Розділ 1407: чекаємо на тебе
Сфінкс в результаті виявився позаду жаб-владик, на його обличчі з'явилася тріщина, крові не було, але було зрозуміло, що йому завдано урон.
* Рочання
Сфінкс видав ричання, яке доходило з відстані 7-8 кілометрів до Мо Фаня.
Як єгипетський бог загробного світу, сфінкс — це людина. Його сила накопичувалась протягом довгого часу, і ось сьогодні він опинився під ударом людини!
Розклавши своє тіло легшим, він готувався рухатися вперед. Сфінкс уже навіть не думав про те, щоб напасти на кривдника якомога більше бурлаків і прочісів без жодного сенсу, бо тепер він збирався битися з ворогом особисто!
- Чого гарчати? Давай швидше вбий його! Невже навіть ваші спільні зусилля не зможуть здолати якогось дрібного чоловічка? — Крикнув Лен Цзюе, що стояв на голові жаби, звертаючись до єгипетського божества.
Лен Цзуе ніяк не міг повірити, що в тілі звичайного мага високого рівня може ховатися така непогамовна сила, яка здатна протистояти цілому війську мерців!
Хоч кардинал знав, що Мо Фань лише відтягає час, і піраміда вже рухається по північній рівнині, то сам факт, ніби навіть спільними зусиллями його вбити було нереально!
Велика стіна була занадто довга, щоб дозволити величезній кількості мешканців покинути свої поселення — а це явно не входило у плани Чорної церкви, так тепер ще намалювався цей Мо Фань!
Сфінкс ніби почув дзижчання мухи і повернув голову в бік Лен Цзюе.
Бах
Сфінкс підняв свою левину лапу і впустив її у голову жабки!
На голові жаби з’явилася кривава рана, а розбитий Лен Цзюе лежав на землі.
Лен Цзюе і так сильно постраждав у битві з Мо Фанем, а чорний отруйний пара коштував йому багато життєвих сил, тому тепер від удару сфінкса він фактично опинився приплюснутим в землю!
- Огидно! Це я тебе притягнув з твого Єгипту! Це я привів вас до людей, ви всі повинні бути мені вдячні, Ви повинні богочинити мене! - Закричав Лен Цзюе.
І хоча фараон, скорпіон і сфінкс з самого початку не викачували йому своєї поваги, жаби-владики вступають у атаку на Мо Фаня!
Сфінкс дивився на Мо Фаня.
Чим більше ран було на тілі молодого мага, тим жорстокішою ставала демонізація. Мо Фань навіть не збирався витрачати свій дорогоцінний час на очі з сфінксом, він попрямував прямо на нього!
Тіло мага, яке було повністю охоплене вогнем, більше падало на яскраве сонце, що швидко рило в бік сфінксу!
Вся душа вже досягла фортеці Чженьбей, і тепер все всередині було охоплене неживістю. І хоча битва сфінкса і Мо Фаня розпалилася саме серед мерців, всі вони знали, що не виживуть під тиском енергетики свого полководця.
Однак, коли лев’ячий начальник знову починає битись з людиною, то трохи сповільнився.
* Рочання
Сфінкс був і так розлючений, але спокій армії не опинилось у його ще більшому гніві.
У цей час охоронці, шалені буйволи та інші рухалися вперед до тих міст, де ще залишалися люди.
Якщо вся боротьба з Мо Фанем буде продовжуватись, то місто Юлінь залишається менше години.
Але в армії є стільки мертвих, і всі вони вже пройшли через фортецю Чженьбей. Хоч би як Мо Фань намагався зупинити їх, це було просто нереально! Велика стіна продовжувала розпадатись, і протягом 50 кілометрів були зяючі діри, через які проходила нежити — як Мо Фань може самотужки чинити опір всьому цьому?
Але північна рівнина надто велика — можливо, навіть десять або сто демонізованих Мо Фаней не врятують її!
Ситуація дедалі посилювалась.
У цей момент Мо Фань згадав свій перший день, коли він став чарівником. Він пригадав собі слова директора Чжу, сказані йому того дня.
Магічні істоти у світі в сотні, тисячі разів більше за людей, тоді як чарівники складають найменшу частину людського населення, саме тому маги мають єдиний вихід, щоб протистояти злу — ставати сотнями і тисяч раз сильніше...
Тож, скільки ворогів прирівнюють до появи піраміди?
Але наскільки сильним треба бути, щоб не було більше трупів та сльозних струмків?
Невже він, Мо Фань, не може протриматися навіть пів дня?
Очевидно, що ні. але треба старатися хоча б наблизитися до цього часу...
Чесно кажучи, Мо Фань в цей момент вже втратив рахунок часу. Він бачив тільки сфінкса, фараона та інших людей і в його голові лише вибудовувалася тактика бою, що не міг точно сказати, скільки часу зміг протриматися.
Він був виснажений, і від цього його серце билося ще сильніше, гойдаючи демонізовану кров по тілу з прискореним темпом!
На дні зомбі-пучини. Гробниця імператора
Серед гор трупів, відірваних частин тіла, крові та інших гидот були палацові палати гробниці імператора. Незважаючи на те, що вона вже простояла там більше тисячі років, то з вигляду була священно чистою і спокійною!
Другий стрибок в пучіню висихнув усі спогади про перший досвід.
Чжен Сяо Хоу був весь у піску з попередньої битви, його одяг була потріпана, і з виду здавалося, що в будь-який момент він може впасти.
Він поспішив до кривавого трону і почав пильно вдивлятися у імператорське озброєння.
Звідти не доходило ніякого дихання, і Чжен Сяо Хоу залишалось лише сподіватися, що там хтось є.
- Командире! - Прокричав молодий чарівник з усіх сил.
З озброєння не походило реакції. Чжан Сяо Хоу перекричав звання, але він більше не є старою особою — ІМПЕРАТОР!
- Командире!
Чжен Сяо Хоу не визнавав того, кого кликав імператор. Він знав його як свого старшого, з яким він пройшов через багато чого.
- Командире, я знаю, що ти тут. Ти ж завжди тут... - Сказав Чжен Сяо Хоу, не звертаючи уваги на обладунки.
Кривавий вівтар зреагував, і маг спокійно зітхнув. Він знав, що робить необдумано, але це було наче сигналом смерті його улюбленого старшина!
- З самого дня мого вісімнадцятилітня, коли я зарахувався на військову службу, ти допомагав мені і доглядав мене. Під твоїм наглядом від звичайного солдата я дійшов до офіцера. Ти завжди називав мене дурнем, що я не розумію суті всесвіту і обділений природними талантами. Я все робив так, як ти мені казав, взявши в звичку наслідувати твій приклад. Того дня, повернувшись до кордону безпеки міста Боу, я не міг стримати сліз. Я думав, що все скінчено... зручно, побачивши, як ти і твої підопічні борються з нашестям магічних тварів, попробувавши вбити одного вовка, я нарешті знайшов себе - я зрозумів що хочу стати таким же військовим як ви. Я не знав, як це зробити, тому просто повторював за тобою, - сказав Чжен Сяо Хоу, витираючи сльози на обличчі.
Але хоч би як я наслідував тебе, я ніколи не зможу стати таким же. Хтось досягає всього своїми прагненнями, а хтось народжується чогось досягти. Тому тоді ти запросив Мо Фаня в армію, а не мене.
- Твоє око дійсно виявився наметан. Мо Фань дійсно добився багато чого, ставши видатним, є в ньому подібну напористість як у тебе. І хоча я наслідував тебе у всьому, головного я не зміг перейняти, тоді як він зневажливо ставився до твоїх ідей, не розумів багато чого з того, що ти робив, але в кінцевому підсумку став схожим на тебе. Ти уявляв мене іншим як свого найкращого учня, але я завжди розумів, що твоїм улюбленим учнем був Мо Фань. Він мені говорив, що єдине, про що він шкодує, тому що це те, чого не встиг сказати тобі що ти є для нього найповажною людиною.
Чжен Сяо Хоу більше не проливав сліз. Він пройшов вперед.
Але він міг відчувати, що сам уважно дивиться на нього!
Ми стали набагато сильнішими, ніж були раніше. І ми не допустили багато трагедій у місті Боу, але поява піраміди, потойбічного життя... недостатньо ... Брат Фань, як і ти продовжує відчайдушно битися, а все, що зміг зробити я, так це прийти сюди.
- Я знаю, що він буде битися до останнього подиху.
- Благаю! Врятуй його!
Чорні обладунки сиділи на попередньому місці, не рухаючись. Здавалося, що він нічого не чув, або йому було до лампочки. Але він все чув, усе бачив, і це був не Чжань Кон...
Чжен Сяо Хоу повільно підняв голову, дивлячись на обладунки.
- Командире, твоя подруга...
- Всі кажуть їй, що ти помер, але вона відмовляється вірити. Вона каже, що бачила тебе в тому прищепленні...
- Вона, як і ми, вірить в те, що ти живий.
- Вона сказала, що буде чекати твого повернення, так само як і я з Мо Фанем. Цілком можливо, що з цього дня тебе будемо чекати тільки я і вона...
Чжен Сяо Хоу після цих слів вклонився і повільно розгорнувся, щоб піти.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku