Сонце все ще високо. Якщо дороги в цьому світі йдуть точно зі сходу на захід і з півночі на південь, то мені трохи західніше від центру на південь. Вже трохи після полудня.
Спочатку вийшов на головну дорогу. Перейшов дорогу і повернув на другому повороті праворуч, до гільдії дослідників.
Ого. Схоже, дійсно існує фах під назвою «дослідник.»
Оцінка випадкової людини з будівлі показала, що це дослідник сімнадцятого рівня. Дослідник поклав свій багаж на стійку.
Чи треба вступити в гільдію дослідників, щоб стати дослідником?
Всередині гільдії була стійка трохи далі, і це було схоже на поштове відділення маленького міста. На стіні з боку дороги щось висить. У будівлі кільки людей.
– Мені дещо потрібно.
– Покупка.
Відповів працівник за прилавком. Вони там щось купують?
Хай би там як, перший крок - зібрати інформацію. Поки слухав, я підійшов до дошки, на якій щось було написано. Якийсь довідник, або щось подібне.
...Не можу прочитати символи.
Щось написано, але я не можу зрозуміти, що саме.
Інтеллідженскард була на кандзі. Очевидно, що символи, які використовує гільдія дослідників, відрізняються. Гільдія дослідників особлива чи Інтеллідженскард?
– Братику, ти не вмієш читати?
Хтось гукнув мене.
Дівчина приблизно мого віку. Фермер Lv2 Не приблизно, а того ж віку, що і я.
– Так.
– Можу тобі прочитати. Десять нар за шість.
Зрозуміло. Читач?
У світі з низьким рівнем грамотності це має бути підробіток.
– Платиш?
Опустив рюкзак і дістаю з мішечка на шнурку десять мідних монет.
Не в курсі, чи десять нар за шість хвилин - це висока чи низька погодинна оплата. Можливо вона трохи вища, ніж на інших роботах, тому що це винагорода для того, хто вміє читати.
Знижка в тридцять відсотків залишилася, але вона, здається не працює.
– Ось, прошу.
За прилавком працівник передав гроші клієнту, досліднику. Зі слів неможливо зрозуміти, що саме він продав і за скільки. Схоже, вони дуже обережні. Якщо передати велику суму грошей, є ризик стати мішенню.
Я також дав дівчині десять нар.
Я не просив, бо вона дівчина. Якщо можна отримати інформацію про цей світ, необхідно отримати якомога більше.
Взагалі, Роксанна красивіша за неї. Невпевнений, що до її грудей, можливо, через її широкий одяг. У Роксанни, вони, мабуть, кращі.
– Що ж, поки пісок не висиплеться з цього годинника. Добре.
Вона показала пісочний годинник на своєму поясі, перевертає його.
Здається він несподівано точний.
Не здивуюся, якщо пісочний годинник мав просипатися за п’ять хвилин. Навіть якби я поскаржився вона б не відповіла, що п’ять хвилин земного часу дорівнює шести хвилинам цього світу.
– Гаразд.
– Є якась інформація, яку ти хотів би знати?
Запитала вона.
Навіть якщо ти питаєш, я не знаю яка інформація на цій дошці.
– Гаразд. Що на ній?
– Ну, попереш, це інформація про лабіринт. На горі знаходиться лабіринт Куратар. Всі одинадцять рівнів досліджені. Перший рівень - кобольд, другий рівень - наіволів15 і третій рівень...
Чесно кажучи, я не впевнений.
– Чи є у вас якась інформація про лабіринт?
Вона простягнула руку і стежить за кожним знаком по черзі.
– Е-ем. Не думаю, що у мене є якась інформація.
Після швидкого пошуку інформації відповів я.
Вона сказала, що щойно знайшли.
– Яка ще інформація є?
– Ось тут є пропозиція роботи для дослідників.
Работорговець сказав, що незнайомцям буде важко, створити загін, але здається, вони все ще набирають.
Щоправда, умови можуть бути поганими.
– Яка робота?
– Яку саме роботу хочеш?
– Читай з початку.
– Лицарі маркіза Нігільба, сімдесятий рівень плюс, переважно робота носія, деталі на співбесіді. Ця робота носієм для старих.
Не дуже розумію що це.
Хіба це не вербування до загону?
– Що далі?
– Воїни віконта Кустоффа обов’язки носильника. Все в такому дусі.
– Хм.
Порівнюю верхнє і нижнє оголошення. Гадаю, що ті самі літери означають послуги носія.
А це? Гадки не маю.
Поки я думав про це шість хвилин минуло.
– Час.. Що робитимеш. Готово.
Здається, у пісочному годиннику закінчився пісок.
– Дякую. Ти мені дуже допомогла.
– Побачимося.
Вона махає рукою, і я відходжу від гільдії.
Чесно кажучи, це не дуже допомогло.
Хіба не було б набагато корисніше навчитися читати впродовж цих шести хвилин. Не впевнений, що вона мене б навчила, це свого роду заробіток. Не думаю, що зможу читати після шести хвилин навчання.
Я прямую до центру міста.
Зараз головніше не це, а те, щоб знайти готель. Я рушив до місця, де знаходився, заїжджий двір про який розповів работорговець. Оскільки він сказав на південний захід, то це по той бік лицарських казарм. Це та сама будівля? Здається, це безпечний і надійний заїжджий двір, яким керує якась гільдія.
Він знаходиться в центрі міста, і у мене є відчуття, що плата за проживання буде дорогою.
Однак безпеку ніщо не замінить. У мене тридцять три золоті монети. Не можна залишатися в незнайомому місці.
Я зайшов до заїжджого двору. Корчма не така вже й розкішна, але в ній панує атмосфера затишку.
Є кілка столиків, які можна розглядати як лобі чи ресторан. За ними ніхто не сидів. Чи не найкращий час для гостей? Здається, у цьому світі досі не заведено обідати.
– Ласкаво просимо.
Коли попросив до стійки, з глибини озвався голос.
Вийшов ♂, років тридцяти, корчмар двадцять восьмого рівня. Є такий фах, як «корчмар»? Я пам’ятаю, він казав, що це гільдія корчмарів.
Чоловік у корчмі одягнений у такий самий грубий одяг, як і я. Не схоже, щоб це не особливо розкішна корчма. Це було більш прийнятно, з погляду ціну.
– Чи можу я залишитися тут на деякий час?
– Ви до лабіринту?
Звідки ти знаєш, що я йду в лабіринт.
Але якщо подумати, що людина з двома предметами зброї на поясі залишається тут надовго, значить, вона приїхала сюди заради лабіринту.
Тепер, коли знайдено лабіринт, відвідувачів, можливо, побільшає. Це означає, що зараз сезон. Чи є вільні кімнати?
– Саме так.
– Ви хотіли б одномісну кімнату чи спільну?
– Одномісну.
Існує така річ, як кімната для однієї людини? Це як дерев’яний готель періоду Едо Можливо, це культурна особливість, але це не так вже й погано.
З міркувань безпеки, не можна ділити кімнату з іншими гостями.
– Який клас кімнати ви хочете?
– Хочу звичайну кімнату. Не хочу, щоб вона була дорогою.
– Як що до вечері? Ви можете замовити її окремо, але, якщо включите її у вартість проживання, то отримаєте знижку. Пансіон гільдії корчмарів пишається своїми стравами. Якщо ви замовите її деінде, вона обійдеться вам у понад сотню нар, але якщо її включити у вартість кімнати, то це буде лише шістнадцять нар. Ну, якщо ви хочете знайти дешевше місце, це теж нормально.
Здається, мене визнали скупим клієнтом.
А що з їжею? Не думаю, що зможу витрати низький рівень їжі в цьому світі, прибувши з Японії.
– Тоді включно з вечерею.
Важко знайти дешеве місце, де можна поїсти. Також було б зручно мати можливість отримати їжу, повертаючись до готелю.
– Ми корчма гільдії корчмарів. Якщо ви не проти, я перевірю вашу Інтеллідженскард.
– Без проблем.
Це перевірка, яка запобігає проникненню невідомих гостей. Для цього також необхідна Інтеллідженскард.
– Зрозуміло.
– До речі, це тільки бандити не можуть залишатися на ніч?
А хто ще?
– Ні. Ну, так.
Мабуть, для рабів і шляхти можна.
– Так. Якщо ти нелюд ти станеш гірським розбійником, якщо звіролюд - піратом. Також ходять чутки, що бандит, який скоїв серію жорстоких дій, стає лиходієм. Але я ніколи не зустрічав лиходія. Їм теж не можна.
– Зрозуміло.
Є злодії вищого рангу?
– Найдешевший одномісний номер коштує двісті шістдесят нар, а вечеря шістдесят. Погляньмо, оскільки ви зупинитесь тут і ви гість, я візьму з вас двісті двадцять чотири за ніч. Ви платите наперед, але я не проти, якщо ви платитимете поденно.
Ціна за проживання та вечерю триста двадцять нар. Мінус тридцять відсотків двісті двадцять чотири нари. Спрацювала знижка у тридцять відсотків.
– Гаразд.
Скинув рюкзак і дістав сумку на шнурку.
– Поїсти можна в їдальні біля входу. Сніданок входить у вартість проживання. Звичайний час, через тридцять хвилин після сходу сонця. Звичайно ми починаємо трохи раніше. Вечеря подається ввечері, останнє замовлення через тридцять хвилин після заходу сонця. Вечеря подається за розкладом. Якщо запізнитеся, ви не поїсте. Не запізнюйтесь. Світло в їдальні запалюється лише на дві години після заходу сонця.
– Зрозумів,
Кладу на прилавок чотири срібних і сорок вісім мідних. Це може здатися скупістю, але можна визначити кількість днів, то краще встановити його на короткий проміжок часу та подивитися, як воно вийде.
Існує ризик втратити всю сумку на шнурку, тому варто заплатити хоча б за один додатковий день.
Чоловік у заїжджому дворі перерахував монети.
– Тут за два дні. Отримав. Тоді давайте їжу.
– Гаразд.
– Воля духу тече, мелодія мудрості духа, Інтеллідженскард, відкрийся.
Простягнув ліву руку перед чоловіком. Це більш розумно, ніж змушувати їх заповнювати гостьову книгу.
– Гаразд?
– Так. Мічіо Каґа.
В Інтеллідженскард має бути написано кандзі Каґа Мічіо, але чи розуміє він, що Каґа це прізвище.
– Саме так.
– Значить, ви все ще селянин? Що ж, удачі.
– Дякую.
– Тож ходімо, покажу вашу кімнату.
Чоловік вийшов за стійки.
Не думаю, що він понесе мій рюкзак.
– Зрозумів.
Я йду за ним. Ми піднялися на два сходові прольоти. Кімната, мабуть, на третьому поверсі.
– Йдучи в лабіринт, можете купити у нас інгредієнти. Забагато буде проблемою, але певна кількість, щоб включити в меню.
– Зрозуміло.
– Якщо потрібна гаряча вода, щоб обтертися, просто дайте нам знати, під час повернення. Гаряча вода коштує двадцять нар. Її принесуть до вашої кімнати після вечері та заберуть вранці. Використання кантари, оренда десять нар. У ньому міститься олії приблизно на годину. Ви можете додати олії самостійно, але намагайтеся не розпалювати вогонь.
– Буду обережним.
Слухаючи докладне пояснення, здається, ми пройшли. Чоловік відчинив двері.
– Тут.
– Хо.
Кімната виявилася довгою і вузькою. Розміром приблизно з десять татамі.
Поруч з дверима шафа, посередині кімнати ліжко, а в кінці, за ліжком, стіл і стілець. У стіні, з іншого боку від стільця, було дерев’яне вікно.
Непогана кімната.
Набагато краща за ту кімнату, в будинку старости. Хоча так була безплатна.
– Нижні полиці шафи замикаються на замок і ми використовуємо захисний цемент, але не залишайте там цінних речей. Ви повинні самі дбати про свої цінні речі. Раз на день приходить працівник аби прибрати. Якщо вам потрібно помитися, ви можете домовитися про це з персоналом в цей час. Коли виходите, залишайте ключ у мене. Номер цієї кімнати триста одинадцять.
Корчмар показав мені ключ і поклав його в шафу.
– Гаразд.
– Що ж, гарного дня.
Чоловік вийшов з кімнати.
Я сів на ліжко. Воно не надто м’яке, але й нетверде. Непогане ліжко.
Я поклав рюкзак і дістав свої речі. Гадаю, можна залишити спортивний костюм. Голова села казав, що він цінний. Не хотілося б щоб його вкрали. Те ж стосується шкіряних черевиків, які мали низьку купівельну ціну.
Обираючи між ним і ятаганом, я поклав у шафу мідний меч.
Адже ятаган одноручний меч, а мідний дворучний. З дворучним мечем було б легше рухатися, оскільки я займався кендо, але під час бою, я все одно дістав би Дюрандаль. Легкий ятаган простіше щодня носити на поясі.
Я склав свої речі та замкнув у шафі. Ключ сховав до рюкзака. Бандану бандита також поклав в рюкзак, бо вона легка. Дві сумки на зав’язках з грошами також поклав у рюкзак.
Також оглянув ключ від кімнати. На ньому щось написано. Мабуть, номер кімнати.
Дві підряд - це, мабуть, одиниці. На Інтеллідженскард були арабські цифри, але це інші символи. Мені здається, вони схожі на літери, написані на оголошеннях гільдії дослідників. Ці символи більш звичні?
Що ж не має сенсу тут залишатися. Ходімо до лабіринту.
Підвожусь і закидаю рюкзак на спину.
Залишивши ключ від своєї кімнати, виходжу з готелю. Швидко оглянувши ринок, я пішов до воріт стіни.
На воротах, як і очікувалося нікого не було. Вийшовши з воріт, прямую до лісу. Він сказав, що лабіринт знаходиться одразу після входу в ліс.
Йду вдовж узбіччя поля. Перед самим входом до лісу, в дереві, зліва з’явилася чорна стіна.
Що це?
Здивувався я, а потім побачив, що зі стіни виходять люди. Всього вийшло шестеро людей.
Це магія руху?
Дивовижно. Хотілося б спробувати.
Ого. Тут є чарівник. Чарівник.
Коли я оцінив шістьох з них, то виявив, що один з них був чарівником. Отже, вони все-таки є.
Ці шестеро - загін?
– Сюди.
– Хм.
Гукнув один з шести, шукач пригод, лицар кивнув і пішов у ліс.
Звучить зарозуміло. Хоча лицар - це найнижчий рівень.
Я пішов за шісткою і натрапив на невеликий горбок землі трохи осторонь дороги. В тому горбику була чорна стіна, подібна до тієї, яку я бачив раніше.
Це вхід до лабіринту?
Скоріше це був не горб, а камакура16 із землі. Ця частина гори просто з’явилася з-під землі?
Хтось стоїть біля входу. Це дослідник. Він розмовляє з шісткою, що йшла попереду.
– Як далеко ви пройшли?
Ми все ще на другому поверсі. Ми щойно вийшли.
– Що з монстрами.
– Перший рівень - ніделвуд17, другий - ґрінкатерпіллер18.
Відповів дослідник, що стояв біля входу.
– Що робитимемо?
– Почнемо з першого поверху.
Дав вказівку лицар. Зрештою, лицар, здається, найголовніший в цьому загоні.
Вони вшістьох підійшли до чорної стіни й зникли в ній.
Вони увійшли туди, як я й думав.
Я теж туди піду.
Я зосередився на переналаштуванні персонажа, зменшив знижку до нуля і додав шосту зброю. З двох бонусних очок, що в мене залишилися, я переношу одне очко на скорочення промовляння. Промоляти заклинання навичок під час бою складно.
Коли я поставив галочку на Скорочення промовляння, відображення навички змінилося на Пропуск промовляння. Система також передбачає скорочення часу промовляння. Я радий, що наступний не скорочує час промовляння на десять відсотків.
Одне очко, що залишилася, вкладу в «збільшення шансу критичного удару».
Коли я поставив галочку біля пункту «збільшення шансу критичного удару», навичка змінилася на «збільшення шансу на десять відсотків». Отже, крок у десять відсотків. Можливо, якщо поставити на максимум, то він збільшиться до тридцяти відсотків. Дуже сумнівне число.
Я вийшов з інтерфейсу налаштувань.
Закріпив Дюрандаль на поясі. Наближаючись до входу. Можливо допомогло те, що я намагався максимально ігнорувати його, дослідник біля входу нічого не сказав.
Я з острахом входжу в чорну стіну. Без проблем увійшовши в середину.
Я пройшов зону, яка на мить потемніла, а потім кудись увійшов.
Місцем куди увійшов, було або невеликою печерою, схожою на кімнату, або маленькою кімнатою, схожою на печеру. Це була маленька, майже квадратна кімната, зі стороною чотири чи п’ять метрів. Тут не було яскравого світла, але кімната була тьмяно освітлена.
Це всередині лабіринту?
З кімнатки ведуть проходи. Один попереду, один праворуч і ще один ліворуч. Позаду - чорна стіна. Це вхід і вихід, і, ймовірно, звідти я зайшов.
Шляхи, що ведуть з кімнатки, це тьмяно освітлений простір, схожий на якийсь тунель. Менше ніж три метри, завширшки. Він відносно вузький. Освітлення тьмяне, тому далеко шлях не розгледіти.
Попереду коридор має перехрестя. Здається, він досить заплутаний.
Я не підготував жодної карти, тож цікаво, чи все буде добре.
Точніше, що я робитиму, якщо в лабіринті буде непроглядна темрява?
Ну, у тих шістьох теж не було ліхтарів. Хоча була ймовірність, що чарівник може використовувати магію світла.
Що ж до орієнтування, то поки що розберемося з цим, рухаючись в перед, завжди дотримуючись стіни ліворуч Проходячи лабіринт, якщо завжди йти вздовж лівої або правої стіни, можна повернутися туди, звідки почали, навіть якщо заблукати.
Вступив у прохід ліворуч. Шлях ліворуч попереду розділявся на два, а за ним, здається, є ще один шлях, який також повертає ліворуч. Стіни та підлога досить тверді.
Коли ступаю на підлогу, та частина, на яку ступив, ледь світиться.
Це означає, що тут немає потреби у світлі. Схоже, що лабіринти влаштовані досить зручно. Хоча таке відчуття, що так монстрам легше нас знайти.
Пройшовши трохи далі, я почув звук позаду себе.
Обернувшись, побачив, що стіни кімнатки частково почервоніли, і звідти вийшли люди. Це був загін з шести людей, п’ять лицарів і один дослідник. Вони вшістьох зайшли в чорну стіну дверей і зникли.
Здається, що чорна стіна - це все ж таки вихід.
А я тим часом йду далі.
Що робити, якщо з’являться монстри?
Оскільки отримав вміння скорочувати промовляння, то можна скористатися навичками? Ммм. Що це?
Перевірю налаштування фаху.
Дослідник: Lv1
Ефект: Невеликий приріст витривалості.
Навички: Оперування Айтембокс, формування загону, Данжінволк19.
Га? Коли я встановив фах, кількість фахів збільшилося.
Це дослідник. Дослідник - це той хто досліджує лабіринт? Очевидно, необов’язково вступати до гільдії, щоб стати ним.
Я отримав фах злодія, коли вказав сандалі, і фах героя, коли захистив село. Можливо, фах дослідника отримав, коли увійшов до підземелля.
Здається, для того, щоб отримати фах, потрібно виконувати дії, які йому відповідають.
Я погрався з фахом, але не зміг встановити його першим. Першим фахом можна було встановити лише селянина третього рівня.
Як і раніше. А ні героя, а ні дослідника не можна встановити. Оскільки з цим нічого не вдієш, першим фахом залишається селянин третього рівня.
Зважаючи на Інтеллідженскард, краще не встановлювати злодія своїм першим фахом. Інтеллідженскард, схоже відображає, ваш перший фах, тому якщо встановити своїм першим фахом злодія, у мене буде проблема, коли його побачать.
Залишу другим фахом героя першого рівня, який є більш ефективним. До речі навичкою героя була Овервелміг. О так, Овервелміг.
Третім фахом був встановлений дослідник першого рівня.
Одразу ж застосував навичку дослідника
– Айтембокс?
Перш ніж я встиг це промовити, в моїй руці з’явився об’єкт, схожий на коробку.
Ящик або вхід до ящика. Якщо дивитися збоку, то він має лише вихід і вхід, та не має глибини. Це просторова магія?
Коли я спробував продекламувати «оперування Айтембокс», вона висунулася на півслові. Чи не завдяки скороченню промовляння. Схоже, що скорочення заклинання не означає, що на думку спадає скорочене промовляння.
Що буде, коли під час розмови виникне тема Айтембокс з предметами.
Виявилася несподівана слабкість скорочення промовляння. Воно може бути невисловлене, навіть якщо слова з’являться лише у свідомості.
Я зняв з поясу ятаган і поклав до ящика. Він без проблем пройшов.
Коли я відпустив руку, вхід зник. Коли я знову промовив «Айтембокс», ящик знову з’явився.
У середині лежав ятаган.
Склалося враження, що Айтембокс заповнює один-єдиний ятаган.
Я все ще хочу спробувати різні речі, але краще не робити нічого дивного в лабіринті. Не хочеться ж, щоб демон застав зненацька.
Прибираю руку, закриваю Айтембокс і спробую наступне вміння.
«Формування загону» не має значення, тому що в загоні лише я один.
– Данжінволк.
Коли я промовив, що в моїй голові підказують щось ввести. Інформацію куди я хочу потрапити. Я думаю про першу маленьку кімнату, з якої я прийшов.
Права стіна печери стала чорною. Входжу в у чорну стіну і проходжу крізь неї.
Це була минула кімнатка. Також була чорна стіна, яка слугувала виходом у підземелля. Чорна стіна позаду мене повернулася до початкового кольору, як тільки я вийшов.
Зрозуміло.
Схоже, поки я пам’ятаю це місце, я можу вільно пересуватися. Хоча судячи з назви, це лише в лабіринті. Це магія руху?
Га? Якщо подумати, я також бачив чорну стіну на ході до лісу перед входом до лабіринту. Це була стіна, з якої вийшов загін з шести людей.
– Данжінволк.
Думаючи про дерева в лісі, повторюю назву вміння.
Стіна переді мною почорніла, але я не міг увійти. Це все ще має бути лабіринт. Це має бути інша магія руху, яку можна використовувати за межами підземелля.
Але тепер мені більше не потрібно турбуватися про те, що я заблукаю. Мапа може не знадобитися.
– Данжінволк.
Я знову застосовую навичку, вирішивши повернутися туди, де я був раніше.
Я промовляю заклинання навички, думаючи про початкове місце, входжу в чорну стіну, що з’явилася переді мною... Я не зміг це зробити.
Знову не вдалося?
Чому.
Не вистачає MP? Ні, це не так. Чорна стіна з’являється.
Я думаю, що є обмеження щодо того, куди можна піти. Як тут, у маленькій кімнаті, або там де є дверний отвір.
У мене не має іншого вибору, окрім як пересуватися пішки.
В глибині підземелля заворушилася якась тінь.
Після оцінки виявилося, що це ніделвуд тринадцятого рівня. Це рослинний, людиноподібний монстр з коричневим тілом і зеленою головою. Він не надто великий і худий.
Цікаво, як далеко я зайду з моєю силою. Я міцно стискаю Дюрандаль в обох руках і біжу до монстра.
– Овервелміг.
З криком замахнувся я ним. Рубанувши його з лівого плеча з переворотом. Коричневе тіло впало.
Мм.
Один удар.
Збоку, напевно, виглядало круто, так і має бути.
Могло здатися, що це спеціальна техніка.
Уявити, що перемагаєш наймогутнішого монстра за допомогою цієї техніки.
Звичайно, це був лише удар через Дюрандаль.
Нічого не сталося. Нічого не змінилося.
Це безглузде вміння? Ні, не так.
Не вистачає MP. Ймовірно, воно не проявилося через брак MP.
Оскільки навичка «Овервелміг» набувається на першому рівні, його можна використовувати з MP першого рівня. Так я думаю. Це не те що ти вивчив навичку, але не можеш її використовувати, бо у тебе недостатньо MP. Хотів би я так думати.
Можливо, я витратив багато MP на Данжінволк. Причиною невдачі стало те, що я двічі провалився.
Я чомусь припустив, що це навичка призначене для використання в бою, але цікаво, чи це правильно.
Якщо поміркувати, то підстав для цього немає. Можливо, це пасивне вміння і весь цей час було активним.
Ні, не так. Без навички скорочування заклинання. Дим, що валив з монстра, зник. Після диму залишилася гілочка.
Коли я її оцінив, виявилося, що це бранч20. Схоже це предмет, що випадає з ніделвуда.
Намагаюся покласти залишену гілку в Айтембокс, але, здається, це не можливо. Айтембокс заповнив один ятаган. Що це?
Нічого не вдієш, тож кинув її в рюкзак.
Переходжу до наступної жертви.
Дюраль має навичку поглинати як HP, так і MP Він мав би відновити трохи від попереднього, але про всяк випадок краще вполювати ще парочку.
Незручно не знати точно, скільки залишилося MP і HP.
Наближаюся до монстра, що з’явився. При моєму наближенні ніделвуд вивернув тіло і намагався замахнутися гілками.
Але моя атака була швидшою. Я одним ударом меча розсікаю його від правого плеча до лівого боку.
Монстр зник у клубі диму і залишив голку. Я запихаю її в рюкзак і йду далі.
Вбиваю ще одного і на наступному перехресті, повертаю ліворуч.
Попереду ще один загін. Вони всі оточили ніделвуд і б’ють його.
Нічого не поробиш, тому продовжую рухатися прямо на цьому перехресті. Зараз це перериває маршрут постійного руху вздовж лівого боку, але це не страшно. Пройшовши підземеллям, завжди можу повернутися до першої кімнатки.
На наступні чотири повороти були вільні, я вирішив рухатися прямо. Ззаду, щось ворухнулося.
Я знав, що перебуваю в невигідному становищі, оскільки під моїми ногами злегка світилося. Треба бути обережним, щоб не застали зненацька. Не знаю, чи пересуваються монстри, покладаючись на зір, чи ні.
– Овервелміг.
Я застосував це вміння підбігаючи до ніделвуда.
Нічого не станеться. Нічого.
Ні, це не так. Щось змінилося.
Рух монстра сповільнився. На мить, лише на мить, рух монстра став повільним, наче він рухався в сповільненому фільмуванні.
Я тим часом наближаюся до монстра. Чомусь з’явилося депресивне відчуття, що нічого не хочеться робити, але я придушив його та підняв Дюрандаль. Замахнувшись Дюрандалем на ніделвуд.
Як довго монстр рухався повільно?
Ні, як довго я рухався так швидко?
Рубаю ніделвуда, який ще навіть не в змозі насти на мене.
Монстр зникає в клубі диму Мої відчуття теж заспокоїлися.
Ефект навички виглядає, як прискорення, розтягування часу, або уповільнення сприйняття часу. Або вона просто підвищує спритність. У будь-якому випадку, це вміння дозволяє рухатися швидше, ніж монстр.
Якщо можна рухатися швидше за своїх ворогів, це буде дуже корисне вміння.
Чому мої думки то сповільнюються, то знову нормалізуються?
Це якось пов’язано з MP? Щось подібне сталося одного разу. Це було, коли я використовував вогняний меч.
Здається, коли MP закінчується, настрій пригнічується. Коли використав цю навичку, вона, мабуть, забрала частину MP, і частина їх відновилася за допомогою поглинання MP Дюрандаля.
Маніакально-депресивна хвиля бурхливо здійнялася й опустилася, як на американських гірках.
Це психічно важко.
Якщо це повторюватиму, мені буде дуже погано. Поки не маю в запасі більше MP, я не повинен використовувати Овервелміг занадто часто.
Каґа Мічіо <чоловік, сімнадцять років>
Селянин: Lv4, герой: Lv1, дослідник Lv1.
Екіпірування: Дюрандаль, шкіряний обладунок, сандалі.
Я заспокоююсь дивлюся на руку й нагадую собі, що треба оцінити.
Зріс лише рівень селянина. Рівні героя і дослідника не зросли.
Скільки ніделвудів було вбито до цього часу. Якщо одна п’ята необхідного досвіду у п’ять разів підіймає отриманий досвід, то це буде у двадцять п’ять разів більше ніж звичайна кількість, і означає перемогу над сотнею ніделвудів. Невже рівні так важко підняти?
У мене склалося враження, що рівні в цьому світі загалом не дуже високі. Напевно, так воно і є.
На відміну від ігор, які тривають кілька днів, для того, щоб стабільно підвищувати свій рівень, потрібно все життя, роки й десятиліття. Не дивно, що не можна підвищити свій рівень, просто перемігши сотню монстрів.
Чи можливо ефект двадцятип’ятикратного досвіду не працює належним чином?
Можливо, коли встановити три фахи, досвід зменшується на третину.
Також, можливо, що очки досвіду розподіляються більшою мірою між другим і третім фахами, у результаті чого нараховується менше очок досвіду. Селянин перейшов з третього на четвертий рівень, але герой не має другого рівня.
Так. Мені потрібен посібник зі стратегій.
Нічого не можу вдіяти з тим, чого не маю, тож знову покладу залишену бранч до рюкзака.
Я зосередився на тому, що треба перелаштовувати свого персонажа.
Селянин підвищився, тож у мене залишилося одне бонусне очко. Це чудова система, у якій бонусні бали збільшуються з підвищенням рівня вашої першої роботи.
Прибрав Збільшення шансу критичного удару і додав Пропуск промовляння.
Невпевнений наскільки корисним є збільшення шансу критичного удару. Я ще не так багато атакував, тож якщо показник збільшення шансу критичного удару становить близько п’яти відсотків, було б не дивно, якщо він ще не проявлявся.
Точніше, оскільки їх можна перемогти одним ударом, критичний удар марний.
Бонусні бали тепер становлять нуль, Пропуск промовляння тепер позначений блідими літерами.
Один бал в скорочення промовляння. Пропуск промовляння вдвічі більше, два бали. Отже, отримаю навичку без промовляння, всього за три очки. Це занадто добре, щоб бути правдою.
Ну, навіть якби промовляння скоротилося на шістнадцять чи шістдесят сім відсотків, мабуть, не було б сенсу.
Щоб скоротити промовляння, просто потрібно промовити назву навички. Якщо хочеш пропустити промовляння, просто потрібно подумати про це.
Коли я спробував, то промовив «Айтембокс», і в моїй руці з’явився отвір для доступу до неї.
Полювання на ніделвуд.
У цьому лабіринті з’являються тільки ніделвуд?
Ні, не в цьому лабіринті Дослідник на вході сказав, що перший поверх це ніделвуди. Гадаю, що на першому поверсі цього лабіринту знаходяться ніделвуд.
Якщо так, то з Дюрандалем буде легко, адже він може вбити їх одним ударом. Я можу без проблем пройти перший поверх цього лабіринту.
Поборовшись деякий час, я також вдягнув бандану бандита. Також необхідно змінити свій фах на бандита.
У налаштуваннях фаху встановити першим фахом бандита... Я не зміг.
Чому.
Раніше можна було встановити як селянина третього рівня, так і бандита третього рівня, як перший фах, хіба ні?
Ні, не так. Тепер селянин четвертого рівня
Упс.
То ось воно як.
Таємницю розгадано.
Зараз я використовую шістдесят три бонусних бали на Шосту зброю, п’ятнадцять - одну п’яту частину необхідного досвіду, п’ятнадцять - п’яту частину отриманого досвіду, три - на Третій фах, три - на Пропуск промовляння, і по одному - на Оцінку, Встановлення фаху та Переналаштування персонажа.
Разом сто два бали. Ця цифра - початкові дев’яносто дев’ять очок плюс три очки, отримані за четвертий рівень селянина.
Це означає, що не можна перемістити селянина четвертого рівня.
При використанні бонусних балів, збільшених за селянина третього рівня, його можна змінити на злодія третього рівня. Це пов’язано з тим, що бонусні очки не зміняться.
Сконцентрувався на Перевлаштуванні персонажа та прибрав Пропуск промовляння, і це дало три очки.
Я зосередився на встановлені фаху. Герой першого рівня також можна встановити як перший фах.
Бонусні бали - чудова система, які також можна отримати піднявши рівень свого першого фаху. Після того, як бонусні бали використані, не можливо знизити рівень першого фаху. Звісно.
Першим фахом встановлено Бандита третього рівня.
Чи збільшить бандана бандита мої фізичні можливості? Відчуваю, що моє тіло стало легшим, але це може бути моя уява. Я не впевнений.
У цьому світі, здається, немає чіткого і відчутного поліпшення стану, коли ти підвищуєш рівень.
Я не міг сказати, чи спрацювала бандана бандита лише з відчуттів.
Навіть якби я захотів її спробувати, я не зміг би її перевірити, тому що ніделвуд можна вбити одним ударом. Я б також утримався від бою без Дюрандаля.
Не хочу, щоб хтось бачив мене в бандитській бандані. Я якомога швидше зняв бандану бандита. Я також повернувся фах.
Переналаштував персонажа та використав три бали, що залишилися, щоб отримати навичку Пропуск промовляння.
Я закінчив полювання в лабіринті трохи більше ніж за годину. Не знаю точного часу. Це просто відчуття.
Відчуваю, що можу піти далі, але оскільки це початок, цього має бути достатньо.
Ще ні, ще ні. Саме тоді, коли ти думаєш, що ще можеш продовжувати, - це вже знак того, що пора зупинитися.
Мабуть, напружений, бо вперше в лабіринті. Мабуть, виснажений. Дюрандаль не зніме душевну втому.
Я зосередився про Данжінволк і подумав про маленьку кімнату з дверним отвором. Занурююсь у чорну стіну, що з’явилася, і виходжу в першу маленьку кімнату.
Поки існує Данжінволк, я все одно не заблукаю.
Я бився з монстрами близько двадцять разів. Всі вони були ніделвуди, і них з’явився лише по одному одночасно. Двадцять монстрів за, трохи більше, годину.
Насправді блукання лабіринтом зайняло б багато часу. На відміну від гри, коли переміг ворога, не можливо зустрітися з іншим.
Навіть при одному ударі Дюрандалем, все одно потрібен час, щоб знайти монстрів, підбігти до них і скласти залишені предмети в рюкзак.
Допомагає те, що їх можна перемогти одним помахом Дюрандаля, тож не відчуваєш, що твоє життя в небезпеці.
Селянин не підвищив рівень, але герой і дослідник піднялися до другого рівня.
Прибираю Дюрандаль у перелаштуванні персонажа. Відкриваю Айтембокс і дістаю ятаган.
Га?
Схоже, що на місці, де раніше був ятаган, порожньо. Думаю, я можу покласти щось поруч з ним. Цікаво, чи це було щось подібне до цього.
Я взяв бранч з рюкзака і поклав її туди. Дві бранчі поміщаються. Дві все ще можуть помістити одна з одною. Є різниця між ятаганом і бранчем?
Дістав бранч і намагаюся вставити ятаган, але він не влазить. Витягаю дві бранчі і ятаган лягає.
Намагаюся вставити іншу бранч в простір, де вже був ятаган, але вона не вміщається.
Простір поруч з ним все ще вміщував дві бранчі. У попередньому випадку такого простору не було.
Гадаю, що місткість Айтембокс збільшилася, тому що рівень дослідника підвищився.
На першому рівні дослідника, одна штука одного типу. Це можна пояснити, якщо враховувати, що з того часу, як став дослідником другого рівня, можу покласти по два предмети двох типів. Припускаю, що простір, де розташований ятаган, можна використати, ще для одного ятагану.
Так це, чи ні, можна перевірити, коли перейти на третій рівень дослідника. Якщо гіпотеза вірна, то на третьому рівні дослідника у поле для предметів зможу покласти по три предмети трьох типів.
Я повісив ятаган на пояс і увійшов у чорну стіну в глибині кімнатки, біля входу/виходу.
Вийшов з лабіринту і повернувся до міста Бейл.
Сонце сідало. Я думав, що минуло лише година або близько того, але здається, що я застряг у лабіринті довше, ніж мені здавалося.
Можливо це тому, що я весь час був у великому напруженні. Намагаючись бути обережним, щоб не затримуватися занадто довго. Зрештою, все ще трохи затягнув.
Сонце починало сідати, але ринок, все ще вирував. Я прямував до центру, оглядаючи крамнички.
Перш ніж повернувся до готелю, зайшов до будівлі гільдії шукачів пригод. Работорговець, Алан, розповів мені де вона знаходиться.
Гільдія шукачів пригод урази більша за гільдію дослідників. Вона нагадує поштове відділення у великому місті. У будівлі працює близько п’яти, шести осіб. Стійка в глибині будівлі така сама, як і в гільдії дослідників.
– Прошу купити.
Я встановив підвищення закупівельної ціни на тридцять відсотків.
Щоб там не було, хоча б раз спробуємо поторгувати в гільдії
Селянка, що стояла за стійкою, трохи застара, щоб назвати її старшою сестричкою. Обличчя пристойне? Якщо не порівнювати її з Роксанною.
– Будь ласка, покладіть сюди.
Жінка поставила велику тацю.
– Ось.
Я дістав предмети з рюкзака і поклав їх.
Двадцять одна бранч. Кожен ніделвуд залишив одну бранч. Це означає, що в лабіринті загинув двадцять один монстр.
– Так. Будь ласка, зачекайте хвилинку, пане.
Жінка узяла тацю з бранчами на ній і відійшла в глибину гільдії. Вона сказала, що піде кудись перевірити.
Мені було нудно, тому я озирався навколо.
Стіна зліва раптом почорніла. Утворилася чорна стіна і з неї виходять люди.
Це Данжінволк?
Нею можна користуватися, навіть, якщо ти не в лабіринті? Зі стіни вийшли двоє шукачів пригод. Дослідників немає.
Місто Тахера, хтось в одну сторону?
Вигукнув перший шукач пригод.
Побачивши, що ніхто не відгукнувся, він щось промовив, створив ще одну чорну стіну і зник у ній.
Гадаю, він промовив «Філдволк21», а не «Данжінволк».
Це інша навичка?
Якщо подумати, в дереві біля входу в лабіринт теж з’являлася чорна стіна. Це стіна, з якої вийшли шестеро людей.
Подібно до того, як дослідники мають Данжінволк, шукачі пригод, ймовірно, мають Філдволк. Якщо з Данжінволк можна переміщатися лабіринтом, то завдяки Філдволк ймовірно, можна пересуватися до інших міст і з них.
Можливо ці двоє пішли до міста Тахера.
Навіщо вони прийшли сюди.
Але тут знову з’явилася чорна стіна і з неї вийшли люди. Цього разу їх шестеро. Серед них був і один з попередніх шукачів пригод. Вони відразу вийшли за межі гільдії.
Хммм.
Не впевнений, що вони роблять.
– Вибачте, за очікування. Ось.
Поки я крутив головою, жінка за стійкою повернулася.
На таці лежали дві срібні монети та кілька мідних. Я перерахував і виявив, що їх було сімдесят три.
Двадцять одна штука на загальну суму двісті сімдесят три нари. Це тринадцять нар за штуку. Початково бранч коштувала десять нар за штуку, тож це надбавка в тридцять відсотків.
Хоча це має бути перший рівень, це все одно досить дешево.
Я думав, що пробув у лабіринті, можливо, більше як годину, але судячи з того, як сідає сонце, я міг пробути там дві години. Якщо за дві години впорався з двадцятьма, то це сто за десять годин, які коштують по десять нар, тож це тисяча нар.
При такому темпі дві золоті монети на день - це було б лише мрією. Навіть якщо мені вдалося працювати вдвічі більше, це все одно на порядок відрізнялося б від двадцяти тисяч нар на день, необхідних, щоб отримати Роксанну.
Можливо, все було б інакше, якби я міг залишатися довше або спустися на глибший поверх лабіринту.
Вартість проживання в готелі становить триста двадцять нар, включно з харчуванням. Іншими словами, заробити достатньо, щоб прожити, не є неможливим. Гільдія - гарне місце для початку.
– До речі, як вступити до гільдії шукачів пригод?
– Вимоги, щоб стати шукачем пригод, відносно прості. Єдина вимога, стати дослідником п’ятдесятого рівня або вище. Якщо хочете вступити, я відведу вас до співробітника.
– Ні. Я тут не для того.
Поспішив заперечити я, одягнув рюкзак і покинув гільдію шукачів пригод.
Шукач пригоди це просунутий фах дослідника, і вимогою для її отримання є п’ятдесятий рівень дослідника. Не знаю, чи входить до умов отримання цього фаху вступ до гільдії шукачів пригод.
Я думав, що для того, щоб стати дослідником, потрібно вступити до гільдії дослідників, але отримати цей фах досить просто. Гадаю, що фах шукача пригод також можна отримати, якщо виконати певні умови.
Здається, що вступ до гільдії змушує вас купувати й продавати в цій гільдії, а це, здається, багато клопоту. Я б сам з обережністю ставився до вступу до будь-якої гільдії.
Работорговець казав, що гільдія дослідників і гільдія шукачів пригод не дуже добре ладнають між собою. Це напевно правда. Щоб стати шукачем пригод, потрібно бути дослідником п’ятдесятого рівня або вище. З погляду гільдії дослідників, шукачі пригод використовують дослідників, як сходинку.
У кращому випадку, дослідники це яйця шукачів пригод, у гіршому - відходи тих, хто так і не став авантюристом.
Тридцятивідсоткове збільшення закупівельної ціни змінено високовідсотковою знижкою. У центрі міста купив одяг нагальної потреби.
Шкарпетки труси, змінна сорочка й штани, плащ.
Труси - це те, що відомо як труси-гарбуз, зі шнурками, які закріплюють їх у трьох точках, на талії та обох ногах. Сорочка, штани та плащ, явно вживаний одяг. Вживаний одяг, мабуть, широко продається в цьому світі.
Щодо плаща, то я купив чорний плащ з каптуром. Вранці та ввечері трохи прохолодно, тому не дивно носити плащ. Насправді деякі люди носять їх. Каптуром також можна приховувати голову в бандані бандита. Якщо одягнути чорний плащ і сховати обличчя під каптуром, не буду виділятися, якщо доведеться шукати бандитів.
Коли я закінчив покупки, ринок майже закінчився. Деякі ятки вже почали закриватися.
Я повернувся до готелю зі своїми речами. У середині сидів чоловік, корчмар двадцять восьмого рівня.
– Вітаю, з поверненням.
Це не дуже схоже на елітний готель.
– Ключ.
– Звісно.
Він дав мені ключ від триста одинадцятої кімнати.
Я повернувся до своєї кімнати, щоб покласти речі й повернувся на рецепцію.
– Вечеря?
– Так. Будь ласка, оберіть меню на вході до їдальні.
Після вечері, принесіть мені гарячої води.
Двадцять нар.
Га? А як же тридцятивідсоткова знижка?
Здається, вона не працює У мене не було іншого вибору, окрім, як витягнути двадцять мідних монет.
Заходжу до їдальні по сусідству. На столі біля входу в їдальню стоять чотири страви.
Можете обрати з них на вечерю.
Жінка корчмарка, окремо від чоловіка двадцять восьмого рівня, провела мене, вказавши жестом. Вона, ймовірно, відповідає за їдальню.
Стравопис, однак, нагадував систему, що дозволяла гостям обрати фактичні позиції, а не список страв. Цілком ймовірно, що є багато гостей, які не вміють читати меню.
Однак на столі, щось написаною Це ті самі символи, які я десь бачив, точніше вони написані на ключі, який я зараз тримаю в руці.
Те, що написано на ключі - це, ймовірно, номер кімнати, триста одинадцять. Страва в горі праворуч є номером один.
– Ось.
– Так, пане. Щоб ви хотіли випити?
Ой.
Я сподівався, що вона промовить, «номер один», але вона мене проігнорувала. Я цього не очікував.
– Що випити?
– Пиво, вино, або трав’яний чай. Горілка зі слайма, до прикладу, за додаткову плату.
– Трав’яний чай.
– Так, пане. Будь ласка, займіть вільне місце та зачекайте.
– Я пив трохи саке, коли був в Японії, але я не знаю лімітів, тому не варто пити тут. У моєму рюкзаку тридцять три золоті монети.
Як тільки я сів, їжу швидко принесли.
Хліб, суп у чашці, рагу з овочами та м’ясо на грилі.
Кількість досить велика. Тому що це дворазове харчування?
Хліб м’який, суп і рагу смачні. М’ясо яловичина вирізка, теж непогані. Має сильний аромат перцю. У мене є відчуття, що перець дорогий, але, мабуть, це просто власне припущення.
В Японії ця страва коштувала б грошей. Вона досить якісна. Ціна здається трохи зависокою, але це було гарним рішенням, включити вечерю у вартість.
Насолодившись їжею, я повернувся до своєї кімнати. Світло, що протикало крізь дерев’яне вікно, робило кімнату червоною.
Як тільки увійшов, я почув стукіт у двері.
– Прошу.
– Перепрошую. Я приніс гарячу воду.
Чоловік, якого я ніколи раніше не побачив, приніс шаплик з водою.
Чоловік поставив шаплик на підлогу, накрив його рушником і швидко вийшов.
Мабуть, чайові не потрібні.
Роздягнувся й обтираюся. Якщо в будинку старости та корчмі немає лазні, то вони, мабуть, не дуже поширені в цьому світі. Навіть якщо вони є, то є розкішшю для заможних.
Навіть ця гаряча вода коштує двадцять нар, тож не думаю, що це дешево. Проте залишатися спітнілим незручно.
Обтершись, я виправ боксери, які носив.
Виправ водою, бо мила не було. Не знаю чи продається воно в місті. Зважаючи на те, що з гарячою водою не принесли, то, можливо, і не має.
Я б купив мило і мийний засіб, якби вони були. Мені також потрібні зубна щітка і паста. Не знаю чи є вони.
Наступного разу я зможу щось купити, тільки через п’ять днів. Це не зручно. Хочу крамницю біля дому.
Я вдягаю, щойно куплені труси-гарбуз. Вони не мають гуми, а шви не якісні й примітивні. Знявши боксерки та вдягнувши труси-гарбуз, відчуваю себе справжнім мешканцем цього світу.
Лягаю на ліжко. Я втомлений і одразу захотілося спати.
Коли прокинувся, було ще темно.
Відкриваю очі в темному ліжку.
Бачив сон. Сон про Роксанну. На другий день, мого перебування в цьому світі, мені вже не снилася Японія.
Це була Роксанна, яка можливо, була для мене більш досяжна, ніж Японія. Вона, щонайменше, дуже красива. Вона красуня про яку б я б не думав серйозно, якби був у Японії.
До того ж у неї ці милі собачі вушка. Коли поставила трав’яний чай, її груди помітно погойдувалися.
Було б шкода не мати її.
Я прибув з Японії в цей дивний світ. І зовсім самотній. Якби Роксанна була тут, вона могла б навчити мене багато чому про цей світ, і я не сумніваюся, що вона була б мені чимось корисна.
Я повинен прагнути цього, навіть якщо це трохи важко.
Роксанна, Роксанна, здається, моя єдина надія.
Сідаю на ліжку Важко видихаю.
Вчора я ліг спати дуже рано. Мабуть, після сьомої години.
Я прокинувся рано в будинку сільського голови, і, мабуть, був втомлений, тому що цілий день робив те і те.
Як тільки настає ніч і темніє, в цьому світі немає чим зайнятися. Ні ігрової приставки, ні телевізора, ні комп’ютера, ні інтернету, ні манґи, ні книг.
Насправді можливо, мені варто піти в якийсь бар, щоб зібрати інформацію.
По-перше, це клопоти.
Не недооцінюйте дитину, яка зазнала знущань. Якщо можеш спокійно спілкуватися з іншими, тебе, ймовірно не стали б задирати.
По-друге, не потрібно блукати небезпечними місцями з тридцятьма трьома золотими монетами.
За одну золоту монету можна зупинитися на місяць у заїжджому дворі. За тридцять три золоті монети можна прожити в заїжджому дворі три роки. В Японії десять тисяч єн за ніч - це триста шістдесят п’ять тисяч єн на рік, або десять мільйонів єн за три роки. Навіть у безпечній Японії мало хто піде пиячити з такою сумою грошей.
По-третє, я не знаю, скільки алкоголю можу випити.
Якщо я збираюся збирати інформацію в барі, мені теж потрібно пити. Якщо нап’юся раніше, ніж вони, не зможу збирати інформацію. Багаж теж небезпечний. Якщо я нап’юся і почну базікати про землю, це нестерпно.
Скільки алкоголю мені насправді потрібно? Алкоголь необов’язково такий, як на Землі. Можливо, моя конституція змінилася відтоді, як я прийшов у цей світ. У мене також є Інтеллідженскард з тильної сторони моєї руки.
По-четверте, зараз мені потрібна інформація про те, як заробляти гроші.
Іншу інформацію, таку як загальні знання про цей світ я, рано чи пізно, зможу розпитати у Роксанни.
Не знаю, чи є якісь прибуткові можливості, що валяються в барах. Якщо і є, то це, швидше за все, дуже погана історія або солодка пастка, щоб якось обдурити.
Такі люди, як я, які не мають здорового глузду цього світу, є просто легкою здобиччю. А ще це коштувало б тридцять три золоті монети.
Зрештою, ходити збирати інформацію може бути ще небезпечніше. Набагато краще спокійно спати.
Минулої ночі я спав, з ятаганом під подушкою. Не знаю наскільки це безпечно. Здається була історія про мечника, який спав з японським мечем в руках.
Я прокинувся з відчуттям бадьорості. Попри це, навколо мене була непроглядна темрява. Навіть якщо я поспав сім-вісім годин, все ще була третя ранку.
У кімнаті немає туалету, тому я йду до туалету і поки спускаюся до вестибюля.
Уздовж сходів і коридору тут і там висіли кантари, хоч і не дуже яскраво, але достатньо, щоб можна було ходити.
– Ви до лабіринту?
Гукнув мене голос позаду, коли я спустився до вестибюля.
– Ой....ох.
Я злякався. Думав моє серце зупиниться.
Коли я озирнувся, за стійкою реєстрації стояв чоловік, корчмар двадцять восьмого рівня.
– Будьте обережні.
– Ви не проти виходів посеред ночі.
– Звичайно. Багато людей ходять до лабіринту в ночі. Тут лабіринт, можливо, ще не такий, але в день у них неодмінно буде людно.
Зрозуміло.
Так чи інакше, всередині лабіринту немає ні дня, ні ночі. Багато людей заходять до лабіринту вночі. Корчма, що обслуговує людей, які потрапляють у лабіринт, також відкрита для відвідувачів навіть у ночі.
– Це важка робота до пізньої ночі, так.
– Ми народ Емаро. Емаро - особливий народ. Ми мало спимо. Ні річ не у тому, що мало спимо, мені важко пояснити це людям інших рас, але можу спати по половині часу.
– Половину лівою, половину правою?
Я дізнався про це на уроках біології. Пам’ятаю, що у дельфінів права і ліва півкулі мозку сплять по черзі. Якщо вони спалять одночасно, вони тонуть.
– Ви знаєте?
– Ні, ну, тобто я розумію, але не знав.
– Це перший раз, коли людина мене зрозуміла.
Корчмар був щасливий.
Не думаю, що в цьому світі є багато людей, які знають про праву і ліву півкулі мозку. Може, народ Емаро еволюціонував у морі? Маю на увазі русалок.
Хоча він має дві ноги.
– Зрозуміло.
Емаро не люблять осідати. Тому більшість людей стають корчмарями, що є унікальною роботою для їхньої раси, і працюють у корчмах, якими керує гільдія. Ця робота нам підходить. Ми можемо переїжджати з місця на місце.
– Зрозуміло.
Якщо ви еволюціонували в морі, то, можливо, не дуже добре впишетеся в осіле середовище проживання.
Я віддав корчмарю ключ від своєї кімнати. Я замкнув її йдучи в туалет, а рюкзак у мене на спині. Якщо не має чим зайнятися, то непогано було б піти в лабіринт.
– Кантара22 не потрібна?
– Все нормально, без проблем.
Я одягнувся і вийшов на вулицю.
...
Ні, ні.
Тут темнота.
Я не бачу навіть на метр вперед. Майже повна темрява.
У цьому місці немає місяця, чи він просто ще не зійшов? Я подивився, там було небо повне зоряного світла. Зоряного світла не вистачає, щоб освітити мої ноги.
Я виріс в Токіо, тому темрява цієї ночі шокувала мене.
Розмірковую, чи варто мені позичити Кантару, навіть зараз. Але в цій темряві страшно заходити в лабіринт, навіть якщо там є світло.
Здається вийде. Привид, до прикладу. Не вірю в існування привидів, але якщо є інший світ, то не дивно, що там є привиди.
Тоді що робити.
Я не можу використовувати Філдволк, бо не отримав фах шукача пригод.
Однак серед бонусних заклинань я знайшов Варп. Судячи з назви, немає сумнівів, що це заклинання переміщення.
Я не зміг використати Метеоркраш через брак MP, але як щодо Варпа?
На відміну від Метеоркраш, яке схоже на заклинання атаки, ще заклинання руху, тому воно повинно, споживати менше MP, мій рівень дещо підвищився, і мої MP, ймовірно, повністю відновилися після гарного нічного сну, тому думаю, що зможу його використати.
Я нагадав собі, що треба переналаштувати персонажа, прибрав знижку й екіпірував Дюрандаль Потім анулював налаштування фаху, які зараз не використовую, і поставив галочку на бонусному заклинанні «Варп».
Я повернувся туди, де мала бути стіна корчми та зосередив думки на Врапі. Я уявив собі, маленьку кімнатку лабіринту з дверним отвором.
Простягнув руку і зрозумів, що там де мала бути стіна нічого не було, і рука пройшла гладко.
Успіх!
Це був успіх.
Успіх був хороший, але настрій зіпсувався. Замість радості від успіху, накотив смуток від того, що вдалося.
Я пройшов до маленької кімнати, але міг дивуватися, чому я прийшов сюди.
Звідси вели три шляхи. Це невелика кімната з входом у лабіринт. Я не хотів сюди заходити.
Кімнатка тьмяно освітлена навіть вночі. Могло бути зовсім темно.
Я не хочу знову використовувати Варп. Вона, напевно, споживає більше MP, Овервелміг. Це дійсно бонусне заклинання.
Жорстоке.
Ця жорстокість пояснюється тим, що воно споживає MP. Я також відчув це, коли використовував Овервелміг. Це відчуття ментального негативу і ненависть до всього.
Єдиний спосіб вийти з цього - використовувати поглинання MP Дюрандалем. Я придушив своє бажання не битися і вийшов у печеру.
Нарешті предметною з’явився ніделвуд.
Я придушив своє бажання втекти й засовував Дюрандаль Перед боєм я думав, що ніколи не переможу, але зрештою це точно була перемога з одного удару. Дим розвіявся і залишилася бранч.
– Ох...Важко.
Нарешті я відчув себе комфортно. Важко видихаю.
Було важко. Було жахливо.
Дуже важко споживати багато MP. Якщо можливо, я не хочу знову опинитися в такій ситуації. Чи не слід рідше використовувати Варп, доки не підвищу рівень?
Я взяв себе в руки й продовжив полювання.
Щоб зустріти монстра у цьому лабіринті, потрібно блукати від кількох, до десяти хвилин. Не знаю, чи всі лабіринти в цьому світі такі, чи тільки цей, чи тільки ця частина цього поверху.
Іншими словами, за годину можна дістатися максимум до десяти з них.
Якщо зайти в лабіринт о третій годині ночі, у вас буде близько трьох годин до сходу сонця. Я міг би вполювати двадцять штук, але тридцять було б не можливо.
Тож пополювавши, поки в мене не стало двадцять бранчів, я покинув лабіринт.
Не хотів використовувати Варп, тому повернувся Данжінволком до маленької кімнати з виходом і вийшов на зовні.
Сонце якраз сходило, і час був ідеальний.
Я повернувся до корчми та поснідав. Було два види сніданку.
– Який би ви хотіли.
Я буду перший.
– Слухаюсь.
Символ на ключі, від триста одинадцятої, все-таки одиниця. Та що залишилася мала бути другою.
Сніданок був нормальний, ситним, хоча меню було лише з двох страв. Невже в цьому світі сніданок не може бути легким? Чи, можливо, це ситна їжа, бо це їжа в шинку.
Після сніданку я повернувся до своєї кімнати. Я ліг у ліжко і зосередився на налаштуванні фаху.
Селянин п’ятого рівня, герой другого рівня, шукач третього рівня, злодій третього рівня, воїн першого рівня, купець першого рівня.
Збільшення фахів. Я знав, що мій рівень підвищився, тому що отримав більше бонусних очок, коли прибрав Дюрандаль, але навіть мої фахи додалися.
Воїн і мечник, перемагав бандитів і монстрів, купець, купував і продавав, і тому подібне, гадаю. Було б не так вже й неправильно думати, що фах можна отримати, виконуючи дії, що відповідають цьому фаху.
Причина чому їх кількість збільшилася в цей час, полягає в тому, що селянин п’ятого рівня є вимогою для отримання цих фахів?
Я подумав і зосередився, щоб зробити дослідника своїм першим фахом, і встановив його, але що мені робити тепер? Отримання Третього фаху, Пропуск промовляння і навіть Переналаштування персонажа коштує сто очок. Налаштування Варпа та роботи можна встановлювати за потреби.
Однак, якщо деякі роботи можна отримати на п’ятому рівні, селянина, то деякі на десятому. Можуть бути роботи, які вимагають двадцятого, тридцятого, п’ятдесятого або навіть дев’яностого рівня. Чи варто продовжувати носити селянина, навіть якщо ефект від нього поганий?
Ну, немає сенсу так сильно турбуватися про це, чи не так? Попереду довгий шлях. Навіть якщо з’явиться фах, який можна буде отримати на дев’яносто дев’ятому рівні, на це ще буде час.
Ефект: Невеликий приріст сили, невелике збільшення HP
Навичка: Раш23.
Я ризикнув і поставив своїм першим фахом дослідника третього рівня. Другим фахом все ще залишається герой другого рівня. Третім фахом може бути воїн.
Ефекти кращі, ніж у селянина і бандита. Також є навичка Мечник і купець схожі, але работорговець сказав, що якщо розвивати воїна, то він стане мисливцем за головами.
Враховуючи Айтембокс та Данжінволк, поки що не будемо знімати дослідника. Також не варто залишати осторонь героя, який може використовувати Овервелміг, яка має чудовий ефект.
Наразі можна встановити лише три фахи. Селянин, який не має навичок і не дуже ефективний, неминуче залишаються поза увагою.
Я закінчив налаштування фаху, і подумав про свій Айтембокс. Якщо мої здогадки правильні, місткість повинна збільшитися, бо я дослідник третього рівня.
Я спробував покласти до неї свій рюкзак, але він не помістився. Я спробував покласти туди сумку на зав’язці, щоб перевірити, чи не завеликий він, але це теж не спрацювало. Це тому, що рюкзак і сумка на зав’язці не є предметами?
Поклав бранчі. Влізло дев’ять штук. Чи підійдуть монети?
Можна зберігати три золоті. Три з них можуть поміститися у простір поруч з нею, і ще тири - поруч з нею. Золоті монети розглядаються як предмети. Навіть, якщо їх оцінити, вони позначаються золотими монетами. Ризику отримати фальшиві золоті монети більше не існує.
Срібні монети також можна покласти. Однак, здається, що золоті та срібні монети не можна змішувати.
Три золоті або три срібні монети. На третьому рівні дослідника, здається, розмір Айтембокс все-таки становить по три предмети трьох типів.
Мідні монети не поміщаються. Задається, що мідні монети не є предметом.
Подивимося також на фахи.
Навичка воїна «Раш» і мечника «Слеш24», судячи з назви й фаху, використовуються для атаки.
Щоб спробувати, я подумав про Раш. Розумію, що просять вказати ціль. Це має бути навичка атаки цілі. Чи справді це зараз необхідно, коли монстрів можна здолати одним помахом Дюрандаля?
А як щодо купця? У купця є вміння Келк.
Я ставлю купця третім фахом і спробував подумати, «Келк». Нічого не сталося. Нічого не змінилося. Здається, він нічого не робить. Я хотів порахувати щось на кшталт двісті двадцять чотири на триста шістдесят п’ять.
Але потім мені спало на думку число вісімсот одинадцять тисяч сімсот шістдесят.
Це відповідь на добуток двісті двадцяти чотирьох і триста шістдесяти п’яти? Келк - це пасивна навичка?
Триста шістдесят п’ять днів по двісті двадцять чотири нари на день, помножений на шістдесят років, це чотири мільйони дев’ятсот п’ять тисяч шістсот.
Маючи п’ятсот золотих монет, я б міг сидіти в цій корчмі доки не помру. Цікаво, чи це так.
Сто на сто це десять тисяч. Ну так.
Мільйон на мільйон трильйон.
....Так, винен. Не знаю, чи я правий, чині.