Розділ 139 Військовий народ
Того дня були сутінки, поступово темніло.
Елена не знала, коли вона наробила обладунки, вони були легені, з шкури дикого звіра, зроблені майстерно, показали витончену фігурку воєводниці. Сан Фей не думав, що вона так закрутить його. Це було тим випадком, коли одного разу побачивши, не можеш викинути їх голови. Подібно до легендарної посмішки Анделієр, а краса Елени тепер не поступалася її творчості.
Вона потягнулася витонченою рукою, на столі лежали її обладунки і лук.
Ця ніжна дівчина в мить перетворилася на мужню діву-возичку, вона мала силу наймника шостого рангу, зараз сила була жахлива, у неї магія електрики, вогню, льоду, володіла різними технічними атаками, тепер її влада зросла вдвічі, принаймні вона мав чотиризірковий рівень.
Набувши обладунки, Елена висміювала, але погляд Сон Фея не змінився.
Вона знала, що дуже щаслива, вона завжди вважала себе воїном низького рангу, на неї ніхто не сподівався, її доля померти від кликів перевертня або демона. Таке життя змусило людей стати байдужими, коли б вона сама себе не захищала.
Сан Фей змінив її долю.
Він був як ніжний світло серед темного світу.
У знищенні Трістрама, Сун Фей загородив своїм тілом останніх лучників у підвалі монастиря, він захистився від розлючених трупів демонів, коли його обступили вампіри і зомбі, Елена вже закохалася в цього молодого й сильного воїна, ця любов була як помедія, яка не мала протиотрути.
Зовнішня Елена була піддатливою.
Вона забула себе ради Сан Фея.
Коли вона дізналася, що в цьому світі він король, то зрозуміла, вона мерехтне поруч з Анжелою, схожою на хризантему. Раніше вона думала, що всі красуні Логе прокляті, але зараз її серце радіє.
Її сльози не були сльозами горя, а сліз радості.
Елена дала слабину один раз, вона міцно обняла Сан Фея, це було найсміливішим і найбільш божевільний її вплив за все життя, навіть під час зустрічі з демоном Анделер, він не був таким напруженим.
Ця ніч пройшла як уві сні.
Але Елена була повністю задоволена.
Вона отримала те, про що мріяла, це було щастям. Так само як Андалієр через Діабло стала демоном, пожертвувавши своєю зовнішністю, так і вона стала сміливою через шалену любов. Просто летіла на світ.
Александр!
Елена стояла на колінах на підлозі, насуплювала прекрасний лоб.
Олександр відразу зрозумів її думку.
Він підняв її, міцно обняв цю жінку-вожичку, сказав: "З того, що я король, ти стоїш на колінах, з цього дня ти можеш стояти переді мною!"
Коли Елена почула самовільний тон Сун Фея, то розцвіла від захоплення і зрозуміла, що це було незбагненним щастям.
Вона посміхалася, у ній цвела весна.
Кожна жінка має приховану мрію.
Ніхто не подумав, що жорстока воїнка Елена в любові буде вірною і відданою дівчиною.
Сон Фей міг повністю зрозуміти настрій Елени
Він знав, що сам лише листя висихає на вітер і розцвіло від весняного тепла.
...
...
Народ Шамбора слухайте - всі опустіть міст, здайте затриманого принца, ми прочимо вашого тупого Олександра і срівнюємо все із землею!"
Натомість він стояв на коні і зарозуміло говорив.
"Неподобство, ти хто такий? Хто може так зневажати Александра?
Воїн Міхаел Баллак гнівно питав. Солдати позаду нього також були обурені, оголені мечі, натягнули тетиву і хотіли пристрелити вершника.
"Чому не запитайте про моє ім'я? Швидко кличте Олександра, щоб він встав на коліна і благав про милість.
Цей вершник помахнув рукою, вимовив прокляття, дув холодний вітер.
"Це чаклун! "
Люди здивовано вигукували. Воїни Шамбора наче зустріли диковинку, вони ніколи не бачили чаклунів. Тим більше таких першокласних.
"Не бреши, розступіться!"
Міхаель Баллак, Дідьє Дрогба, Пол Пірс, Івановіч, Ясіни відреагували дуже швидко, в мить виставили щит, стіна стала неприступною. Ці баштові щити - військові трофеї, всі дуже багато важать.
Вітер дув з величезною силою, так що навіть сильні воїни поїдалися.
"Випускайте стріли! "
Всі приготували стріли і луки. Роздався звук літаючих стріл, все небо покрилась ними як сараною.
Раптом він розкрутився, створив навколо себе шар пронизуючого вітру, стріли до нього не досягнули і відступав.
"Людишки, ви знаєте хто я? Ви посмієте запустити стрілу в аристократа Зеніта? Ваші голови перетворяться на нічні горщики".
Після дощу стріли, чаклун — як поранена тварина, гнівно відступав.
Він дуже злякався цього дощу стріл.
Він відступив і уникнув стріл.
Містатична армія Нанья, зрештою, з’явилася перед мостом, барвисті прапори розвіялися на вітрах. Дев'ять вершників стояли перед натовпом.
Чародей повернувся в цей загін, люто махав батогом.
"Ета армія точно маленька держава Шанхай Шенгуа, Лунане, Чанба, Деке, Гордон Брук розрізняв всі держави по прапорах. "Я знаю, чому вони прибули, такі нахабні, Олександр тимчасово не хотів пускати в хід ножі, хто б подумав, що ці бовдури будуть мастурбовано намагатися використати силу зброї, щоб відплати за його доброту. ”
"Ось ця можливість!" - обличчя Юцзай Бетта з'явилася раптово: "Вони прийшли, щоб навчитися поводитися зі зброєю, робити огляд війська".
Командири двох великих армій Шамбора не знали, коли ворог покаже свою агресію, війна могла висихнути з найменшого приводу.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування