- Потиснула плечима Батшеда.
Поттер не зрозумів.
« Ти не знаєш? » — здивовано похитнулася жінка, не очікуючи такого.
« Знаєш що?
"- О..." - обличчя Бабблінг пом'якшилося, і вона ледве втрималася, щоб не вирубатися вголос. Професор знала, що він не дуже багато знає про цей чарівний світ. Але я думала, ніби хлопець принаймні знав чому він відомий і взагалі той факт, який є знаменитим. "Я думала, ти знаєш ... Дай мені секунду. Добре, дозволь пояснити мені, ні, це занадто довго, дозвольте мені підвести підсумки."
— Принцеса-невіста?" - хмикнув Гаррі, піднявши брову, дізнаючись цитату.
- Що? Це чудовий фільм. Неважно. Загалом, коли ти був дитиною, то жив зі своїми батьками, Джеймсом і Лілі Поттер".
« Їх звали Джеймс і Лілі? » — побив її Гаррі.
— Ти не знаєш їхніх імен?" - Батшеда розійшла рот від здивування.
« Мої родичі про них мало говорять », — Поттер сказав тоном, який натякав: "Продовжуй", і на щастя, Батшеда зрозуміла це.
« У будь-якому разі, одного дня поганий чарівник прийшов за ними. Він убив їх, але потім наткнувся на тебе. що цей чарівник був настільки небезпечний, що люди боялися навіть вимовляти його ім'я. Вони називали його "то-когось-нельозно" або самі знаєте хто".
Як його справжнє ім'я?
"О чорт, ти змушуєш мене це сказати. Я скажу це тільки один раз, так що запам'ятай і не перепитуй, його звуть "Волдеморт".
- Так, це хлопчик.
« Так, але не говори це ім'я вголос. Ще до твого народження йшла війна між силами сам-знаєш-кого і всіма іншими. Але потім, коли він спробував вбити тебе, щось сталося, я не знаю точно, що саме, але, очевидно, заклинання, яке він використовував, дало зворотній ефект і вбило його. Ось чому ти відомий, і ось чому тебе називають хлопчиком-який-вижив, тому що ти не тільки переміг цього непереможного чарівника в дитинстві, але й пережив заклинання, яке ніхто ніколи не переживав. Гаррі?" - запитала вона, раптово помітивши, що він напружений.
Перед тим як Поттер підняв руку і почав сердито шипіти на зап'яссті, де вона знала, була зміїна голова. Через кілька хвилин хлопчик заспокоївся і зробив декілька глибоких вдихів.
"Вибачте." - вибачився він, роблячи уявну замітку сказати Дурслам, як він радий, що вони повідомили йому, ніби його батьки були п'яницями, які загинули в автокатастрофі. Гаррі вирішив поки що припинити думати про своїх батьків і подумати, як тільки він заспокоїться. "Ви сказали про закляття, яке?"
- Батшеда закусила губу, не бажаючи говорити про це. « Це було прокляття, яке вбиває."
« Вбивче прокляття? »
"Так, і робить саме те, що сказано в його назві." - кивнула Бабблінг. « Це заборонене закляття, миттєвого вбивства, одне з найгірших, яке використовують тільки найжорстокіші темні чарівники і відьми. Якщо ти колись використаєш їх, - незалежно від твого віку - тебе відправлять до в'язниці на все життя." - вона помовчала, перш ніж завантажити головою. « Але годі про це, давай почнемо твої покупки." - сказала вона перед тим як сунутися до цегли напроти Дірявого Котла.
Професор постукала паличкою по кількох цеглинах, і через мить вони почали рухатися, а Гаррі злегка відвисла щелепа, коли він побачив Косою провулок. - Батшеда посміхнулася, перш ніж м'яко підштовхнуло його вперед.
Поттер не міг утриматися, щоб не озирнутись навколо, місце було заповнене відьмами і чарівниками, а також різними тваринами, починаючи від кажанів, закінчуючи жабами та совами. Дорослі розмовляли, діти бігали. Скрізь продавалися різні магічні товари, у тому числі літаючі метили.
« Добре, спочатку ми підемо в банк Грінготтс. Зазвичай саме там ці чарівні сім'ї зберігають більшу частину своїх грошей, і я думаю, що твої мати та батько залишили тобі досить велику суму. Професор Дамбльдор, директор Хогвортсу, дав мені ключ від твого сейфа."
« Зачекай, а звідки у директора мій ключ? » — запитав Гаррі.
- Батшеда нахмурилась, бо не подумала про це... "- Не впевнена. Можливо, батьки дали його йому. Я можу запитати пізніше і потім дати тобі відповідь." - вона додала останню частину, сподіваючись, що хлопчик не розсердиться і не "пристрелить посильного". На щастя для неї, він тільки кивнув, хоча і виглядав дуже задумливим. « А тепер, перш ніж ми поїдемо до Грінготтсу, я повинна попередити тебе про те, що їм керують гобліни".
« Гобліни?" - відлучений Поттер віщування, чи правильно він почув.
Так. коли вони зупинились перед білим будинком, який виявилися банком "Грінготтс". « Дуже розумні, але не найприємніші істоти. Багато дітей намагаються поводитися з ними мило, але не раджу. Коли спілкуєшся з ними, будь чесним і коротко говори, але по суті. Не думайте, що ви занадто ввічливі. Ти розумієш, про що я говорю?"
"О, так.
- Коли вони підійшли до входу, Гаррі побачив кілька цікавих рядків на дверях.
Заходь, незнайомець, але не забудь,
Що пожадливість грішна,
Хто не любить працювати, але любить брати.
Дорого платить, і це треба знати.
Якщо прийшов за чужим ти сюди,
Звідси тобі ніколи не піти!
Гаррі не міг уникнути думки, що ймовірно є простіші способи сказати "не граб'ю нас". Вони увійшли в банк і вирушили до головного касиру. Гобліни були дуже цікавими істотами, і здебільшого походили на маленьких людей, але жоден з них не був вищим від грудей Гаррі. У них були довгі пальці з нігтями, загострений витягнутий ніс і пара засмаглених вух. Зуби виглядали досить гострими і схожими на кінчики кинджалів.
"Я отримав листа від професора Дамбльдора про само-знати-що у захисті самих себе, знаєте-каком." - перемагав величезний чоловік перед ними.
« Хаґрід? — здивувалася Батшеда.
"А?" - здоровяк обернувся, і Гаррі з усіх сил намагався не розтягнути рота. Чоловік перед ним був, мабуть, найбільшою людиною, яку він коли-небудь бачив. У нього була велика чорна борода і довгі такого ж кольору волосся до плечей. Якщо б не добра усмішка, Поттер хвилювався би набагато більше при вигляді нього. - Привіт, професоре.
« Хаґрід, що ти тут робиш?
« Виконую деяку роботу для професора Дамбльдора,» - гордо відповів чоловік. "А як щодо тебе."
Я просто збираю нового учня в Хогвортс.
- Хаґрід подивився на Гаррі, а потім у нього з'явилася виразна усмішка. « Гаррі? Це ти? Боже мій, я не бачив тебе з тих пір, як ти був дитиною."
« Ви знали мене дитиною? » — здивувався хлопчик.
"Так, ми зустрічалися кілька разів".
Один з гоблінів підійшов до Хаґріда. - Покликав його, перш ніж розвернутися і піти, не чекаючи на те, чи йде клієнт за ним слідом.
« Побачимося пізніше, не соромся зазирнути до мене, коли дійдеш до Хогвортса." - попрощався Хаґрід, перш ніж піти за супроводжуючим.
« Чим Грінготт може вам допомогти?" — звернув на них увагу гоблін-кассір за високій стійкості.
- Містер Гаррі Поттер хоче зняти гроші.
А пан Поттер має ключ?
Професор дала ключ гобліну, який уважно оглянув його з усіх боків і навіть обнюхав.
https://literna.net/uk/books/410-svitlo-pohlinene-tmoyu-zavershen