Розділ 101 — Ви хворі
Коли Фей повернувся зі світу Діабло, сонце почало опускатися на захід, але його золотисте світло провіщалося крізь густі гілки дерева. Повітря було наповнене приємним ароматом листя.
Він підвівся і сів на кам’яну лавку, сонними очима пройшов по подвір'ї та виявив принцесу, яка сиділа за обіднім столом. На столі лежав барбекю, десяток шматків чорного пшеничного хліба, золотий кубочок з вівсяним супом.
Спомин її королівського Величності був досить звичайним.
Біля принцеси до цих пір не спостерігалося охорони, ветеранка Сузан, яка привела Фею в цей двірик, так і не повернулася, і постійно посміхаючись Роман Павлюченко також не схвалив з'явитися.
Але на подвір’ї була прихована охорона, яка захищала понад двадцять воїнів. Фей був упевнений, що половина з них були готові в будь-який момент накинутися на нього.
"Е-е.... Я заснув?"
Це були перші слова Фея, відколи він прийшов до принцеси.
Витервши кут рота від слини, яка потекла поки він спав, Фэй не виглядав збентеженим. Він встав і ліниво потягнув талію, потім безцеремонно сів за стіл, опинившись навпроти принцеси. Понюхавши смажене м'ясо, він ніби звертається до друга, сказав...
"Ну... Мені подобається запах!"
Взявши ніж і виделку в руки, він поклав смажене м'ясо у срібну тарілку та підсунув до себе золоту мед, потім, коли він схопив соус для м"яса, Фей відчув прискорене подих прихованої охорони принци, які націлили свої арбалеті на його спину. У цей момент він подивився на принцесу, яка замахала своїми білосніжними руками, ніби знехтувала від мух, і прихована охорона негайно убрала свої арбалети та сховала своє дихання.
"Гей, ця вечеря не для вас.
Імперська принцеса, чиї очі були чудовими і глибокими, вперше звернулася до Фею. Її голос був трохи хрипким і тихим, можна навіть сказати спокійним, від нього велося байдужістю та апатією, які заносили Фею на тисячу кілометрів.
Фей міг абсолютно ясно відчувати апатію з боку принцеси, це байдужість походила від неї без будь-яких приводів, здавалося, що це бліде, виснажене тіло звикло розмовляти зі всіма в такому тоні.
"Ви принцеса, яка не турбуватися про їжу і одяг, так чому ви така жадна."
Більше не звертаючи уваги на принцесу, Фей обкунув ніж зі шматком м’яса у золоту мед для барбекю.
Принцеса приїхала сюди зі своїм власним кухарем, навики якого були явно краще, ніж у поварів його маленького королівства, тому Фей всмоктав їжу з великим апетитом, а потім безцеремонно схопив золотий кубок з васяним супом і зробив великий ковток.
"Ви..."
На обличчі принцеси з'явилися рідкісні проблиски настрою, сапфірові очі дивилися, як Фей п"є з золотого кубка, а після того як він поставив Кубок, принцеса взяла і зробила ковток, і потім з викликом подивилася на Фею.
Ця сцена викликала шок у охоронців, які приховано захищали принцесу, один з них навіть прикупив язика. Вони були приголомшені. Це було дивовижно, адже вони були зі старої гвардії і протягом довгого часу йшли за принцесою. Коли принцеса була в Санкт-Петербурзі, палаци називали її « Спадщина дияволів». Але зараз на обличчі дівчини бавилося дитячий вираз і ніщо не видало у ній ту "слідячу" принцесу.
На жаль, людина не знала всього цього.
Він знову і знов поглинав м'ясо своїм невизначеним великим ротом, а на вівсяній суп у кубці він не дивився, але в його очах сяяла слабка усмішка, як би кажучи: У всякому разі, я вже відпив овсільний суп, так що не заперечує, якщо його хтось висушить до дна.
Принцеса завмерла.
Потім вона зробила те, від чого охоронці мало не проковтнули свої мови — почала конкурувати в поїдання смаженого м’яса.
Принцеса і Фей почали "війну".
Час від часу їх ножі торкалися, видаючи слабкий « дзінь». Тонконе тіло принцеси нахилилося вперед, було видно, що вона не є майстром бойового мистецтва. Гірша, ніж звичайна людина.
"Війна", звичайно, закінчилася беззастережною перемогою Фея.
Він з'їв три чверті поросятко, а принцеса лише одна восьма.
Коли вони побачили не з’їдену частину, то нічого не сказали про їжу.
На цей раз принцеса досягла успіху, при тому, що Фей їв швидше. Просто дівчина пограбувала його. Аж ось Танаша побачила, як до її тарілки насувається ніж Фея, який також почав безсовісно красти в принцеси. По всьому подвір’ї лунали звуки від зіткнення тонких ножів.
Що стосується прихованих в тіні охоронців, їхній мозок перебував у прострілі.
Вони не могли повірити своїм очам, образ крижаної принцеси давно зник, змальовуючи на їхніх очах молоду дівчину. Хто б міг подумати, що її Величність буде насправді неприємною. Король маленької країни зміг змусити розташувати принцесу, в руках якої були життя мільйонів.
Але Фей не знав цього.
Він просто відчував, що принцеса було досить весело.
Після їжі Фей подивився на дівчину перед ним, яка стала серйозною, втупившись на неї протягом деякого часу, він помітив дещо, що дуже спантеличило її, після чого він прямо запитав: « Ви щось хворі? »
Це звучало зовсім як образа.
Принцеса нахмурила брови, можна було помітити миттю спалах гніву в її очах.
У цей момент Фею здалося, що він сидів перед зовсім іншою людиною. Це був не той старий друг, з яким вони щойно обідали, коротколітний гнів показав її престиж холодною як лід принцеси.
"Король Олександр, я наказала Сузан привести вас до мене, щоб запитати, як йде підготовка до церемонії коронації, чи буде Чамборд готовий через три дні?" її голос повернув свій звичайний холодний і байдужий тон, вона холодно подивилася на Фея, показуючи велич імператорської принцеси.
Фей встав з кам'яної лавки і ліниво підвівся.
« Щодо підготовки до церемонії... Ну, підготовка йде. Але я не надто компетентний у цій справі. Всім займається Баст, нехай він дасть вам звіти, тим більше ви вже знайомі."
Фей помітив, що принцеса почала вражатися як дитина, так що він не бачив нічого задоволення від спілкування з нею, тому він недбало відповів на її запитання і вирішив розвернутися та піти.
“ Згубний! ”
"Нахал!"
Вітер проколов повітря, зі свистом чотири воїни з приблизно однакової ваги і росту в фіолетових шкіряних доспеках, прикріпленими за поясами мечами, вискочили з боку сходів. Фей зупинився і оглянув їх « на вершині рівня двох зірок».
« Невігла, варваре, швидко опустися на коліна і проси прощення в її Королівській Височності! » - кричав охоронець, витріщаючись холодними очима на „малого" короля, готовий у будь-який момент безжалісно вбити його мечем.
"Не можу навіть зупинити мене".
Фей ліниво підняв брови, і з його тіла вийшла величезна хвиля тиску, це раптове сильний невидимий тиск подавало чотирьох охоронців, не кажучи про те, щоб витягнути мечі, вони навіть не могли видати себе хоча б слова, що вже говорити про якісь дії. Інші охоронці, які все ще ховалися в тіні, також були паралізовані.
« Усе гаразд... Нехай йде!»
Побачивши це, принцеса раптово махала рукою своїм охоронцям.
У той же час, Фей посміхнувся і прибрав тиск.
Чотири охоронці відчули, що знову можуть нормально дихати, були приголомшені і в жаху дивилися на « маленького» та "Смирного" короля. Якби вони напали, то були б вбиті і не тільки вони, але й ті, хто все ще сховався б не змогли зупинити « маленького» короля.
Фэй попрямував до виходу.
Зробивши кілька кроків, він зупинився і про щось задумався, потім, витягнувши маленьку фіолетову пляшку, Він кинув її на траву перед принцесою.
« Я скажу вам, що ваша горда принцеса не виглядає простою і ви більше не можете терпіти. Прийміть це зілля, можливо, воно зможе допомогти вашому слабкому тілу."
Це були останні слова Фея.