Глава 138 - Отримати найменшу винагороду. Частина 2
Хоча Чамборд вважався бідною фортецею, він таки був далеко не такий бідний, як багато хто вважав. Місто було оточене гірськими вершинами та рікою, так би мовити, чудовим видом.
Після обіду на міській стіні.
Група озброєних дозорних стояли вздовж стіни. Розкинулась за річкою степ по-осінному жовтила, раніше покрита густою зеленою травою, тепер вона була вистелена золотим килимом, вітер гуляв серед низьких пагорбів — ідеальну картину.
Раптово ---
Бам-бам бам-бах!
Донеслися ритмічні розкати далекий барабанний дроб, і лавина коней, обладунки та заліза заполонила рівнину, порушивши недавню тишу.
"Стоять!"
Шийший попереду загону Міхаель Баллак нахмурився і дав дозорним знак зупинитися. Затамувавши подих, він уважно прислухався до барабанів і поступово змінювався в обличчя. Він дивився на горизонт і побачив гордо розгалужуються прапори та знаки, які змащували різними емблемами й знаками, а потім і багато людей, наче темна пляма простягалась по золотій степі... Шло військо.
— Хто це? — з хвилюванням запитав Баллак.
Армія мала принаймні кілька тисяч воїнів, зброя та обладунки яскраво сяяли на сонці. Для багатьох це не здалося добрим знаком, але щоб уникнути непорозумінь, Баллак послав розвідника з’ясувати, що відбувається.
На швидкому скакуні він вилетів з міської брами, проскакав через міст і помчав до війська.
У той же час у місті швидко стягували солдатів до стіни.
Коли Баллак побачив делегата, який стояв у підземеллі до стіни, то зрозумів, що це не так. Грудь посланця була покрита плямами крові і з тіла стирчило пір’я стріли, а отже, до стіни підходив ворог.
"Негайно піднімайте тривогу і швидко докладіть пану Бруку!"
Бом-бом!
Задзвеніли дзвін на міській стіні.
У місті ширилась тривожна атмосфера, люди на вулицях дуже боялися йти від дому до дому. Кілька вершників неслися в сторону військового училища та палацу, мирний і безтурботний день наповнив себе відчуттям небезпеки, але випробувані кров’ю й вогнем, не раз піддали нападам жителі Чамбольди, незважаючи на паніку і хаос, організовано готувались до оборони.
Баллак, який очолював загін із близько сорока чоловік, виїхав з міста і зупинився перед мостом.
Раніше за часів дефіциту міст був зроблений з канатів і дошок, але король особисто наказав прибрати його та створити проект нового кам'яного сталевого підвісного мосту. Міст був чудовим захистом від несподіваного нападу.
Скриїп-скритіоп!
Міст повільно піднімався, скрипіло сталеве колесо, на якому замикалося товстий залізний ланцюг і пролягала відстань у десять метрів.
Щель була непереборною, навіть якщо неприятельська армія вирішила наповнити річку трупами, щоб її перейти, то і нічого б мріяти про те, аби прорватися до замку.
"Краще, приготуватися!"
Баллак обнажив меч і закусив губу, не приховуючи хвилювання. До цього моменту Чамборд вже мав величезну приховану військову силу, і в глибині душі він навіть сподівався на бій.
Нехай імперці подивляться, на що здатний Чамборд!
За спиною, на північній половині мосту і біля міських воріт збиралися його соратники, видатні полководці Дрігба, Івановіч, Ессієн та відбірні бійці, що командує армією Бетт, а начальник поліцейського корпусу — Ґордон Брук.
Усе це відбулося майже миттєво.
Всі чекали, поки підійде ворог.
Тим часом, у печерах під Чамбордом, Фей схилився над бездушним тілом Елени. Він зняв з неї шкіряну сорочку і відчув жар, що виходив від її білої, як яшма, шкіри.
Не було часу вагатися, стан Олени погіршувався з кожною хвилиною, Сун Фей похитав головою і доторкнувся до м’якого тіла дівчини. Блискавка вдарила його, і тіло стало наче завислий комп’ютер.
Вона зайшла в забуття, відчула щось нахмурене лоб розслабився.
Сон Фей дихав, згадуючи знання у темному світі, потім подивився на Єлену і подумки захитався нею. І в цей момент невідомо чому, в пам'яті виник білий як нефрит силует дівчини, але...
Тіло Фея пронизала біль, що роздирав його на частини, і, хоча йому доводилося раніше випробовувати подібне, але виносити її було неможливо, так що Сун Фей тихо застовів, дивлячись на шкіру краплі крові.
Нарешті він зрозумів, що́ відчувала Елена.
Неймовірно, що така молода дівчина, як вона, хоча й впала у забуття, відчувала такі муки без жодного звуку... Сила цієї дівчини приголомшила Фея.
Він міцно обняв дівчину, як найцінніше річ у світі.
Переключившись у режим варвара, Фей намагався взяти на себе частину того нестерпного болю. Він навіть відчув чотири стихії: блискавиця, вогонь, лід і отрута — перетікали з тіла Елени в його тіло.
Застосування «злів Халка» тільки посилило біль раз у десять, з кожною секундою все наростало.
Невідомо, скільки часу пройшло, перш ніж біль почав спадати.
Невдовзі після того люди, які воювали між собою через вогонь і людяність, отрути та електрики перестали сваритися. Вони наче приятелі після дружньої сутички поступово повернулися в тіло Елени.
У наступну мить Фей відчув легкий рух.
Відчувши його, Фей злякався, зрозумівши, що вони все ще знаходяться в дуже незручному становищі, та й його член усе ще ... Гм, він хотів відімститися і щось сказати, але білі руки простяглися до нього і обняли його.
Він підкорився.
Побачив, як тремтять прекрасні вії найми.
Вона, очевидно, вже давно прокинулася.
Я знала, що сталося.
Блискуча сльозка повільно покотилася з куточка її ока.
Але тим не менш, вона не відпускала його шию, обвлюючи її білими руками так, що було важко дихати, ніби боялася відпустити його, і в її обіймах все здавалося примарним і бригким.
"Обніми мене!"- прошепотіла Елена на вухо Фею.
Як полум’я спалахнуло між ними.
Тіло Фея ніби плавалося в ньому, м'яке жіноче тіло тремтіла в його руках, тепер це була не та лучниця, чиї крижані стріли затіняли сонце на Східній горі, а просто перелякана, але ж хоробра маленька дівчинка.
Сон Фей раптом прозрів.
Нарешті він зрозумів те, чого не помічав раніше.
Його серце ніби потемніло і розтьмилося.
Страждання наповнили печеру.
Елена закинула свою лебединну білу шию і помахнула рукою, а потім накрила голубий водяний ковпак, стеля печери освітлювалася й перетворилась у рай.
Все було як уві сні.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування