Глава 2321*: Ворожий командир
Хоча Мо Фань та інші не перебували в першій бойовій лінії, вогонь досягали і їх.
- Пане Блер, нам потрібно зібратися з загін вершників на буйволах і атакувати інші рослинні пости, у голосі Метью звучали нічки розчарованості.
Війна була занадто важкою.
- Давайте всі будемо битися! Перша битва найбільша! - Мо Фань кивав головою.
Наказу відступати не було, тому вони й не мали іншого вибору.
Відряд вершників на буйволах вдерся до табору ворога раніше за інших, і їхня головна мета полягала у знищенні ворожих рослин.
На відстані 300-500 метрів, які простяглися на нижні шари рослинних позичок у вигляді важелів, що були потужними пусткими кореневищами, верхній шар рослинної споруди був покритий півзубами ліани.
Рослисті башти були назорними пунктами, всередині кожної вежі було від 20 до 50 магів середнього рівня і всі вони мали руйнівну магія.
Магія середнього рівня охоплює досить широкий радіус своєю дією, тому одна така вежа могла без труднощів ліквідувати сотні людей.
Можна сказати, що рослинні дозорні башти було свого роду магічними кулеметами і якщо їх не знищити відразу, в полицю співдрузі буде тільки убувати.
***
Саме Бейнс отримав вказівку знищувати ці рослинні дозорові вежі.
Те, що військо потрапило в табір і без жодних зусиль знищило одну вежу, було великою заслугою за крижані мамони.
Коли Мо Фань випустив мамонтів назовні, вони все ще втікали від тиранозаврів — крижаних мамонтів були дуже налякані і не могли втримати голови.
Тепер же, коли крижані мамонти повернулися в призовний простір, загін вершників на буйволах виявився фактично заблокованим тисячним військом ворога....
- Чорт, ми пішли надто далеко від наших солдатів, - виручився Бейнс.
- Обережно, це сморідна магія вітру! - Один з вершників крикнув.
Дощ закрутився, що стояли попереду дерева теж почали рухатися — вітер зніс рослини, які б’ють вершників із їхніх буйволів.
Невеликі вітрові струмки, що смердять разом, створювали справжній ураган заввишки 150 метрів — цей вихор перемовав усе на своєму шляху!
Навіть дерева виривалися з землі, що ми знаємо про низькі рослини?
- Уходите! Уходите! – кричав Бейнс.
Один за одним, маги не могли схопитися за туші!
Віхор пронісся дуже швидко. Дуже.
Здавалося, що він досягав небес одночасно перевертаючи і землю. І ураган тільки посилювався.
Відірвані від землі тварини і маги вже були в найвищій точці урагану, який був понад 1000 метрів заввишки... що відбувалося там з цими людьми, можна було тільки уявити.
***
Коли вихору розгулювався не на жарт, до табору підспівав Метью з підрозділом магів-хольців. Побачивши розруху, він ненавмисно засмутився.
Добре, що вони прибули пізніше вершників, інакше мали б зазнати тієї самої долі.
Здалеку від урагану Мо Фань підняв голову, дивлячись на рослинну вежу, яка здіймалася понад кілометр у висоту.
Вихор був явно випущений з цієї вежі, всередині якої були неслабкі маги вітру, які могли створити ураган такої руйнівності.
Хоча військове співдружство зобов’язувало знищити рослинні башти, поки солдати досягали її, їхня кількість постійно зменшилась.
- Як ваша кількість зменшилась так різко? - Чжао Мань Янь побачив, що сталося з загони Бейнса.
- Як тільки ті мамонти зникли, мій загін відразу ж потрапив під обстріл. Невже той маг заклику не міг потримати своїх мамонтів довше? - Бахнув Бейнс.
Він не знав, що заклик мамонтів був справою рук Мо Фаня.
Мо Фань зробив усе, що було в його силах: призовна хвиля з мамонта дуже обмежена по часу, ось вовків він міг би утримувати набагато довше.
Це була не його війна, і Мо Фань не хотів віддавати своє життя за перемогу співдрузі.
- Ха-ха, я-то думав, що дружба пришле своїх кращих воїнів, а прийшла стадо худоби. Марна трата часу, - пролунав чийсь високомірний голос.
Перед військовими з’явився чоловік у золотих чоботях, жовтому обмундируванні в коричневий візерунок. Волосся у нього були по плечі, а шкіра засмагла-чорний.
Біля нього нікого не було, тому вершники впевнено йшли йому назустріч.
Від загону вершників на буйволах залишилося трохи більше 200 осіб, декотрі з яких тепер ходили пішки.
- Хто ти такий? Назовись! - Бэйнс.
- Хто тут Метью? - Противник не звернув уваги на Бейнса і прямо поставив питання, яке його цікавило.
Меттью стояв позаду. Коли він почув своє ім’я, то був вражений!
- Меттью, що вбив некроманта Бакра, варто щоб я особисто убив його. Я прийшов лише за життям Метью, інші... залишайтеся на з'їданні мухам, ви мене не цікавитесь, - сказав чоловік.
- Я Мэттью. Втрудися і називай себе, безіменні вороги мені нецікаво, - піднявся Метью.
Така його поведінка, Мо Фань, мимовільно змінила обличчя.
(Меттю, чорт тебе дери! Чи не можна бути трохи розумнішим?)
Чи він вважає себе настільки крутим, що навіть насмілюється сам вставати перед ворожим командиром?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku