Чен Му був майже впевнений, що демонеса в далекій лісовій частіше орієнтувалася краще, ніж у тому будинку, який вони зняли. Вона дуже швидко рухалася вперед, утворюючи живе втілення енергії та гнучкості, і хоча він бачив це не вперше, то ніколи не міг виспатися. У порівнянні з нею він незграбний спосіб бігу мало чим відрізнявся від буйвола.
Раптом дівчина різко сповільнилась і почала рухатися набагато обережніше. Побачивши це, Чен Му став рідше дихати. Після того, як він вперше познайомився з гостротою її слуху, він був готовий слідувати за ним смішну.
Демоеса несла на собі безмовного Чена Му, і рухалась наче гепард, який краде свою здобич. Обидва мандрівники зливаються з густим мороком лісу. У багатьох місцях шуми комах створювали ілюзію спокою.
Кроки чужинки, як і всі її тіло рухання, ставали все повільним. Аж ось вона несподівано зісковзнула, наче кішка, на гілку. При цьому вона не видала жодного звуку.
Цей сук був набагато товщі талії Чен Му, і дівчина-демон дала йому спуститися зі своєї спини. Він не наважився допустити зараз помилку і тому наступав вкрай обережно, благо останні тренування підвищили його почуття балансу, і він умудрявся стояти, не хитаючись.
Раптом його супутниця показала пальцем вперед, роблячи Чен Му знак подивитися в той бік.
Він трохи здивувався цьому, але поспішив придивитися в темряву.
Зовсім недалеко виднілися два силуети, у них була активована карта Месності і вони, здавалося, наносили на неї маркування.
Голоси цих двох чоловіків доносилися дуже слабо, але розбірливо.
« Напевне, нам у цей бік, але щоб впевнитися, треба просунутися глибше в ліс» — почувався чоловічий голос.
« Вже пізно, мушу повертатися. Знову завтра ввечері." - відповів жіночий голос.
Чен Му раптом онімів, цей голос він вже колись чув. У його голові з'явився образ дівчини на ім'я Цінцин. Уважно придивившись, він побачив силует нагадує її фігуру.
« Хто там?» — раптом Цицин повернула голову в напрямку Чен Му і демонеси.
Тук!
Миттєвість, що була біля Чена Му чортівка як куля рвалася зі швидкістю блискавки.
Зазвичай теплий погляд Цінцин раптом охолонув. Кривавим голосом вона проговорила: « Ти хочеш втекти?»
Раптом її силует перетворився на тонку лінію і понісся туди, куди керувала демонеса.
Через кілька секунд з лісової чащі пролунав голос: « Іньцзю Чен! Там ще один!"
Очі студента Зоряний Палати відразу ж увійшли в місце, де стояв Чен Му.
У ту ж секунду у Чен Му кров застигла в жилах, але не можна було мішатися, і він відразу же зістрибнув з гілки, розгорнувся і попустився навток.
Вжух, вжуху!
У його спину полетіли три вигнуті леза.
Чень Му, повертаючись в обличчя з наближенням небезпеки, швидко обернувся на бік і почав відбиватися від того, що летів у нього. Якби вони потрапили в нього, жодна Захисна карта не могла б його врятувати.
Швидко піднімаючись і зовсім не звертаючи уваги на бруд, що стікало з нього, він знову пустився навток, тільки тепер змінивши напрямок. Найважче, про що він пережив тепер — бути надто соромливим і не дати йому другого шансу.
У цей момент його серце мало не вистрибало з грудей. Нехай він і навчився деяких речей у дівчини-демона, Чен Му залишився тим же звичайною людиною, так що в такій ситуації першою його реакцією став страх. Страх перед смертю!
Він знісся як вітер і застрелив на своєму шляху чагарник, і не задумуючись про пошкодження, пірнув у нього прямо з головою.
Його горло півдихало, груди вдиралися з катастрофічною швидкістю. Чен Му обблокувався руками про свої коліна і став прислухатися, в його голові зараз не було жодної думки.
Колом була тиша, навіть комахи відчували небезпеку і замовкли. Чен Му чув тільки своє довге дихання.
« Я в безпеці? » — запитав юнак, озираючись назад.
Він майже повністю вибирав сили і навіть не знав, як довго біг. У цей момент на нього надихнула втома, і він відчув, що ще трохи і втратить свідомість.
Очевидно, йому вдалося скинути з хвоста цього страшного хлопця, його серце трохи заспокоїлося. Подумавши трохи, він знову почав рухатися, змінивши напрямок, але цього разу пріоритетом для себе Чен Му поставив не швидкість, а легкость кроків, щоб не залишити слідів.
*
Ліс був дуже густим, і для польотів тут вимагалося найвищого рівня майстерності володіння картою Повітряного Потока, якого у Іньцзю Ченя не було. Також він не міг знати напевно, наскільки сильний його противник, через що не ризикнув кинутися в погоню, спостерігаючи як той зникає у темряві. Єдиною розумною розв’язанням цієї ситуації було дозволити леза і сподіватися, що принаймні поранити цього хлопця.
Однак сьогодні удача виявилася не на його боці і всі клинки промахнулися. Юнак стояв з похмурим обличчям, мокрий від поту. Скільки часу ці двоє пильнували за ними?
Він взагалі не помітив їхньої присутності.
« Іньцзю Чен, навіть не думай про переслідування» — донісся його тихий жіночий голос.
Хлопець миттєво повернувся і побачивши обличчя Цінцин, мимовільно поблудив від страху.
*
Чень Му вже багато років блукав лісною частіше, і раптом він знайшов правильний напрямок. Він не зміг стримати радість у своєму серці. Без демонети він залишався єдиним шляхом — через міські брами.
Він зняв з себе схожий одяг, зірвався із себе маску і засунув до себе за пазуху. Так Чен Му спокійно зайшов у місто і відразу ж попрямував до свого нового дому.
Коли він пішов з дівчиною-демоном, то не взяв ключі, так що йому довелося перелізти через стіну, але тепер для нього таке вважалося плювовим справою.
Але обійшовши весь будинок, він так і не побачив слідів демонеси.
Невже вона все ще не повернулася? Погане передчуття закралося в серце Чен Му.
Він сидів у залі, випив « Небесну Воду » і чекав повернення цієї чужинки. Вже розвесело, а вона все не приходила.
У мене було все важче і важче серце.
Звичайно, вночі він не міг пропустити своєї екстремальної тренування і тепер був зовсім виснажений. Невелика кількість алкоголю, що міститься в вині, також зробило свою справу. Незабаром він впав на диван і заснув.
Коли його очі знову відкрилися, був уже вечір неділі. Перш за все він перекопав увесь будинок у пошуках демонети, але, як і раніше не знайшов і сліду її повернення. Потім він спробував зв'язатися з нею через Комунікаційну карту, але подзвонив із її кімнати.
У цей момент Чен Му згадав, що вона вчора взагалі не наробила Наручів.
Невже з нею щось сталося? На серці Чен Му ставало все важче і важчим. Він не відчував до цієї чортової симпатії, але знав, що демонеса дозволила йому піти в школу Дун Вей і не боялася, ніби він втече, значить вона якось його контролювала.
Як вона це робила? Цього він не розумів. Але був упевнений, що цей спосіб якось міг вплинути на тривалість його життя!
Але якщо демонеса загинула, то він ...
В обличчя Чен Му не залишилося ні крові.