***
« Яка потужна сила душі», — каже Лінь Мін був вражений. Навіть душа Му І не здавалася такою щільною і загартованою, як у цього старого чоловіка. Однак Му І в першу чергу був воїном, а письмо для нього було лише побічним заняттям. Той самий старий чоловік, очевидно, був професійним майстром, для якого бойові мистецтва служили лише засобом продовження життя, щоб було більше часу на дослідження. Досягнення таких людей у Техніці було справді жахливим.
Лінь Мін зупинився, спостерігаючи, і раптом помітив, що Лінь Сяодун втупився на дівчину, не блищачи, з найбільш безглуздим видом. Лінь Мін відчув, як у нього розболілася голова від поведінки друга, і чутливо ткнув його ліктем під дих. Сяодун здригнувся, прийшов у себе і винен почесал затилок.
У цей момент Ліню Мін відчув, як сила душі дівчини здригнулася. У наступній мить багатошаровий, сліпучо яскравий візерунок перед нею спалахнув, наче феєрверки, в які потрапила іскра. Роздався негромкий бавовник, і символ розлетівся у всі сторони кольоровими іскрами.
Дівчина завмерла, а потім розчаровано зітхнула:
— Дідусю, я знову провалилася.
Старик, до цього ув'язнений з закритими очима посміхнувся:
ти і так відмінно справляєшся. Якщо продовжуватимеш в тому ж дусі, через рік-повтору отримаєш атестат майстра. Твій дід отримав його тільки в вісімнадцять, а ти зможеш у шістнадцять
Ця дівчина була Ван Юйган, геній розпису з Гільдії, а старинею поруч із нею - її дідом, головою Ґільдії Малярів Начертінія, ван Сюаньцзі.
— Ну... Але я все одно не порівняюся з Цінь Сінсуань. Вона молодша за мене на півроку, а в плівці вже не поступається. Крім того, за останні місяці мій прогрес різко сповільнився і я не розумію чому.
Гнії завжди змагаються один з одним. Ван Юйхань визнала, що в бойових мистецтвах їй ніколи не наздогнати Цінь Сінсуань, але рукопис був справою всього її життя, і тут вона не хотіла програвати.
Поки вони розмовляли, дівчина-ретистатор підійшла до них і шанобливо вклонилася:
— Глава.
— Да, в чём справа?
Реєстратор зав’язується, а потім вказує на Лінь Міна:
- Цей хлопець хоче пройти атестацію на звання майстра письма.
— Хм? — Ван Сюаньзі здивувався. Він з деяким здивуванням озирнувся Лінні Міна. Друга стадія Закалки Тела, на вигляд не більше п'ятнадцяти-шестнадццаті років... і хоче здавати іспит на майстра?
- Як тебе звати? Скільки тобі років? — запитав Ван Сюаньзі.
Линь Мін на мить захистився. Він не очікував зустріти главу Гільдії. Але людина такого статусу навряд чи зарита на її секрети, головне - не виявляти унікальних технологій, як-от розписування на ліках або в тілі, яких у країні Небесної Удачі ніколи не бачили. Ліню Міну треба було боятися лише дрібних сошок, які готові піти на злочин заради десятків тисяч золотих. А такі люди, як Ван Сюаньцзі або Му І, швидше сприймуть його як талановитого представника молодого покоління.
Зробивши такий висновок, Лінь Мін відповів:
— Линь Мин. П'ятнадцять років.
Почувши вік, Ван Юхана кілька разів з цікавістю дивилася на нього. Невже цей хлопець теж геній? Вона мала, культивація була низькою... Може, він просто прийшов поглумитися? Але Гільдія не дає жодних матеріалів і зброї для екзамену, а витрачає тисячі золотих просто заради жартів.
- Зброя і матеріали повинні бути свої, ти знаєш?
— Так, я хотів би купити їх біля Гільдії.
Він обрав спрощену версію символу Сили. Вона не вимагала небесного шовку, і сам візерунок був значно простішим, хоча ефект підсилення було слабше та відсутнє сама Техніка. Його метою було просто скласти іспит, не викликаючи зайвих підозр і жахів. Крім того, повноцінний символ Сили містив елементи, які абсолютно невідомі в системі Континента Тяньань і Лінь Мін не хотів їх розкривати.
— Ось ці матеріали, будь ласка, - Лінь Мін передав список реєстратору.
Дівчина запитала дозволу у Ван Сюаньзі. Побачивши його кивок, вона відповіла:
— Ладно. Яку зброю виберете?
- Нехай буде меч. Але після того, як я зробив це, зброя залишається у мене.
— Звичайно, ви платите самі за зброю і матеріали. Ходімо, вибери відповідний клинок.
— Ладно.
Коли Лінь Мін пішов, Ван Юхань продовжувала дивитися йому в слід, прошепотівши:
— Дідусю, йому лише 15 років. Якщо він здасть, то навіть Цінь Сінсуань залишиться позаду.
Ван Сюаньзі посміхнувся:
- Стати майстром знамена не так просто. Але якщо він зважився, значить, якісь навички у нього є. Мабуть, він не з нашого міста. Може, учень якогось майстра-відлюдника. Маючи надзвичайні таланти і самовпевненість, він прийшов у п’ятнадцять років, щоб затьмарити молодих геніїв міста Небесної Удачі та заявити про себе. Але, хе-хе, це буде нелегко.
З цими словами Ван Сюаньцзі запровадив талісман передачі звуку, викликаючи двох майстрів письма, які зазвичай приймали іспити, щоб ті також були присутні.
Ван Юйхань закусила губу і тихо сказала:
- Я не програю ні йому, ані Цінь Сінсуань.
***
У Гільдії Лінь Мін оглянув мечі і вибрав досить пристойний примірник:
- Візьму цей.
Меч коштував три тисячі шістьсот золотих — один з найдорожчих у цій скарбниці. Дівчина-регитор здивувалася, що зазвичай претенденти вибирали зброю простіше. Цей юнак або був казково багатий, або абсолютно впевнений у своїх силах. Лінь Міна мала свій намір, бо коли вже доводиться витрачатися, то не варто перекладати матеріали даремно. Ви можете продати добру зброю з добрим розписом.
— Куплена зброя повернена назад не годиться, — попередила вона.
Ліній Мін дістав чотири золотих квитки і посміхнувся:
— Я знаю.
— Що ж, підемо.
Після оплати дівчина відвела Лінь Міна назад у зал і пішла. Повернувшись, Лінь Мін побачив, що в кімнаті додалося людей: до глави приєдналися чоловік років 40-п'ятидесяті у синьому халаті і добродушний на вигляд, посміховиськой товстяк. Це були іспити Гільдії. Ван Сюаньцзі зазвичай не втручався в процес, але цього разу йому було цікаво.
— Готов? — запитав Ван Сюаньзі.
— Так, — кивнув Ліню Мін, поклав меч на стіл з блакитного каменю і розклав матеріали. Більшість з них уже були оброблені в Гільдії, отже йому не довелося витрачати час на ріст, очищення чи плавлення.
Чоловік у халаті уважно подивився на нього і безстрасним голосом оголосив:
— На іспит відводиться дві години. Після трьох невдалих спроб ти дискваліфікуєшся. Якщо результат не збільшить потужність зброї хоча б на дві десяті, це також вважається провалом.
— Я зрозумів.
— Тоді починай.
Чоловік перекинув пісковий годинник, і золота піщинка безшумно потекли вниз.
Лінь Мін на мить прикрив очі, привів Істинну сутність в ідеальний стан, а потім простягнув руку. Маленька крапля блакитного соку, наче жива, стрибнула йому в долоню. Навіть цей простий рух змусило присутніх відчути сильну, щільну силу душі, яка обкутала синю рідину.
« Така сила душі... Це, мабуть, п'ятий ранг таланту" - про себе здивувався Ван Сюаньзі.
« Дивно, що він прийшов у п’ятнадцять років. Дещо він вміє" - кивнув про себе чоловік у халаті.
Ван Юйхань поджала губы. Вона теж помітила це. « П’ятий ранг душі? Як і у мене. Раніше в мене була лише одна суперниця - Цінь Сінсюань, а тепер з'явився ще один!»
П’ята ранга була рідкістю. Зазвичай таланти душі і тіла в воїна співпадають, але духовний дар часто слабший. Тому вище цінувалися високі ранги душі. Якщо впродовж десяти років ви зустрічали талант п’ятого рангу у бойових мистецтвах, то знамено — раз на двадцять чи тридцять років.
Ван Югана сама мала лише четвертий ранг у бойових мистецтвах, але її душа була вищою від того, що вона успадкував од свого діда. Її середній п'ятий ранг робив її генієм розпису, яких не бачили десятиліттями, а завдяки настановництву діда вона майже не поступалася Цінь Сінсуань, хоча та й була обдарована трохи більше.
Звичайно, Лінь Мін не мав вродженого таланту п'ятого рангу, але завдяки Техніці душі Тай-і з Божественного Царства його сила була неймовірно щільною, слухняною і точною, що й завело всіх у оману.
І якщо спочатку сила душі була просто вражена майстрами, то наступні дії Лінь Міна змусили їх зацікавитися. Як тільки крапля торкнулася кінчиків пальців, його рука почала рухатися так швидко, що за нею потяглася низка залишкових образів. У цих тенях крапля розтягнулась у сіру синю нитку, схожу на метеороподібну. За кілька хвилин складний візерунок був готовий.
Ван Сюацзі глибоко зітхнув, а усмішка на обличчі товстенька застигла.
— Мінфо, що збирає лотоси!
Дилетант бачить лише красу, майстер бачить суть. Ці плавні, текучі рухи Лінь Міна у світі мають унікальну назву - "Мінфо збирав лотоси". Мінфо у стародавніх міфах - це Будда з тисячею пальців. Легенда мала десять рук і тисячі пальців, а коли в саду його палацу доспівали лотоси, він міг одним рухом зібрати сотні насінин. Майстри фарбування запозичили цей термін для опису рухів великих майстрів, чиї пальці під час малювання рухалися так швидко, що залишали по собі щільні тіні.
Щоправда, деякі майстри з високою швидкістю могли рухатися швидше. Але завдяки такій швидкості сила душі залишається стабільною і рівномірно перетворювати її на символ — завдання зав’язальної складності. Такі тіні неможливо створити без надзвичайного таланту і виснажливих тренувань!
Скільки ж йому років? Навіть якщо він почав практикуватися в знамено ще в утробі матері, звідки у нього така відточена техніка?