Крабовий фермер приніс мене до мілководдя, а потім дістав маленьку рожеву пляшечку і поставив її поруч зі мною, щоб я понюхав. Запах був неймовірно різким і мені здалося, що мої вусики оніміли. Але, на диво, в той же час я відчув незрозумілу порожнечу.
— Іди! – Крабовий фермер кинув мене у воду, — Іди і спарюйся!
— ...Ух! – Мої вісім ніг замахали в повітрі, але це було марно, і я з головою занурився в прозору воду озера.
Як тільки я впав у воду, я відчув, що з атмосферою навколо мене щось не так. Коли я підняв голову, я побачив близько двадцяти мохнаторуких крабів* альф вагою понад п'ять таелів, які дивилися прямо на мене, ніби збиралися з'їсти живцем. Серед самців крабів ті, що важать більше 5 таелів, зазвичай є альфами, ті, що важать менше 3 – омегами, ті, що важать від 4,5 до 3,5 – бетами, а краби вагою від 5 до 4,5 таелів можуть бути як альфами, так і бетами, те саме стосується крабів вагою від 3,5 до 3 таелів.
*Китайські мохнаторукі краби входять до сотні найнебезпечніших біологічних видів світу. Швидко розмножуються, невразливі, живуть у солоній і прісній водах, агресивні до інших мешканців водойм. Однак, незважаючи на уміння виживати у скрутних умовах, у них є одне надзвичайно вразливе місце – дуже смачне м’ясо (пані перекладачка засуджує вбивство будь-яких тварин заради споживання їхнього м’яса). З початку 2000-х років почали з'являлися на акваторії Чорного моря.
Перш ніж я встиг хоч якось зреагувати, група альф попливла до мене. Вони пливли і водночас билися, битва була запеклою, а вода – заповнена відірваними крабовими лапками. Однак вони не звертали на це уваги, продовжуючи енергійно плисти до мене.
Я заціпенів від страху, а моє серце кричало про допомогу.
Раптом позаду них відчувся потужний імпульс. Це був так званий «домінантний тиск» крабів альф найвищого рівня, про який згадував крабовий фермер. В одну мить більшість альф були знерухомлені, і лише п'ять безстрашних мохнаторуких крабів продовжили мрійливо наближатися до мене. Однак кожен з них наблизився лише на сантиметр, коли клешні альфи, що з'явився позаду, з гучним «клацанням» розламали кожну їхню клешню навпіл! Я був надто здивований, щоб висловити свої думки. Наскільки гострими мають бути його клешні, щоб одним рухом розламати клешні крабів вагою 5 таелів?!
— Зваліть звідси.
Я впізнав цей голос. Це був «імператор» озера Янчен, за яким я щодня потайки спостерігав.
Тоді я побачив його. Я ніколи раніше не спостерігав за ним так близько. Я знав, що він великий, але не усвідомлював, що він такий величезний. Його крабові ікринки були настільки рясні, що випиналися з крабової шкаралупи – ідеальний образ, до якого я прагнув, бездоганний у всіх відношеннях.
Не знаю, що сталося, але як тільки я його побачив, все моє тіло стало ще гарячішим, і я не зміг рухатися.
— ...
Він дивився на мене, його м'які, пухнасті щоки піднімалися і опускалися, вказуючи на пришвидшене дихання.
Я відчував трохи страху, але все ж більше це було схоже на передчуття.
— Ти, – Краб альфа вагою 8 таелів сказав: — Як ти можеш так просто... знаходитись у такому місці? Хіба ти не знаєш, що твої феромони мають запах оцту? А ще в них відчувається нотка подрібненого імбиру. У поєднанні зі смаком твого крабового м'яса, не знайдеться істоти, яка могла б цьому протистояти.
— Я, я, я… – пояснював я в паніці, — Крабовий фермер змусив мене понюхати щось, а потім кинув сюди. Я не можу це контролювати.
— Он як… – сказав краб альфа вагою 8 таелів, — Добре, що крабовий фермер нещодавно виловив багато альф, інакше я б не встиг врятувати тебе. Зараз вони перебувають під тиском, тому також ловлять крабів альф. Хто захоче їсти тільки бет, якщо може дозволити собі їсти альф? Звичайно, у них вимагатимуть більших крабів.
— Ну, завдяки цьому… – Я зупинився, а через мить нерішуче запитав: — То що мені робити? Я зараз відчуваю себе дуже незручно...
Інша сторона мовчала деякий час, а потім запитала:
— У тебе є краб, з яким ти хочеш спаритися?
— … – Я дивився на нього порожнім поглядом.
Він раптом роздратувався:
— Ні, так? У такому разі я можу допомогти тобі пройти цей період. Швидше приймай рішення.
Однак, перш ніж я встиг збагнути, що відбувається, він простягнув свої клешні і притягнув мене до себе:
— Якщо ти згоден... то скинь свій панцир.
— … – Я знав, що я ні нащо не здатний, тому слухняно скинув свій панцир.
Його обійми стали міцнішими.
Нарешті, коли наші думки почали прояснюватися, він запитав мене:
— Чи можу я позначити тебе назавжди?
— ...Але ми раніше не знали один одного.
— Я знаю тебе вже давно. – Його волоски на щоці лоскотали мене. — Кожен день ти намагаєшся їсти рибу, креветок і водорості, сподіваючись трохи вирости, але ти все ще важиш лише близько 2,5 таелів.
— Гей!
— Але я все одно хочу бути твоїм альфою.
— … – Ця фраза змусила моє серце забитися сильніше.
Після позначення він знову обійняв мене і сказав:
— Ти ще не виріс з панцира, тож я завжди буду поруч з тобою. Звичайно, навіть після того, як ти скинеш його, я все одно буду поруч. Хоча я дійсно вважаю, що скидати панцир кожного разу трохи дратує і було б приємніше не скидати його постійно.
— …
Кожного разу… Я подумав про це, і моє обличчя почервоніло.
Інший краб, який проходив повз, побачив, що я червоний, а не синій, як зазвичай, і з турботою запитав:
— Що сталося, друже, ти зварився?!