Час пройшов, але від дівчини все також не було ніяких новин, через що всі вихідні Чен Му провів в страху і очікувань, а робити було нічого, і наступного дня він повернувся до школи Дун Вей.
Опинившись у території кампусу, він почув жахливу новину.
« Програма за обміном досвідом зі Зоровою Палати закінчується? Вони готуються до від'їзду?» - Чен Му подумав, що він опритомнів і на півсекунди втратив самовладання.
Лінь Цзю розумів, що він насміхався: « Жидосто, так? Хтось каже, що вони йдуть спеціально, щоб потім повернутися, не привертаючи уваги. Але це дійсно трохи перебір. Спочатку вони надсилають стільки чудових майстрів на допомогу першій групі студентів, а тепер просто беруть і йдуть, що за справи взагалі? "
Коли Чен Му почав відчувати, що його мозок не міг втекти за всіма думками і він хрипо запитав: « Чому такі новини?»
« Чому? Та вся школа про це говорить. Вони відчалюють, причому всі разом, ніхто не залишається» - обличчя Ліню виглядало гірко: « Оце нам вже пощастило, піти тепер чи залишатися? Хіба це не очевидне знущання? "
Нарешті, коли голова почала відчуватися голотурією, вона влаштувалася. Чен Му не міг заперечити, що Зоряна Палата зробила вишуканий маневр. Як же тоді треба було діяти тим, хто прийшов сюди через них? Такі, як Линь Цзю, опинилися в дуже скрутному становищі.
Ніхто так і не розгадав справжніх цілей Зоряної Палати, через що напрошувався висновок: всі підказки до того, що вони шукали, знаходилися лише в їх руках, а отже можна було не боятися конкурентів.
Хоч Східна Цитадель і не блищала розкішшю, через своє розташування на кордоні Федерації вона була дуже популярною для Зачаровувачів. В околицях вже давно велися експедиції з їхньою участю.
Але тепер, з відходом Зірки Палати, всі хто з такою надією спостерігали за ними, в мить втратили свою ціль. Все, що їм залишалось - сидіти, склавши руки і чекати на Зоряна Палата одного дня повернеться. Але найважче було людям, як Линь Цзю - їм доведеться стирчати тут, поки не вжиє наказ зверху.
Чен Му відчував гіркоту в душі.
Пройшовши школу Дун Вей, він щодня мусив бути дуже обережним і тренуватися днями й ночами. А тепер ... Це те саме, що виховувати кількох років солдата і казати йому, ніби війна закінчилась, настав мир і він може повернутися додому. Ці відчуття можна було тільки уявити.
Зоряна Палата зібралася йти, а що робити йому? Демонеса досі не було оголошена. Чен Му дуже сумнівався, що ця Цицин змогла вбити її. Але якщо це все-таки сталося, то справа погань! Що демонеса, що Цинцин - для нього це були чудові майстри. Хоча Іньцзю Чен поступався своїми здібностями Цінцин, він також був на недосяжному рівні.
Іноді він уявляв собі, як би був схоплений Цінцин і дівчата-демона. І раптом в голову йому прийшла думка, що раптовий від'їзд Зоровою Палати може бути якось пов'язаний з цією чортовою.
Несподіваний від’їзд усіх студентів, які прибули обміном із Зоряної Палати, майже не занурив всю школу Дун Вей в пучину хаосу. Люди на базарах пліткували, мовляв, медовий місяць Дун Вей і Зоровою Палати закінчили...
Тоді як народ продовжував гадати чому трапилось те що сталось, Дун Вей, що Зоряна Палата — обидві мовчали в цьому питанні. Повернення студентів Зоряна Палати зачепило не тільки школу, але й ціле місто.
Після від'їзду дорогих гостей покинули стіни Дун Вен Вея і ще кілька десятків учнів, що захопило керівництво школи зненацька. Лінь Цзю був одним з перших, хто кинув навчання. Новий знайомий попрощався з Чен Му перед самим від'їздом, і дізнався, що він залишається, гострився співчутливій гримасу. Той похмурий тип з його групи теж пішов. Крім того, у всіх класах студентів залишилося менше ніж три п’ятих з них.
Однак Чен Му не міг піти, а він просто відмовився від цього.
Юнак чекав повернення демонеси, бо боявся за своє життя.
Але користь від дівчини в їхньому домі залишилася ще багато грошей, отже, про них йому не треба було турбуватися ще досить довго, і він почав жити повноцінним життям з навчанням та тренуваннями. Якби він міг повністю забути про демонесію і не турбуватися цим, його життя було б навіть щасливим!
Чен Му не залишив щоденних тренувань; хто знає, з чим йому доведеться зіткнутися в майбутньому. Якби він не так наполегливо працював, то в лісі йому б швидше за все прийшов кінець. Цей факт здавався переконливим, щоб продовжувати розвиватися.
Після того як помер Зоряний Палати, школа Дун Вей поступово увійшла у свій звичайний ритм життя. Чен Му вже не було потреби носити цей безглуздий одяг мажора, а закриті двері школи нарешті відкрилися. Кожних вихідних він повертався в орендований будинок, але від демонети все ще не було ані слуху, ні духу.
Але крім демонеси, було ще одна обставина, яка турбувала Чен Му - Лейцзи.
Вночі, в сумраці, юнак вийшов на вулицю. З зникненням дівчини-демона він також втратив шанс повернути собі свій минулий зовнішній вигляд. Невже якщо ця чужинка так і не з'явиться йому завжди доведеться ходити з цією фізіономією?
З іншого боку... Він би взагалі помер, якби не вона, так що скаржитися тут було трохи більше.
Здавалося, що після від’їзду студентів по обміну із Зорною Палати, прекрасні ночі Східної Цитаделі теж були тьмяні. Чень Му йшов вулицями, поки не заїхав до будівлі компанії Вейке. До нього вже зібрався великий натовп людей, і це чітко вказувало на те, що вони дуже популярні серед народу.
Перед головним входом був побудований Т-подібний поіум.
У Чень Му, який стояв серед натовпу, була повна невимовних думок і він в душі беззвучно зітхав, уважно дивлячись на сцену. Коли він побачить початок церемонії, то зможе зрозуміти, як справи йшли в його найліпшого друга.
У Ліндоні він не смів повертатися, хоч у нього тепер і була інша зовнішність, то ніколи не сподівався, що йому вдасться всіх обдурити.
Раптом навколо погас світло, і стояли люди ахнули, але потім настала тиша.
В один момент подіум заволокло димом і серед цього штучного туману пробивалося світло, але розгледіти щось все ще було неможливо. Роздався тонкий звук струнних інструментів, він затрепетав і то з'являвся, то знову зник. Перед сценою натовп здогадався, що це зачарувало глядачів і почало чути струнну музику.
Мало - помалу струни почали просочуватись у звук проточної води. Дзвін струн і журчання води все парче та чіткіше роздавали у вухах глядачів, і в цей час туман почав поступово розсіюватися.
Димка розсіялася, і натовп поступово відкривався тим, що відбувається на сцені.
Усі присутні були вражені захопливою, яскравою смарагдовою долинами навколо багаторічних дерев. Окаймлований соковитою травою, точно в центрі долини журчав струмок, прозорий настільки, що можна було побачити дно. Багато людей, які бачили таку славу, були добре обізнані з тим, що це була лише ілюзія і просто сп’яніли від такої краси. Саме в цей момент з’явилися деякі гарненькі дівчата, які вільно йшли по хвилях цієї струменя. Фасон їх одягу був різнений, але основними відтінками в них були лазуральний і чисто-білий.
Дуже витончено, вони чудово поєднувалися з усім пейзажем.
Дівчата або зривали квіти, або гралися у воді, а потім вставали, ніжно спираючись на качес, і бігали босоногими, донось до глядача все захоплююче різноманіття любовних почуттів, пов'язаних із цією новою колекцією одягу.
Раптом у залі спалахнули гучні аплодисменти, які висвітлювали чудову презентацію.
У Чен Му вуста була усмішка. Йому цей пейзаж був дуже знайомий. Всі магічні карти, залучені в відкриття цього показу, були створені ним особисто. Все це шоу можна було назвати Міром Грез, для його створення йому довелося запозичити деякі ідеї у Зоряного Неба, що зустрічала гостей в Клубі Низдрових карт.
Дізнавшись, що справи Лейцзи йшли непогано, Чен Мус зітхнув з полегшенням. Він був упевнений, що сьогоднішня презентація компанії Вейке виголосить фурор у всій Східній Цитаделі, а будучи заступником усього цього бенкету, Лейцзи напевно прославиться.
Чень Му всім серцем хвилювався за друга.
За лайками ж Лейцзи слухав час від часу оплески, але в нього було сум. У цей момент на його плечі з'явилася чиясь рука. Це була Лан Фэн. Вона вже давно піддалася його таланту, і між ними зав'язались стосунки, тому дівчина не могла не підійти, зауваживши його тугоючого на самоті.