Влада черв'яка. Розділ 34.1
Сумна помилка
Сьогодні ми прихопили з собою котелок і трохи золи. Коли темна зовнішня кора ще однієї тестиної деревини буде висихати на сонці, в цей час ми будемо кип'ятити світлу внутрішню кору з тронбею разом із пемплом приблизно цілий дзвін дзвони. Люц сьогодні набагато легше йде на ногах, можливо, тому, що він несе легені для нього і трохи попелу.
Після того, як ми підійшли до берега річки, я поставила кошик, який несла на спині, потім повісила смужки кори на її краї, щоб вони висохли. Поки я це робила, Левюц почав готувати котелок. Він наповнив її водою, поставив на нашу кам’яну піч і потім подався до пошуків дров.
- Слухай уважно, Мэйн. За жодних обставин не залишайте цей котелок.
- Так я вже зрозуміла!
Горшок та золота дуже важливі і їх важко дістати, тому вони коштують досить багато грошей. Крім того, у нас будуть великі проблеми якщо кору, яку ми нещодавно опрацювали вкрали. Виходить, що навіть така нікчемна людина, як я, може інколи стати в пригоді, спостерігаючи за речами.
Останнім часом я все більше намагаюся що-небудь зібрати, блукаючи навколо дедалі частіше, тому Лютц їжачно вдавав мені свою точку зору.
- Ти кажеш, що ти все зрозуміла, але кожного разу, коли бачиш щось цікаве, ти відразу ж біжаєш дивитися на це!
- Я залишуся тут, поки ти не повернешся, так що йди вже!
На початку, коли я приходжу до лісу, то зазвичай збираю свій кошик на землю через те, що він був такий важкий. Щоразу, коли я намагалася залишити її на спині, ми йшли далі до лісу, Летц і Торі злились на мене. На відміну від Японії, здається, що ви ніколи не покинете речей без нагляду. Тому всі діти, які ходять до лісу, носять свої кошики та коробки на спині і ніколи не збирають більше, ніж можуть знести.
Левц швидко повернувся з дровами, які він використовував для розведення багаття. Я періодично змінюю положення кошика, коли рухається сонце, пересуваючи кору з тіні, щоб мінімізувати її час висихання, але все ще слідуючи за горшками.
- Вода все ще не закипіла?
- Ну, ось-ось повинна, я думаю.
До того, як вивільняється котелка, я додала смужки внутрішньої кори і золи, а потім зрозуміла, що мені потрібно чимось перемішати котів. Однак у нас такого не було.
Нееет... Ще одна річ, яка нам не знадобиться.
Я знеохочувався, раптом усвідомивши, наскільки не вистачає моєї уяви, а потім почала шукати щось, що ми могли б використати.
- Люц, чи не міг би ти зробити мені пару довгих прямих паличок, приблизно такої ж довжини, які я могла б використовувати, щоб розмішати котелок? Я думаю, що дерево буде шелушитися і змішуватися, тому було б чудово, якби ми могли використовувати бамбуковий бамбук. Напевно, він десь є поблизу, так?
- Палички з бамбука? Зрозумів.
Льотц вправно зрубав бамбуковий бамбук і розрізав його на дві довгі палички для мене (п/пі: є через довгі китайські палички, що готуються). Використовуючи їх, я почала заважати каструлю. Коли я здивувалася, наскільки краще він почав вирізати бамбук, з тих пір, як він зробив всі ці бамбукові смужки, Летц щось пробурмотів собі.
- ...Ти дійсно добре перемішуєш з ними.
- ЭМ? Д-д-да! Вони дуже зручні, адже так?
Я видала усмішку на обличчі, прикриваючи свою раптову паніку, поки холодний піт стікав по моїй спині. У цьому світі немає азійської кухні, тому він не має паличок для їжі і в ньому не буде людей, які б використовували такі палички на їжу. Можливо, на цій планеті не існує жодної нормальної дівчинки, яка б дивилася на котелок, який потрібно перемішати, і попросила когось зробити для неї палички для їжі, при цьому вона вміє правильно тримати їх в одній руці, а потім розместила б все, як ніби це найбільш нормальна річ у світі.
у Лютца сумнівний вираз обличчя. Це повинно бути лише моя уява. Тільки моя уява. Тільки моя уява, так?
Я продовжувала змішувати котелок, вгадуючи кожен рух. Було б дуже підозріло з мого боку раптово змінити мій борід і взяти їх, як звичайні палички, відразу після того, коли він вказав на це. Я повинен продовжувати використовувати їх так, але моє серце тряслося прямо у мене в вухах.
Ааах, я така ідіотка! Я не одна думаю, що виглядаю так підозріло!
Я намагалась тримати тихий вираз обличчя, аж поки не помішала кип’ячу кору. Через деякий час, я почула слабкий дзвін дзвона, що сигналізує, Що настав час діяти далі.
Пропарована кора кладемо в річку, змиваючи її із золота і даючи їй прийняти сонячну ванну. Чим більше сонячних променів підхоплюють її дії, тим яскравішим стає світло. Але я не знаю точно, як поводяться рослини цього світу. Тому мушу робити припущення на основі того, що пам’ятаю ще з Землі.
- Тепер ми залишимо все так ще на один день, - сказала я.
- Угу. Зрозуміло, - відповів Льотц.
Щоб переконатися, що наш папір стане таким же білим, як ми його хочемо отримати, ми залишаємо кору в річці на цілий день. Після того як Левц закінчив мити каструлю, ми по черзі почали збиратися.
Я також дещо зменшив загальний відсоток токсичних грибів. Ми повинні продовжувати в тому ж дусі.
Наступного дня наше головне завдання, пов'язане з папером - це просто витягнути вибілену внутрішню кору із річки. По суті, ми як зазвичай займаємося все тим же збиранням, а по дорозі додому зайдемо до річки і займемо кору. Щоб зробити це, замість котелка ми запозичили відро з дому. Це все, що нам потрібно на сьогодні.
- Робота буде в основному на складі, починаючи з завтрашнього дня, - сказала я.
- Ах, добре. Отже, ми повинні переконатися, що ми закінчили збирати на сьогодні.
Я вже закінчила з великою кількістю речей, у тому числі їстівними грибами, які Лютц допоміг мені вибрати, кілька майже стиглих плодів крейди, котрі Летс допомагав мені обрати, і трохи крена, з якого я сподіваюся зробити варення. Поки ми працювали, я спробувала дещо для себе. Ці фрукти набагато кисліші, ніж будь - які інші страви в Японії. Але оскільки у цьому світі так сильно бракує солодощів, то вам може здаватися і це смачним.
Наступного дня, замість того щоб іти в ліс, ми сіли біля колодязя перед нашим складом для роботи. Я сподіваюся, після очищення волокон від домішок, їх вистачить, щоб зробити кілька аркушів паперу.
Якщо ви вибираєте з волокон волокна і поправите всі пошкоджені або переплутані ниточки деревини, то все це повинно збільшити якість та щільність паперу. Оскільки це робота, яку можна зробити сидячим, я її виконую. Поки я її робила, Льотц очищав фрукти едила, дякував його і змішував м'якуш з водою, щоб отримати липкий зв"язок.
- Эй, Мэйн. Таку в'язку тобі потрібно було?
- ...Хм, думаю да? Оскільки вона липка, думаю, що підійде але чесно кажучи я не знаю, яка нам потрібна. Уявіть собі, як вона повинна виглядати, коли ми змішуватиме її з волокнами.
Після того як я закінчила викидати все сміття з волокон, ми почали їх бити. Використовуючи прямокутні колоди з твердої деревини, подібної до дуба, ми повинні відбити купу кори доти, доки вона не стане м’якою бавовною. Для зручного утримування палки ми відбілили її вуглини з одного боку, а потім обгорнули там трохи тканиною, яку ми запозичили вдома. Тоді Левц почав стукати по корі. Це була робота Летца. Якщо б я спробувала її, враховуючи мої сили, все що я зробила, то була би на півдорозі.
Цього разу, працюючи над прототипом, нам дійсно не потрібно багато волокон, тому все не займе багато часу, але коли ми захочемо збільшити кількість, схоже, що тут виникне проблема.
Ми поклали збиті, розм’якшені волокна в чан, додали зв'язок матеріалу, а потім додавали трохи води, щоб ми могли відрегулювати ліпкість суміші. Зазвичай наступний крок включає в себе використання свого роду великого гребеня, що називається Мейс, для збити всього цього разом. Нині Летц, працюючи з такою малою кількістю, зробив ще два набори для приготування паличок. Я тримаю їх разом, наче збираюся збити заварний крем, і починаю так змішувати волокна.
...Якщо я правильно пам'ятаю, коли я робила перероблений папір зі старої молочної коробки, суміш була приблизно такою ж...
Оскільки я навіть віддалено не схожа на ремісника, немає сенсу регулювати консистенцію суміші, тому намагаюся відтворити по пам'яті паперову суспензію, з якою я тоді працювала. Нарешті, цю сечу я викладаю на бамбуковий килимок в рамці.
- Аа, нарешті, та частина, яку я дійсно вмію робити!
Коли ми робили папір у моєму класі по домах, процес був простим: ми брали перероблені коробки молока, кип’ятили їх, очищали блискучі поліетиленове покриття, клали їх в електричний миксер, додавали крохмаль для прання, розподіляли все на спеціальному сітці і дозволяли всьому висихнути. Тепер ми знаходимося на такому етапі виробництва васи що мій досвід з будинку фактично може допомогти в: розподілення каші для висихання.
Мій час нарешті прийшов! Лікуй, мій практичний досвід!
- Ти дійсно знаєш, як це все робити? - запитав Люц, дивлячись на мене з дуже сумнівним виразом обличчя, коли я швидко встановила рамку.
Ну, звичайно, в цьому процесі було багато розпливчастих моментів, і було чимало потрібних інструментів, про які я не знала, поки ми дійсно не зіткнулися з їх потребою, але всі ці проблеми були тому, що мені бракувало реального практичного досвіду.
Хоча я трохи шкодую, що не маю довіри до мене Льютца, все ще стою прямо йому в очі, хоча всі мої дитячі нутро тряслося.
- Дайте це мені! - Весело сказала я. - Я вже робила це раніше.
- Коли? - Нахмурившись сказав він. - Де?
Несподівана різкість у його голосі змусила мене заміряти.
- Ух? ... А, а, aaaea, у дівчат є свої секрети! Не варто дивуватися!
АааАаах! Я просто идиот! Яка ж я ненормальна! Про що я взагалі говорю? Він п'ється прямо зараз! Він просто м'ячить на мене! Аааах! Я тільки що все зруйнувала для себе?