Глава 102 - Майстер
Дивлячись на фіолетову пляшку, що лежала на траві перед кам'яним столом, принцеса, схоже, не очікувала такого розвитку ситуації, через який вона раптом захотіла розсміятися. Щось підказало їй, що ця людина зовсім не якийсь маленький король, так як його вдача була досить гнітючим.
Тим не менш, в наступну мить вираз її обличчя повернуло свій звичайний спокій.
У день свого 12 - го дня народження Танаша, яка прислуговувала їй служницю вбив її брат, відчула справжню безсилість. З того дня вираз будь-якої емоції став для неї розкішшю, і на її обличчі осіли байдужість та холод.
Тому що тільки ці вислови дадуть їй можливість виглядати сильною і впливовою. Нехай ті, хто все ж насмілиться кинути їй виклик, трясуться від страху.
Бог дав їй славний життєвий досвід у тому, щоб вона мала хитрий та незрівнянний розум і не могла жити як здорова людина. Щодня опівночі вона бореться з нескінченною і болісною болем... Хоча придворний лікар передрекв їй лише шість місяців життя, вона ніколи не показувала на обличчі жодного натяку на біль навіть у холодному палаці.
Але сьогоднішній випадок був винятком.
Побачивши, що під сонцем у маленькій країні спав король, вона несподівано розбудила в ній спогади давно забуті і наповнила той пополудневий час багато років тому. А тоді була осінь. А потім, не розуміючи чому, вона вперше прибрала свою маску і почала варити дурня з цим королем, наче малі діти. Вона вперше показала так багато емоцій перед своїми підлегліми, адже вона завжди тримала себе в руках і прячала будь-які емоції глибоко у серці.
Чи це могло б бути беззмістовним потуранням власним бажанням перед смертю?
Принцеса обережно постукувала пальцями по кам’яному столі.
Її погляд опустився нижче.
Вона відразу побачила пляшку фіолету, яку вкинуте Феєм і спокійно лежить серед густої зелені трави. Блиск цієї пляшки осліплював її.
Не знаючи чому, принцеса несподівано рушила в сторону пляшки.
Вона нагнулася, щоб підняти маленьку пляшку. Зустрівши її кілька разів, вона почала розглядати таємничу фіолетову рідину всередині й обережно нюхала пробку. На неї нахлинув запах з екзотичним відтінком, понюхавши його, її тіло раптово відчував приплив небувалої легкості.
Принцеса Танаша спокійно закупорила пляшку корком, але у своєму серці не могла позбутися думки: « Це... справді допоможе?»
"Ваші Високість, чому б не вбити цього груба?" - раптом почув тихий і гарний голос.
У той же момент, позаду принцеси з'явився пурхне полум"я. А в наступну мить на його місці стояла молода вродлива дівчина у фіолетовому вбранні.
Схвальні вигини, стрункі, без жодних вад, ноги, біла шкіра, ніжне обличчя і пара обворожливих, наче у фенікса, очей, які були здатні захопити душу. На ній не було броні, тільки тонка фіолетова тканина обкутала її тіло, що показувало її впевненість у власних силах. Довге фіолетове волосся було зібрано в кінський хвіст і вільно звисали вниз, ніби водоспад. У руці у неї був дуже тонкий зелений меч, дивної форми, без ніж, не прихований від сторонніх очей ...
Якби Фей побачив це, він би абсолютно точно був б здивований. Принаймні ця, на вигляд 16-ти - 17-річна дівчина у фіолетовому вбранні безумовно була майстром з колосальними здібностями.
"Залиш його, бо рибалку не можна було б приманити".
Коли дівчата з'явилися в пурпурному одязі, принцеса Танаша відновила своє первісне спокій, заплющивши очі, вона почала акуратно постукати пальцями по кам"яній столиці. Ця дія вже стала звичкою, коли вона про щось думала. Рядові, тонкі пальці мимовільно вистукали ритм, іноді швидко, інколи повільно, наче в цих руках зачаровує магія, яка могла поглинути душу людини. У Санкт-Петербурзі всі боялися почути цей легкий ритм, який називали ритмом [Хлопц .
Відкриваючи очі після тривалого часу, принцеса Танаша запитала:
"Саяна, що ти знайшла?"
« Багато марних відходів. Гончиле так і не з'явилися." - зневажливо відповіла дівчина.
Саяна побачила, що принцеса не хоче обговорювати ситуацію з королем Чамборда випадок, так що вона не стала зосереджуватися на цьому, в будь-якому випадку, у її очах, цей маловажний чоловік був не більше ніж пилком. Отже, не було значення чи вони будуть говорити про нього, чи ні. Він був схожий на черв’яка, який не міг нічого зробити Феніксу в небі. Саяна розуміла, що в майбутньому це дрібний королик не зможе мати будь-яких стосунків з принцесою.
« Не з'явилися? Ха-ха... Це неможливо".
Ручні тонкі пальці принцеси обережно постукали по кам’яному столі. У її голубих очах, що нагадують глибокі сині води моря, з’явився брезглівний вислів: « Я його знаю, але він не упустить такої можливості. Цей хлопець занадто нетерплячий, він хоче моєї смерті, і тепер його вірні пси безумовно готуються діяти."
Дівчина у фіолетовому вбранні, нахмурившись, здивована: « Чи можливо, що вони використовують щось таке, чого не можуть знайти? Як це можливо? Не можна ховатися від пошуку одного-зіркового артефакту [Небесний Пошук], на це може бути здатний лише майстер з місячного рівня, але в Імперії Зеніт є тільки три людини такого рівня і всі вони зараз знаходяться у Королівській столиці."
« У світі немає нічого неможливого. Можливо він знайшов спосіб уникнути [Небесний пошук], або можливо найняв нового майстра, який досяг Місяця, чи можливо у нього є інший незвичайний метод, щоб убити мене... Ми не можемо знати напевно, але ясно одне, він зробить свій хід, і це без сумнівів."
«Тоді, що мені робити далі?»
Дівчина у фіолетовому вбранні не посміялася сумніватися в словах принцеси. Насправді, ніхто б не ризикнув поставити під сумнів слова власника цього виснаженого тіла, оскільки вона ніколи раніше не помилялася.
"Жанс".
[Пальці Бога Смерті] відбивали незрозумілий ритм, і сині очі сяяли дивним блиском: « Не має значення, на що він сподівається. Я зроблю це. Ми обидва чудово знаємо про майбутню битву, питання лише в тому, чиї карти краще ... Шкода лише, що королівство Чамборд, можливо, не вцілить після цього."
"Дивокрай нікчемний король був настільки грубим і неввічливим, що навіть знищення цього містечка, мала частина того, чого він заслужив"
Саяна була холодна, слово айсберг не турбувала її життя або смерть якоїсь людини. Вона забрала життя незліченної кількості людей. У такі неспокійні часи людське життя було нічого не варте, і ніхто не заслуговував жалю.
« Не кажи так. Ти добре потрудилася цього разу, візьми перерву і відпочинь, тобі не потрібно більше займатися пошуком. Будь готова, через три дні все нарешті прояснитися."
"Але..."
Саяна хотіла заперечити, але коли вона побачила принцесу руку і заплющила очі, то лише поклонилась. Дочекавшись, коли всі пішли, фігура дівчини також розчинилася в повітрі.
Піднявшись, принцеса Танаша вирушила в сторону кімнати.
Але ніхто не помітив в її руках маленької фіолетової пляшки.
*
У той же час.
Одна з резиденцій для гостей королівства Чамборд. В одній з віддалених кімнат.
« Коли ці жінки ввійшли в гору за Чамборда, то не виходили звідти. Ваш підлеглий помітив, що зараз там знаходиться багато таємних караульних постів, всилена охорона, пройти повз яку буде дуже важко. Але я стурбований тим, що все це може попередити ворога, таким самим випадково зруйнувавши ваш план. Тому я вирішив відправити двох солдатів на розвідку по периметру, а я відправився до вас з звітом."
Солдат, що слідував цілий день за Єленою і Акарою з дівчатами, стоячи перед Принцем Фракійського королівства, Обіном на колінах, відрапортував про місце розбійниць.
« Ми з’ясували, що це Олег, який був наглядачем міста Чамборд. Сьогодні є одним з прямих підлеглих тутешнього короля Александра. Його сила досягла рівня одного-зіркового воїна, другорядного персонажа. Ми не змогли з'ясувати, як він пов"язаний з групою дівчат, що ми бачили раніше. Їх походження дуже таємниче, ніби ніхто не знав про них до того моменту, коли вони раптово з'явилися в Чамборді" - продовжив солдат.
« Вийшли в гору... Це досить-таки несподівано!»
Зморщивши свій орлиний ніс, принц Обінна запитав: « Усі дівчата сховалися в горі позаду міста? І за весь цей час ніхто не залишав її? "
« Протягом цього часу ніхто не виходив з гори.
« О, це добре, відправ ще солдатів, щоб пильно стежили за горою. Як тільки вони з'являться знову, відразу доповісти мені."
Принц Обіна думав, що ця група дівчат не мала високого походження, хоча вони були сильними, але якщо придивитися до їхньої зовнішності, то можна було помітити, як їхній одяг був зроблений з шкур убитих тварин, а шкіра загорілася. За винятком чотирьох-зіркового цибуля, який носила за спиною рудоволоса красуня, у них не було ніяких інших артефактів. Можливо, це була група найманців з далекого краю. Вони наймали людей для збереження порядку в місті під час урочистої церемонії. Обіна хотів вкрасти цю чотиризіркову цибулю, а також захопити цих дівчат живими, адже всі вони мали прекрасну зовнішність. Вони б стали хорошим подарунком для аристократів у Санкт-Петербурзі, також він думав зберегти декілька для себе.
Він вирішив почекати наступного дня, поки з’явиться ця дівчина. Перш ніж почати діяти, йому треба було отримати чотиризірковий золотий цибуля. Через три дні він зможе виконати свої наміри, маючи надзвичайну зброю.
Охоронець, отримавши наказ, відразу вийшов з кам’яного двору.
У той же час, повернув його Окоча, який розглянув появу надзвичайно стрибкаючого таємничого майстра в Чамборді. Він швидко підійшов до Обінні, ставши на коліна і почав говорити: « Ваше Високість, той таємничий майстер увійшов у королівський палац Чамборда, після цього не було ніякого руху і також не існувало видно сторонніх людей. Пристально поспостерігавши за замком протягом половини дня, я не помітив нічого незвичайного, крім того, що ввійшов до палацу в’язниці Сузан з Імперської охорони принцеси, яка передала наказ молодому королю Олександру стати Принцесою... Я підозрюю, що таємничим майстром був король Чамборда - Олександр."
« Александр? Це неможливо." - Обіна дуже здивувався, але незабаром похитав головою: « Зійшла тризіркового воїна вже була стелею для цього слабоумного короля. Хоча я не можу зрозуміти, як цей ідіот перетворився на трьох-зіркового воїна, просто неможливо, щоб він за три або чотири дні здійснив прорив до чотирьох зірок. Навіть найкращий на континенті [Вожен геній] Марадона, не має такої швидкості розвитку.
Окочу зупинявся, і Обін подав знак охоронця.
Нахмурившись, він сказав собі: « Цей таємничий майстер - це один з людей "Ладяної дияволиці" принцеси Танаші, якого вона розташувала у палаці.
Мабуть, вона дізналася щось... Але вона навмисно розкрила свої карти, що все це означає? "
Обінна не наважувався нехтувати цим.
Він добре знав про підступні методи імператорської принцеси.
Хоча Обін був дуже зарозумілим і вважав себе розумним, він знав, що його вміння вистачить лише для того, щоб обманути звичайних людей. Але в порівнянні з принцесою, яку називають «Ладяною дияволицею » і "Мудорой жінкою" він був дурнем. Він навіть не сумнівався, що якщо принцеса захоче, то її однієї ідеї буде достатньо, щоб він помер десять тисяч разів.
« На щастя, хтось прийшов розділитися з нею, я тут лише за дорученням»
Припинивши думати про "Ладяну дияволіце", Обін знову зосередив свою увагу на маленькому королі Чамборда. Хоча він не вірив у здогади охоронця Окочі про таємничого майстра, проте був людиною, яка постійно пильнує. Він подумав: « Піди і знайди слушний випадок, щоб випробувати силу Александра. Відразу повертайся сюди, дізнавшись про його реальну силу. Збережи його життя, він ще потрібен."
У здорового охоронця відразу ж з-під ніг вирвалося жовте іскрите полум'я, яке тут же повністю покрила його. Його величезний силует почав повільно опускатися в землю, ніби це була вода. Зникнувши, він не залишив жодних слідів на кам’яній плитці.
Ще один майстер.