***
Десятий принц окинув Лан Юньюе поглядом.
— Як же зворушливо, невинною зовнішністю! Не дивно, що навіть Лінь Мін був тобою зачарований. Шкода, дуже шкода. Якби Лінь Мін все ще мав до тебе почуття, ти б могла бути вкрай корисною. А зараз... Один твій вид викликає у мене лише роздратування.
Десятий принц не соромився у виразах. Лан Юньюе побледеніла. Як же молодим дівчатам було вислуховувати таке?
— Убирайся! — Принц недбало махнув рукою.
Лан Юньюе, закусивши губу і не шкодуючи сліз, поспішно вийшла.
Коли вона пішла, десятий принц наказав своїм людям піти. У кімнаті залишилися тільки він і Чжу Янь.
Принц подивився на Чжу Яня і холодно запитав:
- Ти хочеш помститися?
Чжу Янь мовчав, але його стиснуті в кулаки руки, з яких складалась кров, відповіли за нього.
— Ладно. Лінь Мін ось-ось стане головним учнем військової академії Семи Тайн. Ти розумієш, що це означає для країни Небесної удачі. Твої шанси на помсту нічого не варті. Але навіть такі нагоди є. Лінь Мін не зможе вічно ховатися в стінах академії. Як тільки він вийде, його можна буде усунути. Тобі не вистачає сил? Я допоможу знайти майстрів. Я таємно забезпечу тебе всім необхідним: зв'язками, золотом, скарбами. За гідну нагороду знайдуться військові майстри, які готові піти на ризик. У них немає постійного дому, їх особистості важко відстежити, і навіть Секта Семі Тайн нічого не зможе їм зробити.
Десятий принц зробив паузу і додав:
— Но! Офіційно я розірву з тобою всі зв'язки. Сім'я Чжу також вибличить тебе і відірве зі своїх списків. Чжу Янь, сподіваюся, ти розумієш. Сім'я Чжу вже зв'язана зі мною однією ниткою. Я зобов'язаний зійти на престол, інакше і мене, і твій рід чекає загибель.
Серце Чжу Яня хворобливо ёкли. Розрив з принцем і вигнання з сім'ї!
Він добре розумів мотиви десятого принца. Полювання на Лінь Міна є дуже небезпечним. Якщо академія дізнається правду, принцу кінець, як і всій родині Чжу. Тому потрібно відсікти всі зв'язки. Тоді, навіть якщо покупка провалиться і Чжу Янь буде схоплений, це ніяк не кине тінь на принца або клан.
Більш того, вигнання Чжу Яня, головного ворога Ліні Міна, стане для останнього жестом доброї волі. Цей жест на зовнішньому рівні буде виглядати як поступка з боку принца і сім'ї Чжу. Линь Мін може навіть пом’якшитися і припинити бачити в них пряму загрозу.
Десятий принц планував діяти на два фронти. Геніальний і жорстокий розрахунків!
Але для Чжу Яня це означало крах його майбутнього. Без сім’ї і без впливу він ставав кимось, просто бродячого месника. А коли він зазнав невдачі, то мусив померти.
Але у нього не було вибору. Клана пожертвувати своїм сином, щоб мати успіх у сім’ї було природною справою і не потрібно роздумів.
- Чжу Янь, це єдиний вихід. Я не можу визнати поразку через одного Линь Міна. Я повинен боротися за трон, а родина Чжу повинна вижити. Ліня Мін надто небезпечна. Якщо він стане посланцем або головою академії, у мене не залишиться надії. Його потрібно переманити, або знищити. Я вже обговорив це з матукою, і вона погоджується. Ти можеш піти завтра або навіть сьогодні вночі. У тебе буде все, щоб підготувати план. Сподіваюся, ти не підведеш мене знову. Якщо все пройде успішно і ти не залишиш слідів, то коли я сяду на трон і ситуація стабілізується, я дам тобі все про що ти мрієш!
« Дай мені все, про що я мрію?» — Чжу Янь подумки посміхнувся. Мабуть, як тільки ви зробите це, то просто приберете додаткового свідка.
« Коли зайці закінчуються, гончиків варять у казані; коли птахів не залишається, цибуля ховають в чохол". Крім того, десятий принц з природи не довіряв нікому. Як він міг дозволити жити людині, яка тримає його за горло таку таємницю? Замах на головного учня академії - злочин, за який Секта Семі Тайн не пробачить навіть принца.
« Програю — помру. Перемогу - теж помру. Ви позбавили мене багатства, знищили моє майбутнє і тепер хочете забрати й життя. Ян Чжень, ти по-справжньому жорстокий. І моя люба тітко... це і твоя ідея. Ради трону для сина ти так легко розправишся з племінником. Що ж, чудово!»
« Я сам буду розпоряджатися своєю долею! » — вигукнув Чжу Яня. Він поклявся знищити кожного, хто намагався його використати або перейшов йому дорогу.
Сила! Йому потрібна необмежена сила, щоб убити Лінь Міна, вбити Ян Чженена і стати паном власного життя, вирішальним для кого жити, а кому вмирати!
Роздався шум кроків. Десятий принц, оточений охороною залишив маєток. Лан Юньюе сиділа в залі, проводячи їх загубленим поглядом. Двері до спальні Чжу Яня залишилася відкрита, темна щілина нагадувала пащі звіра. Дівчина не мала сміливості зайти туди, але й далі безшумно чекати.
Через чверть години Чжу Янь вийшов з кімнати. Лан Юньюе вскочила. Він недбало кинув їй тонкий аркуш паперу. Вона зловила його — це був їхній шлюбний контракт.
— Порви его, — холодно кинув він.
- Чт... Що? — рука Лань Юньюе замерла.
- Наша заручка розірвана. З цього моменту я вигнаний з родини Чжу.
— Исгнан?. Але як? - Вона була в повному замішанні.
Ти заручилася зі мною тільки заради мого статусу, влади і грошей. Тепер у мене нічого цього немає. Твоя присутність більше не має сенсу, а цей контракт перетворився на поганий жарт.
Чжу Янь кликнув пальцями, і листочок в руках дівчини з тихим тріском розлетівся на дрібні шматочки під дією справжньої сутності.
Лан Юньє так і думав. В країні Небесної удачі розторгнення зарученням чоловіки було ганьбою для дівчини. Після цього знайти належну партію майже неможливо. Знатні будинки не брали таких жінок у дружини, хіба що в наложниці.
— Ты свободна. Можеш йти.
Чжу Янь знайшов жахливий спокій. Він розвернувся і пішов, навіть не глянувши на неї. Тепер у його серці панував ненависть, і почуття Лан Юньюе зовсім не турбувалися ним.
***
Коли Лан Юньюе вийшла з ужитку, вона безшумно побрела вулицями. Все скінчено... З Чжу Янем все скінчено...
Раптом вона зловила себе на думку, що не відчуває відчаю або горя, яке повинно відчувати покинутій дівчині. Навпаки, вона відчула дивне полегшення. З знищенням цього контракту закінчилися і її сірі, виснажливі дні, сповнені гнітючого напруження.
Осінь, який вітер пронизував осіннім вітром, був вологим. Нічне місто Небесної удачі все ще шумило, затоплюючи в метушні та розкоші. На фасадах веселих кварталів горіли червоні ліхтарі, і навіть за десятки кроків відчувався густий аромат рум'ян та пудри.
Раптом Лан Юньюе посміхнулася, дивлячись на цей галасливий світ. Це була усмішка звільнення. Вона згадала, як у дитинстві вони з Лінь Міном запускали бамбукових бабок на траві. Пам’ятаю, як протягом дощових днів вони збирали польові квіти і переходили по слизькому каміння. Вона відчувала прохолоду води своїми босими ногами, і як маленькі рибки ніжно покусували її ступні, коли на них налипала бруд... Лінь Мін з дитинства навчився смачно готувати. Він ловив диких птахів, збирав трави й ягоди і готував у глиняних горщиках справжні шедеври. А коли вона хворіла, він пробігав кілька миль до гірського джерела, щоб набрати чистої води для її цілованої каші...
Но... Нічого вже не повернути.
Сльозы беззвучно покотилися по її щоках. Вона жаліла — і зовсім не тому, що Лінь Мін став надзвичайно відомою зіркою імперії. Вона шкодувала, що заради блиску і марноти гордості зрадила те просте й чисте щастя.
Вона йшла, не розуміючи дороги. Її тендітна фігурка в простому зеленій сукні відкидала довгу, одиночну тінь у світлі червоних ліхтарів. Вона була подібна до осінньої метелика, чиї крила остаточно ослабли на холодному вітрі.
Вона не хотіла повертатися до військової академії. З її талантом і без підтримки дорогих знадобень вона ніколи не досягне вершини. Вона не хотіла повертатися до міста Цінсан, бо соромилася дивитися в очі своїм батькам і сусідам. А найважливіше те, що вона більше не хотіла бачити Лінь Міна. Не могла...
***
Лінь Мін, сидячи в кареті, запряженій снігом драконячими конями, навіть не підозрював, як круто змінилися долі Чжу Яня і Лан Юньюе, і які інтриги плетуться проти нього.
Звичайно, він розумів, що його ворожість до Чжу Яна зайшла надто далеко і думав, ніби той може спробувати помститися. Але Лінь Мін не міг просто вбити його. Чжу Янь залишався офіційним учнем академії, і його вбивство стало б відкритим викликом на владу Семі Тайн.
— Пане Лінь, будь ласка, виходьте.
Лінь Мін відсунув завісу. Він очікував, що зустріч з Ян Лінем пройде в кабінеті палацу, але на його здивування вони покинули місто і опинилися біля підніжжя гори Дачжоу. Це місце було зовсім недалеко від академії.
Перед ним стояла садиба. Вона не була гарчанням розкішної, але була побудована з винятковим смаком: витончені мости, струмки, штучні скелі та галереї. Це місце більше нагадувало гарний сад, ніж житловий будинок.
— Ну як, брате Линь, подобається тобі ця садиба? — Голос Ян Линя пролунав.
Лінь Мін трохи поспішав. Він уже почав здогадатися, до чого клонить принц: він збирався подарувати йому це помеття. Але прийняти цей дар - офіційно визнати себе прихильником наслідного принца.
***