Гаррі подивився на жінку перед собою, зазначивши, що вона досить красива, зі світло-коричневою шкірою, шоколадно-карами очима, і чорним волоссям, зібрані в пучок. Одяг складався з чорних елегантних туфель, колготок і сірої спідниці. Поттер вважає, що гість трохи нервувався.
Пане Поттер?
"- Так," - кивнув хлопчик. - Ви з Хогвортсу?
« Так. Я професор Батшеда Бабблінг, викладаю стародавні руни в Хогвортссі."
« Давні руни?
« Саме так, це форма письма, яку відьми і чарівники використовували сотні років тому. У моєму класі я навчаю багатьох речей, як читати руни і яким чином ними користуватися."
Якщо я поступлю, то зможу вивчати їх?
« Взагалі-то не на першому курсі." — заперечила професор. "-В кінці другого курсу вам буде дано кілька додаткових речей на вибір, стародавні руни - один з варіантів, з яких ти можеш вибрати."
"- О." - пробурмотів Гаррі і похитав головою. "Вибачте, я повинен був вас запросити." - він ступив в сторону, щоб жінка могла увійти.
Професор усміхнулася йому, коли увійшла і хлопчик зачинив за нею двері. Батшеда озирнула досить нудну кімнату і помітила купу фотографій, але жодної з них не було самого Гаррі. « Де твоя сім'я? » — запитала вона.
- Дурслі дійсно поїхав відвідати якогось ділового партнера Вернона. « Але не хвилюйтеся, вони знають, що до мене мають прийти." - Гаррі збрехав, він скоріше сподівався здивувати своїх родичів раптовим появою відьми або чарівника, але на жаль, не вийшло. Тож ви тут, щоб пояснити і поговорити зі мною про Хогвортс?
- Батшеда замовкла, коли почула шиплячий звук. Що це було?
Коли вона побачила чорну змію і смарагдовими очима, що зісковзнула в кімнату, ахнула, схопившись із дивана, витягаючи паличку. Жінка вже збиралася вимовити заклинання, коли побачила Поттер підвівся, спокійно підійшов до змія, і не встиг вона сказати йому про небезпеку, як хлопчик опустився на коліна і підняв плазуюче, поклавши собі на плечі.
« О, це Джет." — посміхнувся Гаррі, вказуючи на змію, яка зашивала у відповідь. - Він каже "привіт" — перекладає хлопчик. « О, а може ви можете його розуміти? Я ніколи не зустрічав нікого, хто б міг говорити зі зміями".
« Ти можеш розмовляти зі зміями?" — повільно запитала Батшеда, ніби не могла повірити в те, що почула.
***** * $xa = aull by + 0}
Перемігши шок від того, що Гаррі Поттер, хлопчик-вижив, мав змія з усіх можливих пітанців, Батшеда привела його до Косою провулок після кількох хвилин, переконаючи її, ніби його родичі не будуть проти і повернуться додому набагато пізніше. Але перш ніж вони пішли за покупками, Гаррі обговорив правило, згідно з яким йому дозволялося брати в Хогвортс лише сову, кішку або ропуху як домашню тварину і навідріз відмовився їхати до школи без Джета.
Можлива проблема була швидко вирішена, коли професор наклала на них закляття, яке підтвердилося, що Джет був не просто домашнім тваринам, а насправді "фамільяром", що означало, ніби Гаррі і Джетт були пов'язані. Поттер дуже зрадів, бо був упевнений, що Джета залишиться другом. Змій також був задоволений з тих самих причин, але ще й тому, що вважав, ніби фамільяр набагато кращий за будь-яку тваринку. І це означало, що він пов'язаний з хлопчиком, який стане дуже могутнім чарівником.
Група прибула на Чаінг - Кросс - роуд аппарацією, про яку Батшеда пояснила перед переміщенням. Це було схоже на телепортацію, хоча й не так весело, як здавалося. Гаррі мало не знудило, і йому ледве вдалося уникнути конфузу, в той час як Джет, який ховався під одягом, роздратовано шипів.
Професор вибачився. « Не хвилюйся, перший раз завжди найважчий. Після невеличкої практики ти майже нічого не відчуватимеш."
"- Мені здалося, що все моє тіло прокинули в трубу і швирнули у довільному напрямку." - зізнався Гаррі, пурхнувши головою, щоб прояснити її.
Так, я відчувала те ж саме вперше. Багато людей блює вперше".
"Не уявляю навіть, чому." - сухо з'явив хлопчик, ніж заслужив легкий сміх Бабблінг.
« Ти в порядку, Джет?" — запитав Поттер у змія, який прошипів, що з ним все гаразд.
"- Пошли." - покликала професор. « Я б порадила тримати свого коханця у таємниці".
"Чому?" - хлопець підняв брови.
"Я розповім тобі пізніше, коли всі покупки будуть зроблені." - пообіцяла Батшеда, як вони підійшли до непритягливого темного магазину. « Це бар Дірявий котел. Маггли його не бачать".
Маггли?
« Так називають людей, які не мають магії. Тут знаходиться прохід до Косою провулок." - пояснила жінка, перш ніж вони увійшли всередину. Звичайно, дирявий Котел виглядав краще всередині, ніж зовні. Гаррі озирнувся і побачив, що більшість людей тут були одягнені в мантії різних кольорів. « Дай мені секунду." — попередила професор, перш ніж змахнути палицею над своїм одягом, яка раптово перетворилася в темно-червону мантію.
Поттер не стримався.
Чи не так?
Хлопчик погодився, перш ніж подивитися на свій одяг з простих чорних кросівок, синіх джинс і сіру сорочки під відкритою чорною товстовкою. « Мені теж потрібно переодягнутися? »
- Ні, все нормально. Я спеціально змінювала свій одяг, щоб прийти до тебе додому не привертаючи надмірної уваги."
А, привіт Батшеда. - Принести тобі що-небудь?
Ні, дякую. Сьогодні на мені справи Хогвортса."
"Боже мій." - видихнув чоловік, звернувши увагу на її супутника. - Це ж Гаррі Поттер! Миттєво всі розмови в приміщенні припинилися, коли кожен повернувся подивитися на знаменитість. Тишина тривала лише кілька хвилин, перш ніж всі відвідувачі почали риятися навколо Гаррі у спробі потиснути йому руку, доторкнутися до нього і поговорити з ним.
Баштеда нахмурилась, коли побачила таке роздратування. Так, це був Гаррі Поттер, але йому всього одинадцять років, і дорослі повинні були проявити більше такту та стриманість щодо нього. Вона змінила погляд на Гаррі, який виглядав напруженим, як дошка, і зрозуміла, що він був єдиним, кому це не подобалося більше, ніж їй.
Жінка схопила хлопчика за плечі і швидко вивела його через задню двері, перш ніж він або його змія зірвалися. Вона навіть не розуміла, наскільки це було близько, Джет, який обхопив своєї нижньої половиною біцепс господаря, а його голова лежала на зап'яссті, знаходився всього за кілька секунд від того, щоб атакувати, захищаючи свого друга, якому явно не подобалися всі люди, що оточували його.
« Ти в порядку?" — запитала професор, коли вони вийшли з бару і опинилися у перевулку, який закінчувався тупиком.
- Що це було, чорт візьми? « Чого вони від мене хотіли? »
https://literna.net/uk/books/410-svitlo-pohlinene-tmoyu-zavershen