Вмирати відстійно.
Я їхав по автостраді на роботу, коли якийсь ідіот на пікапі вирішив повернути прямо передо мною. Тому я на величезній швидкості врізався у нього і навіть не захопив цього напівдурка з собою на те світло, тому що вдарився в його машину не з боку водія.
Я думаю, сталася аварія тому, що моя машина була того ж кольору, як і дорога. Він тупо мене не побачив.
Після цього все стало як в тумані і я не особливо щось запам'ятав. Я справді досить релігійний хлопець, і я майже впевнений, що поїхав у потойбічне життя. Я також майже впевнений, що був якоюсь суперечка. Або, можливо, я занадто багато собі напридумував. Там могло бути що завгодно. Це не має значення.
Що має значення, так це те, що в даний час я плаваю у воді десь темному місці. Я не дихаю і мені це навіть чомусь не потрібно. Час від часу я чую ехо голосів десь далеко. Я не знаю, звідки він походить. Я думаю, це пов'язано з мотузкою, яка прикріплена до мого живота. Якби я не був у блаженстві, то без жодних труднощів зміг би зрозуміти мою ситуацію.
Я думаю, це символічно.
Поки я обмірковував свої дивні обставини, в моїй голові здавалося, з'явилося зелене вікно з текстом. І це добре, бо я не впевнений, що мої очі в даний момент побачать хоч щось.
"Вітайте, і ласкаво просимо в Шинобі: РПГ Наруто", - прочитав я текст у зеленому вікні. .
О, круто. У загробному житті я гратиму у відеоігри! Я вважаю це благословенням. Тому що я люблю RPG, і я впевнений, що врешті-решт мені стане нудно відходу в цій приємному теплої рідкою фігні. Хоча в ній було дуже зручно.
Вікно змінилося.
Виберіть Пол: чоловік/Жінку.
Хм... Навіть не обтяжують себе мінімальноюправкою? Ну, я дійсно хороший в RPG і все таке. Я уявляв, що вибираю чоловіка, оскільки в моєму стані я міг щось зробити тільки подумки.
"Ви впевнені?"
ТАК. Я абсолютно впевнений.
Зберегти стару зовнішність?
Чому б і ні!
Коли я зробив свій вибір, вікно зникло.
Хм.
Що відбувається, раптом з'явився СВЕТ і дуже яскравий.
І СТОЛІ ТАК ГОЛОДНО.
Мене щось виштовхнуло з мого теплого сховища!
"Що відбувається? Я... ох."
Я щойно народився.
Що ж, в такому випадку мій крик був цілком виправданий! Насправді я зробив собі помітку в голові - кричати якомога частіше, тому що все навколо буквально навалилося на мене, всі ці відчуття!
Мої мислені прокляття не вщухали не на секунду, поки мене витили теплою ганчірку, а потім передавали до лежачий в ліжку жінці, яка, мабуть, була моєю новою матір'ю.
Я дуже любив свою стару матір, і думка про нову розчарувала мене й змушувала кричати ще сильніше. До такої міри, що мої легені якось охопили вогнем.
------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--
Коли мої почуття почали розвиватися, я почав усвідомлювати якусь дивність всередині мене. Це було схоже на електричний струм, на гування сили, яка буквально вітала прямо під моєю шкірою. Я не був упевнений, що було більш дивним, це відверте приголомшливе відчуття існувало в моєму тілі або що воно, здавалося, було всюди у навколишньому мене світі.
О, почекайте.
RPG Наруто.
Я відчуваю чакру.
Я ідіот.
Що ж, однією таємницею менше.
У будь-якому випадку. Більшість днів, коли я не був голодний (я майже завжди голодував), я проводив у медитації. Очищення голови від думок, правильне дихання і спроба виглядати сплячим, щоб мене не турбували понапрасу, були досить розслаблюють і в значній мірі єдиними речами, які я міг зробити, аби хоч трохи тримати свій дорослий розум у кайданах. Одним з позитивних побічних ефектів медитації було те, що вона давала мені дуже гостре відчуття чакривки в мене. І навколо мене.
В більшості художніх робіт, коли персонажі медитують - вони "розкриють свій потенціал". Вони відкривають приховану надсилу, яка у них завжди була, але з певних причин була замкнена. Хоча це було надзвичайно привабливо для мене, як для хлопця, який більш-менш знаходиться у дуже небезпечному світі і в даний час повністю залежав від інших людей, я знаю, що насправді це не так. Це не працювало в моєму світі, і не думаю, що спрацює у цьому.
Але головна причина, чому я це робив, полягала в тому, що під час медитації я змусив свій мозок перебувати у стані сну і дозволяє йому обробляти інформацію, зберігати її та правильно структурувати. Те, що було безцінним для багатьох речей, як - от подолання емоційних травм.
І це те, чого тепер у мене було хоч відбавляй.
Я медитую.
Я один зі всесвіту.
У всьому є свій сенс.
Я - господар своєї сутності.
Мій вибір - це тільки мій власний вибір.
Я дуже голодний.
Блііїіійські.
------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--
Минали місяці. Зрештою мені не потрібно було медитувати так багато, як раніше, бо мої почуття розвивалися по тихій ниві. З якоїсь дивної причини люди навколо мене говорили англійською, що відповідало ігровій логіці, але не мало ніякого сенсу.
На щастя, майже відсутність координації моєї мови та рота, плюс брак зубів, дуже ускладнило спілкування зі мною. Тому що, а якщо б я зацікавився КОРЕНЬ? У такому віці? Було б дуже погано. Я маю на увазі, що це могло б принести тонну досвіду, якщо в цій довбаній грі є щось подібне, але я хотів би розважитися, граючись у цю гру, а не пафосно перемагати в біль і страждання.
Якщо в даний момент Корень взагалі існує. Я навіть, поки не знаю, де, і коли перебуваю.
Так що зараз я витрачав час, щоб розмахувати руками, намагаючись наростити м'язи швидше, ніж це робили нормальні діти, але не наносячи при цьому непошкодженої шкоди і не затримуючи свій ріст. Я медитував, тому що так легше не злитися на те, що я не міг робити нічого крім цього.
Я був дуже віддаленою дитиною.
Зрештою, ставши ще трохи старшим, я зрозумів, що не вдома з люблячими батьками. Насправді я був у притулку, де було багато інших дітей. Жінка, яка годувала мене насправді була годувальником, а не моєю біологічною матір'ю.
У певному сенсі, це змусило мене почуватися краще, але це також допомогло мені відчути себе трохи ніяково. Насправді... Мені не подобається думати про це. Мене нагодували, і все. Більше сказати нічого.
Зрештою я зміг сісти сам. Ще більш вражаючим було те, що я зміг почати повзти! Ура! Подивіться на мене, я стаю мобільним і все таке! Я просто найкрасивіший малюк у світі. Життя в притулку теж було не таким вже поганим. Звичайно, я не дуже багато спілкувався з іншими дітьми, але нічого не міг вдіяти із цією різницею у розумовому розвитку. Хоча вони й були чарівні.
------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--
Домогосподарка прибиральниця була старшою жінкою, але не видала свого віку нічого крім шкіри. Вона поводилася як людина, яка все ще була в розквіті сил, що означало, ніби вона могла бути шинобі.
Це означало, що спроба втекти від неї, коли вона з якоїсь причини прийшла за тобою, була безнадійною. Не зрозумійте мене неправильно, вона була досить мила, але у мене був пунктик щодо того, щоб мене несли. Я міг би носити інших без особливих проблем (ні, я не можу), але мені не дуже подобалося саме мене.
Отже, вона підняла мене з ліжечка, символічні спроби вивернутися припинились, як тільки я віддалився від ліжка. Навіть я знаю, що нещасні випадки трапляються. Вона несе мене ніжно і лагідно. Фу, в один прекрасний день мене від неї знудить.
Вона кладе мене на ігровий майданчик, де всі діти разом зі мною граються з різними іграшками. Фальшиві, безпечні для дітей кунаї, я думаю, були моїми улюбленими іграшками. Я завжди сміявся коли їх бачив. Я оглянув місцевість довкола і побачив товсту дитячу книжку, що лежала неподалік.
Да ладно.
Я швидко підповз до неї і виявив, що це дійсно була книга S. P. Е. С. I. А. L, начебто переміщена прямо з Fallout 3. Єдина відмінність полягала в тому, що на картині був протектор Шинобі. Символ сховища.
Ну, це підтверджує, що я не зійшов з розуму, і це по суті - гра. Швидше за все. Перш за все я відкрив книжку. Сила, Возвага, Виносливість, Харизма, Інтеллект, Локкість, Удача - все це було тут! Гаразд, Харизму може бути хороша, якщо вона дає бонуси моїм товаришам по команді, але до біса моїх товаришів за командою.
Я впевнений, що Хокаґе, де б він зараз не був готовий відшлімати дитину, і цією дитиною був я. Добре. До біса і його теж.
У будь-якому випадку. Цю книжку було оформлено для дитини. На лівій сторінці було описано атрибут, з цифрою 5, окаймленною стрілками із символами + і - всередині. Праворуч було показано зображення атрибута, який переглядався. Хлопчик, що підіймає масивну вагу, або хлопчик, який сидить в бібліотеці і вивчає якусь книгу чи мій особистий фаворит: шлях хлопчика перетинає чорна кішка і ось-ось на нього впаде навкальня. У Fallout дуже любили іронію. Наприкінці була сторінка, де можна було змінити кожну з характеристик.
Дивлячись на неї, я розривався між двома шляхами до божественності. Я розривався між тим, щоб вкласти мої п'ять нерозпізнаних очок у Інтеллект і вивчити нові навички, набагато раніше, або додати свої окуляри до Удачу і дозволити самій всесвіту засипати мене подарунками та любов'ю, і щоб вона вбила моїх ворогів в комедійній манері.
Ей я не хочу бути тупим, так що всі мої окуляри пішли саме в Інтелект. Тепер мені просто потрібно вирішити, що робити з Харизмою. З одного боку, граючи, я розподілив усі свої окуляри. Я ніколи не вкладав їх у Удачу, але тепер я серйозно думав про це.
Бачте, з одного боку, це майже напевно гарантує мені ідеальні перемоги у всьому. Азартні ігри стануть для мене лише розвагою. Гроші. Багато грошей. З іншого боку... Харизму змусить людей ставитися до мене добре. А я хотів сподобатися людям. У цьому світі були дійсно класні люди, з якими я хотів би подружитися. Можливо, Саске не дасть йому свернути на його згубний шлях і вправити йому мізки. Подарувати Наруто друга... Може бути, багато друзів. Висока харизма персонажа зі 100% мовними навичками може покласти край гонінню на нього. Я не знаю, як ці характеристики впливають на загальний ігровий процес. Можливо, вони просто впливають на навички, як у Fallout 3 або можуть впливати на все.
Але якщо це так, і Удача працює також як у Нью-Вегасі? Вона стає найважливішою характеристикою гри. Без питань. А 10-ка в Інтеллекті - це лише моє особисте схвалення і я не збираюся від цього відмовитися.
Тому я вагався прочитав усі окуляри з Харизму, понизивши її до жалюгідної 1 і підняв свою Удачу до 9. Я ненадовго задумаюсь над тим, щоб взяти одну штуко з інтелекту і вкласти його у щастя, але подумавши покинув цю ідею. Знову ж таки, особисті вподобання. Я натиснув мізинцем на чорну кнопку з написом "готово", і раптом, ОГО, я ПОЧУВИВ СЕБЯ Страдно, коли тепле, гаряче відчуття обмило мене особливо в моїй голові, і я відчув, що стаю ... Розумніше.
Вау.
Добре. Що ж, сподіваюся, я справлюся зі своєю новознайденою соціальною незручністю.
Я планував підняти свою Харизму пізніше, якщо мені це знадобиться через те, що з однією єдиною в цій характеристикі мені буде некомфортно.
Вперше за довгий час у вухах в мене з’явився гострий звук касового апарату. У моїх очах з'явилися зелені числа, +100, з невеликим лічильником під ними, демонструючи прогрес від рівня 1 до рівні 2. Решта дітей сміялися, тому що моя перелякана реакція була мабуть кумедною. Через хвилину до них приєдналися дорослі.
... Цікаво, як довго мені доведеться чекати, поки я зможу взяти хоча б один перк.