- Джульєтта?
Але кімната була порожня.
Погляд Леннокса, зосереджений в порожній кімнаті, зупинився на комоді. На ньому лежало намисто, слабо мерехтіло в темряві.
Потім він побачив голубу метелика, що спокійно літає по кімнаті і сяє яскравим світлом.
Коли він побачив метелика Джульєтта, Леннокс відразу зрозумів, що сталося.
Водночас кров у нього в жилах покрилася цією здогадкою.
- Ваша Светлость!
Група лицарів, які з запізненням слідували за ним, зупинилися перед широко відкритими дверима.
Леннокс мовчки взяв з туалетного столика ніж для розрізання паперу.
Шурх.
Ніж, який він тримав у своїй руці, зараз же проколов крила метелика, яка кружляла навпроти дзеркала і прибив її до туалетного столику.
Блакитний метелик швидко замахував крилами, ніби вона була живою істотою.
- Прокляття...
Слуги, які теж поспішаючи пішли за ним, виглядали збентеженими, коли побачили, що кімната порожня.
- Але, мілорде, ми звичайно бачили, як міс виходила з екіпажу, коли повернулася в особняку.
- Так, я точно бачив, як міс піднімалася в цю кімнату на другому поверсі, відразу ж після повернення... О Боже!
У той же час, коли метелик зник, слуги, що знаходилися під впливом ілюзії були звільнені від неї і нарешті з запізненням зрозуміли всю ситуацію.
Вони, мабуть, дійсно бачили, як Джульєтта повернулася додому.
Але з самого початку це була лише магічна хитрість.
Слуги поспішно заткнули роти і тепер спостерігали за обличчям герцога.
Хоча про це часто забували, тому що вона рідко використовувала свій магічний дар, однак Джульєтта Монтегю мала незвичайні здібності.
До того ж вони були елітного рангу.
Але Леннокс, незважаючи на те що його оточувала метушня, зосередився лише на одному моменті.
Він почав думати в абсолютно іншому напрямку.
З яких пір вона стала сильніше?
Джульєтти були відомі йому найкраще.
Візуальна ілюзія, яку надихала демон з іншого світу, змушувала її обранця бачити різні видіння.
Хоча це була рідкісна здатність, все ж вона мала свої обмеження і не дозволила безрозсудно використовувати цього демона.
Наскільки він знав, Джульєтта могла використовувати його тільки на одному-двох об'єктах одночасно.
Джульєтта мала достатньо сили, щоб зачаровувати людей. Але вона також споживала велику кількість манів і обмежувала використання в громадських місцях.
Так що вона могла б легко обдурити кучера, але цього було недостатньо, щоб зачаровувати інших людей, які були в будинку одночасно.
Проте Джульєтта якимось чином досягла цього і змогла втекти від нього.
Висновок був очевидний. Джульєтта просто приховувала від нього свої зростаючі здібності.
Вона відверто посміялася наді мною, посмівши обдурити таким зухвалим способом.
Коли ж ти почала планувати свій біг?
- Нам повідомили, що міс немає в особняку Монтегю.
Дворець тихо доклав, після того як встановив контакт зі зв'язком.
Леннокс безсердечно подивився на дерев’яний комод, де лежало намисто.
Це було саме намисто, яке він подарував сьогодні вранці Джульєтті.
Ця прикраса, яку вона залишила тут на видному місці, мала конкретний сенс.
Крім нього, в витончено обставленій кімнаті так само лежали інші коштовності і розкішні сукні, які він їй дарував за той час, що вони були разом.
Всі ці речі виглядали недоторканими, і людині, яка не знала про те, що вона втекла, на перший погляд могло здаватися, ніби вона тільки відлучилася на час.
Раптом у його думках з’явилося питання.
Навіть якщо їй вдалося обдурити слуг особняка, як вона змогла провести Кейна, який був Майстером меча?
Як їй вдалося обманути очі Кейна?
- Кейн.
- Так.
- Ти щось їв чи пив з Джульєттою?
- А?
Кейн на мить був здивований несподіваним питанням герцога, але потім він згадав про денному чаю.
- Вдень я пив чай з міс ...
- Тебе накачали наркотиками.
Гучний сміх.
Леннокс не зміг утриматися від сміху, коли побачив кумедний вираз обличчя свого гордого підлеглих.
Серед охоронців, яких приставили до Джульєтти, він був єдиним майстром мечника.
І можливості Джульєтти не діяли ні на майстрах меча, ані на верховних священиків.
З цієї причини вона дала наркотичний препарат тому, на кому не могла використати свою метелика. Доза цього препарату допомогла їй обійти цю перешкоду.
До того ж, ескорт приставлений до неї був тільки для забезпечення її безпеки, а не щоб перешкодити їй втекти.
Грубий і прямолінійний Кейн був не з тих, хто любив алкогольні напої, але вона таки знайшла спосіб підібратися до нього.
- Мені дуже шкода. Мені немає виправдання за цю помилку...
Кейн був винний у показі, коли усвідомив ситуацію.
Однак Лєннокс Карлайла був схильний до гніву лише на одну людину.
- Ти, мабуть, була дуже рішуче налаштована.
Звук його тихого зловісного сміху, пролунав в тиші кімнати.
Він більше не запитував себе, чому Джульєтта так зробила.
Він навіть не думав, коли і скільки вона вже планувала це.
Від купівлі сильфіуму, про який вона нічого йому не сказала і так само до приховування того факту, що її вміння у використанні метелика зросли. Все це вона приховала від мене.
З кожною новою догадкою його гнів розпалився дедалі сильніше.
Ніхто з присутніх не смів підняти голови, відчуваючи холодну лють герцога Карлайла.
Через деякий час, стурбований Еліот обережно відкрив рот, не дивлячись на обличчя свого господаря.
- Пане, може мені викликати начальника міської сторожі?
- Ні.
Це не спрацює.
Так само як Джульєтта добре знала його, Леннокс так і знав її.
Вона могла ховатися стільки, скільки їй буде завгодно.
Більше того, сьогодні - день святкування нового року, тому пошуки будуть важкими через натовпи людей зовні, які зібралися подивитися на феєрверки.
Джульєтта, здається, дуже довго планувала цю виставу з втечум. Мабуть, вона дуже ретельно розрахувала і час.
Від’їзд з Півночі до столиці, щоб бути на новорічному бенкеті, є ідеальним.
Тим не менш, Леннокс був впевнений, що вона все ще в столиці.
У цей шалений період можна добре сховатися, але у той самий час не існує достатньо шляхів для втечі.
Хоча це лише питання часу, коли Джульєтта спробує вилізти з столиці.
Він також міг заблокувати всі шляхи з столиці, мобілізувати свої війська, але в такому випадку Джульєтта просто сховається ще глибше.
І якщо вона захоче сховатися, тоді вона може бути втрачена для нього назавжди. Завдяки її здатності не створювати великих проблем, вона може приховувати свої сліди і ховатися скільки їй заманеться.
- Що ж нам робити, Ваша Величносте? - Обережно запитав Еліот.
Леннокс Карлайл підняв голову і подивився на нього.
- Можливо, вона ще не виїхала з столиці.
Леннокс схопив залишене нею намисто.
Коли він стиснув його в руці, каміння торкались мелодійного звуку.
Тоді його губи піднялися, і на обличчі з’явилася кумедна усмішка.
- Я особисто займусь цим. Я обов'язково знайду її.
Він не збирався так просто відпускати Джульєтту. Вона повинна була зрозуміти.
Він теж міг бути досить наполегливим, якщо хотів щось отримати, так само, як і вона.
- Я знайду її будь-яким способом. Не має значення брудні вони чи ні. Важливо лише одне. Жодна волосинка на її голові не мусить постраждати, вона повинна бути в ідеальному стані.
Він ні за що не відпустить її, навіть якщо це було тим, чого вона хотіла.
***
Бамс!
Поява непроханих гостей, які відважились увірватися в священний храм посеред ночі, була дуже галасливою. Озброєні люди в чорних доспеках, здається, навіть не збиралися приховувати особи, які стояли за цим вторгненням.
Коли священик почув шум, то вибіг у головний зал.
- Що ви робите? - Закричав у люті голова храму, намагаючись зупинити зловмисників.
Проте, весь його грізний вигляд сходив на немає, через головний убір, який в поспіху з'їхав на бік і тепер ледве тримався на його голові.
- Як ви посміли... Як ви наважилися зі зброєю в руках увійти у святе місце...?
- Занадто довгий вступ.
Коли священик прибіг до головного залу, то відразу ж побачив великого злочинця, який був управителем тих варварів. Чоловік сидів на вівтарі і спокійно дивився на новоутвореного голову храму.
Це був не хто інший, як герцог Карлайл, якому, звичайно ж, не потрібно було називати своє ім'я.
Величний вигляд герцога Карлайла, який сидів на мармуровому вівтарі був настільки вражаючим, що, дивлячись на нього зараз, можна було подумати: цей жертовник був нічим іншим, як троном, хоча на ньому і не було будь-яких прикрас.
- Я хочу, щоб ви негайно залишили це місце, інакше я повідомлю про нього імператору!
- Ви ж знаєте, що це марно.
Священик миттєво закрив рот.
Звичайно, він знав це.
Імперська сім'я була безсильна проти нього, вони самі були стурбовані впливом і силою герцога Карлайла, тому вже довгий час не спускали з нього очей.
І навіть коли імператор просить про допомогу у храмі, він може спокійно ігнорувати це прохання.
Крім того, на відміну від інших високопоставлених аристократів, герцог Карлайл не підтримував стосунків з храмом.
Насправді храм дуже цікавився герцогом, який мав владу над північними територіями, оскільки це були найбільші території Імперії.
Це була величезна територія, в якій було заховано величезну кількість золота.
Однак північні люди, у тому числі й члени сім’ї Карлайл, були найскрутнішими невіруючими.
Вони ніколи не цікавилися релігією, і на їхніх землях немає жодного розкішного храму, а вже й жодної згадки про збирання пожертв для нього.
Крім того, стосунки між Карлайлом і храмом були повністю зруйновані, коли Леннокс став наступним герцогом.
Він закрив усі храми на Півночі невдовзі після того, як отримав титул.
Первосвященик, звичайно ж, бурхливо зреагував на це і відлучив герцога Карлайла від храму.
Відлучення від храму означало, що жодний священик не матиме благословення в разі, якщо він захоче коли-небудь одружитися, іншими словами, без цього він не міг одружитись.
Крім того, він погрожував, що не поблагословить його спадкоємця, який коли-небудь народиться у нього.
Звичайно, герцог Карлайл навіть не слухав його. Така людина, як він, яка ніколи не потурбувалася своїм бажанням, навіть не замислювалася про шлюб.
Герцог Карлайл, який не боявся навіть імператора, природно, не злякався цих погроз, але крім них первосвященику більше ніж було йому пригрожувати.
І тепер священик, який стояв перед цією могутньою людиною, вирішив відмовитися від подальших заперечень і після цього звернувся до нього.
- Так чого ж ви хочете, герцог?