- Порцію локшини з морепродуктами, будь ласка.
Зайшовши до невеличкої їдальні, Родзу вибрав місце біля вікна і гукнув господаря.
Звичайно, власник закладу впізнав його. Він дуже усміхнувся, налив Родзу склянку води і пішов до кухні, перев’язуючи фартух.
Після того як Родзу випила воду, вона обдумувала план подальших тренувань.
Раптом шум з вулиці перервав його роздуми. Він підняв голову і побачив великий загін дозорних. Озброєні мушкетами і стандартними сталевими мечами, вони швидко переміщалися по вулиці, явно щось розшукуючи.
"Що тут відбувається?" Родзу з сумом піднімав брови. Невже пірати пробралися в місто?
Коли він сидів і спостерігав за обшуками, один з дозорих випадково заглянув у вікно їдальні.
- Він тут!
Дозорий на мить завмер від несподіванки, а потім істону закричав та вскнув мушкет, цілуючись прямо у Родзу.
За лічені секунди дозрів з усією вулиці. Вони оточили щільне кільце закусочної, взявши Родзу на мшку десятків стовбурів.
- Злочинець Родзу, негайно здавайся!
- Не намагайся чинити опір, ти оточений!
Вперед виступив майор Морського Варта. З оголеним мечем у руці і надзвичайно серйозним виразом обличчя він грізно вигукнув:
— Живо виходи з піднятими руками!
Родзу, який все ще тримав склянку з водою в руці, поспішав від такої різкої зміни оточення.
— Вы... Що ви робите? — Він запитав, обводячи поглядом пусту кафе, де нікого не було, крім нього самого. Його брови повільно поповзли до переносника.
— Хм? - Головний загін майор нахмурився, але з крижаною рішучістю кинувся: — Не будь дурнем! Досконале зло не зникне сама по собі. Здайся!
Злодії? Я?
На обличчі Родзу перейшла гамма емоцій: подив, гнів, здивування. Чи полювання на піратів тепер вважається злочином?
Що стосується його планів запросити Робін в команду, то він ще навіть не взявся до їх реалізації. Чи Морська Варта стала мистецтвом читати думки або передречення майбутнього?
Побачивши, що Родзу продовжує « розчаровувати подив» офіцер заревів:
- Виходь негайно, інакше ми відкриємо вогонь!
—...
Обличчя Родзи стало безстрасним.
Він вибрав мисливця за головами з двох причин: по-перше, система Талантів вимагала знищення піратів, а потім - він не хотів проблем із законом і конфліктів з Морським Вартом.
Однак небажання воювати не означало страху. Якщо дозорі вриваються з цього, оголошують його злочинцем і вимагають надіти кандалів — це означає, що вони дуже помилилися у виборі мети.
— Може, спочатку поясните, в чому саме мене звинувачують? — Родзу холодно запитав, дивлячись на навколишніх солдатів.
Майор розлютився:
— Взнаєш, коли поставишся перед судом! Вогонь!
Навряд чи прозвучало наказ, солдати натиснули на курки. Улицу осяяли постріли, і град куль попрямував до Родзи.
Бум!
У ту ж мить, коли прогрівся залп, під ногами Родзу покрилася мережею тріщин і просел. Столицю перед ним розлетівся в щіпки, а сам він перетворився на розмиту тінь і куля вилетіла з будівлі.
- Де він? Куди він подівся?
Майор налякався, але розсік тільки повітря. Родзу зник, наче випарувався.
У той час Родзу вже стояв на даху сусіднього будинку, ховаючись за димоходом. Окинувши це містечко, він побачив, що ціле поселення було перенесене у товсту обручку і пришвартоване двома військовими кораблями біля берега. Його брови зійшлися на переносниці.
Такий масштаб...
За винятком полювання на піратів, він не робив нічого, що могло б переполошити Морську Варту. Очевидно, щось сталося, і провину за це вирішили звалити на нього.
У грудях Родзу закипала лють. Той, хто підставив його козлом відпущення, гірко про це шкодує.
Але спершу треба з'ясувати деталі.
Родзу безшумно спустився з даху і затаївся в вузькому перевулку. Дочекавшись, коли проходитиме патрульне місто, він швидко вихопив останнього солдата і затиснув йому рот.
— Ти будеш кричати, то втратиш голови.
Родзу приставив гострий кинджал до горла довбаного, що лестиво дивлячись йому в очі, і повільно забрав руку від рота полоненого.
Солдат тремтів від жаху. Він розпачливо прагнув покликати на допомогу, але холодне лезо при горлі позбавляло його навіть можливості вдихнути повітря.
Родзу крижаним тоном поставив перше питання:
— Перше питання: яка ваша мета?
— Я... Я...
Наляканий ножем, він побоювався, що рука Родзу тріщить і переріже йому артерію.
Родзу відвів клинок і пригрозив:
— Кажи! Швидко!
— За... затримати Примарну Руку Родзу... — Перетинаючись, він вичавив солдатів і трохи розслабився після того як лезо відійшло від горла.
Родзу кивнув і, не зводячи очей із полоненого, поставив друге запитання:
— Питання друге: на якій основі мене заарештовують?
Дозорний поспішав. Він не очікував такого запитання. У його погляді проминуло здивування, але під загрозою кинджала він поспішно відповів:
— Це... Різанина в місті Таро... Ти головний винуватець.
Почувши це, Родзу нахмурився. Він уже збирався запитати, що це за трагедія, але з переулка пролунав крик:
- Він тут!
Збагнувши, що виявлено, Родзу не продовжував допит. Очевидно, на нього повісили жахливий злочин у Таро-Тауні. Про деталі цієї різанини можна буде дізнатися де завгодно.
Вж-жух!
Родзу знову застосував « голі». Спалах — і він зник з провулку, залишивши приголомшеного солдата зіповзати по стіні.
« Він... він що, правда не знав, чому ми його ловимо? "
***
Морська Варта у Вест-Блу дуже відрізняється від своїх колег з Іст-Боу.
У Іст-Блу поїмка пірата з нагородою в 15 мільйонів біліли могла принести офіцеру скачок у зіванні від молодшого санчику відразу до капітана першого рангу, адже найнебезпечніший злочинець там оцінювався лише у 20 мільйонів.
У Вест-Блу, вони отримали 50 мільйонів нагород і навіть у цій акваторії були ті, за кого давали більше 30.
Отже, на Заході з’явився великий обсяг професійного зростання. Це означало, що загальна сила місцевого відділення була значно вищою, хіба що силою Гранд-Лайн.
Пірати з нагородою близько 20 мільйонів, зустрівши тут першого рангу капітана, зазвичай воліли рятуватися втечею. Майже неможливо було його перемогти, бо кожен такий капітан мав досвід поїжджих працівників з нагородою в 30 мільйонів чи вище.
Однак...
Отримавши техніку « Брити», Родзу вже володів силою, яка перевершує можливості звичайного пірата з нагородою в 30 мільйонів.
Тому, незважаючи на масштабну облаву, він без жодних труднощів відірвався від переслідувачів і покинув місто.