- Саме тому ти так раптово попросила мене розлучитися з тобою?
Перед тим як Джульєтта встиг відповісти, Леннокс грубо схопив її за плечі, а його губи скривилися в зловісній ухмилці.
- Ти не хотіла, щоб тебе спіймали коли ти намагалася втекти з моєю дитиною, чи не так? Ти хотіла вкрасти його у мене?
- ....Так ось чому ви пішли за мною?
Його обличчя зазнало такого жорстокого зауваження.
Ось значить, як. Ну, звичайно, іншого не слід було очікувати від нього.
Джульєтта відчула себе справжньою ідіоткою, оскільки, хоч і на мить, але вона переповнилася надією і очікувала від нього цілком інших слів, які їй так хотілося почути весь той час, що вона була з ним.
Якого біса я взагалі від нього чогось чекала?
Вона сміялася над собою.
- Невже ви думаєте, що я посміла б вкрасти дитя з дорогоцінною кров'ю герцога?
Вона знала, яке значення мають кровні узи для людини на ім’я Леннокс Карлайл.
Це були не хто інший, як жадібні родичі, які кинули молодого спадкоємця у найсуворіше військо.
Джульєтте раптом стало цікаво.
Як він зреагував би, коли б вона сказала йому, що носить його дитину під серцем?
Її б забрали і « обробляли» так само, як та жінка, яка колись привела до нього його дитину?
Але, по-перше, Леннокс Карлайл ніколи не цікавився чи буде у нього спадкоємець або ні.
І саме тому він волів легені, короткі відносини, замість того, щоб вступити в законний шлюб.
Однак очевидно, що до нього приходило досить багато жінок з дітьми, які заявляли, ніби вони є однією кров'ю із герцогом Карлайлом.
Усі в імперії добре знали, що герцогів народжували діти з червоними очима і чорним волоссям.
Але ніхто з них не знав, що сталося з дітьми та жінками, які прийшли до герцога.
Деякі люди навіть відкрито заявляли, що підступна і вивертлива Джульєтта Монтегю повинна була позбавитися від його дітей.
Однак вони, звичайно ж, помилялися, оскільки Джульєтта сама не знала, що з ними сталося. Навпаки, вона ще більше цікавилась життям своїх дітей.
- Ні, я нічого не крала у вас. - Спокійно відповіла Джульєтта, безпорадно опустивши голову.
Однак подальші слова принесли їй ще більше смутку.
- Тоді що ж ти хотіла зробити з цим виродком? - Запитав Леннокс з саркастичною посмішкою на губах, глузливим тоном.
- Леннокс!
Обличчя Джульєтти спалахнуло від образи.
Джульєтта на мить прикусила губу, бажаючи тільки одного, щоб він не помітив, як сльози виступили у неї на очах.
Але цього не вистачало, щоб придушити хвилювання.
-Джульєтта?
- Відпустіть мене.
Схоже її коханець розсердився набагато сильніше, ніж вона очікувала, через те, що вона втекла, не сказавши ні слова.
Але чому він так поводиться?
Він ніколи не був людиною, яка могла полюбити когось і, відчувати занепокоєння через те, що міг втратити цього чоловіка, тому що для нього це не було чимось істотним. Його цікавило лише його робота.
« З цієї причини я не могла дозволити собі бути такою наївною, щоб прийняти його ставлення до кохання.»
Можливо, ця ситуація більше схожа на те, як якби вона була собакою, яку він довго виховав, а вона раптом зсміялася і втекла з поводка.
Це радше є розчаруванням через втрату або незадоволення, що стільки його часу було витрачено на порожнече, але не любов і прихильність.
Але навіть якщо це так, і Джульєтта дійсно засмутила його, то не була поважною причиною на гнів чоловіка, щоб він міг дозволити собі так з нею поводитися.
Джульєтта перебувала зараз в глибокому розпачі, більше ніж будь-коли. Вона ж залишалася з ним протягом семи років, і тепер все чого вона була гідна, це ось цього ...?
Проте, вона не думала, що Леннокс був тим хто буде в змозі зрозуміти це...
- Добре, я тобі повірю.
Але в той момент, коли вона стояла ледь, стримуючи сльози, чоловік, який дивився на неї зверху вниз дивним поглядом, несподівано сказав:
- Але тоді ти повинна повернутися до мене. Одруження або щось ще, я дам тобі все, що ти хочеш.
Вираз обличчя Джульєтти раптово став безсердечним.
- Що ви щойно сказали?
- Чорт забирай, я зроблю все що ти захочеш, будь то шлюб або гра в сім'ю.
Хоча голос Леннокса, коли він повторив свої слова, був абсолютно спокійним, він відчував, що його нерви напружені до межі, а в грудях з'явилося якесь щемить почуття втрати.
- Так що повернися зі мною.
« Прошу повернися.»
Чоловік зробив крок до неї і притиснув її до своєї грудей так ніжно, як ніколи раніше.
Леннокс настільки хвилювався, що навіть не помітив, як вперше в житті попросив жінку повернутися до нього.
Він був відлучений від храму, і якщо тепер він вирішив одружитися те, навколо весілля підніметься велика шуміха.
Але хіба має це зараз якесь значення?
Якщо вони добровільно не погоджуються з цим, то це означатиме війну.
Все ж він був герцогом північних територій з непереможною армією. Навіть імператор не може підкорити Північ, так що тоді зможе протистояти йому храм?
Він не вірив у Бога. І вже тим більше не вірив у глупоту про Божих слуг.
Так що все це неважливо, якщо Джульєтта не зможе втекти від нього.
Як тільки він дійшов такого висновку, все знову стало на свої місця.
- ....Брак?
- Абсолютно вірно.
Але Джульєтта не усміхалася від радості чи здивування, вона навіть не розплакалась. Незважаючи на те, що він тільки-но запропонував їй місце пані Півночі, якого бажали багато жінок до неї.
Чомусь вона подивилася на Леннокса порожніми очима.
- А як же дитина?
- Роби, як хочеш.
Леннокс нервово провів рукою по своїх чорних волосах.
Це була не дуже-то заманлива перспектива для проклятої людини, дати продовження своєму роду з такою кров'ю. Крім того, діти дратують і відволікають. Але він думав, що будь ця дитина була б такою ж терпимою.
Леннокс задумливо подивився на Джульєтта, яка все ще стояла нерухомо, наче була шокована.
Якби у них була дитина, вона б ніколи більше не спробувала втекти від нього.
Джульєтта була уразлива і слабка, як дуже мала тваринка.
Це порівняння прийшло йому на думку лише під впливом моменту, але він відчув, як їм заволоділа дивна туга, коли він подумав про це.
- Справді, до самого кінця...
Червоні, як пелюстки троянди, губи Джульєтта широко розкрилися.
- Ви будете жорстокі.
- ... Що?
- Як далеко ви можете зайти, щоб зробити людину нещасним?
- Жесток?
На короткий момент Леннокс подумав, що він почувся.
Лише день тому вона ніжно притискалася до його грудей і була настільки ніжною, наче теплий весняний вітерок, а потім через пів дня саме вона холоднокровно обдурила його і втекла.
Тим, хто відпустила його руку і залишила його позаду була саме Джульєтта Монтегю.
Кого ж з них двох, тоді можна назвати жорстоким?
Леннокс вже розкрив губи, щоб заперечити, але він так і не зміг цього сказати.
- Джульєтта?
Джульєтта стояла мовчки, поки сльози текли по її щоках, але вираз її обличчя залишався незмінним.
Це виглядало так, ніби людина знаходилась на межі своїх можливостей, подолав його. Або, як прозорі краплі води, що стікали по склі переповненого келиха.
Джульєтта плакала беззвучно.
Він знав, що це не були сльози радості, які мала відчувати жінка, коли їй запропонували.
Леннокс, вражений її реакцією, розгубився і дивився на неї.
- Що буде, якщо я повернуся? - Пробурмотала Джульєтта байдужим голосом.
- Про що ти?
- Що зміниться між нами, якщо я зараз повернуся з вами?
- Змінено?
Очі Леннокса зумовилися від цього несподіваного питання.
Джульєтта ніколи не питала і не просила в нього такого.
Майбутнє невизначене і неоднозначний.
Але це не має значення. Він не хотів, щоб вона ставала іншою.
Джульєтта Монтегю, яку знав Леннокс - це дівчина з гладкою і ніжною шкірою, солодкими губами, тремтячи довгими віями та ямочками на щоках.
І Леннокс вважав, що цього йому достатньо.
Джульєтта ніколи не просила в нього любові, а також не скаржилася і не змушувала його робити те, чого він не хотів.
- Нічого.
Їхні стосунки не зміняться.
І це було те, чого він хотів.
Джульєтта Монтегю як і раніше залишиться його коханою, і вони просто повернуться в резиденцію у своїх північних землях.
Будь то, шлюб чи дитина, він повинен був підготувати більш міцну клітину щоб запобігти втечу Джульєтти, якщо вона знову вирішить це зробити, але всі проблеми будуть вирішені в будь-якому випадку.
Прямо зараз, якщо вона просто кивне головою ...
- Леннокс Карлайл.
Але Джульєтта не кивнула.
- Я хочу зупинитися прямо зараз.
-Джульєтта?
- Я більше не люблю вас, Ваша Величносте.
Якщо все залишиться як є, це означає їй завжди доведеться боятися бути викиненою.
- Я втомилася від цього.
У цей момент на платформу з гучним шумом в'їхав поїзд.
- Ваша Светлость.
Джульєтта похитала головою і вперлася руками у груди чоловіка, який тримав її, після чого з силою відштовхнула його.
- Я знаю. Десь у цьому світі є жінка, яка навчиться смирення і встане поруч з таким чоловіком, як ви, на коліна.
Трепетання.
Раптом з’явилося багато блакитних метеликів, крила яких мерехтіли так яскраво, як сніг під місячним світлом, перш ніж він інстинктивно дістався Джульєтти.
Стайка голубих метеликів, що пурхали спочатку над її спідницею, поступово піднялася вище і незабаром закрила все вгору.
Очі Леннокса не бачили нічого крім них, це виглядало так, як ніби вони не збиралися дозволяти чомусь наближатися до неї.
Тим часом жінка повернулася до поїзда, який зупинився біля неї, і підійшла до нього.
- Але це точно буду не я. - Сказала вона, обернувшись.
Губи Джульєтта повільно розтягнулися в чарівному усмішку, коли вона подивилася в очі застиглу чоловікові.
- Коли я сказала, що нічого не крала у вас, це не було брехнею.
Джульєтта інстинктивно зрозуміла, що тепер у своїх руках тримає « меч ».
Єдиний шанс залишити незгладимий слід на людину, яка завжди залишався байдужою до всього і залишав всіх позаду, був зараз прямо у неї в руках.
Джульєтта рухалась нормально, доторкнулась до свого пустого живота і сказала:
- Бо це не ваша дитина.
Вона дзвонила востаннє.