***
— Копье! Дай-но погляну, - предок Чіянь забрав зброю з рук Лінь Міна. Дерева мали глибокий фіолетовий відтінок — колір Боговового Бамбука Пурпурної Молнії, а по всій його довжині простягалися численні щільні червоні візерунки, які залишилися після об’єднання з Огненим Платаном Священного Пламені.
Наконечник завдовжки вісім цунь з високим хребтом і тонким лезом висточав крижаної блиск. Він був виковований з пурпурного заліза в поєднанні з Каменем Скарбної Молнії та есенцією вогню Жуейцюе, завдяки чому зброя була не тільки гострим і міцним, але й гармонійно об'єднана силою грому і полум"я, що ідеально підходила Лінь Міну.
Від самого наконечника до кінця дерева були вирізьблені лінії магічних форм. Такі масиви служили для правдивого об’єднання. Божественний Бамбук Пурпурної Молнії і Вогняний Платан Святої Пламені самі були першокласними матеріалами для проведення енергії двох стихій - блискавки та вогню, а за допомогою форм істинного сутності не тільки без перешкод текла по зброї, але й неодноразово посилювалася.
Можна було сказати, що це копьє був створений спеціально під Лінні Міна.
Чиянь ласкав древко, наче улюблену жінку. Ранг зброї виявився саме таким, як він очікував - найвищий сорт Земного рівня, причому з найкращих примірників.
У загальному тільки поява скарбів на небі викликає небесну кару. Пройшовши крізь загарбку нашим гнівом, зброя стає ще гострішою і могутніша. Копія, виковане предком Чіянам, ще не досягла Небесного рівня, але через те що вона перетворилася на рідкісне явище у вигляді блискавиці та вогню і приблизилася до неба Тайцзі, воно приваблювало енергію цих віршів, створивши свого роду «псевдо-безбесну кару».
Хоча це не була справжня кара, вона все одно спрацювала як фінальна заколення, піднявши якість божественного списа на новий рівень.
Предок Чіянь ще деякий час любився їм, перш ніж неохоче повернути зброю Лінні Міну:
- Тепер списа твоє. Дай йому ім'я.
Лінь Мін схопив копальню і злегка струшив його. Зброя була надзвичайно міцною, і сила цього руху мала достатньо сили для розтягнення кісток майстра.
Було б мудро влити у нього всю сутність, як по всьому коп’ю запляли розряди блискавки і спалахів полум'я. Роздався різкий, страшний тріск. Ця жахлива сила разом з атакуючим ударом пообіцяла надзвичайну силу, масштаб якої було важко навіть уявити.
— Раз воно викинено з пурпурного заліза, буду називати його Божественним коп'ям Пурпурового Залізника, — вирішив Лінь Мін.
Отримавши зброю, Лінь Мін з нетерпінням чекав нагоди випробувати його в справі. Незабаром знайшов відповідну ціль — голову культу Хуо Чі із Південних Земель.
***
Десять днів потому, Сто тисяч Гор Південних Земель.
Небо було ясний, сонце зеніло. Над лісами Південних Земель пролунав пронизливий крик, і в вишині пронеслася гігантська лускача тварина у формі драконового змія з розмахом крил на шість чіжанів та довгим хвостом.
Великі крила відкидали на землю чорну тінь. Здалека ця істота нагадувала яо-дракона, який знайшов пару величезних крил.
Це був літаючий Цзяо, в чиїх жилах текла кров священного звіра Іньлуна. Іньлун зовнішньо подібний до цзяо-дракона і також належить до числа священних звірів драконячого роду, але володіє крилами, тому його нащадки в більшості своїх можливостей літати.
На спині Летого Цзяо, прямо і впевнено, стояв молодий у чорних одягах. У його руці було пурпурне копальня, а сам він легко опирався зустрічним потоком вітру. Цим юнаком був Линь Мін.
Десять днів тому Лінь Мін вирушив з гори Чжун'янь. У Чіяні він подарував йому цей літає Цзяо як засіб пересування. Ця тварина була набагато більшою, ніж у Дикого Орла Божевільного Відра: один змахом крил переносив її за десятки тисяч років. Це був безцінний їздець.
Крім того, предок Чіянь за допомогою спеціальних формцій приховав блиск і коливання істинної сутності Божого списа Пурпурного Залізника. Ззовні воно виглядало як звичайна зброя високого рівня. Ніхто, чиє вдосконалення не перевищувало рівня предка Чіня, не зміг би помітити підвох.
Врешті-решт, копальню було занадто цінним. З цією силою Лінь Міна відкрито демонстрував би таку зброю майже як самогубство.
Зараз про те, що Лінь Мін володіє цим коп'ям, знали тільки двоє: Му Цяньюй і предок Чиянь.
Звичайно, Му Цян’юй була заслужила довір’я до нього і його предок Чіань був дуже запальною людиною. Крім того, вони з Лінею Міном мали добрі особисті стосунки і не віддавали б юнакам своєї зброї.
Летаючи Цзяо, він мчав немов блискавка. Стоячи на його спині і дивлячись на пейзажі, що швидко пропливають внизу, Лінь Мін не міг подумати. Минуло лише кілька місяців, і він повернувся на старі місця, але тепер його ситуація стала зовсім іншою.
Тоді він утікав від переслідування Хуо Ґуна, і йому вдалося здобути перемогу лише після того, як з усіх сил. Невдовзі за ним почав полювати голова культу Хуо Чі. Якби не удача і зустріч з Жуейцюе, яка зігнула вогняного клона голова культу, він би загинув в Болоті Чорної Вди. Пізніше в горах Лейтин він також постійно бігав, проходячи через смертельні випробування.
Усі ці кризи видавалися подіями вчорашнього дня. Але сьогодні Лінь Мін, повертаючись до Південної Землі, мав силу, з якою не можна було порівнювати його раніше. Тепер у цих безкрайних землях майже не залишилось того, хто міг би загрожувати йому.
Першим метою Ліні Міна було плем’я Туманної Долини.
Це плем'я лежало в гірській долині, яка вранці часто була оповита густим туманом, і отримала свою назву. Це було маленьке поселення, що настало досить близько до племені Хуо Чі з населенням всього в чотири-п'ять тисяч людей. Наблизившись до Долини, Лінь Мін дозволив Летачі Цзяо вільно полювати в лісах Південних Земель. Чистота крові цього звіра була приблизно така ж, як і ближні ящірки з Лайтинських гір. У лісах Південних Земель у нього просто не було суперників, так що турбуватися було ні про що.
Лінь Мін зіскочив з спини яо-дракона. З висоти тисячі жанців він падав вниз, але так само як риба у воді, то змахував рукавами за допомогою наміру вітру для сповільнення. У результаті він, наче легке пір’я, приземлився на землю витончено.
З огляду на пам'ять Лінь Мін швидко знайшов потрібний будинок. Це були приземні будівлі в кутку Туманної Долини. Щойно пройшов весняний дощ, і на кам'яній дорозі все ще блищать краплі води, придаючи всьому навколо відчуття свіжості.
На подвір’ї з червоною черепицею дівчина в грубому одязі тримала любе обличчя, тримаючи дерев’яний таз. Вона витискала щойно виготовлений одяг і розвішала його на мотузку. У променях сонця її ніжні передпліччя видавалися білими і гладкими, наче корінь лотоса.
Ця дівчина була на Шуй, відьма племені На. Коли Линь Мін пішов вбивати Чі Гуда, він дав сьострам на кількість золота і допоміг їм знайти собі плем'я Туманної Долини.
Перед тим як увійти в Святу землю Бога-Шамана, Лінь Мін пообіцяв помститися за сестер. Він був людиною, чиє слово міцно, як гора, і тепер прийшов виконати свою обіцянку.
— Брат Му Линь? — На Шуй, побачивши Лінь Міна на дворі, замерла. У її сяючих очах спалахнула суміш радості і недовір’я.
— Твоя сестра тут? — Линь Мин м'яко усміхнувся. Мулен був вигаданим ім’ям, яке він використовував у Південних Землях.
— Да... да! — На Шуй енергійно закивала, поспішно поставила таз і побігла до дому.
У свій час Лінь Мін з'явився в житті на Шуй майже у вигляді рятівника. Він не тільки вирвав її з рук "Двух Земель Південних.", але й пізніше допоміг їм помститися за вбитих батьків. Усі труднощі, з якими вони зіткнулися в лісах, були однією за одною усунені Ліннем Міном. У такій ситуації молода на Шуй, чиє серце тільки почало пробуджуватися, весь цей час не могла забути його.
Через мить у дверях низького будинку з'явилася На І. На ній був надет передника, рукава засвчені, а на точних білих пальцях все ще блищать краплі води - ймовірно, від миття овочів. Вона виглядала як справжня благородна дівка з простого роду.
На І теж була здивована. Вона добре знала про жахливий талант Ліні Міна і про прірву між ними та ним. Вона вважала, що може більше ніколи не побачити його в цьому житті і не очікувала повернення.
— Благородник, — шанобливо сказала На І, схилившись уклонитися. На відміну від живої і добродушної на Шуй, На І завжди зберігала холодність, зовсім не відповідну її віку. Мабуть, після того як вона на власні очі побачила понівечене тіло матері, її серце зачинилося.
Почувши, як На І називає його добродійником, Лінь Мін почувався незручно — це було надто формально й незручним. Проте, вбивши Чі Гуда й помстившись за батьків сестер, він дійсно став добродійником для них.
- Заходите в будинок, мені потрібно дещо вам сказати.
Троє увійшли всередину. У кімнаті було темно, в тазу лежали свіжі овочі, а поруч стояла все ще димлива плита.
— В племені Хуо Чі в останні дні не було ніяких переміщень? — Линь Мін обвів кімнату побіжно поглядом, відмітивши простоту життя сестер.
— Ні, — похитала головою на І. Долина, яку колись оточували Долині, була близько племені Хуо Чі. Якби вони вирішили воювати або мобілізувати війська, то дізналися б про це.
- Якщо нічого не сталося, значить, ремісник племені Хуо Чі повинен бути у своєму лігві. Хм... Ти знаєш точне місце поклоніння Хуо Чі?
Місце поклоніння? — На І трохи розгубилась і здивовано запитала: « Знаю, але чому добродійник питає...
Ліню Мін відповів:
- Коли я йшов до Башне Бога-Шамана, я обіцяв вам, сестром, допомогти помститися і вбити Чі Гуда та главу культу Хуо Чи. Тепер Чі Гуд мертвий, залишився тільки глава культу. Ця людина не тільки винна в смерті вашого вчителя, але й має серйозні рахунки зі мною. Крім того, я хочу отримати Святе насіння вогню племені Хуо Чі. Тому я повернувся в Південні Землі, щоб убити його.
При цих словах очі на І розширилися від жаху, а на Шуй прикрила рот маленькою долонею. Вбити голову культу Хуо Чі? Забрати генетичне насіння вогню племені?
Сила голови культу Хуо Чі була принаймні на середньому рівні стадії Хоутінь. Він легко вбив їх вчителя. У очах сестір такий чоловік був вершиною всього Півдня, подібних недосяжної гори. Навіть стійка на І кожного разу відчувала вдушення, згадуючи помсту за вчителя, бо знала, наскільки примарні шанси досягти такого рівня сили під її спроможністю.
І тепер Ліню Мін збирається вбити його? Йому ж всього шістнадцять років!
Коли Лінь Мін вбив Чі Гуда, на І була глибоко шокована, але в стародавніх сувоях культу Бога-Шамана згадувалися рідкіші генії, здатні на таке у п'ятнадцять або шістнадцять років. Те, що Лінь Мін повернувся з Божественного Царства і зміг знищити Чі Гуда, було шокуючим, але прийнятним. Але вбити голову культу Хуо Чі... Вона просто не могла цього навіть уявити!