***
Назви тіла мали безпосередньо набирати тіло, і це дало змогу збільшити швидкість культивації або боїв.
Як і у випадку з символами для зброї, кількість писань на тілі була обмежена. Залежно від рангу символа і фізичного стану майстра, можна було використовувати максимум чотири або п’ять штук.
Битва з Чжан Гуанюєм мала відбутися через чотири місяці. Щоб досягти максимального ефекту, Ліню Міну потрібно було нанести символи протягом наступного місяця, інакше користь значно зменшиться і час буде даремно.
Однак зробити символи на тілі за місяць було дуже важко. Навіть коли Лінь Міну пам’ятав про безхожий стан, їй потрібно було довго тренуватися і витрачати величезну кількість рідкісних матеріалів, щоб досягти успіху.
І якщо тренування було справою техніки, то збір необхідних матеріалів прищепив Ліну Міну справжнє благоговіння — настільки вони були рідкісними і дорогими.
У пам’яті Ліна Міна тепер зберігалися два найпростіших фізичні символи: символ збору Сущості для прискорення культивації і Друкувати Бітви, щоб посилити бойову силу. Але навіть цей список матеріалів для найпрогресивніших символів примушував його до гніву від безсилля.
Лише одна унція крові хижого звіра п’ятого рівня коштувала тридцять тисяч золотих. Лінь Міну потребував двох унцій - шістдесят тисяч, і навіть маючи гроші, знайти її було ніде.
В країні Небесної удачі просто не було майстрів, які б могли самотужки здолати звіра п'ятого рівня. З таким противником могли впоратися хіба що майстра на піку стадії Хоутінь. Кров таких істот зазвичай видобувалася великими сектами або стародавніми кланами бойових мистецтв, і якщо вона потрапляла в такі маленькі країни, ціна на неї ставала надто високою.
Потім йшов Камінь Зоряного Сіанія — залізна есенція, яку сконденсували з падаючих метеоритів під дією високих температур у атмосфері. Ця есенція могла виникнути тільки природним шляхом під впливом сил Неба і Землі. Далеко не в кожному метеориті можна було знайти Камінь Срія; лише з тисяч цзіней добували кілька фунтів цього матеріалу. Ринкова ціна за півкілограма становила щонайменше сто п’ятдесят тисяч золотих.
І знайти його було неймовірно важко. На щастя, Ліню Міну потрібно було лише 100 грамів.
За попередніми підрахунками Лінь Міна, якщо купити все за найнижчими ринковими цінами - тобто якщо йому пощастить навернутися до людей, яким потрібні гроші - зібрати всі складники піде близько трьохсот тисяч золотих. Але він розумів, що це нездійсненна мрія.
Багато матеріалів, як - от кров звіра п'ятого рівня і Камінь Зоряного Сії, були дефіцитом на який є ціна, але немає товару. Реальні витрати могли скласти п'ятсот, шістьсот або навіть сім сотень тисяч золотих, і це не було б чимось незвичайним.
Крім того, навіть маючи на руках сім сотень тисяч людей, всі позицій по списку при хорошому розкладі тривали б рік чи два, а в найгірших — десять років. Навіть відносно "прості" інгредієнти з цього списку вважалися скарбами в Гільдії Майстри Начертній країні Небесної удачі.
До того ж, щоб купити окуляри в Гільдії, потрібні були гроші. Свої минулі окуляри Лінь Мін вже вигадував, а без них Гільдія не продасть ці цінності ні за які гроші.
Коли Ліню Мін побачив список, він відчув біль у голові. Сам він ніколи не збере все необхідне, і тепер єдиною його опорою був наслідний принц. У цьому була перевага вступу в велику фракцію: у принца було багато підлеглих і великі канали поставок, які могли надати неоціненну допомогу.
Але навіть якщо принц докладе всіх зусиль, кількість матеріалів, які він зможе дістати, буде обмежена.
З цією думкою Лінь Мін похитав головою з гіркою усмішкою: « Я тільки примкнув до принца, який ще нічого для нього не зробив, а вже прошу таку колосальну суму. Гаразд, рідкісні скарби, але навіть відносно прості матеріали принцу буде важко дістати."
Лінь Мін розумів, що принц не багатий. Незважаючи на зовнішній вигляд велич його резиденції, сотні слуг, бенкети, подарунки, нагороди і хабарі були величезні кошти. Він витрачав на збереження своєї фракції від двохсот до трьох сотень тисяч золотих щороку.
Наприклад, нещодавні подарунки: сто з більше ніж Каменею істинної Сущості коштували понад 100 000 золотих і помішайте під містом Небесної удачі зі землями та слугами - ще близько ста тисяч доларів, плюс Пурпурно-Золотна м'яка Броня, чию вартість і зовсім важко оцінити. У сумі виходило за триста тисяч!
Через величезні витрати фінансового статусу принца було навіть гірше, ніж у іменних майстрів розписування на зразок Му І чи Ван Сюаньцзі. Ці гроші мали величезні прибутки, хоча вони були мінімальними і роками накопичили багно.
А сам Принц покривав свої трати в основному за рахунок прибутків від помістень, земель і лавок, оскільки його офіційного зарплатування ледве вистачало на дрібні витрати. Але лавок у нього був невеликий, і більшість торговельних точок в місті належали Об’єднаній Торговій Палаті.
У порівнянні з десятим принцом, який багато воював і грабував, наслідний Принц був бідний. І саме через цю бідність йому було важче привертати людей, тому його фракція постійно перебувала під тиском суперника.
« Подарунки наслідного принца — це жест відчаю. Виклавши триста тисяч разів, він напевно відчуває брак готівки. Просити матеріал відразу після того, як отримаєте подарунки, не дуже зручно. Якщо я не зберу їх зараз, то не встигну. Раніше мені було важко збирати матеріали для Символа Лечебного Начертання, а інгредієнти — набагато дорожчі. У крайньому випадку, попрошу принца тільки знайти канали поставок, а гроші роздобуду сам... Помста можна буде повернути принцу ...."
« Символ збору Сущості і Друкувати Бітви в поєднанні з моїм задумом Пустоти, Силою, подібної до шовкової нитки, та "Каноном Хаотічної істинної Спокуси" дадуть мені шанс у битві з Чжан Гуаннюем через чотири місяці. Але навіть так, я все ще не впевнений у перемозі над Лін Сеньом, яка повинна відбутися через шість місяців. Чим сильніше я стаю, тим виразніше відчуваю, наскільки ця людина страшний ..."
« Але все це за умови, що принц знайде матеріали. Деякі з них, безперечно, мають лише секту. Скільки він зможе дістати власними силами? "
Гільдія Майстра Начартанія, зал прийомів.
Як тільки Лінь Мін переступив поріг Гільдії, його відразу ж дізналася дівчина-регистатор, яка приймала його минулого разу. Її очі спалахнули, вона миттєво залишила роботу і швидким кроком вирушила до нього. Її подих трохи перехоплювався.
У місті Небесної удачі Лінь Міна, поки мало хто знав в обличчя - люди чули його ім'я, але не бачили його самого. Але у реєстратора, яка проводила його аттестацію, були всі дані. Гільдія знала, що найсильніший геній Воєнної академії Семі Тайн - це той хлопець, який проходив у них іспит.
Це була особистість надзвичайного масштабу!
« Пан Лінь », — сказала секретарка, яка дала йому чудову усмішку і з витонченим захопленням поклонилася. Її облеглі форми були вигідно підкреслені стрункій фігурі.
— А, це ви. Я хотів би бачити голову, — Лінь Мін впізнав дівчину.
- Звичайно, прошу за мною. Серце дівчини забилося частіше від того, що він її запам'ятав.
- Дякую за допомогу.
— Я маю велику честь служити вам, пане Лінь. У цей час дня головуючий зазвичай залишався там, щоб навчати своєї онуки. Ван Сюаньцзі розумів, що ні в бойових мистецтвах, ні у творах йому вже не досягти нових висот, тому докладав усіх зусиль для її навчання.
Дівчина відкрила двері. Лінь Мін був тут вже другий раз, саме в цьому кабінеті проходив його іспит.
Ван Сюаньзі сидів за бірюзовим столом для знамена, поправляючи положення пальців поряд дівчини. Вона була одягнена в білу сукню майстра розпису і виглядала надзвичайно чистою та одхідною. Це була Ван Юйхань, онука голови.
Помітивши, що вони прийшли, Ван Сюаньзі обернувся і на мить замер.
- Пан Линь?
— Лінь Мін злегка вклонився головам Ван.
— Ха! Пане Лінь, ви рідкісний гість! Давно не заходили. Хто б міг подумати, що ви не тільки геній письма, але й великий талант бойових мистецтв! Перемога учня з першої тридцятки Каменя Рангов академії в п’ятнадцять років — у вас безмежна майбутність!
— Ви мені лестите, голова Ван.
Ван Юйхань припинила практикуватись і зі складним виразом обличчя подивилася на Лінні Міна. Вона вважалася винятковим талантом: четвертий ранг талантів до бойових мистецтв і п’ятий — силою душі. Навіть Бай Цзінюнь і Мужун Ззи, вона була вищою за усіх. У колах аристократів було так само багато людей, які хотіли поспілкуватись з нею.
Але в порівнянні з юнаком, вона почувалася нікчемною. У мистецтві, коли вони робили це, між ними була прірва, а про бойову силу і говорити не варто. Оскільки Ван - Юйхань зосередилась на висновках, то в бойових мистецтвах вона приділяла увагу лише рівня розвитку — оскільки для написання потрібно глибокої суті. А щодо бойових навичок, то вона зовсім не розуміла їх і програла б навіть майстерню свого рівня.
« Як він тренується? » — думала вона. Вона вивчала письмо з восьми років. Навіть талановита Цінь Сінсуань була лише на одному рівні з нею. Останнім часом Юхань зробила великий ривок і, можливо, вже обійшла Цінь Сінсюань.
Але, дивлячись на Лінь Міна, вона втратила дар мови. Навіть якщо б він почав вивчати знамено ще в утробі матері, то не мав би бути настільки страшною. Вона все ще відкушувала базові рухи пальців, а він вже міг використовувати техніку « Яскравий Будда, що збирає лотоси».
- Пане Линь, ви прийшли у справу? — запитав Ван Сюаньзі.
Ліню Міну стало трохи ніяково. Зрештою, він був офіційно зареєстрованим майстром Гільдії, але з моменту реєстрації жодного разу тут не з'являвся. І ось, прийшов за матеріалами.