Влада черв'яка. Глава 46.1
Ми всі зробили відразу
Як тільки ми закінчили вечеряти, мій батько ліг спати відразу, бо завтра він повинен працювати в ранкову зміну. Щоб не турбувати його сон, ми всі переїхали на кухню, де вже можна спокійно зайнятися будь-якою роботою, щоб вбити час до того, як ляжемо спати.
Коли мій батько пішов у спальню і почав готуватися до сну, я відразу завела розмову про зимову роботу.
Сьогодні містер Бенно сказав мені, що шпилянки, які ми зробили для Фрейди, стали дуже відомими і з'явилося багато людей, котрі хочуть їх купити, тому він хотів би знати, чи зможемо ми зробити трохи шпилок раніше. Він сказав, що хоче щоб вони були більш схожі на заколку Торі.
- Ну, не те щоб ми не могли, але ...
Торі і моя мама переглянулися, потім недовірливо нахмурилися. Інша частина цієї пропозиції була чітко написана на їхніх обличчях: не те, щоб вони не могли, але у нас і так багато роботи, а тут ще й прискорювати виробництво. Саме цю реакцію я очікувала, тому я спала за своєю сумкою і витягла докази: дві середні мідні монети, які зв'язалися, коли я кинула їх на стіл.
- Тут лише трохи монет, але я все ж змогла домовитися на передоплату, тому, якщо ви зможете зробити шпильки, то я зможу заплатити вам за них!
У наступну ж мить вони різко встали, а їх стільці загреміли позаду них, і вони пересунули їх до тієї частини столу, яка була ближче всього до плити, де було на трохи ярче.
- Ах? Що?
Я раптом опинилася відстійною, сидячи обшарпана в своєму кріслі, як пустоголова дурка. Тим часом Торі викопала тонкі голки для нас трьох, а моя мама зникла в кладці у пошуках кошиків з нитками. Я трохи приголомшена цим поворотом подій, вони настільки чудово синхронізувалися, але я стрибнула зі стільця і підтягла його до столу. Як тільки він закричав по підлозі позаду мене, моя мати гукнула мене.
- Мейн, у тебе є зразок на який ми можемо дорівнювати?
- Эм? По-моєму, треба робити прямо як у Торі?
Зреагувавши на мої слова, Торі негайно обернулася і побігла до спальні, щоб взяти шпильку зі свого дерев’яного ящику. Через її шорхання в спальні, поки вона шукала свою шпильку ми почули, як мій батько незграбно проговорив.
- А? Що відбувається? Щось не так?
- Нічого страшного, Ґюнтерс, - відповіла мама, відповідаючи йому з кухні. - На добраніч!
Перед тим як я готувала своє місце роботи, підготовка до нашої спільної праці була закінчена.
- Мейн, - запитала моя мама, — які кольори нам потрібно використовувати?
Вона вже рилася в кошику ниток, але я не встигла сказати їй, які кольори потрібно використовувати. Все, що я встигла сказати до цих пір, це те, щоб дизайн повинен бути схожий на шпильку Торі.
- Ми не знаємо, який у клієнтів колір волосся або улюблені кольори, тому містер Бенно сказав мені, що він хоче шпильки з різноманітними кольорами. Давайте зробимо їх на зразок шпильки Торі і оберемо три основних кольори, та зробімо для кожної шпилянки таку ж кількість квіток.
- Поняла. Як щодо білого, жовтого і червоного?
- Я думаю, що це буде мило!
У той момент, коли слова покинули мій рот, моя мама почала супер швидко в'язати. Так як вона допомагала робити шпильку для Торі минулої зими, вона вже знає, як їх робити, і тепер вона працювала дуже, дуже швидко. Приблизно за 15 хвилин я в’язала одну квітку, а вона досягала п'яти. Незабаром ми зв'язали чотири речі для кожної шпильки і перетворили їх на маленький букет.
- Вони будуть щасливі, якщо буде безліч вибір, чи не так? Може бути, я тепер візьму білий, жовтий і синій ...? Ті ж кольори, що і в мене. Мейн, а ти які збираєшся вибрати?
Торі щасливо хихнула про себе, поки вона рилася в різних кольорах і вибирала три, які їй сподобалися. Здається, вона дуже задоволена шпилькою, яку я зробила для неї минулого року, що робить мене щасливою.
- Я думаю, що візьму рожевий, червоний і зелений. Зелені квіти будуть схожі на маленькі листя, які, думаю, стануть дуже мило виглядати.
- Так! Справді мило. Гей, Мейн, як ти це робиш?
Торі, мабуть, думала, що їй краще не турбувати нашу маму. Вона відразу ж поставила стілець з гуркотом поруч зі мною. Оскільки шпилька, яку ми використовуємо в якості зразка, була зроблена як сюрприз для Торі, то моя сестра не брала ніякої участі у її створенні.
- О, це не так вже й складно. Отже, роби такий поворот ось так, а потім продівай його от так...
Я пояснила Торі, що плісняву ці крихітні квіти і демонструю їх по пунктах. Так як ці троянди набагато простіше, ніж ті, що ми робили для Фрейди, Торі відразу ж все зрозуміла.
- Я зрозуміла! Дякую, Мейн.
Вона з гуркотом протягнула свій стілець у вихідне положення, потім стала спокійно з упевненістю в'язати. Через деякий час, як тільки я встигла закінчити свою третю квітку, я подивилася на решту столу і шокувалася явною різницею в кількості. Моя мама вже закінчила достатньо маленьких квіточок, щоб зробити цілу шпильку, а Торі мала шість кольорів, що каталися перед нею.
Дивіться тільки на цих вправних рушниць!
І моя мати, і Торі рухали руками так швидко, що мої власні рухи не змогли б навіть зрівнятися з ними. Вони вже можуть робити квіти майже в мить. Я, можливо, принесла сюди цю річ, але зараз мене випереджають як за швидкістю виробництва, так і з якості продукції. Я вирішила, що принаймні все що я зроблю не буде явно поступатися їх роботі, і я знову почала працювати голкою.
Зазвичай зимова робота робиться, поки ми опинилися в пастці через сніг. У такі моменти у нас з'являється занадто багато вільного часу. Цю роботу ми робимо, тому що нам більше нічого робити, одночасно з нею ми не розмовляємо. Однак сьогодні, завдяки блиску монет на столі ці двоє з усіх сил зосереджувалися на швидкому темпі життя і не пропустили жодного слова.
- Добре, все зроблено! І що тепер, Мейн?
Я підняла очі, вражена блискучим захопленим голосом Торі, і побачила, що перед нею лежало дванадцять квітів.
- Ей, Торі, ти так швидко видужала! Ти справді дивовижна. Емм, після цього ми пришиємо їх на шматочок тканини... Чекай, ААа, тканина! Я не учла тканини!
- Зазвичай, - сказала моя мати, — ми використовуємо свої власні матеріали для зимової роботи, тому все в порядку, якщо будемо використовувати будь-який шматок тканини, який у нас є.
Моя мати вже дістала шматок тканини і пришила до нього свої маленькі квіти, перетворивши його на щось схоже на справжню шпильку.
- ... Коли я піду до містера Бенно, щоб забрати гроші за цю роботу, я також подам заявку на якусь тканину.
Він платить дві середньовічні мідні монети за кожну шпильку, тому немає необхідності заходити так далеко.
...Що? О боже, на скільки не справедливо звичайна зимова робота?
Навіть коли я вирішила, що додам тканину до своїх витрат на справжню зимову роботу, Торі вже принесла кошик з усіх шматків тканини.
- Візьми маму в якості прикладу. Прийнято квіти, але не роби надто близько квітів один до одного. Якщо зшити все це, щоб не було видно тканини знизу, то вже все буде виглядати дійсно схоже на маленький букет квітів.
- Зрозуміла, дякую! - Відповіла Торі.
Коли Торі закінчила збирати свою другу шпильку, час уже наближався до кінця і треба було закруглятися. Врешті-решт, я змогла зробити близько половини кольорів для однієї шпильки, Торі зробила одну шпильку всю сама, а мама була на вісімдесят відсотків готова зробити і другу шпілку.
- А тепер, ось сьогоднішня латлааата!
- Урааа!
Я вручила їм двом по дві монети і поклала два готові шпильки у коробку.
- Добре, - сказала моя мама, — а тепер, ви двоє, лягайте спати.
- А що щодо тебе, мамо? – запитала Торі.
- Для початку я просто закінчу цю наполовину готову шпильку.
Вона показала на вісімдесят відсотків закінчену шпильку з похмурою посмішкою. З її швидкістю вона буде готова в мить ока. Ми з Торі спокійно пішли спати, намагаючись не розбудити нашого батька в процесі.
Але як тільки ми прокинулися, на столі лежало вже дві готові шпильки? ...Ти працювала всю ніч, мамо. Торі не хотіла спати минулої ночі, так що тепер вона розлютилася.
- Мааам, це не справедливо! Чому ти не спала допізна?
- Вибач, Торі. Тепер прийшов час і для твоєї! Береги себя, держись.
Торі дуже вболіла, коли мама вибачилась за її двері. З дуже неприємним виразом обличчя вона втекла, кричала “як тільки я повернуся додому, я нароблю купу їх, добре?" Як тільки вона пішла, мама вручила мені два довершених букети і я дала їй чотири монети за них.
- Ось гроші, щоб я не забула, коли ти повернешся з роботи. Сьогодні я знову піду в магазин містера Бенно. Мені потрібно буде забрати деталі від Летца, доробити шпилянки і отримати за них гроші, інакше я не зможу отримати позосталі гроші для тебе та Торі.
- Добре. Бережи себе сьогодні, Мейн! І передай привіт містеру Бенно.
Моя мати поклала гроші у свій гаманець, а потім почала виходити за двері.
- Давайте попрацюємо і сьогодні ввечері теж! - сказала вона з широкою посмішкою, поки махала мені рукою на прощання. Вона щільно зачинила за собою двері, і я почула, як вона прогорнула замок. Я продовжувала посміхатися і махати рукою на прощання, поки не почула, як її кроки припинилися, а потім видалила виснажений подих.
Ось розчарування. Влада грошей надто сильна. Я не думала, що зможу так сильно прискорити процес. Той факт, що моя мама не спала допізна, щоб продовжити роботу, перевершили всі мої очікування. Якщо я не закінчу з цими шпиляками і не продам їх, щоб поповнити свої запаси готівки, у мене сьогодні будуть серйозні проблеми.
- Ну, першо-наперво, треба хоча б обробити весь тронбей.
Я й гадки не маю, коли Люц зайде вслід за мною, тому переконалась, що я можу поїхати у будь-який момент. По-перше, я приготувала парочку коренів кальф подібні на картоплю. Потім я взяла свою дошку, грифельні олівці та калькулятор, щоб ми могли повчитися поки кора буде паритися. Оскільки ми збираємося зайти до Бенно після цього, я переконалася, що не забуду принести свою частину замовлення. Нарешті, щоб завершити свою наполовину закінчену шпильку, я взяла в'язальні голки і нитки, сім вже виконаних кольорів, клочок тканини.
Я провела час, чекаючи на Льотця, працюючи над великою кількістю квітів, мої голки робили маленькі рухи, поки я перев'язувала. Після того, як мені вдалося закінчити дві квітки, я почула стук у двері, а потім Лец закричав - Мейн, ти вдома?
- Доброго ранку, Летц! Гей, щодо основи шпилечок, ти що-небудь зробив?
- Я встиг зробити п'ять з них ...?
- Візьми їх усіх з собою. Я принесу голки і нитки і ми зможемо закінчити шпильки, поки будемо випаровувати тронбей. Ми повинні продати їх містеру Бенно вже сьогодні.
Коли я пробурмотіла, що ми встигли закінчити чотири з них минулої ночі, очі Летца широко розкрилися.
- Чт... Це ж занадто швидко? Я думав, ти сказала, що ці квіти дуже важко зробити, і все займе багато часу ...
- Так, я й гадки не мала, що вони зроблять все так швидко, тому я чесно трохи поспішаю.
- ...Пан. Тобі просто потрібно, щоб я приніс основи шпиля, вірно? Може потрібно щось ще?
Ще одна річ, яку Левц не повинен забути сьогодні.
- А як щодо масла? Ти наше небагато?
- Все ж я почув тебе правильно, ах ... Піду прямо зараз і візьму. Почекай мене внизу після того, як закриєш тут все, добре?
Здається, він нічого і не підготував. Це було близько. Я майже упустила можливість поїсти тушковану картоплю з маслом. Я помахала, поки Льотц спішно втікав вниз сходами, зібравши всі речі, які я приготувала, я пішла на вулицю.
- О боже, вже так холодно...
Не було ніяких ознак людей навколо нашого складу, був тільки пронизливий холод, що пригнічував тепло ясного сонячного світла, який світить десь внизу. Оскільки всередині складу немає ніякого вогнища, в якому ми могли б розпалити вогонь, ми встановили його прямо перед складом, щоб розпакувати тронбей і зняти з нього кору.
Після того, як ми поклали наші сумки всередину Летц склав кілька каменів для імітації вогнища, і встановив котелок поверх нього, поки я викладала шматки тронбею всередині нашої пароварки. В мить ока пароварка стала повною.
- Левц, схоже, нам знадобиться ще одна пароварка.
- Піду і принесу тоді ще.
Раніше ми працювали тільки над зразками, так що нам ніколи не доводилося розпаровувати стільки деревини відразу. Але зараз нам потрібно пропарити все сире, яке у нас є. Оскільки у нас була ще одна пароварка, готувалася вже давно, щоб ми могли відразу ж випарувати в два рази більше деревини. Люц люб'язно приніс її для мене.
- Можна поставити на каструлю?
- Так, я якраз закінчую вкладати до неї тронбей.
Поки Левц ставив пароварку над котелкою, я доклала залишки трону. Потім я взяла два корені кальфів, які принесла з собою, і зробила хрестоподібний розріз на кожному із них своїм ножем, щоб вони краще приготувалися, потім поклала їх в паровичку разом з деревиною. Після того, як коріння пропаряться протягом близько двадцяти хвилин, я нарешті зможу з'їсти смачний, маслянистий, приготований на пару картоплю (хоч насправді це не картопля).