Чи може це бути нормальним?
- Не знаю, чому ти задаєш мені таке питання...
Я уважно подивилася на нього.
- Але ті, хто думає, що це нормально, подавати промах не будуть.
Фактично, нормально пов'язана з цим людина не страждатиме через накопичення злості. Навіть якщо б я не була законною дружиною, хто завгодно на моєму місці відправив таке прохання.
Здається, що чоловік навіть не міг подумати про це.
Чесно кажучи, я не могла зрозуміти такої поведінки, коли людина, котрій нібито шкода, приходить і хоче поговорити. Було несподівано, що він відклав всі свої справи, які зазвичай не міг і прийшов сюди.
Хвилинку.
Тоді, в Фавелу вирушила тільки одна коханка?
Дуже дивно.
Ні, оскільки так, то йди і люби її 1000 років. Навіщо сюди приходити?
У променях місячного світла ні я, ані мій чоловік не вимовляли жодного слова.
Мій чоловік стиснув губи, коли я нічого не сказала.
Дивно, але здавалося, що в його червоні, як рубіни, очах, пронеслася тривога.
Це було те відчуття, яке аж ніяк не підходило моєму чоловікові, але я навіть не хотіла знати про це.
- Що щодо тієї жінки. Мені дійсно цікаво.
- Жорна, я...
Мій чоловік облизав губи.
У нього був погляд як у людини, що мучить спрагу.
- Я не люблю її.
Він зупинився на цих словах.
Якщо я зараз не почула, та жінка це ж Сейра, вірно? Та найслабша коханка, яку він хотів любити 1000 років?
Про що він зараз говорить... Ні, це навіть не слова, а марення якийсь.
Для мене це звучало лише як спосіб уникнути і відстрочити момент розлучення.
Я ледь не закричала від гніву, але перш ніж я встигла зробити це, мій погляд став холодним.
Ці слова подібні до брехні.
Хоча він виглядав так, ніби хотів щось сказати.
Чи є сенс мені знати про це?
Адже ми практично розлучені.
До речі, якось похолодало. Мені варто перебратися в інше місце.
На відміну від місць для вечірок, де лампи також використовуються для обігріву, у цьому місці було дуже холодно.
Я зібралася відвернути погляд від чоловіка і повернути голову.
- Вибач.
Я замерла на мить від низького і солодкого голосу чоловіка.
Потім повернулася до нього і втупилася на величезний букет, який мені принесли.
Я дуже повільно кліпала.
Хмм. Це що, новий спосіб вбивства мене?
-Пробач мене, дружино.
Я ще раз подивилася на букет, а потім повільно підняла голову.
-Ти відправив її в Фавелу? - я задала питання спокійно. - Її сьогодні не було вдома. Ти ж знаєш де вона?
Саме через це, я вважала його слова безглуздими.
Час відрядження чоловіка і його зникнення Сейри з дому підозріло збігалися.
Він не відповів на запитання, чи сам відвіз її туди.
Я б могла позбутися цієї жінки з очима повні тривоги, але я цього не зробила. Ні, я не збиралася цього робити.
Його мовчання символізувало його згоду.
-Зараз я не з нею. І в Фавелі її теж немає.
- Ось як?
За весь цей час він вперше спробував сказати щось, начебто виправдання.
Звичайно, ти поїхав до Фавела і не взяв її з собою. А потім раптом прибіг до мене? Може бути і так, як знати.
- У будь-якому випадку, ви ж були разом?
-...
Дивіться, так.
- Жорна, я не проситиму тебе пробачити мені все. Лише... Чому б тобі не дати мені час, надолужити втрачене?
Це було просто абсурдно.
Вперше хтось вибачався переді мною ось таким чином.
Він зараз не з коханкою, так що подивіться на нього.
Це той рівень, який треба вчити заново, починаючи зі слів « вибачайте », а це неможливо, якщо тільки не знову народитися.
- Дивно.
Замість того, щоб розлютитися на нього, я вилякала очі.
Чесно кажучи, коли він сказав, що не любить її, я подумала, може бути такий письменник...
Я більше не злюся. У будь-якому випадку, ми, один одному чужі люди.
- Не вибачайся, любий.
Я схилила голову.
- Це ні до чого.
Потім я повільно опустила очі.
“ Це дуже дивно. Адже якщо ти прийшов вибачитися зараз, значить, міг зробити це і раніше?
Не було жодних підстав приносити букет квітів.
У той момент, коли я пройшла повз нього, він впав на підлогу.
Поїзд пішов.
Вже дуже давно.
Я підняла куточок губ і без краплі жалю розсміялася.
- Подаруй ці прекрасні квіти тій дівчині.
Адже ми скоро станемо нікчемою один одному?
https://literna.net/uk/books/495-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh