Розділ 1305: Прибрати до рук
Оскільки дерево магія руки зеленого демона дуже збільшувалось, його рух був найсприятливішим.
Піон повела рукою, тягаючи бронзового горця, який всі намагався вирватися, прогризаючи рослини зубами.
Він безупинно напився, благаючи своїх співвітчизників прийти на допомогу. Натовпи гірників швидко поспішили на допомогу, незважаючи на натовп військових здалеку.
- А вони справді дуже віддані! - Мо Фань дивився на те, як наполегливо горювали люди, але чи є в цьому сенс?
Через деякий час горцям вдалося прогризти кайдани, і бронзовозубий вже думав приліплювати, як в цей момент на нього налетіла ще добра дюжина шипів тіні, закриваючи його до досі місце ще сильніше.
Свіжа кров продовжувала з'єднуватися з його тіла. Бронзовозубий сподівався втекти з допомогою своїх підлеглих, але все це було марно перед магією тіні!
Горці можуть перегризти паростки рослин, що скручували його тіло, але не могли допомогти йому позбутися шипів тіні, які щільно встромлялися у його плоть!
- Погребання небесним полум'ям є пекельна гармата!
Мо Фань знову випустив магію високого рівня, і червоне полум’я почало розпалюватися в небо.
Хоча це було полум’я душевного насіння, воно не відрізнялося особливо від сили. Навіть якщо це була магія високого рівня другого сходинку, її було якраз достатньо для того, щоб впоратися з численними гірцями рівні вожка зграї. Вони хотіли врятувати свого головнокомандуючого, але саме натовп потрапив у нову пастку!
Випалювання горян було дуже великим, адже гори палили його тіла. Коли вогонь почав ослаблюватися, то можна було почути їхні нестерпні мури і вони розносились крізь тріск вогню.
Здалеку виднілося яскраве світло, і маги з розгорнутими ротами дивилися на цю дивовижну картину.
- Це... це хіба не бронзовозубий горець? Його зріст сягає 4 метрів! - Він сказав: "Чень Бінбінь".
- Навіть не знаю, що це за мастистий маг такий, щоб міг розправитися з істотою такого рівня! - Ван Дако зробив кілька кроків вперед, намагаючись краще розглянути обличчя чарівника.
- Чому він мені знайомий? - Ху До показувала пальцем.
Обличчя Ван Хуа різко змінилося, тому що він дізнався цього чоловіка...
Він пишався честю вбити бронзового горця удостоїться його дядько Ван Дако, але його випередив цей хлопчина.
- А, це ви, - Мо Фань повернув голову. Він дивився на Ван Дако та інших, хоча очевидно не очікував побачити їх тут. Очевидно, вони прибули сюди з військовими загони.
Подивившись ближче, Мо Фань помітив, що серед них бракує однієї людини — і без розпитів було зрозуміло, чи вона загинула в цих зарослях...
- Це бронзовий горець? – запитав офіцер. Він дивився на чотириметрове тіло монстра, а вираз його обличчя при цьому поступово змінювався безмежним подивом.
Ті, хто втікав від округу, висікали військовими. Але самі горяни навіть не підозрювали, що ватажок може бути вбито!
- Бронзозубий мертвий!
- Товариші, вбиваємо інших!
Тепер, коли ватажок горців було вбито, вони стали ще більш роз'єднаними, а військові маги стали набагато сміливішими: без будь-яких задніх думок вони кинулися у бій.
Семикольорові жабронки, що літали на небі, також атакували ще запекліше, адже тепер перевісок був на одному боці!
- Здається, це лідер гірців! - Піон із запалом сказав, що тисячі гірників б'ються з військовими.
Навіть Мо Фань не міг уявити, що його дії призведуть до такого!
- Їх лідер мертвий!
- Начальник гірців помер!
Раптом на полі бою пролунав гучний рев.
З іншого боку можна було побачити, як чоловік з коричневими крилами висить в повітрі і тримає голову бронзово - білих горця!
Він тримав її міцно, щоб усі горці могли бачити її чітко — ніхто з них навіть не наважувався атакувати його!
- Не Лэншань вбив головного провідника горян, і тепер вони втратили будь-який дух боротися! - Піон з усмішкою дивилася на те, що відбувається.
Мо Фань, очевидно, вбив другорядного ватажка горців. Тепер можна було бачити гірників, які втратили відразу двох чоловіків і жінок.
Сімкольорові жабронки також вороже ставилися до горян, тож коли ті бігли навпочіпки, вони валили з ніг одного за другим.
Трупи гірців затуляли долину, наливши територію навколо величезної пурпурної ліги своєю кров'ю і фарбуючи її в темно-червоний колір.
- Навіть не знаю, чи це образа для священного дерева... - Видихнула Гуань Сісі.
- Таке хіба можливо? Це ж радість для всіх навколо! Хіба ви не помітили, що всі істоти на різних рівнях цього велетенського дерева ненавидять гірників? Усі вони допомагають нам боротися з ними, а якби не ці семиколірні жабронки, у нас нічого б не вийшло! — Лю Сяоцзю відповіла.
- І правда, ці жабронки просто не виносять гірців, - Не Леншань пильно дивився вдалечінь.
Він навіть не наказував, щоб горяни бігали за ними, бо на них були сімколірні жаворонки!
Жертвами магів стало небагато, адже після того як Мо Фань і Не Лэншаня вбили головних ватажків, людські втрати майже припинилися.
- Думається мені, що ми повинні якомога швидше піти звідси. Адже, як би там не було, це землі магічних істот, і запах свіжої крові може призвести до ще серйознішої трагедії - сказав Мо Фань.
- Так, я теж так думаю... - Не Леншань згідно кивав головою.
- Тобто? Ми з такою важкою працею навели тут порядок — який же сенс тепер йти звідси просто так? Тут же є священна пурпурна лисиця, яка може прославити Яньтай і зробити його квітучим містом! - Так сказав представник уряду Тун Шань.
- На цьому дереві повно ще більш сильних істот, і краще зайвий раз їх не турбувати, - пояснив Мо Фань.
Ящеро-тигринг чотирьох життів - очевидно не найсильніший звір, що там живе. І якщо піднятися вище по дереву, то там дійсно можна виявити потужніше монстра. Але питання залишалося відкритим, і хто міг вбити головного гегемона цих територій?
Горці?
Звичайно, багато гірців мають величезний обсяг роботи і є головними командувачами. Але навіть найсильніший з них бронзовозубий горянин не зміг здолати Не Леншаня, а отже гегемон цих вершин полководця аж ніяк не міг постраждати від рук гірських скель!
Поки Мо Фань думав, цей представник уряду посміхнувся: « Польководці теж колись вмирають і, очевидно, його життя прийшов кінець. Природна смерть... так такий шанс випадає раз на тисячу років, і я не збираюся впускати його!"
Яньтай отримує від гори Кунюй просто неймовірний дохід, і якщо внести ці території у межі безпеки міста, то можна отримати ще більш великі джерела ресурсів, а місто Ян'янті так стане одним з найбільш розвинених!
Тун Шань, звичайно ж, не хотів втрачати таку можливість, тому думав присвоїти цю священну лисицю!
А що сказати про життя на Землі?
А це не має нічого неможливого! У Яньті є маги вищого рівня, і якщо розповісти їм про існування такого дерева та вигоду, яку можна отримати, вмовлятися розібратися з цими тварями їх навіть не доведеться!
А оскільки головний правитель цих земель вже мертвий... Вони не можуть просто так піти звідси!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku