.
Коли я чекала на Льотця, який ще брав воду з колодязя для бочки, то сіла і почала працювати над видаленням кори з кожної палички. Коли бочка наповнилась, я повернулася до замочування нових паличок. І так повторювалося протягом деякого часу. Після того, як ми витягнули всю деревину з паровозівки, я продовжувала працювати над видаленням кори аж доки деревина ще тепла, а Летц мив котелок і паробку. Нарешті, ми повісили смужки кори на цвяхи на складі для сушки, і на цьому наша робота на сьогодні завершена.
- У-у, все зробили!
- Добре, прибирання теж зробили!
Оскільки я працювала з гарячою корею, то навіть після того, як все розвішували, мої пальці все ще стихали від такої кількості тепла. Прохолоджене повітря здалось моїм рукам дуже приємним. Я зробила глибокий вдих, наповнюючи легені прохолодним свіжим повітрям.
- ...Ах?
Я не впадаю у відчай. Я ні про що не турбуюся. Все, що я відчуваю зараз - це полегшення і відчуття свободи, які зазвичай ви можете відчувати після завершення важкої задачі.
Навіть тепер, гарячка лютувала в мені. Рефлекторно, я звернула всю свою силу всередину, зосередивши увагу на підтримці його знову.
- Вау, Мейн?
З того часу як я несподівано закочувала перед ним, Льотц гарячково мене вдарив. Я хочу сказати йому, що намагаюся зосередитись і хочу, щоб він припинив мене трясти, але я так бороюся з болем що не можу підібрати слів. Я тремтіла, простягнула праву руку і зловив одну з його рук. Він міцно схопив її обома руками.
- Що за...? Ти гориш? Мейн, з тобою все гаразд? Чуєш мене?
Я зосередилась на своїй щільно стиснутій руці, з усіх сил намагаючись зупинити гарячку, як вже робила це багато разів раніше. Хоча я уявляла, що буду будувати міцну стіну навколо мого внутрішнього центру, щоб втримати його цілісності, цього разу частинки пожирача проникли прямо через бар'єр.
Вернись!
Мені вдалося змусити останні вугільні вугілля повернутися в глибини мого серця, але я думаю, що цей раз був найдовшим.
Відразу ж після того, як моя гарячка пішла, я раптом відчула втому настільки сильно, що навіть не хотіла рухати ротом, щоб щось сказати. Я вже не могла стояти, тому сіла прямо там, де стояла. Лютц, все ще міцно тримав мою руку, він нагнувся до мене.
- А? Твоя температура... Вона спала? Що це було? Эй! Мейн! Ти в порядку?
- ...Це був... Пожирач. Знаєш, про нього говорила Фрейда?
Я видала величезний подих, коли відповіла, а Льотц захмурився.
- Чекай, чекай. Ти ж казала, що немає ніяких ознак того, як ти раптом можеш почуватися погано?
- Це завжди відбувається дуже швидко. До цих пір це траплялося тільки тоді, коли я відчувала сильні емоції, але останнім часом навіть найменші проблиск емоцій, здається, випускають його назовні ... я так сильно налякалася.
Я дійсно була шокована, але я вибрала таке звичайне слово, щоб закінчити речення, аби спробувати зменшити шок від всього що сталося. Люц, однак, все ще виглядав так, ніби він готовий ось-ось заплакати, усе ще міцно стискаючи мою руку. Намагаючись заспокоїти його трохи, я дуже усміхнулася йому.
- ...Що-небудь можна з цим зробити?
- ...Фрейда вже розповіла нам вихід, так? На це піде величезна сума грошей. Містер Бенно сказав мені те ж саме.
Кров миттєво скла з його обличчя, залишивши білу простирадло замість нього.
- І якщо вже на цьому все, підемо тепер в магазин містера Бенно, щоб трохи заробити грошей?
Я показала йому щасливу посмішку, приховуючи правду факт, що докладаючи будь-яких фізичних зусиль було дуже важко для мене. Левц міцно стиснув зуби, відпустив мою руку і став спиною до мене.
- Я віднесу тебе в магазин. ...Це все, що я можу зробити для тебе, врешті-решт.
- Це все, що ти можеш зробити? Хіба ти вже не багато для мене зробив?
- Ааа, просто сідай на спину!
Я почула тремтіння в його голосі, коли він говорив це. Я прикидається, що не чую цього, і забралася йому на спину, обхоплюючи руками його плечі.
О боже, мене наче побили, подумала я про себе.
Коли я була Урано і жила звичайним життям, не відриваючи очей від книг, у мене ніколи не було друга, який би почав плакати через мене. Не знаю, чи правильно зараз щось говорити. Я тільки читала про це в книжках.
Лютц, ти занадто добрий. Не важливо, наскільки я нікчемна, ти завжди залишаєшся зі мною. Навіть якщо я не справжній Мейн, і ти це знаєш, але ти пробачив мені.
- Якщо я коли-небудь втрачу свідомість від пожирача, Левц, це не буде твоїм винним. Справді, всі люди відбуваються без попередження. ... І я не збираюся програти пожирачеві найближчим часом. Я ж не зробила ще жодної книги.
Я чула, як Левюц шмигав носом, але він нічого не відповів.