Розділ 171 - Непереможний
Незважаючи на те, що священні воїни Чамборда не мали безпосередньої участі у кровопролитних боях, то зростання особистої сили за допомогою непомітного очищення [зелення Халка] поповнило брак досвіду. Перед відбірними воїнами Чорнокаменська кожен солдат виявив надзвичайну військову силу, щити вагою понад 50 кілограмів і величезні сокири літали в їх руках, як перики, наче не мали жодної ваги, а лише свистіли при русі. Але лише Чорнаменська армія мала приблизитись, як їхні голови одразу летіли з плечей.
Клац!
Взмах сокири, і будь-яка зброя, щит, броня, як папері, в мить ока з неймовірною легкістю розвалилися на чотири-п'ять частин.
Вжик!
Було видно, що на щитах не залишилось сил для боротьби з чорнокаменською силою.
Це справжній бій!
Це шалене зіткнення двох сил!
У цій битві звичайні солдати Чорнокаменська не знайшли жодного чоловіка, який міг би протистояти удару священних воїнів Чамбрідда.
Ситуація повністю змінилася, наче лютий тигр забіг у натовп щурів. Від самого початку сили були нерівні, в результаті атаки однієї сторони відбулася бійня. Чорноманські війська мали багато переваг, але вузькі вулиці Чорнокоменської фортеці стали для них страшним сном. Колись вони використовували рельєф місцевості і повільно вбивали ворога, але тепер це різьблення було вирішальним обмеженням на користь інших привілеїв. Під командуванням Лампарда та інших майстрів шість груп священних воїнів, наче безжалісні убиральці, просувалися холодні й міцні звуки гострого леза. Воїни Чорнокаменську могли тільки залишити спроби протидіяти і, як травинки, зі захворюваними криками лягти на землю...
« Спалах - електрика — швидкість кулака! »
З руки Лемпарда виринув яскравий промінь світла, і на небі з’явилось ще одне сліпе сонце. На тілах солдатів, які стояли перед цим рудоволосим чоловіком, невловими для ока очима з’являлися сліди ударів, тіні людей розліталися, як ганчірні мішки, а потім з глухим звуком розбивалися на криваві бризки.
"Вовна - це потурбованість!!"
Олег, начальник в’язниці нагадав про те, що після другого народження він мав два метри заввишки і був у стані сильної депресії. Було тільки видно, як він нахилився, раптово виставив кулаки і з остервенуванням став коліти по поверхні. "Ба-бах" - почувся оглушливий звук, дві великі тріщини нагадують паучі сіті, вирвалися з його долоні і почали проростати вперед.
Наступної хвилини перед землею знялася хвиля, що не вловила очей. Усі воїни Чорнокаменська приблизно 20 метрів над рівнем моря ніби сконцентрувалися в повітрі і раптово зупинилися. Підув легкий вітер, і сталося щось дивовижне: на тілах деяких воїнів Чорнокаменська з’явилися часті тріщини, розколини ці ставали дедалі більше; врешті - решт їхні м'язи, кістки, волосся, броня та щита, навіть зброя в руках розтріскалися й розбивалися по землі, як песку.
Це був новий злочин, який начальник в'язниці Олег отримав від Сан Фея - хвилі потубічної енергії!
Два кулаки концентрують сили тіла і войовничість в землі, а потім — за допомогою спеціального каналу войовничості, що спричиняє безформну вибухову хвилю високої частоти великої кількості вбивств. Вона може зруйнувати будь - яку тверду речовину і нести в собі сильний дух смерті, від неї неможливо врятуватись!
Через мить перед Олегом акуратно лежало сорок шість купи окрів об’єднаного м'яса впереміш з кістками і залізними осколками.
Ця кривава сцена жахала.
Цінна книжка [вовна потубічної енергії] була новою книгою, створеною Сан Феєм. Коли він підняв рівень Ассасину до 20 восьмого, то використав нові канали руху справжньої енергії у тілі і виявив відповідні шляхи переміщення енергії. Потім він витягнув з кільця мага четвертого рівня Еванса секретну книгу енергії елементу землі, запозичив кілька технік смертельних заклинань по [моделі чарівника смертоносного духа]. На основі усього цього він створив нову таємну книгу.
Сан Фей назвав цю книжку [вовна потубічн , зі своєї схильності до анімі. Він також підходив до голови в’язниці Олегу, який колись був негативним героєм і часто стикався з мертвими ув’язненими трупами та духом смерті. Цю таємну книгу написав Олег. П'ятнадцять днів тому Сун Фей подарував її Олегу як нагороду за створення « примітивної фабрики Чамборда» і роботи з переробки очисних споруд під час його відшельництва. На даний час цей товстий нарешті почав кілька ключових моментів з книги і, вперше застосувавши їх, виявив надзвичайну загрозу.
При сьогоднішній фізичній силі та рівні войовничості цей суперудар міг використовуватися тільки один раз протягом короткого проміжку часу, щоб відновити потрібний час.
Але цей один раз налякав військо Чорнокаменську до смерті, ніхто не наважився стати на шляху біля товстачка.
Звичайно, під час бійки [два вартового] Пол Пірс і Дідьє Дроґба не могли дозволити товстичку перевершити їх, коли він використовував свою смертоносну техніку, два золоті сторожі застосували свої коронні прийоми!
"А - ні!!"
Під ярочним криком золотого вершника барана в його руках мілина спалахнула золотистого світла, моментально його права рука незбагненним чином перетворилася у непорушний стародавній золотий меч. Він злегка помахав їм у повітрі, проминув не має форми потужний потік енергії і безшумно розсік повітря.
Вжик!
Понад 60 воїнів Чорнокаменська, що були на відстані 20 метрів попереду, негайно опинилися акуратно розрубаними на дві частини разом з доспехами і зброєю, навіть на міських стінах безпілотна енергія залишила жахливі сліди меча глибиною до метра. Багато воїнів Чорнаменську не зрозуміли, що сталося, вони навіть не відчували болю; їхні ноги все ще бігли вперед, але верхня частина тулуба залишалася на місці...
"Огромний ріг!!"
Золотий шолом з двома величезними рогами, які нагадують розлюченого бика, виблискував на голові. Наступного разу в ногах Дроґби з’явилася могутня сила, він помучився вперед; було видно тільки, що ворожі солдати були розбитими на шматки, наче п'ять коней, черепа, руки, ноги — усі відділені один від одного...
Одна проста атака на понад 30 метрів, і більше як 60 солдат Чорнокаменську стали безлотними духами.
Коли побачили цю неймовірну сцену, що стояли в кільце вартових Чамборда старий Золя і худий юнак Модріч після першого шокування та здивування задрижали так, щоб кров запала у їх жилах. Хоча слава правителя Чамборда і його воїнів вже досягла їх у вухах, в їхніх обгорнених тілах запалився вогник надії, який підтримував їхнє важке існування під гнітом ворога, король Олександр та його вершники в їхній уяві мали незрівнянну силу, але навіть найсміливіші мрії не могли уявити того, що зараз відбувалося перед їхніми очима.
Мощь!
Неймовірна сила!
Така сила набагато перевищувала те, що могли собі уявити раби з Чамборда.
Старик Золя не міг стриматися і плакав, бог війни вчинив милість, а в Чамборді нарешті з’явився великий правитель, здатний захистити своїх підданих та могутніх вершників. Таке несподіване щастя здавалося настільки нереалістичним, що Золя і Модріч сильно терли очі, побоюючись, ніби в наступний момент вони виявлять це лише мирж. Вони жадібно дивилися на все, що відбувалося в їхніх очах, коли бачили, як демони гинуть один за одним і які були б щасливі!
Під час припливу гарячої крові вони побачили, як тінь їхнього молодого чоловіка — правителя Чамборда Александра — перетворилася на дві пучки з зеленим і фіолетовим світлом. У місцях, де було це світло, воїни Чорної фортеці розрубалися на дві частини. Навіть знамениті майстри в давні часи були воїнами з зоряним рівнем, яким зі страхом поклонялися люди Чорнокаменської армії, також не могли протистояти мечові правителя Чамборда ні секунди.
Кожні десять кроків вбивати по одному, не зупиняючись ні на крок!
Це правитель, якому ніхто не може протистояти!
« Стрете... Швидше стріляйте...»
Зі схилу гори, де стояла Чорна фортеця, пролунав пронизливий і водночас яскравий крик; цей гучний вигук зрештою примусив стріпнутися на виступах стіни та вартових укріпленнях в полум’ях Чорнокаменську. Вони подолали жах у їхніх серцях і почали натягувати тетів.
"Правитель Чорнокаменська, я вже чекав тебе!" - Сон Фей люто крикнув, потім він різко встав і швидко піднявся на гору, звідки доносився звук; фіолетовий-зелений меч зник, які несуть в собі величезну силу кулаки з ненавистю почали трясти гору!
У той час, крім знищення священних воїнів з воєначальників Чорнокаменська, Сун Фей пильно спостерігав за тим місцем, де сховався правитель Чорнакменінської армії. Він міг стверджувати, що в цій ситуації цей честолюбний і жорстокий король обов'язково десь сховався, щоб керувати своєю армією. Під час ранкової зустрічі двоє правителів Сун Фей добре запам’ятали голос короля Чорнокаменська і, почувши цей звук, з упевненістю зрозуміли, що саме він говорив.
Б-бах!
Два жахливі удари потрясли кам’яну гору, на схилі пагорба з'явилися дві ями понад два метри у діаметрі і багато камінних уламків зі гуркотом посипалися вниз. За кам’яною стіною дійсно знайшли таємну кімнату, в якій люди померли від жаху, викликаного силою кулаків Сун Фей.
Сон Фей кинув туди погляд і побачив, що десять тіл належали звичайним воєначальникам та солдатам, серед яких не було правителя Чорнокаменська.
Однак у полі зору Сун Фея потрапила проста, вже зруйнована магія.
Сон Фей відразу все зрозумів, це була дуже проста, що передує звук магія, яка діяла як телефон і посилювач звуку в колишні часи, вона могла передати і зробити голосніше мови інших людей ... Мабуть, саме її отримав правитель Чорнокаменська.
« Ти напав на мою Чорну фортецю, порушивши закон імперії. Хе-хе, не радуйся занадто рано, караюча команда вершників імперії Рано чи пізно знайде для тебе місце на лобному місці!»
У гірській долині почувся голос короля Чорнокаменська.
« Хм! Ти вб'єш мене, я знищу все ваше місто...» - проревел Сун Фей: « Коли тисячі жителів Чамборда були поховані у горах за Чорною фортецею, чому ти не думав про закони імперії? Король Чорнокаменська, ти повинен заплатити за все, що зробив, нехай бачить бог війни, Олександр присягається славетним ім'ям правителів Чамборда, щоб вбити короля Чорнаманську і знищити його королівство! "