***
"Печера на вершині Гори Гріму не може належати нікому, крім Громової Цзяо-лун". У цьому місці існувала строга ієрархія: землю розподіляли по силі — від підніжжя до вершини. На піку концентрації енергії грому була найвища, а висота символізувала абсолютну владу. Дракон ніколи б не поступився це місце іншому.
Думки Лінь Міна неслися вскач. Майстер в чорному згадував, що громові ящери люблять збирати у своїх логіках скарби стихії грім, через яку енергія всередині стає неймовірно щільною. Якщо це дійсно печера Громової Цзяо-лун, то що ж можна знайти всередині?
Ця думка забилася частіше, ніж від Лінна Міна. Але подивившись на кілька десятків ящерів біля входу, він відчув холод у грудях. Кожен з них міг забрати його життя в одну мить. Якщо його виявлять, спасіння не буде.
Після короткої, але болісної внутрішньої боротьби Лінь Мін стиснув зуби. Багатство пов’язане з ризиком. Рішення — він піде на це!
Це був унікальний шанс. Якби не поява жінки в червоному, Лінь Мін не отримав би можливості пробратися у лого дракона, навіть якщо б він пробився на стаді Сянянтя! Шлях бойових мистецтв обов’язково сповнений небезпекою. З його теперішнім талантом, силою і ресурсами Лін Мін міг розраховувати на досягнення піку Сяньтяни або навіть чогось більшого.
Але що потім? А як щодо того, що́ робить великий майстер Божого Царства? Лінь Мін чудово розумів, що на Континенті Тяньєв повно геній, а у всесвіті існують тисячі таких світів. Кількість талантів не піддавалася численнню.
Багато з них походять із секти четвертого, п’ятого або шостого рангу і навіть зі священних земель Божого Царства. Їхні ресурси є неймовірними: від самого народження їх купають у чанах з лікарськими доріжками і навчають краще технічне обладнання. У священних землях Божествного Царства їхні методи культивації точно не гірші за його власні. До того ж, крім « золотої молоді» є багато геніїв, які пережили надзвичайні пригоди і знайшли свої унікальні можливості - у своїх світах кожен з них був головним героєм своєї легенди.
З усіх цих тисяч лише одиниці досягають справжнього вершини бойових мистецтв. Лінь Мін ніколи не принижував себе, але й не страждав сліпою зухвалістю. Його подорож тільки починалася, старт був непоганим, але чи він добереться до фінішу — залишалося загадкою.
Шлях воїна — це боротьба з самою долею за право на життя! Він не міг втрачати ні хвилини, ані жодного шансу! Інакше, коли час почне підтискати і йому доведеться йти в смертне усамітнення, то тільки б пробитися на новий рівень для продовження життя, його шлях воїна буде близький до кінця.
Лінь Мін кинув останній погляд на люту битву в небі і витягнув з кільця Сумі комплект сірого одягу. На вершині гори Гріма не було снігу, все навколо завалилося сірою рудою початкового Маґнетизму, так що чорний колір був найкращим камуфляжом.
Звантажились у стан "Повернення до витоків" і повністю закривши своє дихання, Лінь Мін, як сіра тінь, безшумно ковзав через валуну. Притиснувшись до землі, він швидко рвався до печери Грімової Цзяо-лун!
Битва в небі продовжувалася, і ніхто не помітив крихітної людини. Нікому і в голову не могло прийти, що у нього вистачить зухвалості пробратися в лігво дракона за скарбами.
Лінь Мін стрибнув до схилу скель і, вчепившись у каміння, поповз уперед, наче ящірка. До входу залишалося близько двох кілометрів. Його концентрація досягла межі — він увійшов у небезпечну зону. Якщо хоч один випадковий розряд істинної сутності від битви в небі зачепить його, він труп. Незважаючи на обережність, Мін не сповільнявся. Час означав життя. Коли битва закінчиться і дракон прожене жінку, Лінь Міну вже не вибратися.
На щастя, жінка в червоному була неймовірно сильна. Сам вона стримувала і саму Цзяо-лун, і все її численне потомство!
Долаючи відстань за кілька десятків вдихів, Лінь Мін підійшов до найважчого етапу. Щоб потрапити всередину, він мусив проскочити повз велетенський ящер, який стояв усього в десятьох чінга від входу. Ця тварюка була вдвічі більшою від звичайних синіх ящерів, а її лусочка виливала похмурим фіолетовим кольором.
Фіолетовий ящер — це тварина, яка по силі дорівнює майстереві Сяньтя!
У Линь Міна затрималося століття. Така істота прихопить його за секунди. Він притиснувся до валуну всього у двадцяти чжанах від печери, його серце шалено билося. Ці двадцять чжавів здавалися нездоланною прірвою.
Він знову глянув на фіолетового ящера. На щастя, дика звірина була повністю зосереджена на небесній битві. Почуття у лютих звірів і так не вирізнялися гостротою, а зараз він ще й віддав всі сили підтримки Грімової Цзяо-лун та захисту сородячої сім'ї. Він просто не міг помітити Лінь Міна, який повністю сховав свою присутність.
— Бум!
Величезний вогонь впав з неба. Фіолетовий ящір разом з іншими звів громову мережу, стримуючи удар. Але напад жінки був занадто сильним, навіть об'єднавши сили, ящери затремтіли, а фіолетовий вожак закаштував кров'ю.
"Шанс!"
Очі Ліни Міна виблискували. Використовуючи техніку « Золотої Пэн, що пронизує пуститу» під прикриттям вибуху, він стрілою влетів у змію печери! У той же момент гуркіт вщух. На початку ліолетового ящера було не до того, щоб перевірити чи хтось прослизнув у логіку.
« Пробрався! Я всередині!" - ця думка пульсувала в мозку Ліна Міна, серце готове вистрибнути з грудей.
Майже не торкаючись підлоги, він мчав вглиб тунелю. Усередині не було темно, адже стіни були вкриті перлинами і світною рудою.
"Ця-луна падалки на тілесні утіхи і багатства - справжня правда." Лінь Мін не міг стримати подиху, дивлячись на всю цю красу. Кожна з цих перлин у світі смертних коштувала більше десяти тисяч золотих. Декор однієї печери тягнув на мільйони золотих!
Звичайно, тепер йому було не до прикрас. Він виявляв надзвичайну обережність. Енергія грому була настільки щільною, що вона здавалась майже дотику. Для майстра потомства грому це місце стане ідеальним залом для культивації.
Загорнувши за ріг, Лінь Мін побачив яскраве фіолетове сяйво.
— О... Голосова трава!
Перед ним ріс густий кущ Громової трави, який здіймається на половину людського росту. Її листя було темно-фіолетовим, а зверху стебла фарбувався плід розміром з кулак, по якому пробігали дрібні іскри. Колір плоду був настільки насиченим, що здавався майже чорним.
— Тисяча Грімова трава! — Линь Мин затамував подих. У буклеті Гори Гріма згадується принаймні півтора тисяч років. Для воїна-громовика цінність такого плоду була несправжній!
Лінь Мін не став скромнити. Напивши сарбю рангу людьми силою грому, він одним точним рухом зрізав іссіня-чорний плід і прибрав його в кільце Сумі. Корінь і стебла він не чіпав - нехай Грімова Цзяо-лун продовжує про них піклуватися. Можливо, коли Ліню Мін сильнішає, він повернеться сюди вже не як злодій, а як господар ситуації.
Забравши плід, він не затримався ні на секунду. Тунель йшов все глибше, в саме серце гори. Незабаром простір розширився, і Лінь Мін опинився у величезному кам’яному залі завширшки в доброві сотні чожанів!
Побачивши вміст залу, він закричав про себе від подиву. На підлозі були висаджені сотні кущів Грімової трави різного розміру! Вік наймолодіших" складався протягом кількох століть, а решта росли тут явно понад тисячу років. Що ж, Гора Гому стояла тут вічно, і самій драконі було не менше десяти тисяч років. Вона не мала жодних труднощів ростити такий сад.
Придивившись, Лінь Мін помітив, що більшість рослин уже обібрано. Дозрілі плоди були всього сорока штук. Мабуть, Грімова Цзяо-лун використовувала це місце як свій « город »: піклувалася про нього і їла плоди в період дозрівання, сезон за сезоном. І енергія в печері вища, і смак завжди під рукою - хитрий план!
Лінь Мін, не довго думаючи, почав діяти. Його руки рухалися з неймовірною швидкістю, і через кілька хвилин від жнив залишилось лише порожні стебла. Приблизно сорока плодів Грімової трави перекочували в кільце Сумі. Лінь Мін все ще не міг повірити у свою вдачу: вісім з десяти плодів належали тисячолітньому рослині! Знаряди знайти хоча б одне таке - завдання майже не виконавши, а в логіці дракона він зібрав їх, наче звичайну капусту з гілля.
У цьому і була перевага довголіття: тільки безсмертні істоти могли вирощувати такі ліки. Звичайні люди помирали раніше, ніж дозріли подібні плоди.
Зібравши врожай, Лінь Мін рушив далі. Він вийшов з залу і потрапив у інший, ще масштабніший — двосторінковий жан! За слідами на стінах, це приміщення було не природним житлом, а вирубаним вручну. З огляду на глибину гори, місця в надрах були дуже високими.
Пол у далекому кінці залу був переповнений дорогоцінною шкірою: соболю, ведмедя, тигра та леопарда... Їх було не відняти. Шкури були закріплені прямо в камені, наче велетенський лож.
« Ця ня Цзяо-лун знає, наскільки розкішною є розкіш! » — втратив дар мови Лінь Мін. Спальня в двісті чожанів і ліжко з Середніх хутряних міхи — це створіння жило не гірше за імператора.
Тоді Лінь Мін вже збирався йти, аж раптом помітив, що в одному місці цього великого ліжка концентрація енергії грому заскочує. Він підскочив до ложа і відкинув шкуру білого тигра. Під нею опинився чистий самоцвіт, що вморився у підлогу і виготовляв фіолетове світло. Камінь був розміром з кулак, але найдивніше було те, що всередині нього щось містилося - воно мерехтіло, наче живе серце.