Цзі Цінь знову запитав мене, чи повернеться колишній Цзе Ань.
Насправді останніми днями я був надзвичайно втомлений і не хотів ні з ким спілкуватися, але він знайшов мене, щоб знову поставити це запитання. Я безпорадно відповів йому:
— Ти ж знаєш, насправді я — справжній Цзе Ань, а той Цзе Ань — чужинець.
Вираз обличчя Цзі Ціня спохмурнів, коли він це почув, наче був невдоволений.
– То він повернеться чи ні? – не бажав здаватися він. – Наприклад, в іншій формі, але справжній він. Мені подобається в ньому не його зовнішність, а те, якою він є людиною.
Мені подобається в ньому те, якою він є людиною. Я збожеволів! Я так заздрю цьому Цзе Аню!
Трохи помовчавши, я сказав:
– Можливо, він так і зробить.
Здавалося, ці слова відібрали в мене останні сили, і я зрозумів, що більше не можу, стоячи перед Цзі Цінем, удавати спокій, тому втік до своєї кімнати.
Я так утомився! Чому тепер я нікому не подобаюся?
Усі вони віддають перевагу цьому Цзе Аню: мій друг, мої батьки, людина, яка мені подобається. Мене почала переслідувати думка: навіщо ж я повернувся? Я був схожий на лиходія. Ніхто не чекав на моє повернення. Здавалося, усі мої зусилля повернутися лише виставляли мене дурнем.
Моя перша особиста зустріч із Цзі Цінем відбулася на випускному вечорі їхньої групи. Я так довго був у нього закоханий. Цзі Цінь був байдужий до незнайомців, тож я не мав жодного уявлення, що робити. Мені залишалося лише нишком поглядати на нього, аби ненароком не викликати в нього відразу.
І ось нарешті, у рік випуску, одна з подруг Фу Шань познайомилася з хлопцем із групи Цзі Ціня. Фу Шань нахабно напросилася на випускний вечір і взяла мене із собою. Я був такий схвильований! Привівши себе до ладу, я вирушив на вечір.
Випускний вечір розпочався в популярному серед студентів ресторані. Поївши, усі вирушили до KTV. Усього було близько двадцяти людей. У ресторані мені не пощастило сидіти за одним столом із Цзі Цінем, але завдяки Фу Шань у KTV мені нарешті вдалося сісти навпроти нього.
Цзі Цінь не співав, а лише бавився зі своїм телефоном. Потай я глянув на його байдуже обличчя з красивими бровами й тонкі пальці. Що довше я дивився, то більше він мені подобався. Уперше я був так близько до нього.
Раптом Цзі Цінь прибрав телефон, наче щось помітив, і підняв голову, встигнувши перехопити мій погляд, який я не встиг відвести. Коли наші очі зустрілися, я заціпенів: мої щоки вкрилися яскравим рум’янцем, а тіло виступило вкрите потом. Поспішно відвівши погляд, я так розхвилювався, що не знав, що робити. Невже він зрозуміє, що мені подобається?
Добряче наспівавшись, компанія вирішила зіграти в «Правду чи дію». Замовили вино. Здавалося, ніхто не збирався повертатися додому тверезим. Я знову занервував, бо не вмів пити.
Фу Шань вмовила мене взяти участь у грі. На її думку, це була чудова нагода зблизитися з Цзі Цінем. Якщо чесно, після кількох раундів такої гри всі змогли б добре пізнати одне одного. Я подумав, що в цьому є сенс. У душі я міг лише молитися, щоб мені не довелося пити.
У перших раундах, схоже, Бог почув мої молитви, і я був у безпеці. А Цзі Ціню випало з’їсти печиво-палочку Pocky з дівчиною. Він відмовився й рішуче випив цілий келих вина. Частково я зрадів, але водночас розгубився — схоже, йому не подобалися такі ігри.
Я не очікував, що в наступному раунді настане моя черга. На мене чекав п’ятнадцятисекундний «поцілунок рот у рот» з учасником під номером 4. Я був приголомшений вітальними вигуками присутніх. Уже маючи намір забути про своє рішення не пити, я виявив, що учасником під номером 4 насправді був Цзі Цінь.
Я ошелешено й безпорадно подивився на нього, а він у відповідь насупився. Його погляд був похмурим і незбагненним. Під впливом цієї атмосфери я незбагненним чином набрався сміливості. Це була чудова нагода, наче… це була наша остання зустріч із Цзі Цінем.
Зібравшись із духом, я нахилився до нього. Він насупився й, здавалося, спробував утекти. Я не дав йому такого шансу: швидко простягнув руку й натиснув йому на потилицю… Наступної миті я ніжно притиснувся губами до його губ.
Навколо лунали крики, але крізь них я виразно чув уривчасте дихання Цзі Ціня. Від нього до мене долинав слабкий запах алкоголю — мабуть, того самого напою, який він випив. Від усього цього в мене запаморочилося в голові. Мені здавалося, що я сплю, але я точно знав, що це не так.
Хтось вів зворотний відлік. Поки я нервово притискався до його губ, мені раптом захотілося скуштувати вино, яке він щойно випив, і я так і зробив. Обережно висунувши язика, я лизнув його губи. Він пив фруктовий коктейль, який виявився солодким і так мені сподобався, що я забув про те, що ніколи раніше не вживав алкоголю.
Я все ще перебував у заціпенінні, коли відчув, як мене лизнули кінчиком язика. Я був приголомшений, але перш ніж устиг відреагувати, Цзі Цінь сильно відштовхнув мене. Хтось поблизу крикнув:
– П’ятнадцять секунд минуло!
– Який же ти сміливий, Цзе Ань! І справді наважився на дію!
– …
Підсвідомо я торкнувся губ і кинув погляд на Цзі Ціня. Його губи стали яскраво-рожевими. Якийсь час він дивився на мене, а потім із розгубленим виглядом відвів погляд.
…Він щойно мене поцілував?!