Глава 1306: Ворожий жайворонок
- Тільки не кажи мені, що інформація про пурпурних липах розповсюдив ти? - Мо Фань питався на Тун Шана.
- Так, це зробив я. Звичайно, я не міг передбачити появи гірців. У цій ситуації я просто пустив слух про грошову нагороду для тих, хто знайде пурпурові ліги, і мисливці самі натовпами прибули сюди для виконання небезпечної місії, - Тун Шан абсолютно не відчував себе винним у тому, що зробив і говорив все це як само собою розуміється.
- Твою ж мать! - Розлючений Мо Фань підскочив на місці, вдаривши Тун Шана в живіт.
Тун Шан є офіційним чиновником, тому перед обличчям працівників типу Не Леншаня та інших він відчував себе в безпеці і явно не очікував, що Мо Фань може викинути такий трюк.
Тун Шан від такого удару покотився в бік дерева і вдарився об камінь. Внаслідок цього у нього випав зуб, а з рота потекла кров!
- Ти! Умерти хочеш? - Ван Дако закричав, вказуючи на Мо Фаня.
Кілька військових оточили мага, встромивши у нього свій войовничий погляд.
Проте декілька представників уряду швидко побігли до Тун Шану.
Тун Шан витер рукою кров біля рота, погляд його тепер був озлобленим. Він збуджував натовп людей, які сиділи навколо нього, і дійшов до місця, де був зовсім недавно: « Мо Фань, цей удар я прийму, бо це була моя помилка. Я неправильно оцінював ситуацію із горцями, а потім стерплю його за всіх загиблих. Але якщо ти встанеш у мене на шляху, я більше не буду до тебе поблажливий, хоча ти - чемпіон глобальних змагань і рятівник Сіаня!»
Тун Шан махнув рукою, даючи військовим указ не нападати.
- Та навіть якщо ти займаєш офіційний чин, з твоєї вини загинуло занадто багато людей. Я думаю, дійсно буде достатньо, якщо ти офіційно принесеш вибачення! - Піон також була несхвальною поведінкою цього Тун Шана.
- Гей, та ви ким себе тут замикали, що ставите умови пану Тун Шану? - Збунтувався Ван Хуа, який потім повернувся до ван Дако, - дядьку, Ви ж підтримуєте начальника Тун Шану?
- Щодо цього мені потрібно переговорити з іншими представниками асоціації, - відповів Ван Дако.
Ван Дако представляв найбільшу магічну асоціацію Яньтая. Він дійсно думав, що якщо місто розвиватиметься, магів буде більше, адже положення їхньої асоціації явно поступалося магічній асоціації Пэнлая.
Не Леншань хоч і є військовим, зовсім не стосується тих людей, які приймають ключові рішення щодо безпеки міста.
Якщо Тун Шан пропонує цей план, то головні військові команди можуть з ним погодитись.
Не варто і говорити про те, що у багатьох людей починають тікти слинки під час згадки священної пурпурної ліги, а тепер, коли головний володар-геґемон мертвий, безглуздо було б втратити таку можливість.
- Найважливіша битва тільки починається. Заради благополуччя Яньтая не потрібно жаліти крові. Кров цих людей має бути пролита не даремно, а в ім’я слави рідного міста! - Він продовжив свою промову Тун Шан.
Офіцери явно йшли у нього на поступки і яро підтримували його слова.
Не Лэншань нічого не говорив. Якщо вже в кінці буде вирішено, що ці території будуть містами, а також присвоїти це святе дерево — то так і бути.
Проти цього урядового службовця Тун Шана у Мо Фаня не було якихось ефективних методів: ну розповість він про це Чжу Мену або головуючому Шао Чженну, і що ж він їм викаже в якості причин? Що всі ці мисливці прийшли сюди на свій страх і ризик за власним бажанням, а отже, усі їх смерті лежать на їхніх же плечах? А Тун Шану добре, він може помазатися на те, що дозволив критичну ситуацію гірським загону.
Ці мисливці повинні бути йому ще вдячні!
Ще до того, як ця інформація про гірців поширилась, а Мо Фань послав вчителя Ґао повідомити уряду про неї. Мо Фань зумів вбити другорядного ватажка гірців, і ніяк не інакше вплинути на цю справу він більше не міг.
- Мо Фань, забей уже. Це справа Яньтая, - сказав Чжао Мань Ян.
- Не Лэншань, у мене є прохання. Якщо ви все ж відшукаєте в крихті цього тоємного символу, сфотографуй, будь ласка, для мене, - Мо Фань навіть у такий напружений момент не забував про таємну справу. Він витягнув зображення тотемної печатки і показав його Не Леншаню.
- Добре, охоче погодився той.
- Так, до речі, під час дослідження дерева будьте надзвичайно обережні. Ця священна пурпурна липа не так просто, як може здаватися, - щиро вимовив Мо Фань.
Якщо у вас є якісь докази того, що тут може бути небезпечно, то їх потрібно надати, тоді цей план не отримає схвалення засідателів, - Не Лэншань розумів що стурбованість Мо Фаня не може стати безпідставною.
- У нас їх немає, - відповів Мо Фань.
Не Лэншань теж більше нічого не вимовив.
Він розумів, що його погляд на мага — Мо Фань — обов’язково слід взяти до уваги. Але він також не міг протистояти високопоставленим урядовцям міста і втекти.
- Пане Тун, тіла деяких чарівників не можуть бути відновлені, - повідомив один з офіцерів.
- Навіть якщо важко, залишки все одно повинні зібрати, не залишати їх тут просто так! - Тун Шан не був ідіотом і чудово розумів, якщо вже він планує отримати загальне визнання потрібно з почестями поховати всіх загиблих.
- Справа не в цьому... - офіцер тільки хотів пояснити ситуацію, як сторони крони священної ліги пролунав дивний звук.
Жувори якось дивно почали злітати, видаючи крики.
- Що ці птахи роблять? Вони ж не збираються нас проганяти звідси? - Посміхнувся Тун Шан.
Ці птахи належать до нижчих істот на дереві, і їхня сила навіть не прирівнюється до могутності класу слуги. Навіть якщо їх дуже багато, то без труднощів вони зможуть вигнати військові сили.
Інша річ - сімкольорових жавок, їх сила подібна до мощиць гір і вони живуть ярусом вище якщерково-тигроів, приблизно на висоті чотирьох тисяч метрів.
- Гаразд, не звертаємо на них увагу. Головне, щоб вони не почали атакувати нас. А, ті семиколірні жабронки повертаються. Не знав, що вони настільки ворожі до горян, вони гналися за ними так довго, - сказав Тун Шан.
- Так! Вони вбили майже кожного втікача, полегшивши нам роботу і заощадивши багато часу. Але на жаль, незабаром ми мусимо розпочати бій і з ними — сказав Сунь.
- Вони ж налаштовані до людей привітно! Аж ось їхній крик страшенно набридає! - Трохи сказав Тун Шан.
Він мав намір якнайшвидше відправити не Леншаня та інших на дослідження священної ліпи, щоб наперед дізнатися про те, які істоти там живуть. Адже так можна заздалегідь підготувати військових для битви.
У схилі коріння дерева бив джерело. Каплі потрапляли на плече мисливці, якій було явно за тридцять років. Вода з її передпліччя лила вже кров.
Посміхаючись, вона тепло подивилася на чоловіка: « Цього разу ми справді можемо заробити. Ми зможемо прожити два роки, нічого не роблячи. Я постійно думаю про дівчинку Дунся, ми повинні добре про неї подбати."
- Так. Можна відпочити рік, зайнятися встромлюючись культивуванням, можливо навіть буде можливість зробити прорив на високий рівень. Навіть якщо буде перешкода, більше не доведеться виносити таке. Я вже зв'язався з сім"єю Люю, і вони стануть для нас стабільними. Так само і у маляти Дунся буде більше можливостей, і їй не доведеться зализувати свої рани, як ми це робимо - посміхався Дюн Цзяли.
У неї над головою задзвонив звук.
Але коли вона побачила, що семестрові жаброни повертаються додому, то спокійно зітхнула.
- Так це вони. Цього разу вони справді отримали хорошу службу, - посміхалася мисливиця, — пам'ятається, що Дунся теж годувала жакворонка, думаю, він принесе удачу.
Побачивши, що жабронки приземляються, вона витягнула недоїте печиво і приязно покликала птаха.
Жаворонок приземлився за два метри від жінки, стріпнувся, важко змахнув крилами і лютно попрямував прямо на неї!
- Обережно! - Дун Цзяли відчував небезпеку і випустив святу стіну, щоб захистити Ційн Шу.
Цін Шу від страху п'янулася назад: якби не магія світла, жайворонок встромився б у її тіло. Вона не могла повірити, що зазвичай така привітна пташка напала на неї і що ж вона змогла зробити такого, щоб розлютило цю пташку?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku