Глава 1408: я не вчив тебе лити сльози на полі бою
У небі з’явилися вогняні блискавки попільничого кольору, що вдарили по нежитому!
Хоча магія попільного кігтя блискавки змогла знищити близько десяти тисяч мертв’яків, все військо зазнало несильно і навіть зовнішньої шкоди.
Тіло Мо Фаня розпалилося дедалі сильніше. Його блискавки обрушувалися на руїни великої стіни, вбиваючи бурлаків, що вже кинулися до села Юйлін і перетворили їх у попіл.
* Рочання
Сфінкс з’явився у голосі, і він просто виводив його з себе. Але чим довше бійка тривала, тим більше сили не було на землі.
- Кара блискавки! - Прокричав Мо Фань, стоячи на руїнах.
Вся енергія блискавки з радіусом сто кілометрів від мага почала скаплюватись на відстані метра, створюючи маленьку сферу і хоча ця сфера не розширювалася в площі, вона була просто смертельною руйнівністю!
У цей момент якраз підспівав сфінкс, і потік блискавки кинувся на нього, змушуючи все не жити навколо розлетітись в різні сторони!
Пісок і каміння падали на землю — жодного трупа в радіусі кількох кілометрів не вдалося втекти!
Молені стихли, але Мо Фань ще раз випустив магію, і електричні розряди знову підняли територію, що призвело до того, щоб не жити позаду.
Тіло сфінкса було поранено. Він виліз з натовпу мертвяків, божеволіючи, як Мо Фаню вдається зупиняти їх усіх!
- Ви ж мій потойбічний народ.
Раптом почувся голос. Світ піраміди Геопса донісся у вигляді гострих вершин Мо Фаня.
Сфінкс підняв голову і, побачивши світло, перелякався. Він відразу опустив очі на свої лапи, які встромлювалися у землю.
Мо Фань все також стояв на руїнах і дивився вдале.
Піраміда Геопса була дуже далеко, і оскільки її світло досягало цих місць, то його сила просто зуміла!
Світлові списи попадали вниз, пронизуючи стіну.
Один із копій впав і з боку Мо Фаня, і він ніяк не міг перешкодити цьому — кожен удар списа силою прирівнюється до потужності сфінкса!
Стіни не було завдано жодного урону, але Мо Фань міг чітко бачити промені пірамід пронизуючи його і послаблюючи енергію.
Тіло мага тепер було нестабільним, ця атака могла будь-кого підкорити собі.
Бах
Нарешті, ця сила змусила його опуститися на коліно притягування все його тіло до землі.
Мо Фань стиснув зуби. Незважаючи на силу проміння, він з усіх сил не дозволяв другій нозі схилитися. Його тіло бігало потом, а шкіра розривалася від тиску.
Божество смерти....
Це дійсно сила бога смерті?
Однак Мо Фань не міг збагнути, що представляє цей бог з піраміди. Невже його сила і правда досягають надграниць, що навіть його демонізація стає гнітючою?
З боку загробної піраміди знову донісся звук, що хвилями накотив навколо. Цього разу цей звук не тільки затримався, але й остаточно розвалився — мертвяки з новим захопленням кинулись у бік міст на запах людства!
Тепер не було сенсу в тому, що Мо Фань ціною власного життя захищав Чженьбей....
Крім того, його нога скоро не витримає, а тіло і так перевиходило всю енергію!
Зовсім збезчещений Мо Фань, почувши оглушливий рев неживий, тепер точно знав - все скінчено...
Від самого початку він давав собі установку, що буде битися до останнього, і зараз його виснажене тіло, здавалося, більше не було ні на що здатно....
Тепер у нього не було енергії навіть просто піднятися на ноги. Він сам знав, що не витримав того дня, чого потребував.
Його ноги тремтіли, а сам він молився, щоб не впасти на коліна перед пірамідою, визнаючи її величність!
Його очі плакали від сердечного болю...
Демонізація послаблювалася, а його чорні від демонізації очі були наповнені слізьми і тепер видавалися бездонними.
Якщо нічого не можна змінити, то чому ж такий наполегливий культ? Яка користь, коли б противилися фараону і божествові?
Мо Фань був схожий на безжиттєву статую, яка не могла поворухнутися.
Від самого першого дня свого пробудження шлях мага говорив йому, що навіть коли весь світ охоплений темрявою, зірки та промені світла продовжують сяяти, просвітлюючи життя простих людей у містах, і якщо збирати зорі в сузір'ях, системі й галактики, магія може допомогти світу жити далі.
Одна людина, як зірка, може стати частиною сузір’я і горіти так яскраво, що жодна темрява не боїться...
Дивний звук проколов внутрішню тишу Мо Фаня. Ора загробного війська ніби заглушили духом мага, і тільки топт кроків доносився надзвичайно чітко.
Цей топот роздавався за спиною чарівника. Цей чоловік був холодним, що був так знайомий Мо Фаню.
Хто цей чоловік?
Чому цей чоловік міг бути позаду? Хіба не жити вже не заполонила все навколо? Але звук кроків доносився чітко, вказуючи на те, що ця людина зовсім поруч.
Рука опустилася на плече Мо Фаня.
Рука була холодною, вона з силою стискала плече Мо Фаня і таким чином заковтнула мага образ піраміди просто розсіявся.
Це було так, ніби він повернувся до ясного зору. Він подивився вперед, дивлячись на море мерців, що закривало навіть лінію горизонту.
Гучний гул знову вдарив у вуха.
У думках Мо Фаня ніби пройшла вічність, але це був лише короткий час...
- У всякому разі, я не вчив тебе лити сльози на полі бою...
Через спини почувся суворий голос.
Мо Фань раптово все згадав. Останні слова, які він промовив!
Тоді, перед імператорськими доспехами, він сам сказав: « Дякую вам за те, що навчили мене багато чого».
З того моменту, як Мо Фань пішов звідти, він так і не почув відповіді.
Позаду нього стояв стійкий силует в чорних доспеках, що височів як гора!
"У всякому разі, я не вчив тебе плакати на полі бою"
Мо Фань обомлів від цих слів.
- Командире! - Закричав Мо Фань.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku