Пройнявся Чен Му тільки наступного ранку, коли за вікном вже світилося. Він з великим задоволенням почав потягуватися і видав гучний стогін. Цілий останній місяць він не міг дозволити собі виспатися. Щоночі доводилось тренуватися, і на сон залишалося нічого.
Однак навіть тепер юнак швидко помився і знову взявся за тренування.
Навіть дівчина-демон оцінила цю гімнастику, сказавши звичайно, що від неї немає жодного сенсу для його бойових навичок, але як засіб для підтримки тіла в тонусі і подальшому розвитку вона підходила якомога краще. Зараз мало хто міг би порівнятися з ним у фізичній формі, і все завдяки тому, що він виконував ці вправи щодня.
Загорнувши з химерними рухами, Чен Му взявся за тренування Восрія. Після того як він опинився в пастці, у нього не було можливості робити цього, але причина цьому була не тільки в тому, що він не хотів, щоб чужинка дізналася про таємничу карту. У нього просто не вистачало часу на це. Добре, що його нова знайома виявилася зовсім не зацікавлена його речами, навіть Карту Хвостату Ігли не трощила, хоча й сама відзначала потужність її атаки.
Чен Му якось запитав її, чому вона не взяла його речі і отримав відповідь: « Мені нічого не потрібно, крім моїх навичок вбивства».
Першим, що він відчув коли почув це - був страх. Але через кілька хвилин він зрозумів, що відчуває до неї повагу. Вона не зіпсувалася під впливом своєї могутньої сили, а просто мала свій шлях і власну мораль. Вона забирала в людей тільки те, що їй дійсно потрібно, і не давалася пожадливості, щоб займатися безглуздим пограбуванням.
Не кожен зможе так себе контролювати, тому в своєму роді це теж здатність.
Саме тоді він поставив собі мету, заради якої був готовий на все — вижити! Не важливо, хто буде його противником, але він виживе!
Тепер у нього з'явилася причина, вагома причина тренуватися, він більше не робив це лише заради простого інтересу. І не залежна від того, як важко йому прийдеться, іноді він може навіть відчувати біль, але він не відступить і не здасться.
Саме тому Чен Му повернувся до тренування в Успрія. У нього було тільки один атакуючий засіб — карта Xвостатою Ігли. А для її використання потрібно було контролювати свою духовну енергію.
Він добре розумів, що якщо виникне небезпека, у нього майже не буде шансів скористатися картою, але навіть так він продовжував збільшувати свою майстерність, нехай і маленькими кроками. Тому що якщо шанс все ж буде, Хвостата Ігла буде єдиним вибором.
Бери уроки у дівчини-демона весь останній місяць, він багато чого навчився. А якщо додати до цього вміння, яке він отримав у цьому простому підводному світі, проходячи гру на звільнення, його розвиток тепер був зовсім іншим.
Він зміг це легко відчути, знову активувавши таємничу карту і зайшовши в її світ. Тепер він відчував себе тут значно вільніше.
Молодий чоловік сів під ногами і в Простому підводному світі почав займатися монотонною та болісною тренуваннями Успрія.
Однак, на диво, тепер було менше страждань, Чен Му не знав причини таких змін і міг тільки припускати, що це був ефект тих навантажень, які він пережив в останні тижні. Тепер також було набагато легше виконувати вправи для розвитку Восрія.
Коли він закінчив, вже був полудень, але наспех пообідав і знову взявся за тренування.
У його кімнаті з'явилося кілька безладних пляшок. Він не пішов до спеціальної кімнати тренування, щоб занедбати себе.
Якось дівчина-демон сказала йому: « Таємне завжди стає явним, якщо не продумувати кожну дрібницю».
Через порожні пляшки ніхто не повинен був нічого запідозрити.
Юнака сильно розбігся, потім зробив поворот, увійшовши в бічний крен, і подібні рухи пішли одне за іншим, при цьому він поступово набирав швидкість. Його тіло було настільки швидким, а ривок настільки потужними, що зараз він більше нагадував якусь хижу тварину, не людину.
« Не так багато! Якби у мене рік, ну або принаймні півроку таких тренувань, перш ніж задовольнити всі ці неприємності, все не було б так погано!» - з жалем зазначив Чен Му про себе.
Звичайно ж, такі думки не могли не відвідувати його голову, але в цей момент він зрозумів, що їх стає все менше і менш.
« Я почав звикати до такого життя, — сказав він сам собі. — Його обличчя з’явилось гіркою усмішкою розчарування.
Якби ще йому вдалося дізнатися, що-небудь про долю Лейцзи...
«Церемонія Вейке повинна відбутися через два тижні, але цікаво, чи вдалося закінчити всі приготування до неї» — подумав він і відразу посміхнувся над самим собою.
Він навіть не знає, чи живий його старий друг, а думає про якусь там церемонії.
« Я зупинюся в Лейцзи» — Чен Му мимовільно видав важкий подих.
Але відразу ж обурився головою, проганяючи з голови похмурі думки. Зараз головне тренування.
*
Зуо Тяньлін нахмурився.
« Чому? Як так вийшло, що ви досі його не знайшли?» - він неохоче дивився на свого слугу, і в голосі почувся обурення: « Минув стільки часу, щоб навіть ніж міг покрити іржавий! »
Мінхе було лише висмальовувати винувате обличчя: « Ми шукали його скрізь, де могли: в Ліндоні — у каналізації Ліндона. Тричі. Судячи з усього, він вийшов за територією міста і навіть там ми обшукали все в межах 30 кілометрів, але нічого ... Його ніде немає. Але ми знайшли щось інше".
Цей чоловік був дуже добре обізнаний зі своєю майстерністю та згадкою, але ніколи не згадав би про це. Тому старий зм'якшився в обличчі: "Говорі".
« Ми знайшли дванадцять мертвих тіл» — Мінха швидко підняв очі, щоб подивитися на реакцію господаря додому. Потім він продовжив: „Ці люди померли дуже дивно, поверхове обстеження їхніх тіла не дало жодних результатів. Рани відсутні. Але, взявши з собою три трупи, ми провели дослідження і виявили, що померли вони від пошкодження внутрішніх органів. Як їх пошкодили, залишається невідомою. Також вдалося з'ясувати їх особистість, всі вони виявилися Зачаровувачами авантюристів, ні на кого не працювали."
« Як це пов’язано з нашими справами?» — відразу запитав Тяньль.
« Їхня смерть збігається з тим, коли Чен Му вийшов із каналізації у диких землях. Крім того, місце їхньої смерті лежить на дуже близькій відстані від Ліндона. Також ми знайшли розоровану сорочку молодого чоловіка біля трупів. Таким чином, можна зробити висновок, що Чен Му так чи інакше пов'язаний з цим» - відповів Мінха.
« Це він їх убив? » — сказав старий, хоча й сам не міг повірити в це.
Слуга помотів головою з боку в бік: « Він не настільки сильний, щоб справитись із ними. Крім того, вбивство було зовсім інакшим і жоден труп не зазнав таких самих ушкоджень як на Півдні. Очевидно, вбив їх хтось інший."
« Хто?»
« Поки ми ще не знаємо, але з огляду на місце вбивства і відсутність там трупа Чен Му, він, очевидно, пішов разом із вбивцею, який є Зачарованим високим рівнем. Вбити дванадцять Зачаровників за раз не так легко."
Якщо Чен Му був впевнений, що цей хтось не був його ворогом, то з огляду на ситуацію він точно звернувся б до нього за допомогою.
« Пішов разом з Зачарувальником, який убив 12 противників за раз?» — із сумою сказав Тяньлінь: « Чи наш генію посміхнулася удача, тепер він став ще більшою загрозою для нас?"
« Я так думаю і є, коли ви читаєте всі обставини », — погодився Мінха.
« Що пропонуєш робити? » — запитав Тяньльінь, повернувши незадоволення своєму погляду.
« Хочеться він і геній, це лише одна людина. Звичайно, Чень Му може бути небезпечним для нас, але це має тривати кілька років, якщо не десять. Поки у нас є інші справи, і думаю, слід поки зосередитись на них."
Голова сім’ї задумався на кілька хвилин, а потім кивнув на знак згоди: « Ти правий, у нас дійсно є важливіші турботи, ніж ганятися за молодцем. Які новини? Що чути про Зоряну Палату? "
« Ситуація трохи ускладнюється. У місті з'являлося все більше зачарувальників, і це далеко не слабких. Схоже, чутки розлетілися вже по всьому світу...» - у голосі Мінхі почувалися деякі побоювання, що для нього було рідкістю.
Після короткої паузи він продовжив: « Що стосується Зірки Палати, друга її група вже прибула і все ж таки розташувалася в школі Дун Вей. На цей раз прибули експерти. Декотрі вже встановлені, є учні з внутрішнього двору. Очевидно, чутки виявилися не такими вже й чутками».
"Східна Цитаддель скоро зануриться в хаос" - пробурмотів у цей момент Зуо Тяньльн і обидві людини переглянулися.
У очах обох читалася тривога.