***
Полум'я розгоралося все сильніше. Лінь Мін, стискаючи в руці Копію Пурпурної Комети, попрямував до багаття. Він вивільнив потік невидимої енергії, змусив полум'я відступитися і відкрити прохід. Абосте чудовисько вже не постачало ознак життя, але його обгорілі щупальця інколи встромлювалися у спеку.
Лінь Мін посперечав тушу списом і увійшов всередину. Зелена слизка, яка стікає зверху, відразу забруднювалася і перетворювалась на попіл під дією його жару. Незабаром він виштовхнув монстра зелену Внутрішню алхімію розміром з кулак і прибрав її в кільце Сумі, надійно сховав.
У Свірепих тварин четвертого рангу і вище завжди є внутрішня алхімія. Чи то створення ліків чи отрути - це найцінніший матеріал, і Лінь Мін не збирався залишати його тут. Сухожиля монстра теж могли б удатись, але удар списа і пожежника зробили їх непотрібними.
Полум’я продовжувалося розступатися перед ним. Лінь Мін вийшов з вогняного пекла, тримаючи копальню обстріємо вниз. Розріпане волосся, іскри пурпурних блискань, які все ще танцюють на його тілі - в цей момент він виглядав як правдивий Бог-Демон.
Найбільше до нього був юнак у жовтому з Секти Місяця. Він сидів на землі, не в силах поворухнутися, і з розширеними від жаху очима дивився на наближеного Ліня Міна. Його губи тремтіли, наче він втратив розум. Він і уявити не міг, що атака, яку він вважав самогубством, миттєво оберне життя такого монстра. Це була плямиста тварина п'ятого рангу, що дорівнює силі майстрів піку Хоутань, тоді як Лінь Мін був лише на середній стадії Бульса!
« Хто він такий? »
Хлопець розумів, що в такому віці мати таку силу... Ця людина не може бути безвістою.
У цей момент з боку армії донісся багатоголосий клич:
- Хай живе герой Лінь! Слава Герой Линю!
Для простих солдатів Лінь Мін став рятувальником. Без нього загинули б не тільки вони, але й їхні сім’ї, чиї кістки залишилися б тліти під руїнами міста.
« ПФамилія Лінь... Йому шістнадцять років..." -- в голові хлопця спалахнуло ім'я. Він застиг, наче кам'яна статуя, поки Лінь Мін проходив повз.
Крики не смолали. Лінь Мін дивився на закривавлених, але веселих людей, і його серце наповнювалося глибокими думками. У цій битві головна роль відіграли майстри, але якби солдати не збудували стіну зі своїх тіл, перетворюючи шлях звірам, місто Цінсан було б знищене попри всі зусилля майстрів. Ці люди пожертвували багатьом, але вони отримали найменше визнання.
Він помітив солдата, який втратив ліву руку; той швидко перев’язав культ і з усіх сил махав Ліні Міну правою рукою на знак найглибшої поваги. Ліню Міну стало не по собі. Це війна для простих смертних. З десятитисячного загону залишилося всього кілька тисяч. Для них просто вижити і захистити дім — це найбільша перемога.
Згадавши про винуватців цього жахливого кошмару — Південному Морському Регіоні демонів, Лінь Мін відчув спалах нестерпної ненависті. Для великої секти п'ятого рангу життя звичайних людей - це не більше ніж намагання мурашувати. Заради поглинання острова Божественного Феніксу і повернення на Південний небесний Континент, вони без вагань завалили цей жахливий шкварн, присіявши землю трупами.
Коли Линь Мін підійшов до табору, його оточила юрба високопоставлених представників міста на чолі з Лінею Ваньшанем і Чжуань Фанем. Не можна було назвати Лінь Міна дивом. Лише уявіть собі, як юнак пронизує гору м’яса, видаючи стовп вогню і блискавиці аж до неба.
Ши Лінкай, голова соляної Банди, розмальований від збудження, голосно вигукнув:
— Герой Линь, ви - втілення бога війни!
Він хотів продовжити свою славу, але помітив стан юнака.
- Герой Линь, ви поранені?
— Все гаразд, — відмахнувся Лінь Мін. — Мені просто потрібно трохи відпочити.
Він був виснажений, але серйозних ран не отримав. Слизь монстра була небезпечна, але вогонь спалив більшу її частину, а залишки не змогли пробити його захист з дійсної сутності.
У цей момент з натовпу вийшла дівчина в білих одягах.
« Пане Лінь », — тихо і шанобливо сказала вона.
Це була Лан І. Після побаченого їй не потрібні були докази. Хто ще в дев'ятнадцяти сектах здатний на таке? Чесно кажучи, навіть великий Лінь Мін не повинен був мати такої нищівної сили на стадії Сгулення Пульса. Навіть деякі старійшини її Секти Плетіння Місяця, будучи на пікі Хоутян, не змогли б завдати подібного удару.
Перший геній дев’ятнадцяти сект — це звання, яке йому належало по праву. Вона навіть не здогадувалася, що зустріне його в такому похмурому місці. Упустити такий шанс вона не збиралася.
Лінь Мін подивився на неї.
- Щось сталося?
Він знав, що вона знає його, і її наполегливість явно мала причину.
— Пане Лінь, це Пілюля Лазурного Лотаоса. Вона допоможе вам відновити Юань-ці, - Лан і дістала з кільця Сумі елегантний флакон. З аромату видно, що ліки були найвищими.
— Не потрібно, — коротко заперечив Лінь Мін. — У мене є свої пігулки. Пані Лане, кажіть прямо, чого ви хочете.
Дівчина зажмялася, і їй було ніяково просити про допомогу. Ші Лінькай, помітивши її сором'язливість, розумієш і підмикнув Ліню Міну, мовляв, "я розумію герой та красуня - класика". Він поспішив відвести інших, вважаючи, що робить добро.
Його « проникливість» лише додала Лані і незручності. Вона кашлянула і сказала:
- Пане Ліню, я маю прохання. Чи можемо ми поговорити наодинці?
— Гаразд, підемо до мене в наметі, — відповів Лінь Мін.
Він і сам хотів дізнатися подробиці нападу на Місяць Сектики, тому не відмовляв.