Тоді без будь-якого гніву і явного вимог відповіді, я спокійно запитала. Від цих слів щоки Сейри почервоніли. Вона виглядала так, що готова була закричати, якби тільки навколо не було людей.
- Це!.
- А можеш не відповідати. Я запитала не тому, що мені цікаво.
У всякому разі, ця боязкий красива дівчина, готуючи впасти від найменшого удару, була коханкою мого чоловіка.
В оригінальній історії, після моєї смерті, все дісталося їй.
У законної дружини було багато слів, які вона хотіла їй сказати, але так і не змогла до кінця. Це не означає, що я тепер збираюся, як-небудь виразити.
Що я робитиму, якщо ця дівчина захоче втекти? Не бійся мене. Все добре, гаразд?
Почервоне обличчя Сейри відверто видавав її запитання про те, що я задумала. Здається, вона все ще боялася мене, хоча я щиро сказала, що підтримую їхню любов.
-Хіба ви, герцогиня, не любите свого чоловіка?
Що ж, хіба це не те питання, що повинна ставити коханка?
Думаючи так, я несперечно відповіла:
-Звичайно ж люблю.
Я відповіла на її запитання словами, які вона сказала раніше: « Кохай, але я не дуже тебе полюбив ».
- Але тоді чому ви так до мене...
- Тому що я була б щаслива, якщо мій улюблений чоловік буде з людиною, яку він любить.
У такому випадку, думаю, було б добре мені просто тихо зникнути, щоб у вас двох був щасливий кінець. Я розійшлася чутки про аморальний роман між чоловіком і жінкою.
Сейра була збита з пантелику.
Було б добре, просто-напросто спокійно прийняти це. Я ж не роблю нічого поганого. Хіба я зробила щось, що могло їй зашкодити?
Озираючись назад, я розумію, що Сейри були б цілком природними й обережними.
Будучи герцогинею, я була здатна відправити її в місце, про яке навіть миші і птахи не знають, або ж, якщо тільки захотіла б, у принципі, змусила її зникнути з цього світу.
Насправді, мені було б нехотою цим займатися, але в очах простолюдинів я виглядала, як людина, яка має достатньо повноважень, щоб бути на це здатної. Так що дивлячись на це, можна помітити, наскільки гуманними були мої дії.
-Кстаті, ти казала, що чоловік ходив до Фафела? Що ж робити, це було трохи відкладено і перенесено на 3 дні. Я приготую карету, так що пішли разом.
-Герцогиня!
-А, чи не хочеш вдягнути сукню у карету? Там зона відпочинку, тому багато вечірок.
Вираз обличчя Сейра був невиразний. Її почервоніле обличчя означало: « Чи вона думає, що я глузую з сарказму? »
Здається, зараз мені дійсно варто втрутитися.
-А, до речі, Сейра, тобі варто дещо дізнатися.
Судячи з чуток, скоро пожертвує мною заради імперії. Це був той момент, коли я збиралася сказати вирішальне слово, злегка прикриваючи рот.
Раптом у галереї, де панувала тиша, з’явилася шумна атмосфера. Перед тим як я встигла щось сказати, пролунав звук кроків. Це були військові черевики, звук кроків яких мені доводилось чути в нашому особняку. У особняку також жили лицарі, тому я не могла сплутати цей звук.
Повертаючись до джерела звуку, я замерла.
Серед лицарів у військовій формі, в моєму напрямку йшла величезна фігура. Дуже знайомий силует. Він був таким же, як і той аристократ, що лаявся в нашому домі, одягаючи військову форму та хвалячися нею.
-Герцогиня.
Повертаючи голову, я помітила, що Сейра вже була від мене більше ніж у трьох кроках.
О, боже мій, а ти швидка. Ти швидко хапаєш шанс, який іде до тебе в руки!
Підійшовши до мене, чоловік жорстким голосом сказав так, щоб ніхто інший не чув:
- Жорна, поговоримо трохи?
Від блискучих очей, які пильно дивляться на мене, навіть у мене немає чого боятися, пробігали мурашки по тілу. Але замість того, щоб видати те, що було спіймано, я просто подивилася на нього у відповідь. Якщо б злякалася тут і відступила, то не було б нічого взагалі починати.
Так. Нічого не можна зробити. Можна здогадатися, чому мій чоловік зайшов так далеко.
Я відвела погляд.
Мій погляд впав на дівчину, тремтіла, немов кролик перед змією. Відверто кажучи, вона була такою слабкою і боязкою, що ледве стримує сльози, хотіла підійти й обійняти її. Ось чому. Навіть не мучиться, бути великим негідником.
В цілому, в будь-якому випадку це не має великого значення, тому що мені залишилося лише зібрати докази. Я ніколи не турбувала цю дівчину.
- Що привело тебе сюди?
Я боялася, що мій голос тремтить, але вийшло навіть краще, ніж я думала. Хвилювання було майже непомітне.
- Що призвело? Ти ще питаєш про це?
Брови чоловіка нахмурились. Він виглядав так, ніби йому було що сказати. Його обличчя було добре поєднане навіть з такою брехнею. Ніби він не був кращим одруженим чоловіком у всій імперії.
- Ти багато хочеш мені сказати? Так, дружино?
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh