Розділ 3110 (1). Вам потрібен працівник?
..........
Перед приходом зими була короткою і на рідкість тепла осінь.
У південному передмісті Лондона була незвичайна чайна плантація. У цей період ніжні зелені листочки розкривали свій теплий чайний запах, а потім плантація засинала на зиму, як і інші рослини.
Цій теплої восени щодня дівчата-робота виходили на світанку збирати чайні листя. Такий осінній збір був ароматом навіть весняного збору. Його найбільше хвалили ті, хто любив чай.
Для його підготовки не потрібно було багато часу. Мо Цзя Сін спеціально чекав осені, і купив партію відразу, коли та з’явилася на ринку. Його ще потрібно трохи покращити, і тоді це буде головний товар в магазині.
Мо Цзя Сін купив крамничку садівництва, зробив там ремонт і перетворив його на витончений чайний магазин з городом. У магазині продавали чайи, які сам Мо Цзя Сін привозив з усіх кінців Англії.
Любов до чаю — загальна риса англійців та китайців.
У Лондоні було торгове представництво Фань-Сюе. Мо Цзя Сін жив тут уже довгий час і вже полюбив це місце. У молодості він займався садівництвом, і відкривши тут чайний садик, він відчував себе набагато щасливішим.
Він багато працював заради цього крамничника і вже давно відкрив би його, якби не подорож до Греції.
- Дядько, ваші тістечка. Цього разу ви купили так багато, у вас стільки клієнтів? – запитала дівчину в кондитерській.
- Мо Цзя Сін досить посміхався.
Сьогодні його магазин не працював. Мо Фань сказав, що приїде сьогодні разом з двома жінками. Тому Мо Цзя Сін домагався їх приїзду. Спершу він закрив магазин і пішов за смачною справою.
.......... ......
У чайній крамниці працював тільки Мо Цзя Сін. Він займався всім сам, від заварювання чаю до обслуговування клієнтів. Магазинчик був маленький, так що йому не потрібно було багато клієнтів. Кілька продажів у день цілком вистачало.
Спочатку відвідувачів не було зовсім, але в такій праці головне терпіння — це повністю віддаватися своїй справі. Коли Мо Цзія Сін поступово зробив своє місце самобутнім і затишним, всі люди хотіли дізнатися про нього.
Тепер щораз більше покупців, тому йому довелося повісити табличку, що магазин не працює.
*цзінь-цьзинь-хлин...
На кухні Мо Цзя Сін почув звук дзвіників. Він подивився на вхід, який заросли повзучими рослинами. У проемі з’явилася голова і хитро озиралася навколо.
- Вонючка, чого дивишся, ти на місці! - Мо Цзян Сін, підбігши до вікна.
- Я вже думав, що заблукав. Непогано! Пап, навіть не думав, що в тобі помер дизайнер! На вигляд ти звичайний грубий мужик, а в душі живе естет! - Мо Фань зайшов у двір і перевів погляд на своє взуття, боячись, що потягнув в такий гарний садок бруду.
Садик виявився дуже красивим. У різних місцях стояли столики з стільцями. Уся земля була буйною зелень і густі ліани. А солодкий аромат чаю так і манив зайти всередину...
Тільки увійшовши сюди, Мо Фань зловив себе на думці, що хоче прокинути тут весь день і просто відпочивати.
У кухні та маленькій кімнаті були великі французькі вікна від підлоги до стелі. Китайці не люблять показувати кухні клієнтам, але в Англії поширені саме такі відкриті типи. Клієнти можуть бачити весь процес приготування їжі. Виявилось, що Мо Цзян Сін уважно спостерігав за місцевістю.
- Пап, давай помогу. Нас і так багато приїздило, - сказала Сін Ся.
- Не потрібно, не треба, ви розаживайтесь. Це мій дім, так що останнє слово за мною. Сідайте, я впораюся! - Швидко зупинив її Мо Цзя Сін.
Він уже приготував великий піднос.
На підносі була синя накидка, а зверху стояв киплячий порцеляновий чайник, оточений простими чашками чаю.
Мо Цзя Сін акуратно підійшов до столу, де сиділи троє молодих людей.
- Я перепробував сотні пиріжків, перш ніж вибрати ці. Дуже смачні. Я не солодка, але все одно люблю їх, - чоловік поставив на стіл страви з пиріжками.
Лише за кілька хвилин стіл був заставлений усілякими смачностями.
- Рор!
- Цзинь! Цзинь!
- Іїї!
- Тсссс!
Біля них стояв ще один стіл побільше, навколо якого розташувалися маленькі істоти.
Окутанне полум’я гетерка протестувало, що діти не перші смаки.
Білосніжний тигр також мимовільно плескав лапками по столі.
Місячний метелик кружляв над садком. Їй також подобалося це місце, але вона відразу приєдналася до протестуючих.
Тотемний змій і магічний кречек залишалися спокійними. Хоча тепер вони змінили свій вигляд на компактніший, все ж виглядали як дорослі діти в дитячому садку, які спокійно спостерігали за бунтом нерозсудливої дрібниці.
- Іду, йду! Кілька хвилин пройшло, а ви вже обголожили? - Мо Цзя Сін зі сміхом приніс їм величезний піднос повного різноманітних смачностей. Там було навіть смажене м’ясо, яке так любив тигрень.
Малі діти відразу загальмували і накинулися на піднос, навіть почали відбирати їжу один в одного!
Коли маги подивилися на їхнє веселе возьму, то також розважились.
- Нін Сюе, їдь більше. Давно тебе не бачив, ти так здуріла, - з любов'ю сказав Мо Цзя Сін, додавши дівчині чаю.
- Так, Ніно Сюе кивнула.
- Бачу, ви все добре їсте. Це добре, гаразд... - Зітхав Мо Цзя Сін.
Він ставив на перше місце благополуччя своїх дітей. Він не думав про великий світ і його закони.
Але Мо Фаню, навпаки, було незручно після його слів.
Він сам знайшов спокій, знаючи, що його та його близьких більше ніхто не буде мучити, гнобити чи переслідувати.
......
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku