Розділ 2164*: Знову проти людей
- Так, так, це я! - Піднято відповів Баббіт.
- Офіцер Дік знаходиться всередині, мені проводити Вас? - запитав караульний.
- Так, і як можна швидше! - Нетерпеливо сказав Баббіт.
Джессіка підозріло описала погляд Баббіта, відмітивши огидливість, яка виникла у неї проти цього караульного.
Вона сама є офіцером, який багато разів пролив власну кров у боях, так чому ж караульний з повагою ставиться до якогось торговця, а не до неї? Чи військові критики нічого не значать в очах звичайних людей?
Джессіка ще раз подивилася в спину Баббіта - їй здалося, що там було щось дивне, але, придивившись, так нічого і не побачила.
Спіральний автодоріжок обертається на 90 градусів. Можна було побачити, як старі сосни покачуються на вітру, а серед тіней дерев промайнув силует.
Джессіка ще раз подивилася туди - там дійсно стояв чоловік, який щось уважно стежив. У його руках блиснув екран телефону.
Офіцерша трохи похитнулася, але потім вирішила забити - як-никик, це військове училище, а не таємнича війна, тому присутність тут сторонніх людей цілком дозволена, особливо якщо в навчальних тут є звичка після півночі робити вилазки для зустрічей з дівчатами.
***
- Правда що? Його донька після обіду зустрічалася з Сабой, і потім не з'являлася? — Мо Фань однією рукою тримав телефон, а другою обблоковувався на дерево.
- Мо Фань, смерть Саби була дуже дивною. Ти дійсно думаєш, що Саба відкрив тут свій міні-отель і не платив при цьому спільноті розбещених магів за «кришу»? - Видав Му Бай.
- Я недавно зв'язався з Азалією. Попросив її дістати для мене інформацію про те, що пережили в аварії Люя. Дехто з них зробив так само, як і Саба, — сказав Мо Фань
- Вмерти уцілілих? Скільки? – здивувався Му Бай.
- Трохи. Якби не підозра у всьому, то ці смерті зовсім не привернули б уваги, - відповів Мо Фань.
Люди топилися в морі.
Люди вішали у свої домівки, де їм нічого не загрожувало.
Схоплена справжня кривава драма, і коли подія затихне рано чи пізно, то смерть Саби ніяк не хотіла виходити з голови Мо Фаня!
Саба був дуже веселим хлопцем, і кожного дня він прожив яскраво й незабутню частину свого життя.
Після трагедії у місті Люя Саба згадав усе, що міг: розповівши про зображення на тілі монстра, він більше не заїкався.
Від самого початку Мо Фань зрозумів спосіб мислення цього хлопця, який жив тим, що намагався негайно забувати погане і зосереджувався на хороших моментах життя — чекав літа, витрачав гроші та лактував дівчат.
Це дуже хороша тактика.
Але в той момент, коли Мо Фань побачив його закривавлене тіло, його ніби осінило... Він ніби побачив іншого Сабу.
Саба виявився дуже розумний, набагато розумніший за вони думали. Заради порятунку свого життя він ні словом не обмовився з іншими людьми про трагедію, що проживало трохи більше за інші жертви.
- Мені здається, на самому початку Саба вирішив, що ми прийшли вбити його, саме тому він старанно робив вигляд що все в порядку. Навіть коли в школі - інтернаті з’явилися люди, які мали аморальне товариство магів, він навіть не звернув уваги. Тоді виникає закономірне питання: навіщо йому треба було бачити доньку того бізнесмена? Татуований вже зробив їм попередження і навіть збирався дати їм ще один шанс, - сказав Мо Фань.
Так, він знав, що це не ми збираємося його вбивати, тому, коли люди з спільноти розбещених магів виникли у нього на порозі, Він прикрив нас, щоб нас не схопили ... все-таки ці чоловіки такі мерзавці! - Додав Му Бай.
Він зустрічався з жінками, а багато чоловіків заздрили його способу життя.
Якби не смерть Саби, Мо Фань би вже повірив у те, що трагедія Люя не відбулася через якогось обголотеного титана, а була звичайним природним лихом.
Але Саба мертва, і тепер ситуація отримала новий виток — все не так просто, як могло здаватися.
Можна сказати, що Саба був свідком, за яким стежило суспільство аморальних магів.
Чому їм потрібно було стежити за тими, хто вижив?
Що ж такого бачили очевидці?
І що намагаються приховати ці смертні люди, які стоять за всім цим?
Мо Фань навіть не думав допитувати татуованого, але він був лише пішаком у громаді поганих магів.
- Що там з дочкою того бізнесмена-хузяна лісового господарства зможе її знайти? — запитав Мо Фань.
- Ми зі старим Чжао спробуємо знайти її. Сподіваюся, вона все ще жива, - відповів Му Бай.
- А що з самим бізнесменом?
- Він непритомний. Я передав його тому лицарю золотого сонця на ім'я Цзян Бінь. Його чесність незаперечна, - мовчав Му Бай.
- Той самий Цзян Бінь? Так, він хороша людина, думаю, на нього можна покластися, - Мо Фань кивав головою.
***
Закінчивши розмовляти з Му Баєм, Мо Фань відключив телефон і поклав його в кишеню.
Він повернув голову - так його погляд знову впав на ворота військового училища.
Ось звідси все починається?
І ця трагедія не була стихійним лихом?
Ну чому, чому скрізь натикаєшся на людський фактор?
Мо Фань почувався розчарованим.
Монстри населяють усі куточки планети, і здається людство перебуває в скрутному становищі. Але люди почали вивчати магію, об’єднатися та використовувати мозок.
Но! Чим далі розвивається розвиток, тим чіткішим стає те, що люди не залишили тварин далеко — вони такі ж жорстокі, безсердечні й жадібні!
За останні роки відбулося стільки стихійних лих! Мо Фань вже було зрадів, що зможе випробувати свої сили проти потужностей природи, але не тут було! Заплутована ланцюга знову привела до людей!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku