[Двоногий змій] Зуля́ просто мовчав і холодно спостерігав за тим, що відбувається.
Його обличчя не торкнулося навіть слабкого відблиску милосердя, який докоряв Божому слузі: « Не так давно Свята церква здобула перемогу на мості під час облоги Чамборда була застосована забороненою магією. Я, навчений силою читати душі дітей Божих, підозрюючи цих людей у зв'язку з дияволом. Не треба боятися, Господь Бог справедливий. Я обіцяю, що Свята церква винесе цілком справедливе рішення. І якщо на них немає гріха угоди з дияволом, я особисто звільню їх.
Розгляньмо, як Золя пояснив захоплення громадян.
Здавалося б, такий привід був затяжений, але жителі міста раптом злякалися. Навіть ті, хто недавно благав про допомогу своїх близьких, були шоковані і не могли стримати сліз від розпачу.
В Азероті, незалежно від статусу та впливової людини, якщо хтось був звинувачений Святою церквою в [зробленні з дияволом] це було рівнозначним смертному вироку. Свята церква для всіх грішників має кошару покаяння.
Отже, достатньо лише вимовити таке звинувачення, щоб змусити людей поголосіти від страху.
Двадцять років тому, на весь Азерот гремела слава правителя імперії Турин шостого рівня — Бруно. Він народився з багатограним даром і, коли йому було 50 років, став на вершину місячних. За їхніми словами, йому залишився лише крок до досягнення Сонячного рівня. Крім того, під його початком також росла армія Туринської імперії. Одна з її кісточок становила мільйон потужних воїнів, а загальна кількість була зовсім несправжня. Понад 10 років ніхто не смів поступитися кордоном Імперії.
Однак, зліт Бруно закінчився катастрофою.
Причиною цього стала необачна репліка, яку кинув пихатий Бруно до Папи Платіні. Його Святість обвинувачувала його в зговорі із дияволом і видав наказ про відлучення всієї Туринської імперії, та відправив виконувати його загін [Святих Рицарів Господа]. Могутня імперія Турин впала, а Бруно стала ще гіршою. Кажуть, він був прив'язаний до кола покаяння Сонячного Бога, в штаб-квартирі Святої церкви на висоті 10 000 метрів. Три роки сонце палило його живцем, аж поки це нескінченне катування не перервала смерть.
Ось чому тих, хто говорив [Двоєний зміюки], було достатньо, щоб люди погасли і деякі молоді дівчата були в стані непритомності.
На вулиці запанувала трунна тиша.
Навіть родичі полонених тепер мовчали, не сміючи більше й не плакали.
Свята церква. Їх страшна слава.
Золя був відвертим тріумфом.
Він насолоджувався цією атмосферною страхом.
Зуля́ досить потираючи улюблений чорний жезл, окинув натовп поглядом. Побачивши, що жителі міста стоять безконтрольно понуривши голови, він радісно кивнув. Нарешті, він розквітався за дні його ганебної відсидки дезертира в столиці Імперії зеніт Санкт-Петербург.
Але, варто було йому повернутися в свою золоту карету...
« Будь ласка, зачекайте! Ваша Пресвященство, я можу запевнити вас, що ці люди не мають ніякого відношення до забороненої магії і зв'язку з дияволом."
Ясний і чіткий молодий голосок раптом досяг слуху [Двоного змія] Золя - і це миттєво вивели його з себе.
[Лисний змій про двох ніг] загнав.
Він відразу повернувся і, не розуміючи, хто посмів йому перелічити, дав сліпучий залп з свого жзла. У бік аметистського наведення вистрілив промінь, руйнівний навіть на вигляд.
Божевілля Святої Церкви [Гасячого Світ .
Без сумніву, влучне променювання цього промінь означатиме для людини смерть.
Над проспектом тут же покатався стривожений крик.
Золя не вловив очима своєї жертви, але навколо бачили того, хто втрутився, і кров миттєво відлила від їхніх облич. Тому що, незважаючи на небезпеку, яка не побоялася заступатися за міського населення, ніхто інший, як майбутня дружина короля Александра, чарівна і чеснотлива Анджела.
Яскравий промінь, що літає прямо в обличчя Анжелі, засвітив її білу шкіру і зміталися блискучі-чорні локони. Миттєвість і молода красуня мала загинути трагічною смертю через кілька слів.
Дзяк!
Великий чорний з синім відливом меч раптово був піднятий перед Анжелою.
І ця громадина трималася лише однією рукою.
Широке чорне лезо спалахнуло голубим полум’ям, коли він зіткнувся з білим променем.
Це перший мечник Чамборда, Френк Лемпард.
« Нахабство атакувати її Королівське Високість принцесові. Єпископ Золя, ви хочете спровокувати війну між Святою церквою і Чамбордом?»
З масивним чорним мечем, огорнем небесно-блакитним полум'ям, Лемпард висів як горе. Здавалося, його героїчна фігура надавала такий тиск, що навіть повітря злився і змусив вогняно-рижі війна танцювати на вітрі. Розгніваний погляд Лемпарда спрямований прямо в спину Золя, а голос гремів наче гріму.
« Так це її Високість Анжела... Мої вибачення. "
Тільки тепер « Двоногий змій» Зеля постарався подивитися, хто виступив проти нього. Однак, в його очах майбутня дружина правителя нікчемного королівства 6 ранга не мала жодної ваги. Отже, коли він кидав формальне вибачення, то не виражав жалю ні грама. Навпаки, його губи розтяглися в усмішку і він різко заперечив: « Сер Лемпард, прошу вас заховати свою зброю. Чи ви задумувалися вбити служителя Святої церкви? "
Лампард застиг від такої нахабства.
Довгий час він тільки бурив єпископа похмурим поглядом, аж поки одного разу не забрав магію з меча і сховав його в ніжні на спині. Але коли натовп Чемборда, переляканий і навіть скутий ланцюгами, сердито запитав: « Де докази того, що ці люди в чомусь винні? Свята церква тепер хапає кого захоче і коли забажає? "
« За словами стежите, сер Лемпард!» — Золля чавило дратувати, що йому постійно перестають. Він згорнув підборіддя і презирливо крикував: « Ви сумніваєтеся в справедливості Господа Бога! У нас є незаперечні докази того, що під час облоги було використано заборонену магію. Мої підозри впали на цих людей, тому я збираюся відвести їх до церкви, для пізнання і ..."
« Але Ваша Пресвященство, я можу запевнити вас, що ніхто з арештованих не має нічого спільного із магією.»
Анжела раптом голосно перебила [Лиса змія про два ноги]. Ця красива дівчина, очевидно, не відійшла від жаху нещодавньої сцени, але на її все ще блідим обличчі, хоробро блищало великі і чисті, як гірський кришталь, очі. Зустрівшись з очима полонених, Анжела твердо сказала: « Ваше Преосвященство, ви щойно сказали, що під час облоги на мосту було застосовано заборонене магію. Але кожен житель Чамборда може засвідчити, ніби ніхто не був у цьому місті. Тому вони просто не можуть мати відношення до використання магії ні про що.
Слова Анжели змусили жителів Чамблада знову заспокоюватися.
« Вони, звичайно ж, не покидали міста, бо могли використати магію на кам'яному мосту? »
"Можливо, хтось з тієї проклятої чорної армії напав на Чамборд, зробив це?"
« Краще Пресвященство, ніж арештовувати людей!»
"Є Високість Анжела правильно говорить, наша Неллі навіть уявлення про магію не має!"
"Ах, Гуля тільки місяць тому народила, вона навіть кухонний ніж не може підняти, яке там використання забороненої магії!"
Після застудництва Анжели, люди по обидві сторони вулиці, здається, нарешті знайшли сміливість сказати правду, особливо ті, чиї близькі були схвалені. Знявся незадоволений гвалт і задзвонили ображені викрики, поступово натовп виходив з-під контролю.
Насправді, всі знали справжню причину захоплення жінок Святою церквою.
Ті, хто був у супроводі зажитих чоловіків, могли використовуватися як заложниці для шантажування сімей. Тоді як молоді вродливі дівчата призначені для розваг похітливих служителів Святої церкви. Крім того, на жінок лягала рабська праця по прибиральці церкви, прання і приготування для служителів доти, доки вони зрештою не стануть непотрібними, тоді їх можна буде вилити дияволом та спалити. Проте одна жінка — Гулья з дитиною на руках Золя, очевидно, планував відправити прямо на вогнище, щоб зміцнити авторитет Святої церкви серед простих людей.
Стоячи на підніжці позолоченої карети, Золя не міг повірити своїм очам.
Хто б міг подумати, що слова якоїсь дівчини стануть причиною стількох проблем. Тепер навіть найзапекліші підняли голови. Його гордість була настільки гострою, що злість отруйного [Лиса змія] вже почала жувати його нутрощі, він сильно пригрозив: « Сили зла славляться здатністю мущати розум. Ваше Високість Анжела, ви стали жертвою власної короткозорості. Сер Лемпард, якщо ви не підете з дороги, Свята церква вважатиме це поблажливим забороненому чаклунству і далі віддаватися сантиментам ви будете на вогнищі! "
Договоривши, Золя розвернувся і зник у золотій кареті.
Побачивши це, один з перших синів Френка Лемпарду та Анжелела монах із дяблим пузом гордо підняв свій ланцюг: « Хе-хе. Раджу слухатись... Інакше...» Те, як це було вимовлено і ущиплена усмішка явно натякали на наслідки.
Бромві Лемпарда нахмурилися, а рука потяглася до рукоятя меча.
Він озирнувся на Анжелу, очікуючи її рішення.
Безсилля заповнила чудові очі Анжели.
Така молода дівчина, вона не могла вирішити, що робити. Якщо вона накаже Френку Лемпарду врятувати полонених, не тільки коронацію Олександра, але й весь Чамбард чекає лиха... Але й віддати невинного на відкуп Святої Церкви її добре серце було не в силах.
І тут.
Тепла широка долоня опустилася на її плече і знайомий владний голос лунав над вухом Анжели: « Так. (Сміх)