Безпечно втікши з гори, дітям спочатку довелося повернутися до своїх домівок. Мабуть, зчинився галас, бо вони залишилися на ніч без дозволу.
Можливо, навіть викликали поліцію. Однак, це не було страшно. Насправді вони боялися того, що щойно пережили, тому сумували за обіймами своїх родин, незалежно від того, чи їх лаяли, чи карали.
Зміна точки зору – Ха Рім.
Після того, як усі вирішили, що сьогоднішнє питання слід обговорити пізніше в школі, я повернулася додому.
–Я вдома.
Відповіді не було чути. Минуло багато часу, як мої батьки померли. Було сумно, що поруч зі мною не було нікого, навіть після того, як я пережила такий жахливий випадок.
Однак, оскільки було неможливо втримати друзів, які поверталися до своїх родин, я розчаровано зітхнула.
Я дістала шоколад, який зберігала з холодильника. Оскільки він досить дорогий, я не хотіла його їсти, хіба що в особливих випадках, але якщо не зараз, то коли ж мені його їсти?
–Те, що сталося в особняку... це було схоже на сон.
Якщо й бувають яскраві сни, то бувають і реальності, які не виглядають реальними. У певному сенсі, це, можливо, був рідкісний досвід... Але це те, що я не хочу переживати знову.
Мені слід з'їсти трохи шоколаду. Лігши на ліжко, я почала відкривати упаковку.
Шоколад. Я згадала шоколад, який залишила в особняку. Вона, мабуть, побачила записку...
–Що Елла зробить зі мною, коли дізнається, що я порушила її обіцянку?
Я уявила, як Елла вдаряє мене ножем. По спині пробіг холодок і я перевернулася.
Тоді я зрозуміла, що в мене щось у кишені. Чи це мій мобільний телефон?
Я вирішила, що час зателефонувати друзям, тому вирішила зателефонувати людині, за яку найбільше хвилювалася.
–Тому що в Ин Чжон слабке серце. Їй буде дуже важко.
Не замислюючись, я залізла в кишеню та витягла вміст. Але в моїй руці був не мобільний телефон, а кругле дзеркальце...
Чому це в моїй кишені? Я дивилася на своє відображення у склі. Звичайне дзеркало. Але якщо це дзеркало... У цей момент у мене в голові промайнула зловісна думка. В жодному разі... В жодному разі!
–!!
За моїм власним відображенням у дзеркалі на мене дивилася Елла.
Зміна точки зору – Елла.
Мені вдалося...
Хан Ю Хі втік з особняка. Просто, здається, ще не час радіти після побачення з Ха Рім, яка така блідо-блакитна, ніби бачила привида. О, я ж привид.
Вона думала, що вони ледве втекли, але було б страшно, якби я пішов за нею. Все ж, бачити її такою мені боляче.
Маленьке дзеркало було незручним, тому я перейшов до дзеркала в повний зріст поруч із Ха Рім. Переходячи від дзеркала до дзеркала, неможливо рухатися, якщо воно не позначене.
Що таке «позначення»? Це означає, що це має бути дзеркало, яке я бачив на власні очі хоча б раз.
Ви можете переміститися до цього дзеркала, просто позначивши його і як тільки дзеркало позначено, стає можливим переміститися до нього, навіть якщо я далеко. Це означає, що я можу використовувати його для подорожей на великі відстані.
–...
Ха Рім важко повернула голову до мене.
Чому б тобі просто не стати там і не вигадати виправдання? Я зіграю Еллу, у якої низький розумовий вік. Діти довірливі, тож, можливо, навіть справжня Елла пробачить тобі порушення обіцянки.
Щоб пробудити дух Ха Рім, я дістав ніж. Ти все ще будеш шокована?
Тільки тоді Ха Рім відкрила рота.
–К’я! Заспокойся! Елло! Сховай ніж!
Це неправильна реакція. Дівчина-психопатка ніяк не задовольнить таке прохання.
–Хм~? Це твоя остання воля?
Коли я це сказав, Ха Рім покрилася холодним потом і сказала: – А, це непорозуміння! Я не порушила своєї обіцянки!
О. Так воно і буде. Я продовжував вдавати, що мені цікаво.
–Що ти маєш на увазі? Ви кинули в Еллу пляшку вина і навіть після того, як я усіх врятувала, втекли, так? Е~? До речі, непорозуміння? Що я неправильно зрозуміла?
А, я чую. Я чую, як ти відчайдушно киваєш головою. Подумай добре, Ха Рім. Суперниця – дитина. Звичайно, ти теж дитина, але якщо це не ірраціональна відмовка, я тебе відпущу.
–Отже! Це... Хіба я не казала, що хочу покинути особняк? Я збиралася приготувати іграшки та подарунки, щоб розважитися з Еллою.
–Подарунки?
–Так! Подарунки!
Ха Рім простягнула шоколадні цукерки, які вона тримала поруч із собою перед дзеркалом. Якість десь середня між шоколадом з високоякісних спеціалізованих магазинів та шоколадом, що продається в магазинах. Це досить дорогий шоколад. Я впевнений, що солодкість і смак будуть хорошими.
Але Ха Рім. Якою б дитячою я не виглядав, я не можу в таке повірити. Якби вона просто пішла купувати іграшку, я б її відпустив.
Психопатка, яка мимохідь вбиває людей, любить шоколад... Шоколад...
Коли я прийшов до тями, я шалено запихав шоколад до рота.
Священні плоди під назвою цукор, які капають у рот. Як паросток, що вбирає краплі дощу, що впали після спраглої посухи, я прагну його. Сучасна цивілізація дивовижна... навіть дияволи стали б ангелами!
–Гм... Тобі подобається подарунок?
–...
Блін. Я не міг підняти голову. Що це за нісенітниця. Тобою керує їжа! Оригінальна Елла, як сильно ти любиш солодке!
Ні, давай думати позитивно. Бо з цим є привід для прощення. Насправді, це хороший план. Ха. Я не червонію, правда?
Я вдав, що нічого не сталося, поклав ніж назад і спитав Ха Рім.
–Розумію. Я знаю, що ти не порушила своєї обіцянки~ Але де інші діти?
–Це тому, що... Вони все ще вибирають подарунки! Якщо тобі набридне чекати, я куплю тобі ще шоколаду!
Поки вона говорила щось незрозуміле, її права кишеня завібрувала. Здавалося, що час сповільнився, коли я це помітив.
–Це... Це називається мобільним телефоном і це пристрій, який дозволяє розмовляти на відстані. Схоже, друзі вибрали подарунок! Тож зачекай трохи!
Хіба я не знаю?! Кого ти вважаєш старим? Ти сказала це через мій одяг?
Навіть якщо я старий монстр, я ніколи не думав, що мене так неправильно зрозуміють. О, звісно, якби я, монстр, залишився сам, я б не знав електронних пристроїв, таких як телефони.
Я придушив свою силу, наскільки міг і кивнув. Ха Рім полегшено відповіла на дзвінок.
–Ем, привіт, Су Хо? Га. Що?
[Нікого немає вдома. Ні сестри, ні батьків, нікого! Я зв'язався з іншими, але всі сказали одне й те саме.]
Вираз обличчя Ха Рім став серйозним.
–Чому раптом... Поліція. Ти зв'язався з поліцією?
[...Вони не беруть слухавку. Не тільки поліція, навіть власник магазину. Я не бачу жодних інших мешканців, ніби ми єдині, хто залишився у світі.]
–Немає нікого...
Я вирішив щось сказати спантеличеній Ха Рім. Краще бути чесним. Можливо, буде боляче сказати жорстоку правду, але це краще, ніж діяти незграбно.
–О, хіба ти не знала? Елла думала, що ти все знаєш?
Ха Рім, яка почула мої багатозначні слова, завершила розмову, попросивши всіх зібратися в школі і повернула голову до мене.
–Елло... Що ти маєш на увазі?
–Про що ти говориш? Це не твій світ!
Етап гри [Клуб розслідувань таємниць ~Літній нічний кошмар~]. Тут збираються монстри. Бар'єр, який відділяє це місце від реального світу. Рай з історії про привидів.
–На жаль, ви потрапили у світ кошмарів.
–Що!
–Невже ти не можеш повірити, навіть коли вже бачила монстра? У якийсь момент ви всі потрапили в цей світ.
–...
–Вам доведеться багато боротися, щоб вижити. Це місце, повне жахливих монстрів!
–Монстрів... Їх багато?
Зіниці Ха Рім сильно тремтіли. Будь ласка, тримай своє серце міцним. Я навіть не починав, твоє серце не повинно бути розбите. Порівняно з відчаєм, який ви переживете, це лише початок.
Так, прикуси губи та стисни кулаки. Бо ти головна героїня цього світу.
...Так воно і є.
Схоже, Ха Рім прийняла рішення. У неї занадто сильний розум, щоб вважатися ученицею початкової школи. Сподіваюся, вона не зламається.
–Елло. Що нам робити? Ти можеш нам допомогти?
Це трохи дивно. Ти мене про це питаєш? Здається, вона думає, що я, монстр, знаю краще, але з твоєї точки зору, хіба я не намагався тебе вбити? Крім того, мені здавалося, що я щойно намагався тебе вбити.
–Чому я повинна?
–А, це ж... Тому що ми хочемо дружити з Еллою! Якщо ми помремо, Еллі буде нудно. Хіба ти не шукала когось, з ким можна погратися? – сказала Ха Рім, не зупиняючись.
–Якщо ти нам допоможеш, я буду твоєю найкращою подругою. Я познайомлю тебе зі смачними закусками та забезпечу веселими іграми! – у її очах світився відчай. Здавалося, вона думала, що хоча б могла б врятувати своє життя, якби була зі мною, хто переміг Слендермена.
Це велика мужність. Намагатися створити бомбу, яка не відомо, коли вибухне, як супутника. Оскільки я вже брав участь в оригінальній роботі, я не маю наміру кидати.
Важко, коли трапляється несподівана ситуація, як-от зі Слендерменом... Найбільше проблема в Ха Рім.
Чи зможе ця дитина справді дожити до кінця? Хоча вона є головною героїнею цієї гри, саме гравець грає в неї.
Якщо гравець робить щось не так, вона легко гине. Збочена кількість мертвих сцен доводить це.
Можливо, Ха Рім не гравець, а просто ігровий персонаж і було самовдоволеною ідеєю думати, що вона виживе, навіть якщо історія буде йти як в оригіналі.
Крім того, я кілька разів помирав під час гри.
–Тож, будь ласка! Допоможи нам...
Якщо ви читали романи про ігрову трансміграцію... Це стандарт – побачити кінцівку, якщо хочете повернутися додому. І кінцівка потребуватиме головного героя. Це невпевнена у собі головна героїня, але це точно вона.
Я доведу дітей до кінцівки.
Щойно я прийняв це рішення, почуття провини в моєму серці вщухло.
Я відповів з посмішкою.
–Добре~
–!
Чому ти здивована? Це ти сама запропонувала. Я посміхнувся і сказав Ха Рім.
–Якщо ти подруга Елли, то я нічого не можу зробити. Але ти ж знаєш, що тобі доведеться мене розважати? Ти ж знаєш, що буде, якщо ти не дотримаєш своєї обіцянки, правда?
Я простягнув руку крізь дзеркало, щоб показати, що зроблю це. Ха Рім здивувалася, побачивши матеріалізовану руку, але одразу ж відповіла, тримаючи її.
–Добре! Я зрозуміла!
Контракт укладено. Почнемо працювати?
–А тепер ходімо.
–Куди ти йдеш?
–До школи.
–А. Хіба твої друзі не будуть у небезпеці, якщо вони вже там?
–Що?!
Ха Рім негайно подзвонила Су Хо, з яким щойно розмовляла. Але сигналу не було.
Це трапляється, коли або відправник, або одержувач знаходиться поруч із монстром. Оскільки я придушив свою силу, це означає, що Су Хо поруч із ним...
Причина, чому діти, які йдуть до школи, в небезпеці, полягає в тому, що в школах багато історій про привидів. А оскільки початкові школи зазвичай знаходяться недалеко від дому, не було б дивно, якби вони вже прибули. Як тільки вони увійдуть у головні ворота, вони опиняться в зоні дії атак монстрів, тому краще поспішити.
Окрім цього, це було гарне рішення для Ха Рім відправити туди дітей.
Якщо подивитися на ігри чи романи про зомбі, ті, хто вижив, створюють власну базу, роблячи щось подібне.
Просто потрібно перемогти монстрів зі школи.
–Хе-хе-хе...
Ха Рім спостерігала, як Елла посміхається.
Їй хотілося втекти.