Розділ 147 - Дати оцінку
Сон Фея не турбували полонені королі, він блискавично повернувся і втупився вдалечині, на поспішно втікаючи короля Чішуа.
Тому що полум'я вогню під ним швидко бігало, його швидкість набагато перевищувала швидкість звичайного коня, у нього було кілька охоронців, які охороняли його, тому він був єдиним, хто зміг втекти.
Сон Фей зробив знак рукою і, наче блискавка, до нього підскочила велика чорна собака. Сон Фей відразу застрибнув їй на спину і кинувся у погоню.
« Затримайте його!» -правитель Чішуя обернувся і зауважив, що Сан Фей за ним женеться, а його чорна собака була навіть трохи швидше від Огняного монстра. Відстань між ними трохи скоротилася, що просто до смерті злякало його. Повертаючи голову, правитель Чишуя помітив далеко від загону « Вогняна підкована». Це був його щасливий шанс, і він відразу знервував: « У атаку! Швидше, захищайте мене!"
Йому було абсолютно байдуже, що станеться з цими воїнами, його лише цікавило спасіння своєї власної шкіри.
"Дудудодууу!"
Горн протяжно трубив, давно вже готова до бою кавалерія виконала наказ свого командира. Шпори безжалісно врізалися у бік Огненого монстра, кавалерісти почали атакувати людей під мишами списів. Збентежені монстри зі гуркотом трясли землю, наче повінь стала на бік Сун Фею.
Вершники діяли з дивовижною мовчазною узгодженістю.
Приблизившись до короля Чишуя, вони раптом роздиралися на дві частини і встромлялися у двометровий розрив. Вони обходились з королем та його охоронцями, а потім знову заступили стрій непереможних воїнів зі гострими списами в сяючі латах, прямуючи до Фею.
На полі бою це була сила, яка не має рівних.
У цей момент, на здивування всіх тих, хто слідував за цією сценою, вершник і собака раптом послизнулися.
Ніхто не може протистояти цій сітці, перед лицем такої потоки вершників міський мур і то може обвалитися.
Но...
"Гав-гав!"
Величезний чорний собака раптово шалено заричала, трясаючи повітря, в її величезній пащі об’єдналися гострі білі зуби. Вона була здоровою, здиблена чорна вовна приховувала вибухову силу м'язів, вона носилася із неймовірним прискоренням, і раптом, наче блискавка, врізалася у крихітний щілина в стрій кініків,
Надто швидко.
Навіть кваліфіковані воїни не встигли зреагувати.
Наче невловима крапля чорної хмари капнула у глибокий озеро.
Сан Фей простягнув руку.
Осліплений зеленим-фіолетовий блиск, наче метеори в небі, все навколо затемніло блискуче, яскраве, як зірки зимової ночі. Воїни, які були готові захищатися списами у важкій амуніції, не мали жодної користі на такій малій відстані, але вони не дістали мечі. Вони були беззахисні й загрузли з спинами своїх вогняних тварин, наче пельмені. Ті, що не встигли сккрикнутись, затоптували їх у цьому м’ясі. Під напором мечів ніхто не міг перешкодити йому шлях, силует великої чорної собаки ніби розпливався, вона могла протиснутися в будь-які дрібні щілини, він рухалася невимушено, як риба у воді, вислизаючи з рук, воїни не могли навіть відстежити її, не кажучи вже про атаку.
В мить вибоїна була закінчена.
Знаменитий загін підкови втратив одну третю своєї могутності, але людина й собака не отримали навіть найменшого ушкодження. Вони, наче на ускладненій прогулянці, легко подолали опір кавалерії і, не зменшуючи швидкості, знову зменшили відстань до правителя Чішуя.
Через те, що швидкість загону була занадто великою, вони не могли навіть голову повернути, не то що зупинитися і кинутися слідом молодому королю, так що, наче паводок, він понісся до стін Чамборда.
«Беда!» - закричав Роман Павлюченко, що стоїть біля міського муру. Зараз Чамборд ніхто не обороняв.
- Холодно сказала старша принцеса.
Сон Фей дуже швидко догнав процесію короля Чішуя, а охоронці не могли сповільнити дії Чорного вихору, викрикуючи під ударами парних мечів. Сан Фей витягнув руку і схопив короля Чишуя наче курка за голову. Невдовзі прибіг до міста і зв’язав йому руки за спиною.
Сун Фей поплескав собаку по плечу, велика собака гаркнув, раптово повернулася і перешкодила шляху того, хто намагався втекти війську. Ці молоді люди не могли наважитися наблизитися до Сун Фея, з щасливої сім-сімі сотень людей багато випадково було поранено вояками « Подкови вогненного бога», і тепер їх залишилось лише три сотні. Побачивши Сан - Фея, вони відразу закричали від жаху і намагалися втекти.
Кілька десятків стріл встромилися їм під ноги.
З трави піднялися раніше « ті, хто втікав» п'ятдесят "вищих мудреців"-снайперів і чаклунки-крадії з натягованими довгими луками в руках, гострі наконечники стріл дивилися на розбите військо, крижані погляди змусили їх зупинитися і не стягнути ступати та кроку далі.
Їх оточили.
Чотири сотні були оточені сотнею.
« Опустіться на коліна, капітуляція, інакше всі помрете без помилування! » — крикнув Сун Фей.
Усі воїни дивилися одне на одного, дехто кидав зброю.
На той час, важка кавалерія "Огненна підкова" була вже майже повністю розгромлена.
Ніхто б не подумав, що ті 20 чоловіків, які визирали на ногах, одягнені в важкі лати, котрі тягнули на них і були дуже важкими, помучаться з усіх ніг, коли далеко затопив рідний прапор. Роман Павлюченко і мечниця були приголомшені, побачивши швидкість їхнього життя у важкій амуніції.
Саме ці 20 молодих людей розташувалися в горизонтальній лінії і безстрашно зустріли « Вогнену підківу », захищаючи місто своїм грудьми. Стрільні шоломи та латки були дуже міцними і забезпечували своїм власникам примітивну, але надійну охорону. Але найгіршою була жахлива сила, що ховалася у цих слабких тілах. Після того, як перший вершник і його полум'яний монстр підлетіли від удару, Роман Павлюченко розинув рот і більше його не закривав, його очі були відкриті, він дивився, наскільки жахливі 20 чоловік побили величезне чудовисько, різниця в комплектації змусила всіх вдаритися. Навіть найстарша принцеса злякалася.
Чамборд знову використав тактику, яка потрясла « велику письменницю » Зеніта.
Атака здорових 20 воїнів у доспеках по збиткам перевершила сили двох третій « Вогненої підкови», це була варварська сила.
Одна атака, три сутички, прославлена « Вогненна підкова», вогненні монстри були зметені, як пшеничні відрубки ураганом. Але що більш вражаюче - вони під час битви не втратили жодної людини, втрати Чамборда складали кілька зіпсованих обладунків, у деяких було запаморочення, але зілля Халка вже майже повністю відновлювало їх.
На той час 9 союзних армій, що прибули з каральної експедиції на Чамборд, поставили жирну крапку.
"Роман, ти зрозумів військову тактику Чамборда?" - старша принцеса тихо запитала.
« Дитинство, грубість, напор і... Вразливість!» - як ніколи серйозне дитяче обличчя Павлюченко сяяла усмішка, але він відчував, що ще не до кінця зрозумів всю тактику Чамборда.
Принцеса відповіла: "Ти сказав правду". « Але це не повністю достовірне, я б використала інший вислів — альими губами промовила 2 слова:
"Спрощена змінна!"