Чим більше він говорив, тим вологішим був його голос.
Я була вражена: « Чого, а ти можеш зробити навіть нижчий голос? »
Звичайно, голос був інший.
- Дивно. Я думала, що ти зараз зайнятий, розглядаючи політику державних справ в імператорській сім'ї, як ти тут опинився?
- Подивитися на політику державних справ...
Чи значить це, що ти розвернувся і з'явився сюди тому, я явилась до твоєї коханки і витягла її сюди?
Це вражає.
Мені більше нічого було припустити, так що в першу чергу я найбільше подумала про це. Хіба це не природно?
Якби він хотів поговорити про щось інше, то міг би зробити це вдома після роботи. Тим не менш, він поспішив саме сюди.
Я кинув оком на нього.
У супроводі групи лицарів...
'Похоже, вона йому дуже дорога.'
Ті лицарі були очевидно членами елітної імперської армії, якою він керував. Деякі з них відвідували наш особняк, тому я був досить знайомий.
Один з них чогось злякався, коли спіймав мій погляд, і відвів свій.
- Є дещо, про що я хотіла б поговорити... але що ж, залишимо це на потім, дорогий.
Так, він примчався сюди - захищати коханку від своєї дружини. Чи ж не вражаюча ситуація?
-Для початку, чи не варто пройтися?
Чоловік присоромився, не втрачаючи брутальності у погляді, але погодився.
-Справді проблема у нас загальна.
Його голова майже непомітно повернулася. Це можна було зрозуміти, навіть не бачачи цього. Мабуть, спостерігає за Сейрою.
Я тихо витріщилася на груди, що здіймалися від дихання. Не дивитись на його обличчя спочатку було звичкою його законної дружини. Неособливо, вона завжди дивилася на його груди, ось і я вирішила робити також.
-Сейра.
Хм, кличе її по імені. Тепер я знаю, як він звертається до своєї коханки. Якби я була справжньою дружиною, ця сцена завдала б мені болю і моє серце розірвалося б, але я не була такою. Для мене це було нормально.
- Тобі краще повернутися назад першої.
Атмосфера дуже змінилася, коли він, народжений низькою і солодкою голосом, навмисно зм’якшив її.
-Ісаак, супровідний її.
-А? Я? Слухаюсь!
Він стояв позаду лицаря Сейру і перший вивів її назовні.
Ні, зачекайте. Вона ж навіть не хвора, навіщо її так притримувати? Я що, вдарила її? Це просто абсурдно.
Я дивилася на їх видалені фігури очима, повні жалю. Ах, жаль. Я збиралася оголосити, що його коханка - це той, кого знають колишні імперські люди. Чесно кажучи, я навіть надіялася на зустріч утрьох, але трохи шкода, що все так вийшло.
Але на відміну від того, що я відчувала, місце було не найкращим, тому що простолюдини, які проходили повз, вже сходили в кучки, намагаючись подивитися, як відбувається і розпускаючи плітки. Я була одягнена в простий одяг, але не мала наміру приховувати свою справжню особистість. Давай, розкажи всім, ну ж.
Після уважного перегляду я пішла за своїм чоловіком. Але він не мав нічого спільного з цим. Він ступав широкими кроками своїми довгими ногами.
Це було якось огидно. Ні, він просто не знає, що таке бути ввічливим.
Я похитала головою. Бути такого не може. Мій чоловік дбає лише про Сейре, тому він не повинен поважати мене.
Підійшовши до карети, він злегка повернувся. Коли наші очі зустрілися, в його червоних очах я відчула якесь здивування.
-Моя дружина завжди так повільно ходить?
Але це було дивовижно, коли вони швидко з’явилися. Я злегка посміхнулась.
- Не знала, що в своєму житті почую найнеупевненіші слова від свого ж чоловіка.
У початковій історії мені особливо запам’ятався один уривок, не знаю чому. Коли я читала книжку, мені запам'ятався її монолог з самим собою, коли в один день її чоловік раптом повернувся, як зазвичай, слідувала за ним.
'Мені подобається слідувати за кимось, і тим, за ким я буду йти все своє життя, буде - мій чоловік.'
У той момент мені стало її дуже шкода.
Герцогиня, мені тебе шкода, але ... у нього, просто-напросто, немає манер. Всі його манери - тільки для коханки.
Я була непохитною.
Чоловік більше нічого не сказав. Ні, точніше він виглядав так, ніби йому було що додати, але він вирішив цього не робити.
Двері карети відчинилися, і я взялася за його руку, щоб забрати всередину. Однак мені було небезпечно триматися за його руку, тому він обхопив мене позаду і підняв у карету.
Мій чоловік мимовільно зробив це, щоб допомогти мені сісти в карету.
Зачем? Міг би щось сказати?
Я прищурилася, але сіла в карету без зайвих питань.
Слідом за мною сів і чоловік.
-Тепер ми можемо поговорити, як слід, дружина?
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh