"Що сталося з цією реліквією в моєму першому житті?"
Вона не пам'ятала, що з нею сталося, але, можливо, це через те що Ґаспар продав її разом із особняком.
Джульєтта згадала про один випадок, коли роздумувала над ключем.
« Коли я була дитиною, мене відрубали за те, що грала з ним без відома батька.»
Маленька Джульєтта подумала, що десь у особняку повинна бути двері, які міг відкрити цей ключ.
Вона підходила до кожної кімнати з цим ключем, намагаючись знайти потрібні двері.
Вона подумала, що причина була дуже проста.
Оскільки цьому ключі було 300 років, а палац Монтегю — перший імператор. Вона також мала триста років і думала, що між ними існує зв’язок.
Однак, хоч би скільки разів вона обходилася особняком, їй так і не вдалося знайти двері, які можна було б відкрити цим ключем.
Коли Джульєтта розповіла цю історію батькові, він розсміявся і сказав:
- Можливо, він був зроблений не для того, щоб відкрити двері.
- А що ж тоді він відкриває, якщо не двері?
Для чого ж зроблений цей ключ?
- Вибач, але навіть я не знаю, що він повинен відкрити.
Граф Монтегю м'яко посміхнувся і знову заговорив.
- Тепер він твій. Я впевнений, що ти знайдеш йому застосування.
***
Але, оскільки наступного дня мав відбутися літній бал і Джульєтта, та її батько, зовсім забули про ключ.
І все через "Прелісний Блакитний Колокольчик".
Це було офіційне ім'я літнього балету, хоча його частіше називали просто « дзвіночками». Він вважався святковим днем і стояв в одному ряді з такими великими подіями, як новоденний бал під час зимових свят та весняний башт дебютантів.
Але, порівняно з новорічним балом, на якому в обов'язковому порядку була присутня імператорська сім"я, розп "колечиків" влітку були менш офіційними.
Усі присутні на ньому могли бути досконалими чоловіками й жінками. Так само під час цього святкування всі гості повинні були дарувати маленький букет дзвіночок комусь з гостей, потім за підсумку, людина, яка отримала найбільше букетів ставав фаворитом цього бала і йому урочисто несли вінок із дзвоників, після чого він міг загадати бажання, і гості мали виконати його.
Завдяки цьому унікальному правилу цей вечір став популярним серед молодих самотніх чоловіків і жінок.
І саме тому слуги цілий день не відходили від Джульєти.
- Ви повинні отримати, будь-яку ціну, цей вінок з дзвіночків, міс!
- .... Я постараюся.
- Цього недостатньо, міс!
Молоді покоївці, які вклали волосся Джульєтти, намагалися розпалити дух суперництва.
- Все готово!
Вони майстерно прикрасили довге каштанове волосся Джульєтти білими квітами і маленькими перлинками.
Як Джульєтта і говорила раніше Фатіме, вона одягла сукню своєї матері на бал.
Вишукана сукня, зшитий із світло-блакитного і димчастого шовку, здавалося повітряним та ідеальним підходящим для прохолодної літньої погоди, вигідно підкреслюєчи при цьому тонку талію Джульєтта.
Джульєтті дуже подобалось це плаття.
Її мати, графиня Монтегю, яка спочатку була засмучена рішенням дочки відмовитися від покупки нового одягу, була дуже гордою, дивлячись на своє дитя в цій прекрасній сукні.
А от батько Джульєтта навіть виголосив кілька слів з широкою усмішкою на губах, коли побачив доньку.
« Ти виглядаєш, як прекрасна фея.»
Екіпаж графа прибув до імператорського палацу саме перед початком балу.
Коли Джульєтта вийшла з карети, то відчула на своїй шкірі прохолодне нічне повітря.
Оскільки дрес-код для цього бала був відносно вільним, навколо було безліч розкішних одягнених людей в химерні костюми.
Крім того, було досить багато гостей, які носили маски, як на балу-маскараді.
Але найбільше Джульєтті подобалося м’яке освітлення, засноване на всьому бенкетному залі, і вази, як маленькі, так і великі, з блакитними дзвіночками.
Коли Джульєтта зайшла в банкетний зал, вона відразу побачила яскраво-розову сукню.
- Фатіма!
- А? ...Джульєтта?
Фатіма була дуже здивована, коли побачила Джульєтту і почала оглядати її з ніг до голови.
Джульєтта, тим часом, думала про те, що не змарнувала своєї радості на балі, оскільки він сподобався їй більше, ніж вона вважала.
І чомусь їй здавалося, що вечір пройде гладко.
- Сьогодні до нас прибув дуже важливий гість, якого ми хотіли б вам представити!
Так було до того моменту, коли чоловік, який був особистим слугою імператриці, не вийшов вперед з зухвалим виглядом.
Стук-тук.
Він звернув увагу усіх присутніх на себе, поклавши срібною ложкою за келихом і після того представив важливого гостя в банкітний зал.
- Герцог Карлайл!
Бах!
У наступну мить келих з шампанським в руці Джульєтта впав на підлогу і розбився друзки...
***
- Ох...
- З тобою все гаразд, Джульєтта?
- Ви в порядку? Ви не поранилися?
Незабаром підбігли перелякані слуги і почали поспішно прибирати уламки скла.
- Мені дуже шкода. Він вислизнув з моєї руки.
Джульєтта винна і вибачилася.
У неї не вистачало сміливості знову підняти голову.
Миттєвість назад, в той момент, коли він тільки що увійшов у банківський зал, очі Леннокса Карлайла і її зустрілися. Хоча це було лише на мить.
Чорне волосся і криваво-червоні очі.
Молодий герцог з півночі виглядав саме так, як вона пам'ятала.
"Ні, він виглядав...чути більш молодо?"
Джульєтта не могла знову підняти голову.
Однак, цього миттєвості їй було достатньо, щоб дізнатися його. Вона ніколи б не могла забути обличчя людини, яка вбила її.
Джульєтта поспішно почала пробиратися в найвіддаленіший кут залу через танцюючих гостей, щоб уникнути зустрічі з ним.
Тим часом герцог, який привернув увагу гостей, не зводив очей зі слуги імператриці.
- Ваша Светлость, дозвольте мені пояснити вам правила цього балу...
Було дуже прикро спостерігати за слугою, який, згідно з наказом імператриці, пояснював правила Ленноксу тремтячи всім тілом.
- Цей букет...
Після того як слуга дав йому довге пояснення, він поклав у руку маленький букет.
- І що мені з цим робити?
Герцог Карлайл, який, здавалося, зовсім не слухав слугу, поставив питання зі сумним видом.
Джульєтта трохи заспокоїлась, спостерігаючи за ним здалека.
- .... Вікімо, я занадто гостро відреагувала.
Хоч непримітні червоні очі, в яких немає емоцій, лише на мить зупинились, Джульєтта відразу відчула непереборне бажання втекти з залу.
"Але цього не може бути."
За її спогадами, герцог Карлайл завжди з’являвся в столиці тільки на новорічному бенкеті.
З цієї причини Джульєтта уникала повторного перегляду нового балету, щоб не зіткнутися з ним.
Чому? Чому це змінилося?
Що вона зробила, аби викликати ефект метелика?
- З тобою все гаразд, Джульєтта? Ти виглядаєш дуже блідою.
- Все в порядке. Мені потрібно вийти на одну хвилину ... Вибач.
Джульєтта вибачилася перед своїм нареченим, який щойно підійшов до неї і поспішно вийшла на вулицю.
Вона навіть не стала придумувати переконливі виправдання, відчуваючи, що якщо залишиться там і далі, то впаде в свідомість через запаморочливого хвилювання.
Але, як тільки Джульєтта вийшла на вулицю, в полі її зору потрапила знайома карета.
- Тату?
- Джульєтта....
Це була карета її сім'ї з символом графу Монтегю на дверях.
Її батьки і слуга з їхнього особняка стояли перед нею.
- Що відбувається, тату? Ми виїжджаємо?
- Джульєтта, будь ласка, залишайся тут.
- Міс, у будинок пробрався злодій! - Сказав слуга збудженим голосом мало не плачучи, однак він миттєво заткнувся, побачивши гнівний погляд графа Монтегю, яким той подарував його.
Коли Джульєтта почула його слова, то подумала, що це чудовий привід залишити бал.
- Я зв'язався зі столичною вартою, тому вони скоро будуть тут. Тобі нема про що турбуватися.
- Я поїду з вами.
Будь-який привід, щоб вибратися з цього місця, був хороший.
Граф Монтегю відкрив було рот, як ніби хотів сказати щось ще, але перш ніж він встиг зробити це, Джульєтта вже застрибнула в карету.
Яскраві зорі, які ще недавно мерехтіли в небі, тепер не були видимі. Нічне небо, що нависало над ним, заволокли темні хмари.
Зрештою, коли батько і мати Джульєтти теж сіли в карету, вони поїхали геть з імператорського палацу.
Через деякий час вони в’їхали на вузьку дорогу, яка пролягала через ліс у передмісті столиці.
- Хто-небудь постраждав? - Дуже м'яко запитала Ліліан, графиня Монтегю.
- Не можу сказати. Як тільки ми дістанемося до особняка, то займемось пораненими...
Це сталося в той самий момент.
Гуркот!
Кінь голосно заіржавіла і встала на диби.
Джульєтта не зрозуміла, що сталося, і спробувала виглянути у вікно.
Спалах!
Але в наступну секунду стався сильний поштовх, і Джульєтта втратила рівновагу, після чого відчула важкий біль, як від удару по голові.
А потім у неї потемніло в очах...