***
— Пане, наставник Хочі принаймні на середній стадії Говття, а може навіть пізно! — Голос На І тремтів, вона ніяк не могла заспокоїтись. Дівчина знала, що її талант шокований, але їй було важко уявити собі таку велику силу всього за кілька місяців.
Вона не мала точної інформації про нинішній рівень голови культу Хочі. Більш того, щоб його вбити, недостатньо було просто перевищити силу. Культура Хочі кишла майстрами, і Лінь Міну потрібно було діяти в надзвичайно ворожому середовищі. Я думала, що для успіху йому потрібно мати силу принаймні піку Хоутінь.
Тепер Лінь Міна, дивлячись на сучасний розвиток, можна було сказати, що це лише Стадії Пульс. Чи його справжня бойова сила перевищує рівень культивації майже на два сходини?
На перший погляд це було немислимим. Навіть Юй-хуан, легендарний правитель Південних Земель, про який говорилося в стародавніх канонах Бога-Шамана, у юності не був настільки грізним. В очах І Юй-хуан, який жив шість тисяч років тому, був другим з значущості об'єктом віри після самого Бога-Шамана. Він одностайно заснував імперію південних Земель, схожу з сектою третього рангу, і його дійсна сила не піддавалася вирахуванню.
- Пане, може нам варто провести ще одне розслідування? Інформація про силу наставника Хочі, які я отримала, може бути неточною.
Ліній Мін відповів спокійно:
- Це не має значення. Навіть якщо він досяг піку Ховтян, або володіє прихованими козирами, через які покупка вибухне, я завжди зможу відступити. Я прийшов сьогодні тільки для того, щоб повідомити тобі: я виконаю обіцянку колись. Мені не потрібна від тебе інформація.
На І замовкла. І справді, Лінь Мін вже склав план вбивства перш ніж прибути в Південні Землі. Він не хотів радитися, чи варто йому ризикувати. Крім того, її знання були обмеженими і вона навряд чи могла дати слушну пораду.
— Я зрозуміла, — кивнула дівчина. У її пам’яті Лінь Мін залишився людиною, яка постійно робила неможливе. Вона не сумнівалася в його поміркованості, їй просто було важко повірити у грандіозний проект.
— Цього разу я йду вбивати главу Хочі. Незалежно від виходу, тобі і твоїй сестрі варто змінити місце проживання. Тут надто близько до поселень племені Хочі, це небезпечно. — Лінь Мін витягнув з кільця Сумі шкатулку розміром в один фут і простягнув її на І. - Це для вас. У майбутньому ви самі вирішите, чи захочете жити простим життям або спробувати відновити своє плем’я.
Він поставив шкатулку на стіл. Сестри На принесли йому величезну удачу, і цим жестом він вважав свій обов’язок перед ними повністю виплаченим.
— Брат Му Линь... Ты... — На Шуй, побачивши, що він збирається йти, закусила губу. Її очі блиснули, вона явно хотіла щось сказати, але не знаходила слів.
Лінь Мін м'яко усміхнувся і потріпав її по голові.
— Пильно тренуйся. Можливо, в майбутньому ми ще зустрінемося.
Сказавши ж се, вийшов з хатини. Використовуючи техніку пересування, він зник з уваги в мить ока. Побачивши тугу в очах сестри, вона зітхнула і похитала головою.
Линь Мін, ймовірно, в майбутньому стане фігурою рівня Юй-хуана, владним земель на сотні тисяч чи навколо. Між ними лежала глибока прірва. Хіба міг він вічно залишатися для них просто "братом Му Лінем"?
З змішаними почуттями На І відкрила залишену ящик і замерла від побаченого. Вона була доверху забита золотими квитками, кожен номіналом у тисячу лянів. Ровні пачки лежали щільними рядами - судячи з товщини, там було не менше ста-двухсот аркушів. Це було більше як сто тисяч золотих лянів — сума, яку звичайній людині не витрачати й за десять життів. Навіть якщо б вони купували ресурси бойових мистецтв, цього вистачило б для сестер на решту свого життя.
Біля квитків лежав нефритовий сувій, а біля нього — кілька флайонів з пилюками. Відкупоривши один з них, На І відчула тонкий аромат ліків найвищої якості. Дівчина взяла сувій, подивилася його і тихо ахнула. Це була технологія Середнього сорту Рангу людей. Разом з пилюками і золотом вміст ящиків оцінювався у кілька сотень тисяч золотих лянів.
Жриця племені На вона знала, що Південні Землі не такі багаті як Середні Долини. Навіть для сотень тисяч людей, які жили в суспільстві, це було нелегке завдання. А Лінь Мін так легко віддав її, ніби це була сука безробіття. Яку ж велику силу він тепер мав? Аж ось на очі з’явилось, наскільки нікчемними були племена Південних Земель у порівнянні із величезним світом.
***
Місто Хочі лежало в дев’ятистах чи на захід від племені Туманна Долина. Він був центром влади народу Хочі і місцем поклоніння одноімного.
У більшості племен Південних Земель божественна влада стояла вище світської, і Хочі не було винятком. Вплив цього культу, Чі Юе, значно сильніший за вплив самого вождя. У центрі міста височіли сім гостроконечних башт заввишки понад 60 метрів. Найпоширеніша була заввишки майже 100 метрів. Комплекс будинків навколо цих башт і був обительом поклоніння Хохі.
Сумерки повільно опускалися на місто. Шумні вулиці затихали, у домах запалювалися вогні. З висоти місто здавалося, що воно розсипає зорі. Така розкіш була рідкістю для Південних Земель. За останні роки плем’я Хочі захопило багато рабів, довівши свою кількість до кількох мільйонів людей. А місто Гохі стало одним з найбільших у регіоні.
У кімнаті на верхньому поверсі центральної вежі кілька людей сиділи за круглим столом. На головному місці сидів лисий чоловік у чорній мантії. Його обличчя і голова були покриті химерними татуюваннями, а погляд залишався холодним і безстрасним. Поряд з ним стояв довгий і масивний священна палиця, нагорнуті нею навколо білих людських черепів.
Це був наставник Хочі на ім'я Чі Юе. Праворуч від нього сидів тучний чоловік середніх років. Він обіймав одну руку і час від часу з силою хапав її. Вона тремтіла від болю, коли закусила губи і не сміялася видати звук. Незважаючи на те, що в очах товстої людини з’явилась сильна спрага до вбивства.
- Преподобний наставник Чі Юе, війська готові, ми чекаємо тільки майстрів культу. Наставнику, виберіть сприятливий день, і ми рушимо на північ, щоб одним махом стерти плем'я Агу з лиця землі! Захоплені ресурси для культивації передамо поклоніння, іноверців вб'ємо, половину рабів продадуть на поповнення казни, а решту залишимо на каторжні роботи.
Товст розплився в усмішку, і його хватка на тілі невільниці посилилася. Дівчина збліднула, на її чолі виступив піт. Але вона як і раніше терпіла мовчки, стиснувши зуби. Чоловік, який тримав її, був керівником племені Хочі — надзвичайно жорстоким і деколи досить витонченим. За ці роки він замучив до смерті незліченні раби. Якби вона скрикнула і перервала пораду цих трьох, її доля була б жахливою. Одна з її подруг, не витримавши болю, одного разу застовала і її живцем кинули в Яму Десяти тисяч Змій.
Чі Юе сидів нерухомо. Його права рука лежала рукою вгору, а великий палець почергово торкався чотирьох інших, наче розрахунків. Через деякий час він глухий і сказав:
— Через три місяці, в день, коли Зірка Волка переїде з Небесною Зіркою, можна буде виступати.
— Три місяці? Так довго? — Шефе нахмурився, явно незадоволений терміном. Він з нетерпінням чекав початку. При нинішньому могутності племені Хочі розчавити Агу було нескладно, питання стояло тільки в ціни перемоги. Однак слово Чі Юе було законом, і навіть вождь не наважувався його перелічити.
Подивившись на нового великого генерала Хочі, який сидів трохи далі, вождь кивнув:
— Хай буде три місяці. Але тоді нам знадобиться повна підтримка божественних послів поклоніння!
— Звичайно, — безсердечно відповів Чі Юе.
Його холодність роздратувала вождя. Щоразу, коли він потребував майстра культу, всі захоплені ресурси мусили давати йому на розподіл. Якщо так піде і далі, коли ж у палаці з’являться власні воїни, здатні конкурувати з культом Хочі? Це означало, що він буде вічно під п'ятою Чі Юе.
Роздратований вождь несвідомо стидав руку ще сильніше. Цього разу не витримала рабиня і вийшла тихий стогін.
— Хм? - Шефе нахмурився.
Дівчина, почувши це холодне хмикання, похолола. Вона затремтіла, в голові билася лише одна думка: « Все скінчено. Її чекала болісна смерть. Раби навіть не мали права на самогубство: за законами Хочі, сім'ї рабів-самогубців скармлювали лютих звірів. А у вченнях Південних Земель вважалося, що той, хто був з’їдений звіриною чи людиною, не може увійти в цикл перероджень і приречений на вічні муки. Тому багато рабів мріяли про смерть, але не відважилися позбавити себе життя.
Вождь сумно посміхнувся, вже очікуючи, як саме він накаже дівчину цієї ночі, щоб виплеснути накопичення гіркоти. Але в цей момент крижаний голос, який донісся звідки-то зверху, накрила всю вежу:
- Вибачте! Боюся, у вас не буде можливості чекати три місяці!
Голос, повний спраги вбивства і гнітючої аури змусив вождя здригнутися. Він миттєво схопився, з жахом дивлячись на стелю, але бачив лише темні склепіння.
- Хто тут?
Вождь відштовхнув невільницю, його обличчя спотворилося від тривоги. Однак, згадавши про те, що поруч є наставник Хочі і багато інших майстрів культу, він трохи заспокоївся. Справді, ці безжалісні фанатики мали велику силу. Інакше плем’я Хочі не могло б підкорити весь Південний Земель протягом цих років.
Обличчя Чі Юе теж змінилося. Хтось зміг проникнути в дбайливу Башню Бога-Шамана непоміченим для його почуттів!
— Хто б ти не був, виходь! Досить цих дешевих трюків! — Чі Юе намагався говорити впевнено. У нього були на той час підстави: його розвиток досяг пізньої стадії Хоутян, а через полум’я справжнього вогню він майже не мав рівних серед майстрів рівня Говтінь. Навіть якщо він не був першим силою у всіх Південних Землях, то точно входив до п'ятірки кращих. Він не боявся нікого, коли був на своїй території під наглядом.