‘ Кольори, як і очікувалось ’, слід було уникати.
Я опустила руку, якій намагалася почесати щоку.
Порівняно з резиденцією герцога, її будинок був надзвичайно вузький, але виглядав досить просто і зі смаком, наче квітник під дощем.
По суті в цьому житті я порівнювала все, виходячи з того, що була герцогинею, але в моєму попередньому житті, навіть це місце виглядало величезним, враховуючи, як я жила у студії.
« Заздрю. Ціла будівля.
Було трохи прикро розлучатися, але з іншого боку я була вдячна за те, що в сім’ї було багато грошей.
Поки я не встигала оглядати кімнату, Сейра блукала навколо мене, наче кудись поспішала. Тримаються руки і підкачуються ноги. Я зробила вигляд, що не помічаю всього цього і оглянула кімнати.
Якраз час оглянути кімнату, в якій відчинилися двері.
- Господиня, ця кімната ще не укладена...
Відчинивши двері, вийшла жінка. З короткою стрижкою і злегка змащеною шкірою вона зупинилася, як тільки побачила мене.
-Л-л-леди?
Як і Сейра, жінка з коротким волоссям також почервоніла. Я прищурилась.
« Хто то такий? Вперше бачу це обличчя?
Трохи подумавши, я кивнула. Вона теж кивнула у відповідь, жінка, чиє ім'я я не знаю, була герцогинею в костюмі покоївки.
На комірці її сорочки був малюнок герцога Ділбе, так що навіть якщо б я постаралася проігнорувати це, я б так чи інакше дізналася.
У цьому місці служниця герцога Ділбе.
Незалежно від того, ким я була, я втратила дар мови.
Хо. Цей аристократ, зрадник йому було мало, так він вирішив погратися з костюмом покоївки?
Хоч я й сказала, що ця будівля для мене досить велика, мабуть, тут живуть звичайні багаті простолюдини. Інакше кажучи, прибирати будинок самостійно не складно. І все ж у них є покоївка?
Я не отримаю ні краплі користі від цього, тому я не збираюся нічого робити. Ось вона тисячолітня любов.
До того ж я зрозуміла, що покоївка якось занадто злякалася. Якщо вона працює в особняку герцога, то не може не знати мого обличчя.
Здавалося, що їй буде соромно за все, але оскільки це могло зашкодити самій їй, вона вирішила діяти обережно. Адже у суперечці двох сильних людей страждає абсолютно непристойна слабка людина.
Вау. До речі, це трохи дивує.
Чесно кажучи, при вході в Лав Хаус я очікувала замість фотографій, побачити шикарний портрет, але це небагато... Ні, це було не так масштабно.
У всякому разі, Сейра - простолюдинка.
У цьому світі простолюдин означає людину, яка звик займатися чимось самотужки. Іншими словами, своєю допомогою чоловік показав, наскільки він шукає зручності для коханок і завдяки цьому міг насолоджуватися тим самим, що й благородні люди.
Думаю, цього достатньо, щоб направити цю силу духу в резиденцію герцога.
У цей момент мені хотілося поговорити з Сейрою в комфортних умовах.
Просто проходь і живи тут! Я вийду!
Я зайшла оглянути будинок, але моєю початковою метою була інша. Я просто попутно оглядалася і не думала, що мені захочеться побачити дві спальні.
-Я трохи голодна.
Я швидко заховала свій цікавий вираз обличчя і зустрілася поглядом з Сейрою.
- Давайте не будемо про це тут і вийдемо?
***
Місце, куди герцогиня привела Сейру, було рестораном неподалік від її дому. Але вони мусили знову покинути ресторан, тому що Сейра навідріз відмовилася залишатися тут.
-П-будь ласка, ходімо в інше місце ...!
Не те, що б вона відмовлялася, швидше, боялася, чи зможе вона поїсти в такому місці, визираючи так, як вона виглядала на той момент.
Було б не добре, якби у неї від хвилювання стався розлад шлунку, тому що вона - знатний чоловік, який в майбутньому повинен зробити багато великих справ.
Насправді, мені було байдуже, оскільки я була не настільки голодна. Хіба не я тільки що ходила до графу на обід?
“А, одяг. Це не має сенсу.--
Отже, наступним місцем був гардероб, на цей раз Сейра все ще продовжувала трястися. Що б не сталося, у неї завжди бліде обличчя.
“Хм. Що ж, мабуть мій чоловік купив їй багато одягу.
Цього разу я знову обережно кивнула і пішла.
Ідті було нікуди, тому ми попрямували до воза, яку я залишила досить далеко звідси.
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh