***
У морі, приблизно за десять кілометрів від острова, повільно дрейфував військовий корабель. Командувач кораблям Контр-адмірал одного з відділень Вест-Блу, сперся руками об перила палуби. Він вдивлявся у далечінь, де виднівся лише крихітний силует острова. Його обличчя було блідим, а рухи — нервовими.
- Вони ось-ось зіткнуться? Пірати Примарної руки і пірати Подвійного меча...
Наказ із Штаб-квартири був абсолютно ясний: залишатися на місці і чекати. Як тільки обидві сторони виснажать один одного або одна з них буде критично ослаблена, він повинен був негайно втрутитися і придушити тих, хто вижив. Від цієї місії залежала його кар'єра. У разі успіху заслуг вистачило б, щоб перевестися в Штаб-квартиру на посаду Контр-адмірала, а через пару років можна було розраховувати і на пост Віце-Адмирила відділення.
Хоча тактика « Сидіти в засідці, поки пірати ріжуть один одного» здавалася сумнівною з точки зору честі, історію завжди пишуть переможців. Якщо все вийде, у звіті світового уряду буде сказано, що Морська Варта в героїчній битві розгромив одразу дві небезпечні групи.
***
Західний берег острова.
Тут майже не було чужих суден. На причалі були зведені три велетенських вітрильників, які не завалювалися військовими линкорам. Крім того, на кожному з них розвіялися прапори піратів Двойового меча. На відміну від Родзи, який волів мати елітний загін, пірати двох мечів робили ставку на силу флоту і мали величезну кількість людей та важкі збройні сили, які могли протистояти регулярним силам Варта.
Звичайно, вони не приймали у своїх лавах усяких товарів, незважаючи на їхню пристрасть до мас - медіа. Кандидат повинен був мати як мінімум базової бойовою силою. Тепер на березі зібрався великий натовп піратів і тих, хто мріяв стати ними. У центрі майданчика стояв масивний, вантажний пірат зі шрамом через все обличчя.
— Хто витримає три моїх удари, той прийнятий! Хто ще хоче випробувати долю? — Він склав на грудях потужні руки, які задирають голову.
Зібрані переглянулися. Невдовзі один доброволець рішуче вийшов вперед і встав у оборонну стоянку.
— Треба просто витримати три удари?
- Саме так. На цьому кораблі я вважаюся сережкою, так що трьох ударів вистачить за очі ... Схоже, ти готовий! — Пират оскалался. Його обличчя перекосилося в жорстокому ухмилці, і він різко крокнув вперед, обрушуючи кулак на смельчака.
Бам!
Хлопець схрестив руки перед собою, сподіваючись заблокувати атаку, але сила удару перевершила всі його очікування. Роздався дивовижний кришталик ламаних кісток. Нещастя відштовхнуло назад, з його рота бризнула кров.
— Тьху, яка слабка дівчинка, — розчаровано відвернув руку і обернув поглядом натовп. - Ще є ті, хто хоче? Пірати Двойного меча скоро йдуть підкорити Гранд-Лайн, це ваш останній шанс!
Люди в натовпі почали боязко відступати. Багатьох захитався страх, і бажання вступити в знамениту команду швидко згасло перед перспективою стати калікою.
- І що, більше нікого? — Верзила здавався дуже незадоволеним. Вчора на його місці стояв інший хлопець, і виклик приймали один за іншим. Чому ж сьогодні всі так боягузи?
- Ти з першого ж удару зламав йому кістки, придурок. Хто зараз ризикне? У тебе замість мозків одні м'язи, - донісся насмішний голос одного з піратів із корабля.
— А? Невже? — Піратство було спантеличене, але відразу ж вигукнув: « Яка різниця! Третій удар все одно був би в повній силі. Якщо хтось не може витримати проти мене, значить він сміття і не гідний нашого прапора!
Коли пірати перерубалися і сміялися, натовп раптово затих. Люди почали розступатися, звільняючи дорогу молодому чоловікові в шкіряному капелюсі. Він спокійно йшов вперед, не дивлячись по сторонах.
Увага всіх присутніх миттєво переключилася на нього.
— О? Ще один смельчак.
Барзілла повернувся до Родзи, який виглядав досить щуплим на його фоні. Пірат розмив свої масивні кулаки і посміхнувся:
- Гаразд, цього разу при першому ударі я не битиму на повну силу.
Як тільки слова злетіли з його губ, в очах пірата спалахнула кровожерлива іскра. Він блискавично наніс удар. Незважаючи на обіцянку, цей спад не був таким міцним, як раніше.
Хлоп!
Багато хто сподівався, що Родзу відлетить так само як і попередній бідолаха, але сталося щось неймовірне. Кулак пірата наткнувся на нездоланну перешкоду. Родзу зупинив удар однією рукою, лише злегка піднявши долоню. Його фігура навіть не поканулася.
- Що за...
- Він заблокував це?
Натовп вибухнув здивованими вигуками. Ніхто не міг повірити, що цей з виду звичайний хлопець здатний однією рукою зупинити такий нищівний удар. Пірати на березі теж на мить замерли, уражені побаченим.
Невдовзі один з офіцерів двох мечників, який наглядав за рухом, вийшов вперед. Якщо Родзу так легко вдарив верзіли, то позосталі два особи не становили для нього жодної загрози. Такий боєць їм явно підходив.
— Эй! Як тебе звати?
— Родзу, — спокійно відповів він.
Офіцер на мить насупився, ім'я здалося йому смутно знайомим, але він швидко відкинув цю думку і широко посміхнувся:
— Родзу? Вітаю! Ти прийняте в команду піратів Двого меча!
Однак у відповідь на ці слова над берегом зависла трунна тиша. Усі звуки потовкли, і навіть плескіт води о причалувався. Атмосфера швидко ставала зловісною. Ніхто не аплодував, ніхто не заздрив. Тисячі очей були прикуті до Родзи, і в них читалися лише заціпеніння та жах.
У цій смертній тиші Родзу невтомливо подивився на офіцера.
— Ви, здається, плутаєте. З чого ви взяли, що я збираюся до вас вступати? Або, може бути ... Ви вирішили запропонувати мені місце капітана?
В будь-якій іншій ситуації за такі слова пірати негайно роздерли б голця на шматки. Але зараз офіцер відчув, що щось не так. Він вдивлявся у обличчя Родзу, і усмішка повільно сповзала з його губ. Капля холодного пота скочилася по його виску.
— Ты... Ты...