ББЛТТББІБАБУВУ УУУВУВАЮУТТЬТТИТТОТКТТАФБИХИААХAaЇЛАЛЛЛЬЛlЛКК ККААНКАЯ ААААЗААМААЛЛЯ!
ДА!
Матрона, у своїй безмежній мудрості, замість того, щоб викликати єдину людину, поруч з якою я буду відчувати себе незручно все решту життя просто подарувала мені пляшку. Я вхопив цю штуку у неї з рук так швидко, що, здається, навіть здивувався її, і випив солодку, гарячку, білу рідину життя!
Але якщо серйозно, то мені подобалося їсти таким чином. Але я не думав про груди моєї годувальниці і все одно почувався жахливо. Я травмований на все життя.
У всякому разі! Темні часи вже позаду. Я можу їсти без почуття провини. І це дивовижно.
Точно не знаю, але мені здається, що я тут вже більше року. За яким я стежу з ліжками вже 12 разів. Дванадцять - це рік. Якщо тільки я в корені не помиляюся і у тому місці, де я живу, місяці коротші або довші, ніж у моєму старому світі.
Говорячи про місце, де я живу, це найшвидше всього Коноха, якщо тільки в дитячій, десь у Кірі, з якоїсь deбільної причини, не люблять прикрашати стіни символами Конохі.
Пляшка була порожня.
Я хочу ще одну!
Матрона всміхнулася, визирнувши трохи здивованою, і все ж простягаючи мені ще одну посудину з цією прекрасною рідиною! Так! О, я сподіваюся, що це назавжди, тому що я нарешті їм без почуття провини! Це наче сидіти на дієті, але є все морозиво у світі без грама зайвої ваги.
___ назва_ слова
Пізніше того ж вечора я прокинувся. Що дивно, тому що, з тих пір, як потрапив сюди зазвичай я спав як вбитої . Що дивно, тому що насправді в моєму минулому все було не так. Тобто, до того як я потрапив у цей світ, в мене було щось на зразок безсоння.
Я встав і вхопився за ліжечко. Під дверима горіло світло. Люди розмовляли і не надто тихо, поки на них не шикнув знайомий голос матрони. Я все ще чув шепіт, хоча і не такий гучний.
Гаразд, мені немає чого робити до цих розмов. Краще я повернуся в ліжко.
Я люблю ігрову механіку, тому що я тепер можу по команді спати.
Хм... але зараз я чому то не міг цього зробити.
Перед моїми очима з'явилося маленьке зелене віконце.
Не можна спати, коли поряд вороги.
О.
О нет.
Я не можу мати справу з ворогами! Чорт забирай, я ще дитина!
Це недобре! Це дуже погано! Я повинен сховатися! Чому я більше не вклав окулярів у обман?
Там є люди, які хочуть мене вбити! Можливо, вони прийшли в притулок щоб вбити Малурон. Тільки не Матрус! Вона дала мені пляшки!
А коли спалахнула велика хвиля світла, кімната несподівано наповнилась звуками дітей, які плакали. Гнітая, огидна у своїй жорстокості, почала тиснути на мою душу і паралізувати тіло. Холодок пробіг по моїх венах, а моє волосся стало дибки.
К'юбі атакували Коноху.
І це яскравий приклад того, чому всесвіт Наруто жахливий для життя. Я маю на увазі, що зараз це місце просто жахливо. Цей світ лише на шляху до свого золотого віку. Або принаймні так було. Ефект метелика - це%$# $ для всіх, особливо для мене і особливо прямо зараз.
Бо мені тут не місце.
Я впав на коліна, не міг дихати.
Немає реального способу тут вижити. Я навіть не зміг повернути водяної чіп назад у своє сховище в Fallout 1. А тут? Це ролева гра, і тутшня реальність на абсолютно іншому рівні. Я помру, я не знаю, якими шляхами йти, бо всі вони зникли. Через те, що я тут.
У цьому вимірі все йшло до світу по всьому світі, можливо тут ситуація була краще ніж наша ситуацію вдома. Але тут з'явився я. Але можливо ще не пізно!
Я схопився за ковдру, нестримно ридаючи, коли земля піді мною здригнулася, і рев жахливого звіра пролунав в віддалі, але все одно занадто голосно ступаючи у моїх вухах.
Може, мені вдасться вибратися звідси перш ніж я завдам ще якусь шкоду! Просто існує!
Може бути, було б краще, якби я просто заповз в нору і помер.
Я ледве міг рухатися в цей момент, коли все засвітило червоним світлом. У цьому світлі, що йде з вікон, мені здавалося, ніби тіні тварин повзуть по стінах, готуючись напасти. Я забрався під ковдру і притиснув тканину до носа.
Цього було недостатньо, бо повітря проходило через тонку ковдру просто чудово, але варто було спробувати! Верно? Ні. Цього недостатньо. Я повинен ...
Але потім червоне світло зник, а разом з ним зникло і гнітюче відчуття, що поселилося до кожної частини моєї свідомості. Я відкинув ковдру і судомно глотнув повітря. Я відірвався від нього якомога далі.
... Це було жахливо.
Мені це не подобається.
Матрона, незважаючи на свій вік, вривалася до кімнати зі лютістю тигра, зірвав двері з петель і залишив звітний відбиток ноги на ній, після чого навколо неї виникла заспокійлива аура, яка зробила її схожою на ангела посланого богом.
А я просто хотів лягти спати.
І світло раптово погас
___ назва_ слова
Минуло кілька років після атаки К'юбі, і я зміг розібратися в тому, що сталося. Коли К'юбі атакував я зіткнувся з непереборним відчуттям, що повинен вчинити самогубство. З причин, які в той час мали сенс.
До біса ефект метелика. Світ у всьому світі наступить чи не прийде незалежно від того, зміню я щось чи ні.
Так чи інакше, я зміг відпустити це, але інші діти все ще бачать кошмари. Вони тепер частіше прокидаються з криком "Допоможіть, мене тільки що хтось намагався вбити, допоможіть", а не з крику "Я хочу щось їсти". Це стало дуже поширеним, коли вони почали нормально спати.
Мій сон був частиною ігрової механіки, і це змусило мене сильно виділятися серед них. Це... може доставити мені в майбутньому багато проблем. Або ні, оскільки мені дуже щастить. Удача, то у мене величезна. Однак, це потрібно мати на увазі.
Я сидів у кутку ігрової кімнати, грався з кубиками і від нудьги намагався покласти їх під неможливими кутами. Інші діти також займалися своїми справами. Мені було важко спілкуватися з ними. Вони... чомусь не люблять проводити зі мною час. Я думаю, це тому, що вони всі тільки навчилися говорити і їхні слова мають тенденцію звучати трохи грубо або просто для мене, від чого мені з ними не особливо те, і цікаво.
Ну і низький кількість очок в Харизмі. яка вже починає негативно впливати. Але я сподіваюся, що зможу просто більш грамотно формулувати свою мову, щоб обійти цю маленьку ваду. Сподіваюся. Я маю на увазі, що зараз все не так вже й погано.
Двері до гри відчинилися і... Свята корова. Це перший раз, коли я його бачу.
Сарутобі Хірузен. Хокаґе. Чоловік, про якого ми дізналися з того часу, як навчилися читати. Він був в білій мантії з фірмовою трикутною капелюшком Каге. Я припустив, що в реальному житті ці ковдри виглядатимуть безглуздо. Я був абсолютно неправий. Вони виглядають неймовірно.
Я розумію, чому Наруто хоче цей капелюх.
Говорячи про нашу непередбачуваний ніндзя номер один, він стояв перед Хокаґе з захопленою посмішкою на обличчі. Вау. Це... Гм.
Це дивне відчуття. Коли я бачив персонажа, то завжди знав, що він несправжній, його немає в тілі. А зараз я дивився на Наруто, навіть не косплеєра, а справжнього Узумаки Наруто.
"А ось і дитяча", - сказала Матрона витворивши посмішку, показуючи Хокаґе приміщення повне дітей.
"Спасибі, Куміко", - сказав Хокаґе Матроне.
Ха. У неї є ім'я.
"Наруто", - сказав Хокаґе повернувшись до нього. "Я повернуся через кілька годин. У мене є важлива робота, так чому б тобі не піти поговорити і спробувати завести друзів?"
"Добре, Оджісан!" - сказав Наруто з щасливою посмішкою.
Попрощавшись, Хокаґе пішов геть без особливих помпи.
Мабуть, він і правда був дуже зайнятий, тому що я думаю, що він не упустив би можливість зустрітися з дітьми та запалити волю вогню в молодому поколінні.
Не в мені, це не особливо потрібно, тому що я і так буду часто зустрічатися з ним, коли стану ніндзя. А я, звичайно, хочу бути шенобі. У цьому весь сенс гри! Це назва гри, і я тут щоб стати шінобі.
Дивно, що інші діти майже не зреагували на нього. Вони, мабуть, його навіть не дізналися.
"Діти!" - крикнула Куміко. "Це Узумаки Наруто. Він збирається пожити у нас якийсь час. Постарайтеся, щоб він почував себе бажаним гостем, гаразд?"
Стандартна відповідь "Хай, Оничаан" була очікувана, тому що вона була в основному нашою бабусею у цей момент. Найкраща жінка на світі - 10/10. З посмішкою вона повернулася, щоб піти ... І я встиг уловити, що ця посмішка переходить в похмурий вираз.
...о нет.
Це... це відстій.
Куміко буде упереджений.
Наруто дійсно знадобиться друг!
Я маю на увазі... Я розумію.
Напасти К'юбі було найгіршою подією, що коли-небудь траплялося в селі. Навіть мені хотілося померти. Це багато говорить. Але ця дитина? Він просто білий дитина, захоплений і безтурботно? Ні він герой. Чому? Тому що він тримає лисиці в собі, щоб він не вбив тут все.
Я маю на увазі, мені шкода, що Четвертий не зміг повністю вбити Ліса - ну, може і ні, оскільки його свідомість явно контролювалося під час атаки. Я так до кінця і недоглянув "Шіппуден", але дивився якийсь час поки він не став занадто дурним щоб я захотів продовжувати це робити.
"Я ще пошкодую, що не розглядав все до кінця."
Принаймні, повертаючись до Наруто, який зараз хвалиться, що він дружить з Хокаґе, а інші діти йому не вірять. Здається, у нього все в порядку. Інші діти ловлять кожне слово, тому що він так довго був з Хокаґе.
Я тусуюся на околиці групи, поки він розповідає все про свого Оджісана, який насправді був наймогутнішим шинобі в історії світу Наруто. Шкода, що я поки не можу розповісти йому про його батька. Я не хочу вмирати знову.
Зрештою, дітям набридло чіплятися за кожне слово Наруто. Вони пішли робити інші речі, грати в ніндзя, ловити рибу і таке інше. Я встав, щоб повернутися до своїх блоків, гра з якими перетворилася для мене в медитативну вправу, але мене зупинили.
"Гей, ти", - я обернувся, і побачив Наруто, що дивиться на мене з посмішкою. "Як тебе звати?
Я зупинився. Так само, як і світ, який поселився, а час зупинявся, показуючи, що гра зупинилася.
Будь ласка, введіть ваше ім’ я і прізвище.
Назва:
назва:
...
Я витріщився на екран в маленькому шокі. Серйозно?
ЯК Ж Я РОБИТИ ЦОГО НЕ ЗАМЕНШУВ? Якби я міг рухатися в паузі, я б впав на підлогу і почав істерично сміятися. Серйозно, як? Як я стільки часу не помічав, що в мене навіть немає імені?
Зрештою, я взяв себе в руки, і все ще хіхіка почав вибирати ім'я. Мені завжди подобалося ім'я Дайсуке, тому я впровадив його у розділ "ім" Коли я виріс, я був великим прихильником Дігімонів, і Дайсуке або Девіс, так його звали в англійському дубляжі, був моїм улюбленим персонажем. Отже, з назвою вирішено
Хоча я й гадки не мав, що буду робити з фамілією.
На щастя, після пропуску Фамилію стояв знак питання і я натиснув на нього. Ямада... Накамура... Нет... Шімода? Шімода Дайсуке. Дайсуке Сімода. Я продовжував прокручувати це в голові, думаючи як це буде звучати.
Мені це подобається. Сімода Дайсуке, вів я і натиснув кнопку готова.
"Симода Дайсуке", - раптом випалив я. Я зробив короткий поклон. Дуже приємно.
"І мені теж!" - сказав він повторивши мій уклон.
"Мм ... Що робити? Перша зустріч з головним героєм. Нервный. Він дуже нервовий. "Я збирався піти погратися он з тими кубами."
"Добре!" - сказав Наруто. "Я можу приєднатися до тебе?"
"Звичайно."
Кілька інших дітей намагалися підійти, щоб переконати Наруто піти погратися з ними. Він відкинув їх, постійно розмовляючи мені на вухо про те, як це - дружити з Хокаго.
В який дивний світ я потрапив?
Насправді, всі ці діти були б сиротами і не мали упередження до Наруто, тому що в інших дітей були батьки, які знали, хто такий Наручо, і вони його не любили. Це призводило їх буквально без причини.
Але тільки не я. "Діти чарівні".
"Ну, скільки тобі років?"
"Мені три!" - сказав він, піднявши вгору три пальці. "А як щодо тебе?"
"Четире", - відповів я, показавши йому дев'ять пальців.
Він розсміявся. "Що? Це не чотири!"
"Ну так, але я не міг залишити цю руку без уваги!" У мене була докторська ступінь з шаленої логіки тролей. На даний момент я думаю, що це так само реально, як і все інше, через що я проходжу. "Чи бачиш, якби я підняв цю руку, то інша рука розлютилася б, так що в той час як рука з чотирма пальцями буде правильним варіантом, друга рука почуватиметься краще, отримавши більше пальців!"
Наруто захотів.
Я думаю, це удача, що він думає, ніби це дійсно смішно.
Мені спадає на думку, що якщо я на рік старший за нього, то ми з ним не будемо в одному класі. Я буду в групі Неджі, Лі і Тентен. Интересно.
Ця думка дуже підняла мені настрій, тому що це дає більше часу для підвищення свого рівня і стати сильнішою, перш ніж я зіткнуся з кошмаром, який є іспитом на Чуніна.
Зрештою, Хокаґе зробив, як обіцяв, і повернувся, щоб перевірити як тут Наруто. Цього разу, оскільки всі вже знали хто він такий, його обліпив цілий рій маленьких дітей. Наруто встав і розлютився. "Гей, геть з дороги! Він мій Оджісан!"
Я ненавмисно посміхнувся побачивши, як Куміко використала... Я не думаю, що це було вбивство намір, скоріше це була "намірність відшлепати", але це змусило дітей трохи відпочити від Хокаґе, і дало можливість підійти Наруто. Хокаге погладив Наруто по голові. "Як пройшов твій день?"
"Чудово!" - доклав Наруто. "У мене з'явився друг!"
Хокаге посміхнувся. "Хто це?"
Наруто повернувся до мене і нетерпляче поманив мною пальцем. Коли я підійшов ближче, то відчув справжній кривавий намір від очей одного з дітей, які скинули мене. Я низько вклонився. "Привіт, ем. Хокаге-доно."
"Це Дайсуке!" - він посміхнувся. "Гей, встань прямо, не треба так низько кланятися!"
"Все в порядку, Наруто", - відповів Хокаґе. "Але ти і справді можеш стояти прямо."
"Верно, е-е..." Я випростався. Дуже приємно.
"І мені теж, хлопче", - посміхнувся Хокаґе.
Вау. Е-е ...хе. Усі дебати про мораль Хірузена залишаються осторонь, коли він стоїть поряд з тобою. Він найкрутіший хлопець у світі, і він явно піклується про своє село та людей в ній. Включаючи мене.